«Сутінки – то ані колір ночі ані колір тьми. Вони не є ані просто відчуттям дня, ані світла. Чи не у миттєвому світі входження світла у темряву лежить сутінковий світ?

Сутінки не є ані світлом, ані темрявою, ані сумішшю світла та темряви. Я думаю, що сутінки – це тонкий світ виточених відтінків сингулярності, яка лежить миттєвому просторі проникнення у тьму зі світла, проникнення дня у ніч.

Я вважаю великою помилкою, що люди думають ніби то поза ніччю та днем, темрявою та світлом немає ніяких інших світів».

Так Ізумі Кьока у творі "Смак сутінок" (黄昏の味) писав про цей час. В традиційних віруваннях сутінки вважаєтюся світом японських духів 妖怪 йокай. Вірили, що саме в цьому просторі та часі люди зустрічають йокай або обаке - коли світло зітхається із темрявою, оточуєчі речі поринають у тумани та ми не можемо остаточно зрозуміти хто перед нами - людина або дух.

#йокай_простір_та_час #художнє_про_йокай

Ізумі Кьока (泉鏡花, 1843-1939) - японський письменник, автор п'єсс, романів та багатьох хайку. Но його творчість великий вплив спричинила популярна культура епохи Едо, театр Но та традиційний фольклор

#художнє_про_йокай

Слово "сутінки"（黄昏）японською мовою звучить як "tasogare", або, в застарілому варіанті - "kawatare".

Іще Янагіта Куніо звертає увагу на цікавий омофон - питання 君は誰？- kimi wa dare, тобто "хто ти?"

Як пише відомий фольклорист, це питання в деяких регіонах використовувалось як вітальні слова під час заходу сонця. Важливо було почути відповідь - знак того, що перед тобою людина і не що інше.

Тому йокай та юрей верогідніше можна побачити саме в цей простір та час - на безлюдних вуличках під час заходу сонця або на світанку о 2-3 годні ночі.

#йокай_простір_та_час

Юрей на сувої з приватної колекції. Сувій зберігається у храмі 禅昌寺 (zensho:ji), Токіо

#юрей

Знайомтесь, це іцумаде (以津真天) в зображенні Торіяма Сеікена з "Іллюстрації ста демонів (鬼) нинішнього та мінулого" (今昔画図続百鬼) від 1779 року.

📜 Образ іцумаде з'являється в епосі "Тайхеікі" (太平記, «Записи про велике умиротворення», друга половина XIV ст.). В тексті є згадка про те, як коло 1334 року (правління імператора Кемму) Японію настигла страшна епідемія. Коли насталі зовсім темні часи, кожну ніч над імператорським палацом почала з'являєтісь страшна птиця, яка з криком "іцу маде іцу маде" летала над внутрішніми залами основного павільону. "Іцу маде" з японської перекладається як "до коли, до коли?".

💥 Птицю застрілює з кабура-я (鏑矢 - вид стріл, котрими користувалися самураї) воений командир Маюру Хіроакі (真弓広有, 1305-1369). Відомо, що стрілі викорестувуються як засіб очіщення в деяких ритуалах онмьодо.

🐉 Кажуть, що у страшної птиці було обличчя, схоже на людину, вигнутий дзьоб, зуби гострі, як мечі, тіло, що нагадує змію і розмах крил приблизно 1 до 6 сяку (приблизно 4,8 метра).

#йокай_птиці #йокай

(продовження)

📜 В період Мейдзі образ іцумаде з'являється в різних іллюстраціях як зображення птиці, яка не має імені. Іноді її зображують у вигляді темної хмари. За часів війн періоду Сьова іцумаде зустрічається в оповіданнях про йокай. В цих сюжетах птиця кружляє над полем з тілами вбитих воїнів та кричить "до коли"?

👻 Характерно, що зараз в різних контекстах (від аніме до музею йокай в Токіо, реклами на вулицях та повсякденної релігійності) популярні образи йокай, пов'язани з епідеміями. Це образи та ритуали, які можуть зупинити розповсюдження хвороби, як йокай Амабіе або нові ритуали очищення. Цікаво, що нуарний образ іцумаде, який передає страх та відчай, виявляється не актуальним.

#йокай_птиці #йокай