Однією з основних сцен популяризації йокай в періоди Едо (1603-1868) та Бакумацу (1853-1868) був театр rakugo (落語 – «слова, що спадають»). На цій же сцені з’являлися та жили нові образи японських духів.

📜 Жанр театру rakugo виник у XVI—XVII віках. Під час вистави rakugo один професійний актор (落語家 - rakugoka) розповідає якусь історію зі сцени. Найчастіше це історія комічного характеру, але може бути й довга розповідь.

👻 Восьмого місяця, коли, за традиційними віруваннями, душі предків спускаються на землю (фестиваль О-бон) та звичайні речі (tsukumogami - 付喪神) йдуть на «парад духів» (百鬼夜行)- найбільш популярними виставами в rakugo були оповідання про йокай. Образи yamabushi (山伏), tengu (天狗), ijin (偉人) користувалися найбільшою популярністю в період Бакумацу.

#йокай #історія_йокай #едо

⛩ Статуя Каннон (龍驤観音像 - ryu:jo: kannon zo:) у священому дереві (神木 - shinboku) з Imamiya Jinja (今宮神社), місто Кіото.

Спочатку Imamiya Jinja було присвячено молитвам проти епідемій, але з часом еволюціюнувало в місце молитви за загальне здоров'я, яким є і зараз.

#шінто #буддизм #каннон

Прета або голодні духи. Вони населяють один із шести буддійських світів. Вічно голодні, бо мають тонкі шиї, через що не можуть проковтнути їжу. Зображення 12-13 ст. Японія. Зберігається в Токійському національному музеї.

Перше зображення kamaitachi (鎌鼬) у вигляді лайки з кігтями у формі серпів зустрічається в період Едо (1603-1868), у збірці «Ілюстрації параду ста демонів» 『画図百鬼夜行』 від Toriyama Sekien (鳥山石燕). Іноді kamaitachi зображувалися у вигляді вітру з серпами.

📜 В районі Tohoku вірили, що рану від kamaitachi можна вилікувати, якщо до шраму приложити почервоніле зображення старого календарю. У префектурі Wakayama вважали що рана нанесена kamaitachi, якщо вона має форму серпа. Роботою kamaitachi також називали випадкові падіння на дорогу. У префектурі Nara рана людини, постраждалої від kamaitachi велика, але з неї не йде кров.

📜 В районі Shinetsu за kamaitachi приймали трьох злих духів (悪神): один валить людину, другий ріже серпом а третій застосовує ліки (саме тому з ран, залишених kamaitachi не йде кров).

👻 В традиційних віруваннях kamaitachi – це духи, яких не може побачити людина. Вони приходять з вітром та пилю та наносять рани. Зображення kamaitachi у вигляді різних тварин належіть вже до періоду Едо.

#йокай

Айну з північних регіонів Японії збираються, щоб виконати одну з традиційних пісень. Такі пісні мали повторювати звуки природи, які водночас вважалися голосами духів: https://www3.nhk.or.jp/nhkworld/en/ondemand/video/6023021/

#айну

🕯 Продовжуємо розбиратись з японським варіантом китайської астрології – церемонією shikisen. В Департаменті Онмьодо (陰陽寮) періодів Нара і Хейан проведення церемонії shikisen було окремою спеціальністю онмьоджі. За ворожіння відповідали професор астрології (天文博士) та його студенти, які вступали до Департаменту щоб навчатися ворожінню.

📜 Отже, перші три круга дошки chokuban, якщо рахувати від центру, присвячені 12 Небесним Генералам, які вважалися shikigami (式神). Четвертий і останній круг земної сфери зображує наступні ієрогліфи: 角, 亢 , 氐, 房, 心, 尾, 箕, 斗, 牛, 女, 虛, 危, 室, 壁, 奎, 婁, 胃, 昴, 畢, 觜, 参, 井, 鬼, 柳, 星, 張, 翼, 軫. Це позначення 28 "місячних домівок" – сузір’їв, через які проходитиме місяць за рік. Кожне з них відповідає одному з чотирьох китайських знаків зодіаку, порі року та стихії.

🐉 З Лазурним Драконом Сейрю, весною та сходом пов’язані: 角 (ріг), 亢 (шия) , 氐 (корінь), 房 (кімната), 心 (серце), 尾 (хвіст), 箕 (віялка).

🐢 З Чорною Черепахою Ґембу, північчю та зимою асоціюються: 斗 (ківш), 牛 (бик), 女 (дівчина), 虛 (порожнеча), 危 (стріха), 室 (будинок), 壁 (стіна).

