Бої у підземіллях форту Во, червень 1916ого, німці пробивалися від барикади до барикади, а французи чинили запеклий опір.

Сьогодні 104 річниця Листопадового чину. День коли галицькі українці продемонстрували своє прагнення створити українську державу. На жаль, через ряд причин її зберегти не вдалося, але це все одно світлий епізод в нашій історії

Ясно, надніпрянці поставили смайлики, що сміються з галичан

Бюст св. Павла з Віттенберзьких мощівників. Лукас Кранах Старший. XV ст.

«Листопадовий чин», Едвард Козак

Це дитячий портрет Людовика XIV виконаний Жаном-Мартіалем Фреду. Чим ж він є особливим? По великому рахунку нічим, але він слугує доброю ілюстрацією того як бачили дітей раніше. Якщо уважно подивитися, то можна побачити, що така юна дитина одягнута в дорослий одяг. Можна було б припустити, що це просто тематичне вбрання на портреті, але ні. Діло в тому, що до XIX століття концепції дитинства не існувало. Дітей вважали просто маленькими (зростом) дорослими. Саме тому на старих портретах дітей зображали в дорослому вбранні та антуражі

Святий Йоаким. Георгій Пінзель.

P.S. Це одна з багатьох неймовірних скульптур Пінзеля. Коли закінчиться війна обов'язково приїжджайте в "Музей скульптури Йогана Георга Пінзеля" у Львові, там чудово

Дуже імовірно, що цього тижня буде лонгрід про полабських слов'ян, але це буде залежати від загальної кількості роботи в мене, бо останнім часом з цим важко

Жодних "домовленостей" та "жестів доброї волі" не існує. Ситуація на Херсонщині була складною для наших збройних сил, й противник добре тримав зайняті рубежі, проте за останні два тижні над ворогом почала нависати сильна небезпека – схоже, що він помітив ряд важливих маневрів.

Окупант не "здає Херсон", він уникає боїв, котрі міг катастрофічно програти. Окупаційний контингент з Правого берега відводиться не Шойгу, а Силами Оборони України – їх тиск є єдиним фактором, котрий вимушує противника до поточних дій. Й вони не будуть стояти осторонь, допоки угруповання противника відходить на Лівобережжя.

Якщо ворог не готовий зустрічати українське військо віч-на-віч, то буде зустрічати спиною. Сподіваюся, що його сьогоднішне рішення обернеться для нього ще більшою катастрофою.

Колекція різноманітного одягу у Парижі з друкарні Річарда Бретона, 1564 рік

P.S. За посиланням є багато інших ілюстрацій

Битва за Верден. 1916

Частина 1.
Полабські слов’яни це племена, що проживали у басейні ріки Лаби (Ельби). Перші писемні фіксації слов’ян в цьому регіоні датуються VІ століттям. Найбільшу кількість відомостей про них можна знайти в "Літописі" та в "Житії Карла Великого", написаних радником імператора Ейгардом, у "Саксонських діяннях" ченця Відукінда, у "Хроніці" подій X ст. єпископа Мерзебурзького Титомира, в "Діяннях первосвященика Гамбурзької церкви" каноніка Адама Бременського, у "Слов'янській хроніці" священика Гельмольда, в "Житії Св. Оттона" єпископа Бамберзького тощо . Через це більшість німецьких дослідників вважає, що ці племена потрапили на береги Лаби саме в V – VІІ ст. Згідно з німецькою концепцією історії германці покинули береги Лаби в середині І тисячоліття і вже на їхнє місце прийшли слов’яни (ця теорія опиралася на свідчення римського історика К. Таціта). З цією думкою критично не погоджувався Л. Нідерле. На переконання чеського дослідника слов’яни просунулися у межиріччя Одри і Лаби – у І тис. до н.е. і заселили ці землі ще до приходу германських племен. Ймовірно, саме під тиском слов’ян германські племена почали просуватись на схід і південь і були змушені залишити територію Німеччини . З німецьким поглядом на історію не погоджуються й польські археологи. Останні вважають, що полабські слов’яни були автохтонним населенням краю. Окрім того, прихильники автохтонності посилаються на свідчення римських істориків І-ІІ століття, які локалізували венедів у цьому регіоні. В повідомленнях цих авторів південний берег Балтійського моря називають «Венедським морем», у цьому бачать доказ, що найбільш імовірно узбережжя було заселене слов’янами (зокрема й полабське узбережжя).
У середині І тисячоліття до Карпат зі сходу почали рухатися слов’янські племена сербів та хорватів, які згодом продовжили розселення на захід. Вони активно освоювали землі у Південній та Центральній Європі. За повідомленнями Констянтина Багрянородного ці племена розселилися і у басейні ріки Лаба (VІ–VІІ ст .) . Окрім цього, частина племен, що населяли Волинь та Поділля також просувалися на північ та захід Європи. Їм вдалося заселити землі в басейнах Одера та Лаби. Як уже згадувалося перші писемні згадки сербів у верхів’ях Лаби датуються VІ століттям. Нижче по Лабі розселилися племена дереванів, глинянів, ріганів, мезиречів, платів, лужичанів та інші .
Загалом слов’янська колонізація басейну Лаби була доволі помітною. Так, на правобережжі племена слов’ян наблизилися до кордонів держави Карла Великого. Це мало своє відображення і на тогочасних картах. Так, картографи VIII-IX століття позначають Сорбську марку в цьому регіоні. Варто зазначити, що спроби Карла Великого зупинити проникнення слов’ян далі на захід зазнало невдачі. Так, племена змогли поширитися до Гамбурга на півночі, до Берліна на північному сході та Регенсбурга на півдні. Створена Карлом Сербська лінія (Limes Sorabicus) мала стати кордоном із слов’янами, однак вона не зупинила просування їх на захід і в ІХ–ХІІ ст. неодноразово змінювалася . Остання являла собою укріплену лінію з містами-опорними пунктами (Бордовик , Магдебург , Ерфурт , Форгайм , Регенсбург , Лорх), що водночас були місцями торгівлі франків зі слов'янами.