#ельсвейр

Продовжуючи тему багатогранності Ельсвейру, варто звернути увагу на культурні та історичні відмінності двох його головних регіонів — Анеквіни та Пеллетіна. До початку 2 Ери на місці колишніх 16 королівств каджитів залишилися тільки ці дві держави

- Анеквіна, на півночі, — сувора земля пустель, степів і саван, де кочовий спосіб життя та скотарство стали основою існування для місцевих каджитів.

- Пеллітин, на півдні, — родючий край із вологими лісами, річками, болотами й більш мультикультурними містами, де життя більше орієнтоване на торгівлю та дипломатію.

У 2Е 209 році династичний шлюб між королем Анеквіни К’єрґо та королевою Пеллітина Ешітою привів до об'єднання двох держав під назвою Конфедерація Елсвейр. Вони проіснували як єдиний суб'єкт 1218 років, доки в 4Е 98 році Талмор, скориставшись занепадом Імперії та 2-річним затемненням місяців Массера і Секунди — які відіграють визначальну роль у культурі каджитів — підкорив регіон і включив Пеллетін і Анеквіну до Третього Альдмерського Домініону.

#skyrim #цікавинки

Невеличка розмова між ярлом Балґруфом та його вірним хускарлом Ірилет додає цікавих штрихів до характеру ярла і відкриває невелике вікно в його особисте життя:

- Балґруфе, вчора вночі ти знову крадькома ходив пити до таверни?
- А ти вже довідалась? Так, я ходив випити кухоль-два. То й що?
- Ці таємні прогулянки роблять тебе легкою мішенню для ворожого вбивці. Ти маєш спершу повідомляти мене.
- Хай тобі грець, жінко, я ярл Вайтрана! Я не буду перепрошувати за розмови з мешканцями свого міста. Ти не можеш захищати мене завжди!

З цього діалогу, ми можемо зрозуміти, що Балґруф — не типовий аристократ, а людина, яка любить поговорити з мешканцями свого міста й випити кухоль-другий. Хто знає, може саме під час однієї зі своїх вечірних прогулянок до корчми Балгрууф нагуляв свого молодшого сина, бастарда Нелкіра? І може саме цей факт сприяв ненависті байстрюка до свого Батька і брата і сестри, чим і намагалась скористатись Мефала?

#дракони #теорії

Бойові Роги Дракона - легендарні артефакти, які виготовляла Драконяча варта, і використовувала їх як зброю проти драконів. Фактично вони представляли собою роги дракона, покриті рунами, і які були здатні видавати тональний звук, схожий з криком "Драконобій"— який виводить драконів з ладу. Однак вони не матимуть жодного ефекту, якщо їх використовувати проти дракона, кому ріг першопочатково належав. Бойові Роги дуже крихкі, можуть миттєво зламатися і розсипатися після кількох використань.

Існує теорія, що бойовий ріг, що належав Юрґену Вітрогону, першому Сивобородому, — це ріг дракона Паартурнакса. В підтверження цієї теорії каже те, що ріг містить у собі душу дракона, коли повертається на своє законне місце в кургані Устенґрев, а також те, що у дракона Паартурнакса відсутній правий ріг. Але навіщо Паартурнаксу "жертвувати" своїм рогом, якщо Юрґен жив набагато пізніше війни Нордів з Драконами, і дракони до у цей час вже не мали загрози для Скайриму — невідомо.

#фауна

It's Wednesday, my dudes!

Драконожаби

Ці унікальні жаби поширені по всьому Тамріелю і за його межами. Свою назву вони отримали завдяки маленьким крилам, які дозволяють їм літати на невеликі відстані. Крім того, вони випускають отруйний газ, який використовують для полювання на комах і дрібну здобич. Особливий підвид драконожаб з Гаммерфеллу вирізняється здатністю плюватися вогнем. Завдяки цим особливостям, драконожаб використовують для боротьби зі шкідниками.

Де б не мешкали ці істоти, їхній вражаючий зовнішній вигляд зробив їх предметом численних народних легенд. У редґардських казках стверджується, що колись драконожаби були справжніми драконами. За іншою легендою, вони були такими ж великими, як і дракони, але без крил. Жаби заздрили величі драконів і вважали крила символом їхньої могутності. У пошуках власних крил вони уклали угоду з Періайтом, і їхнє бажання було виконане. Та підступний Дейдричний Володар їх обдурив. Крила вони отримали, але величі так і не досягли, зменшившись у розмірах.