👻 Отороші можна побачити тільки тоді, коли він цього хоче. Найчастіше він живе десь на висоті, в місцях, які позначають межу між світом камі та світом людей – торії до джінджя, ліхтарики, ворота буддійських храмів.
Отороші охороняє священні місця. Він їсть диких тварин та птиць, які можуть заважати спокою місцевих камі. На людей нападає тільки іноді, коли бачить людей злих та п’яних.
Ілюстрації Торіяма Секіена та Метью Мейєра.
#йокай #джінджя
Отороші охороняє священні місця. Він їсть диких тварин та птиць, які можуть заважати спокою місцевих камі. На людей нападає тільки іноді, коли бачить людей злих та п’яних.
Ілюстрації Торіяма Секіена та Метью Мейєра.
#йокай #джінджя
Якщо речі, якими ви колись користувалися кожень день, вибросити та забути, через 100 років вони можуть стати цукумоґамі (付喪神). Для того, щоб цього не відбулося, в шінто прийнято показувати повагу до речей, адже весь світ навколо нас - камі.
Тому, наприклад, в Шініґава-джінджя щороку навесні відбувається ритуал поховання ножів, під час якого всі повари місцевих ресторанів, так само як і звичайні люди, можуть залишити старі ножі в святилищі.
#камі #шінто #цукумоґамі
Тому, наприклад, в Шініґава-джінджя щороку навесні відбувається ритуал поховання ножів, під час якого всі повари місцевих ресторанів, так само як і звичайні люди, можуть залишити старі ножі в святилищі.
#камі #шінто #цукумоґамі
Forwarded from Обранці духів ✙
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Мені дуже подобаються старі документальні фільми про релігію. Вони дуже чітко демонструють як і наскільки змінюється релігійне життя, або де, і в чому, воно не змінюється. Такі матеріали допомагають історичним порівняльним студіям наук про релігію.
Shinto: Nature, Gods, and Man in Japan (1977)⛩🇯🇵
Shinto: Nature, Gods, and Man in Japan (1977)⛩🇯🇵
Ама (海女) в Японії періоду Едо вважалися протилежністю ґейшя (芸者). Адже обидві професії були виключно жіночими, проте саме одягнута в багато кімоно ґейшя була символом жіночності. Ама працювали без одягу та вважалася символом сексуальної свободи, тоді як ґейшя були відомі протилежним стилем життя. Й ама й ґейшя були пов’язані із водним світом, проте якщо ама реально працювали в морі кожен день, ґейшя тільки символічно належали до мінливого світу текучих форм. Ама вважалися господарями своїх родин, та, на відміну від інших японських жінок, не залежали від чоловіків, проте як ґейшя були пов’язані зі своїми наставницями, клієнтами та патронами.
Тому ама в період Едо зображували по всім канонам зображення ґейшя, в тих самих позах та кольорах. Як на цій картині Кітаґава Утамаро (麿川歌喜多) від 1788-90, де ама зображені в дещо комічному стилі, напів-роздягнуті та фліртуючи з молодим хлопцем.
#ама #едо
Тому ама в період Едо зображували по всім канонам зображення ґейшя, в тих самих позах та кольорах. Як на цій картині Кітаґава Утамаро (麿川歌喜多) від 1788-90, де ама зображені в дещо комічному стилі, напів-роздягнуті та фліртуючи з молодим хлопцем.
#ама #едо
«Водоспад вигнання йокай» (妖怪退治滝), префектура Ґіфу.
Легенда розповідає про Фуджівара-но Такаміцу (藤原高光), який, проходячи біля водоспаду, випадково зайшов у місцину, де жили мавпи (синонім йокай в сільський місцевості) та змії.
Однак по дорозі, біля озера Каюкава (粥川), Такаміцу зустрів вугря – камі джінджя, яке було розташоване поряд. Завдяки підказкам камі, Такаміцу зміг знайти вірну дорогу та відігнати зміїв від озера. З тих пір у Каюкава та у селищах поряд з ним заборонено їсти вугрів.
#йокай
Легенда розповідає про Фуджівара-но Такаміцу (藤原高光), який, проходячи біля водоспаду, випадково зайшов у місцину, де жили мавпи (синонім йокай в сільський місцевості) та змії.
Однак по дорозі, біля озера Каюкава (粥川), Такаміцу зустрів вугря – камі джінджя, яке було розташоване поряд. Завдяки підказкам камі, Такаміцу зміг знайти вірну дорогу та відігнати зміїв від озера. З тих пір у Каюкава та у селищах поряд з ним заборонено їсти вугрів.
#йокай