Якби мародери перестали красти бюджетні гроші через свої сімейні підряди, якби кожен «слуга» замість чергової автівки за 100к доларів у власний автопарк, купив хоча б по дві-три квартири переселенцю - можна було б про щось казати. «Примусова евакуація» куди? На львівський вокзал, де наймані працівники від міністерства окупованих територій вказують напряму руху до Польщі чи Німеччини? Чи до закинутого хутора в чернігівському прикордонні, куди стало модно підселяти переселенців з Донбасу та Запоріжжя?

@sanatoriy_satani

#гумор #меми
@ukrtp

Ми не проти самої вакцинації як явища, а проти примусу до неї.

Наприклад, будь-хто має право вакцинуватися від вітрянки (у деяких країнах вакцина від вітрянки - це поширена процедура) і вберегти себе і, особливо, своїх дітей від важкої її форми у вигляді гнійників по всьому тілу. У випадку з дітьми, є висока ймовірність отримати інші захворювання через специфіку хвороби. Але в нас переважна більшість людей цю вакцину не робить (хоча її створили і впровадили ще в минулому столітті), і було б дивно, якби хтось зобов'язав це робити всіх, тому що це суперечить нормам моралі і конституції. Люди не худоба і мають право самі вирішувати, що їм робити зі своїм здоров'ям. Якщо ти вирішив зробити вакцину від грипу, віспи або ще чогось - це твоє право, а не обов'язок.

Також важливий момент - це можливість вільно обговорити сам процес і всі його позитивні та негативні сторони, щоб об'єктивно оцінити необхідність подібних заходів. Якщо держава дозволяє собі маніпулювати (фактами, статистикою або нормами права, звільняючи від відповідальності виробників вакцин), то ми не бачимо нічого поганого в критиці подібних дій й відмові від нав'язаних заходів.

#мед #к19
@ukrtp

Космонавт, якого при розвалі Союзу забули в космосі...
Сергій Крикальов вважається останнім громадянином «ссср». Поки він був у космосі, «совок» розвалився.
Крикальов був запущений на орбітальну станцію «Мир» 18 травня 1991 року і вимушено встановив світовий рекорд з перебування в космосі. Крикальову відмовили в поверненні на Землю. Йому сказали, що країни, яка його відправила в космос тепер не існує і для його повернення немає грошей. Так що поки політай, голубчику ...
Бідолаху космонавта змогли замінити, коли його місце викупила Німеччина під свого бортінженера за 24 мільйони доларів.
Сергій Крикальов повернувся додому 25 березня 1992 року. Після посадки з капсули вийшла ледве жива людина з буквами «СССР» на скафандрі.
Він голодував в космосі, був хворий і сильно схуд. Вигляд у нього був виснажений, шкіра була блідого кольору. Стан залишав бажати кращого. Чотири людини допомогли йому зійти на землю...
#історія #космос #бабло
@ukrtp

Хочу поділитися порадою, яка, на мою думку, не менш важлива, ніж усі ті корисні рекомендації про екіпір, броню, зброю чи навіть про те, що "часто-густо лопата важливіша автомата". Є одна проблема, яку постійно бачу, ввічливо її називають "комунікація". І ні, я не про пости Fb, телеграм чи прес-релізи.

Справжня проблема в тому, що ніхто ні з ким не спілкується. Бо "нахуя це мені", "у мене своє завдання", "наказу не було", "командування розбереться". Усе це, помножене на серйозні єбальники, надмірну секретність та бажання перетягнути ковдру на себе веде до хаосу - наче намагаєшся зібрати меблі з IKEA взагалі без інструкції та ютуба.

Відсутність горизонтальних зв'язків - гарантований шлях до непотрібних втрат. Дуже засекречена спецгрупа вирушає на завдання і натикається на позиції власної піхоти. Як цього уникнути? Заїхати в район, спитати на найближчому блокпості, чия це зона, і поговорити з цими людьми за цигаркою про те: "Ми йдемо сюди, ваші там є? Тобто ПРА-ВИЛЬНО увійти у взаємодію з тими підрозділами та конкретними людьми, які там є.

