🤦‍♀️Математика «вовиної тисячі» – яким є насправді економічний ефект від державної програми

Вже третій день медіа та різноманітні економічні ініціативи під різним кутом аналізують соціальну програму «тисячу Зеленського».

Інститут Економічного Лідерства зібрав для вас добірку коментарів від різних стейкхолдерів та експертів:

🔸Перший заступник міністра економіки Олексій Соболев в етері телемарафону: ініціатива підтримає український мікро-, малий та середній бізнес.

«Ці гроші марковані – тобто є визначене коло, куди їх можна витратити. Але також можна буде задонатити на ЗСУ. Це кошти від існуючих програм, які ми переспрямуємо, які не встигаємо освоїти цього року. Ми б не змогли спрямувати їх на армію, адже це кошти, виділені донорами»

🔸Народний депутат від партії «Голос», секретар Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Ярослав Рущишин:

«Ці кошти можна було би спрямувати або у вигляді інвестицій, що дало би економічний ефект, або ж надати цільову допомогу малозабезпеченому населенню, а не всім громадянам».

Рущишин зауважив, що запровадження подібних ініціатив не є в компетенціях Президента та є «абсурдним».

🔸Сергій Фурса, інвестиційний банкір: «Це намагання задобрити суспільство після прокурорів і МСЕК».

Дочекавшись розʼяснень з різних сторін, викладаємо свій тезовий погляд на соціальну програму.

🧷Ініціатори програми самі не можуть визначитися, чи мета роздачі грошей – підтримка МСБ, чи ЗСУ. А коли видатки на соціальну допомогу не є адресними та спрямованими на конкретну групу суспільства – це марнотратство «всюди потрошку».

🧷Згідно з оцінками Мінекономіки на програму буде витрачено від 8 до 15 млрд грн.
Припустимо, половина від цього – від 4 до 7,5 млрд грн – українці прогонять через економіку та витратять на товари українського походження, а решта піде на армію, оплату комунальних послуг тощо.
Але на фоні зростання податкового навантаження на 30 млрд грн ця підтримка не змінить становище бізнесу на краще.

🧷Досвід «Національного кешбеку» показує, що подібні ініціативи з підтримкою національного виробника не співвідносяться з тими витратами, які на них закладаються і не призводять до пожвавлення економіки.

🧷Зростання видатків може бути сигналом для МВФ для того, щоби змусити країну-реципієнта піднімати ПДВ, що матиме абсолютно зворотній ефект для підтримки малозабезпеченого населення. Зростання ПДВ – зростання цін.

Для воєнної економіки роздача грошей неприпустима, навпаки – необхідний радикальний перегляд видатків та їхня оптимізація. А найкращий спосіб підтримати бізнес – це нарешті вирішити проблему фіскального тиску та корупції.

Інститут Економічного Лідерства