​Друзі та колеги!
Запрошуємо вас долучитися до нашого вже традиційного онлайн-семінару. Цього разу поговоримо про буддизм – релігію, яка викликає інтерес не лише в шукачів духовності по всьому світу, а й учених, які у своєму нестримному потязі до систематизації та категоризації намагаються теоретично осмислити це неоднорідне, розкидане тисячами текстів, десятками шкіл та країн релігійне явище.
Анастасія Стрелкова, д. філос. н., ст. н. с. сектору історії східної філософії відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАНУ, зробить вступ, у якому поставить фундаментальне для буддології питання: «Буддизм чи буддизми?». Як дослідниця висловлюється сама, вчені завжди сперечалися з цього приводу. Дехто стверджував, що різні школи цієї релігії так несхожі, що радше нагадують окремі релігії. Однак існує й протилежна точка зору: буддизм не був би буддизмом, якби не мав внутрішнього ядра, спільного для всіх його шкіл. Тож, чи був у буддизмі "коперніканський переворот": чи справді шляхи Малої та Великої Колісниць (гінаяни та магаяни) розійшлися? – про це все у вступі. Конкретизуючи тему, Анастасія зробить доповідь на тему "Проблема перекладу буддійської філософської термінології: серце, свідомість, розум, мислення".
Дмитро Марков, дослідник історії буддизму, Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАНУ, долучиться до розмови з доповіддю "Протестантський" погляд на історію буддизму: "чистий" і "нечистий" буддизм.
Олена Калантарова, дослідниця індо-тибетської духовної практики, аспірантка Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди, почесний доктор тибетських наук при Європейській Академії Медицини та Йоги (Латвія), звузить фокус обговорення до буддизму ваджраяни й долучиться до семінару з доповіддю «Буддійська тантра: специфіка герменевтики».
Долучайтеся й Ви з питаннями, ремарками, коментарями та зауваженнями!
Для участі у семінарі просимо заповнити реєстраційну форму за посиланням: https://forms.gle/AGP5LB38McgwpXGX9

Кото-фурунуші (琴古主) від Торіяма Сеікена. Кото-фурунуші - один із образів цукумоґамі (付喪神) - речей, які набувають душу на 100й рік свого існування та стають йокай

#йокай #цукумоґамі

А ось так виглядає звичайне кото. Світлина "Гра на кото та шямісен", від японського фотографа Кусакабе Кімбея (日下部金兵衛, 1841–1934)

"Коти з Едо" від Утаґава Кунійоші (歌川国芳, 1798-1861)

#укійо_е

Ліс і гори, що заросли деревами, у японців завжди вважалися священними місцями, де живуть "камі" - божества або духи.

В японській мові є поетичне слово "Кодама", що означає душу, котра, як вірять японці, є у будь-якого природного об'єкта. Дерево або камінь у дороги також можуть мати "Кодама".

У слов'янських мовах зазвичай побутують вислови "побачити душу" або "розгледіти душу", а в японській мові душу зазичай можна почути, оскільки «Кодама» означає також і відлуння слова.
На картинці подається найвідоміший образ «Кодама», що побутує в сучасній масовій культурі. Він був створений мультиплікатором Хаяо Міядзакі, який у своїй творчості досить часто звертається до японських традиційних уявлень про світ.

Проект «Цитрусові стрічки» від Ікушіма Джінджя (三津厳島神社) в місті Мацуяма (松山市), префектура Ехіме (愛媛県). Стрічки створені як обереги о-маморі від коронавірусу та соціальних обмежень, пов’язаних з пандемією. Три круга на стрічці символізують район, сім’ю та роботу

#омаморі

Сьогодні радимо почитати класичну монографію неперевершеної Соні Артзен "Іккю Соджюн. Дзенський ченець та його час". Детальний аналіз життя та поезії Бентежної Хмари

#іккю #буддизм

Тут вийшла невелика книга про Амабіе - найбільш популярного йокай сучасності. Автор пропонує вважати амабіе символом 2020 року та розповідає про історію й символіку образу

https://chinmusicpress.bigcartel.com/product/amabie-chapbook

#йокай #амабіе #дослідження_йокай

Shimomura Kanzan (1873-1930)
'White fox', 1914.

Анонс документального фільму про ритуал #рюкю_шінто – церемонію посвяти нових жриць норо (祝女) під назвою #ізаіхоо. Фільм длиною 49 хвилин був показаний в 2014 р. На анонсі можна побачити частину ритуалу - священну пісню (神歌 - таіруру) та уход молодих жінок (майбутніх норо) до лісу (ізаі).

https://www.youtube.com/watch?v=hYrhxkYJuM0

#релігійні_фільми

Ворожіння цуджі-ура (辻占) – одна з популярних практик ворожіння в Японії. В тексті поетичної збірки «Ман’йошю» (万葉集) описується, що віщун повинен прийти на перехрестям доріг та стояти там, слухаючи, що кажуть люди. Перша фраза, яку він почує повністю, буде відповіддю на питання, задане при ворожінні.

Подібним видом ворожіння також можна назвати хаші-ура (橋占 – «ворожіння на мосту»). В традиційній культурі і мости і перехрестя доріг вважалися місцями зіткнення світу людей зі світом духів, тому біля віщуна могли проходити не тільки люди, але й боги. Принциповим також був час здійснення ворожіння – дійсним вважався ритуал, проведений в вечірніх сутінках. Тобто в час, коли межа меж світом людей та духів становиться зовсім тонкою.

В період Едо, в час розквіту міської культури, ворожіння цуджі-ура змінює свою форму – тепер відповіді записуються на листівках. Листівки загортались в рисове печиво сенбеі (煎餅). З часом практика вкладати в їжу листівки з відповідями на питання становится популярною і за межами Японії.

На світлині вище – ворожіння цуджі-ура в епоху Тайшьо (1912-1928)

#ворожіння #едо

Камііке-хіме (神池姫) – один із морських йокай, вперше замічений біля префектури Наґасакі на початку ХІХ ст. Має вигляд величезної риби з довжиною тіла близько 10,5 метрів. В неї голова жінки, увінчана парою рогів довжиною 1,5 метра. Також на голові можна побачити чорне волосся, яке виростає приблизно до 2,4 метра в довжину. На хвостах – три довгі мечі, а боки прикрашені шістьма круглими мішечками з коштовностями.

Коли камііке-хіме побачили вперше біля міста Хірадо, вона напророчила епідемію холери. Всі, хто хотів вберегтися від хвороби, повинні були повісити зображення камійке-хіме на стіні.

На картинці – зображення камііке-хіме, яке зберигається в Історичному Музеї Мейджі (明治史料館) міста Нумадзу (沼津市).

#йокай #йокай_в_картинках