Виліт коштовного дрона закінчується через 150-300 метрів, бо в найближчій рідкій посадці нудьгують хлопці без старлінків та радіостанцій, але з автоматами та РЕБом. А далі за посадкою причаїлася ЗУШка ППОшників. І ні, їхній комбат нічого їм не скаже, бо в них різні командири, у тих командирів свої проблеми, та й радіостанцій у них немає, і взагалі – то не вони!

Знак "міни" може стояти посеред поля просто тому, що сапери пожартували. А може, вони серйозно, і міни там дійсно є. Єдиний спосіб дізнатися - витягти саперів із бліндажа чи траншеї та спитати. І це найпростіші, буденні, дуже перебільшені приклади. Трапляються комунікаційні провали справді епічних масштабів - як пропустити власний сюрприз на день народження.

Комунікація - ключ до інформації.
Інформація - ключ до виживання.

Це базові речі. (На наступному рівні комунікація - це взаємодія. А взаємодія—це ефективне знищення ворога. Бо війну ніхто не виграє самотужки. Але це тема іншої розмови.)

Є ще кілька моментів: комунікація це запорука отримання дефіцитного БК, це можливість «помінятися» з кимось, це можливість позичити щось під ВЛАСНУ відповідальність, я мо-жу довго продовжувати, сенс ви зрозуміли.

Мінімальна програма: знати, хто стоїть праворуч від тебе та ліворуч від тебе, хто є в тилу, та чим вони можуть допомогти. Також необхідно знати хто носиться повз тебе туди-сюди, наче у них срачка… І знати це на стільки кілометрів, наскільки це взагалі можливо. Бо можливість зателефонувати, або в синій чи зелений написати і спитати "що там відбувається?" критично необхідна. Навіть якщо це АЮСОЛЮТНО не в твоїх посадових обов'язках.

Отже, порада: якщо ти на фронті, одразу знайомся з усіма, яким би інтровертом(чи як там ця фігня називається) ти не був. Бачиш колегу? Зупинись, підійди, познайомся, обміняйся контактами. Розпитай, хто він, чим займається. Розкажи про себе, що можна. Якщо ти не зробиш перший крок, він теж може посоромитися. Спілкуйся, говори, звертайся до всіх і кожного максимально. Знайди місце, де всі збираються (воно завжди є), і інколи бувай там, доки незнайомих облич не залишиться. Обійди або об'їдь стільки, скільки можеш (і вище керівництво дозволить), і познайомся з рештою інтровертів.

Це особливо важливо на ділянках, де в кожному селі стоїть з півдесятка різних підрозділів, у кожного своє командування, і всі ховаються один від одного, бо всі "дуже секретні" - як шпигуни в поганому фільмі. Розумію, що у кожного свої завдання і свій "ліміт мобільності". Але в межах цього ліміту треба знати якнайбільше людей і мати якомога більше контактів. Ніби банально, але не уявляєте, як мало людей приділяють цьому увагу. А потім вони зовсім не розуміють, що відбувається навколо. І що можна зробити, якщо... (але це не тема цієї розмови.)

Контактна книжка на фронті не менш важлива за лопату.
І ніхто, окрім тебе, її не наповнить.
Комунікація на фронті – абсолютно необхіда.

Трошки відредагований та доповнений допис від 18.07.22.

Зробіть репост, будь ласка.

#bootcamp

Американський піхотинець

🤣🤣🤣🤣 вони змінили обкладинку.

Бо приклад Польщі виявися надто невдалим.
(В Польщі за 30 років ринкової (капіталістичної) економіки фактично порізані на метал промисловість та армія
Купа поляків поїхало закордон,
Майже як в нас тільки в менших масштабах)

А от згалуючи досягнення Ляхів за 30 років вільного ринку згадати то взагалі нічого .

Все пізнається в порівнянні.
#польща #бабло
@ukrtp