Отже, як і обіцяв, сьогодні буде невеликий текст про Закарпаття в складі ЧСР. Розпочну з того як цей регіон опинився в новоствореній державі чехів і словаків і про його правове становище.
В останні місяці ПСВ Австро-Угорщина тріщала по швах. На її уламках з’явився цілий ряд молодих національних держав. А саме: Австрійська республіка, Угорщина, Чехословаччина, Сербо-Хорвато-Словенська держава.

За результатами Сен-Жерменського (1919) та Тріанонського (1920) мирних договір, що були підписані у Версалі між Австрією (С-Ж) і Угорщиною (Тр.) з одного боку та країнами переможницями з іншого, Закарпаття увійшло до складу Чехо-Словаччини.

Першочергово значна частина політично активного суспільства Закарпаття виступала за воз’єднання з Великою Україною (Ужгородська та Хустська руські ради). Але через поразку УНР це не вдалося реалізувати. Компромісним варіантом стало приєднання до ЧСР. Прочеський курс мав популярність, перш за все, на Пряшівщині та Свалявщині. Окрім цього, курс підтримувала русинсько-українська еміграція в США. Саме остання мала ледь не визначальне значення в долі краю. Так, в 1918 році серед емігрантів було проведено плебісцит на якому 67,2% опитаних виступили за приєднання краю до ЧСР. Згодом, Прага використовувала це опитування з метою легімітизувати військову окупацію в 1919 (до окупації регіон був частиною Угорщини) і обумовити приєднання Закарпаття.

Щодо становища Закарпаття у складі ЧСР, то за мирними договорами Прага брала на себе забов’язання забезпечити широку автономію регіону. Остаточно це було затверджено в конституції від 1920 року. Закарпаття отримало назву Підкарпатська Русь. Відповідно до основного закону автономія мала право на сойм. Функції сойму були наступні: «Сойм Підкарпатської Русі має право приймати закони з питань мови, навчання, релігії, місцевого самоврядування, а також з інших питань, які б не суперечили законами Чехословацької Республіки.»

Попри те, що право на автономію було законодавчо затверджено, реальний стан справ не був такий позитивний як здається на перший погляд. У Конституції не було зазначена дата реалізації автономії, тому її постійно відтерміновували. Також не було прописано механізму її реалізації. Чому ж виникла така ситуація? По-перше, конституція була прийнята до проведення вседержавних виборів до парламенту, тобто її приймав Революційний народний парламент. Як наслідок там не було жодного представника від Закарпаття, щоб міг б лобіювати це питання. По-друге, реальні дії офіційної Праги відрізнялися від її слів. Так, ЧСР декларативно визнавала право русинів на автономію, але вся її політика протягом 20-х років була спрямована на централізацію державної влади. Окрім цього, не було визначено кордон між Словаччиною на Підкарпатською Русю, що створювало додаткові проблеми у формуванні самоврядності краю. Реально, автономія була оформлена аж у 1938 році.

P. S. Незважаючи на деякі проблеми в реалізації автономії, ЧСР була, загалом, демократичною державою, а становище українців тут було набагато кращим ніж в СРСР, Польщі чи Румунії. Тут вільно функціонували політичні партії та культурні організації, були чесні вибори.

а ще я відкрив коменти)

Моє улюблене відео

Додаткове дослідження виявило, що всі три агітки були створені у 1918 році Войтехом Прейссігом (Vojtěch Preissig).
На останній листівці домінуючим елементом є прапор, який використовували чехи та словаки, які проживали на території США під час Першої світової війни.
Чотири зірки символізують Богемію, Моравію, Сілезію та Словаччину. Цей мотив повторювався на авторських проектах державного прапора Чехословаччини, що не був прийнятий.

Усуспільнено інтелектуальну власність lishnyanblog

Мартін Шонгауер. Спокуса святого Антонія.