Перші ритуали ґома (護摩) були проведені в період Хейан чернцем за ім’ям Шьо:бо: (聖宝,832-909), який був учнем Куккая (空海, 774-835, засновник школи Шінґон).
Під час ритуалу ґома на великому вогнищі згорають дощечки з молитвами Фудо:-Мьо: (不動明王, Ачала в Ваджраяні), обереґи о-маморі та пожертви. Вірять, що саме так молитви досягають Фудо:-Мьо:.
На фото – ритуал ґома школи Аґон-шю (阿含宗, одна з нових релігій, 1978 року заснування). На одному з кострів горять дощечки з молитвами, на іншому – дощечки з написами того, від чого людина хоче позбутись (в Аґон-шю ці речі носять назву «погана карма»). Вважається, що людина, яка позбулась поганої карми, досягає просвітлення в цьому світі, під час життя.
#буддизм #нові_релігії
Під час ритуалу ґома на великому вогнищі згорають дощечки з молитвами Фудо:-Мьо: (不動明王, Ачала в Ваджраяні), обереґи о-маморі та пожертви. Вірять, що саме так молитви досягають Фудо:-Мьо:.
На фото – ритуал ґома школи Аґон-шю (阿含宗, одна з нових релігій, 1978 року заснування). На одному з кострів горять дощечки з молитвами, на іншому – дощечки з написами того, від чого людина хоче позбутись (в Аґон-шю ці речі носять назву «погана карма»). Вважається, що людина, яка позбулась поганої карми, досягає просвітлення в цьому світі, під час життя.
#буддизм #нові_релігії
"Ринок Наха", фото з коллекції "Королевство Рюкю: відродженний вигляд", зробленої в період Шьова. Коллекція зберігається в архівах Асахі-шінбун.
Ринок перенесений на це місце в кінці періоду Тайшьо. Ринкова площа розташовата під тінню баньянових дерев. Жінки приходять на площу, переносять товари у двох руках над головою, і йдуть далі.
#життя_рюкю #фото_історія
Ринок перенесений на це місце в кінці періоду Тайшьо. Ринкова площа розташовата під тінню баньянових дерев. Жінки приходять на площу, переносять товари у двох руках над головою, і йдуть далі.
#життя_рюкю #фото_історія
Світлина від 7 квітня 1986 р., коли засновник Аґон-шю Кіріяма Сейю (桐山靖雄, 1921-2016) отримує від президента Шрі-Ланки Джуніуса Джаявардене (1906-1996) бушшярі (仏舎利, також відома як шаріра).
#нові_релігії #буддизм #фото_історія
#нові_релігії #буддизм #фото_історія
Дух мертвонародженої дитини (水子, мідзуко) стає буддою, фото 1981 р. від журналіста Танака Сакаі.
#буддизм #фото_історія
#буддизм #фото_історія
Вважається, що термін "мідзуко" (水 - вода, 子 - дитина) відсилає до Ебісу (恵比須, один з камі щастя). Ебісу є першим сином Ідзанаґі та Ідзанамі, який був народжений без кісток, та на третій день від народження в очеретному човені кинутий в океан.
З 1970х рр. в Японії стала популярною церемонія поховання дітей під назвою "мідзуко куйо:" (水子供養). Цьому передувала низка статей в газетах, авторами яких були так звані "ворожки" (占い師, у даному випадку не зрозуміло, про кого саме йде мова). Ворожки попереджали про те, що "мідзуко" несуть прокляття батькам, від якого можна позбутись за допомогою церемонії.
До 1970х рр. вірили, що мідзуко опікується бодхісатва Джідзо-сама, церемонія "мідзуко куйо:" не проводилася, та не було ніяких відомостей про прокляття.
У той же час, до 1970х рр. "система данка" (檀家制度) поступово втрачає авторитет. Система існувала з періоду Едо, та передбачала підтримку буддийських храмів родинами, які відносилися до кожного конкретного храму (відношення було закріплено в окремому документі).
Пожертва на підтримку храму проводилася під час проведення церемоній поховання, кількість та популярність яких зменшилася після II світової війни.
На цій підставі дослідники, зокрема, Хелен Хардакар робить висновок, що поява церемонії "мідзуко куйо:" – економічний феномен, розповсюдження якого пов'язано скоріш із політичними, ніж з релігійними причинами. Але ця теорія не є єдиною.
Після 1970х. церемонія "мідзуко куйо:" була запозичена з Японії в інші регіони Азії.
#буддизм #джідзо_сама
З 1970х рр. в Японії стала популярною церемонія поховання дітей під назвою "мідзуко куйо:" (水子供養). Цьому передувала низка статей в газетах, авторами яких були так звані "ворожки" (占い師, у даному випадку не зрозуміло, про кого саме йде мова). Ворожки попереджали про те, що "мідзуко" несуть прокляття батькам, від якого можна позбутись за допомогою церемонії.
До 1970х рр. вірили, що мідзуко опікується бодхісатва Джідзо-сама, церемонія "мідзуко куйо:" не проводилася, та не було ніяких відомостей про прокляття.
У той же час, до 1970х рр. "система данка" (檀家制度) поступово втрачає авторитет. Система існувала з періоду Едо, та передбачала підтримку буддийських храмів родинами, які відносилися до кожного конкретного храму (відношення було закріплено в окремому документі).
Пожертва на підтримку храму проводилася під час проведення церемоній поховання, кількість та популярність яких зменшилася після II світової війни.
На цій підставі дослідники, зокрема, Хелен Хардакар робить висновок, що поява церемонії "мідзуко куйо:" – економічний феномен, розповсюдження якого пов'язано скоріш із політичними, ніж з релігійними причинами. Але ця теорія не є єдиною.
