Дуже багато просять написати про Невзорова. Дали мовляв йому громадянство, і що? Та м'яко кажучи неясно, навіщо саме дали і чи це куплене громадянство, чи це реально якийсь наслідок тіньових заслуг перед Україною. В обох випадках я би не сильно радів, хоча Невзоров зовсім не ідеологічний ворог, а такий собі гравець-авантюрист-одинак, досить нестабільна персона щоб з нею щось вигадувати глибоке.

Олександр Невзоров - один з небагатьох росіян, хто завчасно правильно вибрав сторону у цій новій війні з 24 лютого. Тобто не просто "нехай буде мир", а досить таки апокаліптичні для російського вуха відоси про розвалену російську армію зсередини, застаріле і вкрадене майно яке не їде і не взлітає проти українських мотивованих ідеалістів. Втім, це очевидно не з ідейних, а прагматичних міркувань: Невзоров - один з небагатьох дійсно тертих калачів російської медійки, який нюхав і порох, і мав досить таки великі гроші в кишені і спілкувався з різними людьми масштабу Березовського. Власне, якоюсь мірою Невзоров був одним із найбільш досвідчених медіатехнологів сучасної РФ - виконував такі замовлення, про які не дуже говорять: усілякі апаратні ігри російської політики, підкилимні змови і зміни владних розкладів в кабінетах зазвичай супроводжувалися телевізійним мочиловом.

Такі люди не мислять ідеями і відданістю - вони мислять рептильним комплексом - "бігти або битися" і прорахунком вигідної сторони. Що важливого є у Невзорові, то це його послідовний і навіть доведений до безумства антиідеалізм і підкреслення власної цинічності. Те, що він раптом опинився не на боці Путіна, а на нашому зовсім не продиктоване його ідейними вподобаннями. Абсолютно позбавлені сенсу спроби довести те, що він досі "ватан", яким був в 1990і, якими зараз оперує добра частина українського Фейсбуку. Невзоров з тих, хто точно чує куди дме вітер, вигадує під це собі маску і летить за вітром.

Я більше ніж впевнений, що короткий спалах ідеалізму в його журналістській кар'єрі, ідейне червоно-коричневе імперство, які були в 1990-х - така сама данина тогочасним віянням. Тогочасна російська молодь жила радикальними ідеями - і частина звісно ж, ідеями повернення російського націоналізму, імперського прапора, дискурсу російського великодержавства (якого не було в СРСР в публічній площині, на відміну від самого явища великодержавства). Невзоров 90-х - такий саме зліпок епохи, породженої книжками Гумільова-молодшого, фільмами про Русь изначальную і антинорманістських ідей, політизацією росіян всередині СРСР і справжньою - новою появою російського націоналізму в образі НБП, НПФ "Пам'ять" та інших ранніх ультраправих рухів. Вочевидь, ці гарячі роки пережиті ним і були останнім життєвим етапом, де він щось ще міг сповідувати - далі була чернуха, медіатехнології, кидалово на кидалові, зміни розкладів і вибори в Думу. Ніякого ідеологічного бекграунду у людях по собі такі речі не залишають.

У Невзорова немає ніякої ідеології. І небезпека його полягає якраз у тому, що він постійно кидає і переходить в нові консенсуси, працює як "найманець" і навіть чимось (!) може бути таємно корисний Україні. Врешті, з тих хто не на боці Путіна зараз зовсім небагато людей одночасно так добре знають і російську медійку, і політикум, і інсайдерів особисто.

Але проблема в іншому. Невзоров - не ватник, але він обов'язково ще усіх кине. Бо кидав раніше. Бо він - цинік, атомізований індивід і давно для себе це прийняв. Ніяких націй, ніяких релігій, тільки найманство і інтерес. Коли інтерес зникне - він знову усіх кине.

Ось така фігня, малята.