🐯 Білий Тигр Бякко, захід та осіння пора року відповідають за: 奎 (стегна), 婁 (прив’язь), 胃 (шлунок), 昴 (волоси), 畢 (сачок), 觜 (черепаха), 参 (три зірки).

🦃 Красна Птиця Сузаку символізує південь, літо, та наступні сузір’я: 井(колодязь), 鬼 (демон / привід), 柳 (верба), 星 (зірка), 張 (сітка), 翼 (крила), 軫 (віз).

Всі відповідності позначені на зовнішньому квадраті дошки.

#ворожіння #онмьодо

Так виглядають ці 28 знаків на небі

#ворожіння #онмьодо

👻 Тут в коментарях можна написати, що саме в японських релігіях вас цікавить більше. Обіцяємо окрему відповідь у формі дописа / серії дописів кожному

#відповідь

"Зображення водяного тигра" 「水虎之図」 з колекції Історичного Музею Моріока, префектура Івате. Одне з перших зображень водяного духа 河童 каппа періоду Едо

#йокай #каппа

⛩ Таку маску театру Но називають Санбасоу (三番叟). Її одягали для сільськогосподарських танців денґаку (田楽), які виконувалися під час «польових ігор» (田遊び – ta asobi) або «польових фестивалей» (田祭り – ta matsuri). Метою обряду було заспокоєння «духа-господаря полів» 田主 – ta aruji.

Одна з перших згадок цього обряду зустрічається в Еіґа Моноґатарі (栄花物語 – «Історії про пишність», 1028-1107). Обряд проводився навесні.

#шінто #театр_Но

☸️☦🕉☪️Сінто, буддизм, нові релігійні течії... Як пандемія вплинула на повсякденну релігійність в Японії? І яким чином суші-йокай може захистити від хвороби?

📣FAITHING PANDEMIC #15 | Релігії Японії

🎬Олександра Бібік - аспірантка ДонНУ ім.В.Стуса, членкиня МАР, авторка Telegram-каналу про японські релігії "Смак сутінок" (@tasogare_no_aji)

➡️Дивитись відео

🎓Щира подяка нашим друзям і колегам із Майстерні академічного релігієзнавства, які підтримали і долучились до проекту Faithing Pandemic! Відео створено у співпраці Сходознавчого гуртка і МАР.

🔔Наступне інтерв'ю очікуйте незабаром на нашому Youtube-каналі

#FaithingPandemic #Японія #сінто #буддизм #йокай

Вірусні митарства

🎬 Сьогодні дивимось класичний кайдан (怪談 - історія про дивне / страшна історія) про Ямамба (山姥)

👺 Ямамба – один із найстаріших образів японських йокай. Це і хазяйка лісу, і жриця, і втілення духів предків, і синонім матерів, які через гоніння були вимушені покинути суспільство та жити в горах. Якою саме в кожній історії предстає Ямамба залежить тільки від контексту

#йокай #ямамба

https://www.youtube.com/watch?v=sJYE62dKT0Q

Хто більш близький до просвітлення – куртизанка з кварталів Йошівара, або буддійський чинець?

Звичайно, куртизанка. Прийманні, саме так вважав Іккю Содзюн (一休宗純, 01.02.1394-12.12.1481) – японський чинець, поет, каліграф, автор своєї версії дзен-буддизму та позашлюбний син імператора Ґо-Комацу (後小松天皇, 01.07.1377-01.12.1433). А як на мене, один з найцікавіших героїв всієї історії японських релігій :)

🖋 В збірці «Кьоуншю» (狂雲集) є наступний твір:

«Арахт, що уникає світу
від краю Будди далекий.
Прийде до куртизанок
та знайде велику мудрість.
Я потішаюсь з Монджю,
що читає сутру «Рьоґон» -
Адже зникли вже насолоди
юнацькі»

📜 У цьому творі скрита алюзія на учня Будди – Ананду, який одного разу піддався плотським бажанням та зайшов до гетери. Однак бодхісатва мудрості Манчжушрі (Монджю) прочитав сутру «Сурангама» («Рьоґон») та звільнив юнака.

📜 Так Іккю протиставляє протиприродній спосіб життя ченців та повсякденність куртизанок, які живуть в гармонії зі своєю природою. Куртизанки та ченці вважалися людьми одного соціального статусу: і ті, і інші були «shukke» (出家, «той, хто пішов з дому») та мали право навчати мирян.

📜 Дослідник вчення Іккю, Дж. Ковел пише, що жінок Іккю називав «квітами пробудження» та вважав різни рівні спілкування з ними практикою, спрямованою на розвиток свого природнього єства. Є.С. Штейнер називає цю рису характеру Іккю цнотливістю – повнотою життя, яка поєднана з мудрістю.

#дзен #іккю #буддизм