Після 1970х. церемонія "мідзуко куйо:" була запозичена з Японії в інші регіони Азії.
#буддизм #джідзо_сама
Жовтень в Японії відомий як "камінадзукі" (神無月) або "місць без камі". Вважається, що в цей місць всі 8 міріадів камі покидають місця свого перебування та святилища, й збираються в Ізумо-тайшя (出雲大社) для того, щоб вирішити долю людей. На гравюрі Утаґава Садахіде (五雲亭貞秀, 1807-1973 рр.) зображена саме ця подія.
#шінто #камі #укійо_е
#шінто #камі #укійо_е
Декілька слів від Кейнана Гілада - японця, який є послідовником юдаїзму.
Тут Флоріан Вільчко (іноземець, який став каннуші) розповідає про те, що шінто - це не релігія, а основа японського духу, яка підтримує позитивне відношення до реальності та естетизм сприйняття природи.
#шінто #релігії
#шінто #релігії
nippon.com
Following the Way of the Gods: Shintō Priest Florian Wiltschko
Austrian-born Florian Wiltschko is a Shintō priest who has been interested in Japan from a young age. He notes that there is great wisdom in the Shintō approach to life that can help us return to a state of divine innocence.
Forwarded from Смак сутінок
А ви знали, що сакура квітне і в листопаді? Принаймні, саме цей вид сакури, яка росте біля Іваре-но-ваказакура-но-мія (磐余若桜宮) в префектурі Нара (奈良県).
Епізод про цю сакуру належить до хроніки імператора Річю (履中天皇 – 400-405 рр., 17 імператор Японії) в Ніхон Шьокі (日本書紀). Текст розповідає про те, як одного разу в листопаді імператору в чарку з саке потрапляє пелюстка сакури. На дворі одинадцятий місяць. Імператор надає наказ двом своїм слугам: дізнатись, звідки пелюстки сакури в цю пору року. Слуги знаходять дерево сакури, яка квітне. Після цього слуги отримають нові імена а біля той сакури будують новий палац – Іваре-но-ваказакура-но-мія. Кажуть що сакура, яка тут росте, саме та, яку колись бачив імператор.
#міфи #сакура
Епізод про цю сакуру належить до хроніки імператора Річю (履中天皇 – 400-405 рр., 17 імператор Японії) в Ніхон Шьокі (日本書紀). Текст розповідає про те, як одного разу в листопаді імператору в чарку з саке потрапляє пелюстка сакури. На дворі одинадцятий місяць. Імператор надає наказ двом своїм слугам: дізнатись, звідки пелюстки сакури в цю пору року. Слуги знаходять дерево сакури, яка квітне. Після цього слуги отримають нові імена а біля той сакури будують новий палац – Іваре-но-ваказакура-но-мія. Кажуть що сакура, яка тут росте, саме та, яку колись бачив імператор.
#міфи #сакура
Могила Христа в Японії.
У Японії дізналися про те, що на їхній території знайшов свій останній притулок Ісус Христос у 1935 (за деякими даними у 1931) році, завдяки Такенучі Кійомаро, який, блукаючи по цвинтару села Шінґо, натрапив на могильний камінь з написом «Есукірісуто, засновник роду Такенучі». Записані ним легенди про японську версію життя центрової постаті християнства нині так і називають – «літературою Такенучі».
Такенучі та його колега, історик та художник Торія Шіндзан у 1936 році ініціювали розкопки у місці знахідки.
В селі Шінґо знайшлися дві могили. Вважається, що одна належить Христу, а друга його молодшому братові – Ісукурі.
#християни
У Японії дізналися про те, що на їхній території знайшов свій останній притулок Ісус Христос у 1935 (за деякими даними у 1931) році, завдяки Такенучі Кійомаро, який, блукаючи по цвинтару села Шінґо, натрапив на могильний камінь з написом «Есукірісуто, засновник роду Такенучі». Записані ним легенди про японську версію життя центрової постаті християнства нині так і називають – «літературою Такенучі».
Такенучі та його колега, історик та художник Торія Шіндзан у 1936 році ініціювали розкопки у місці знахідки.
В селі Шінґо знайшлися дві могили. Вважається, що одна належить Христу, а друга його молодшому братові – Ісукурі.
#християни
продовження
На цьому етапі до діяльності Такенучі та Торія приєдналася Ямане Кіку. Також прочитавши напис на камені, вона запросила в членів клану Такенучі доступ до сімейного архіву. В архіві знайшовся сувій, у кількох місцях якого була намальована шестикутна зірка. Титульний напис говорив – «Заповіт Есукірісуто».
Ямане переклала сувій. Він виявився життєписом сина божого та його отця, Такенучі. Сам сувій, згідно з її аналізом, було складено років за 200 до його знахідки. Однак, за поясненням глави клану – це оновлена та переписана версія набагато більш давнього документу.
Ямане проаналізувала манускрипт та опублікувала. Їі праці почали виходити в ті ж роки, що й «література Такенучі».
#християни
На цьому етапі до діяльності Такенучі та Торія приєдналася Ямане Кіку. Також прочитавши напис на камені, вона запросила в членів клану Такенучі доступ до сімейного архіву. В архіві знайшовся сувій, у кількох місцях якого була намальована шестикутна зірка. Титульний напис говорив – «Заповіт Есукірісуто».
Ямане переклала сувій. Він виявився життєписом сина божого та його отця, Такенучі. Сам сувій, згідно з її аналізом, було складено років за 200 до його знахідки. Однак, за поясненням глави клану – це оновлена та переписана версія набагато більш давнього документу.
Ямане проаналізувала манускрипт та опублікувала. Їі праці почали виходити в ті ж роки, що й «література Такенучі».
#християни