Ледь не забув сьогодні про регулярну рубрику каналу, тож ловіть #недільниймем

Глянув минулого тижня нову стрічку Олівії Вайлд "The Invite" або як переклали у нас "Сусіди зверху" і прям отримав задоволення.

Це доволі камерна історія про подружжя Джо (Сет Роген) і Анжели (Олівія Вайлд), які в кінці робочого дня очікують на візит від іншої пари Піньї (Пенелопа Крус) та Крука (Едвард Нортон). Для Джо запрошення сусідів є неочікуваним і не те щоб приємним — ті постійно шумлять та занадто гучно займаються сексом, хоча Анжела із захопленням обговорює оргазми Піньї.

"Сусіди зверху" — англомовний ремейк іспанського фільму "Sentimental" 2020 року, який ще до 2026 року обріс ремейками в Італії, Швейцарії, Франції та Південній Кореї, ну і зараз всіх наздогнали американці, що скоріше говорить не про кризу голлівудських ідей, а про успішність оригінального фільму Сеска Гая та його п'єси, на якій він заснований. І, безумовно, допомагає також і камерність історії, адже події стрічки відбуваються протягом одного вечора в одній локації — відтворити подібний фільм нескладно. Господи допоможи, але я вже передчуваю українську крінж версію цього кіно, де на головні ролі візьмуть Юрія Горбунова, Ольгу Сумську, Дантеса та Ксенію Мішину (можете в коментарях написати свій варіант для вдалого або максимально крінжового квартету).

В фільмі Олівії Вайлд, звісно, головна козирна карта це акторський склад, в якому, можливо, наслабшим елементом є Сет Роген, бо це чергова для нього роль невротичного чувака з різноманітними проблемами. Героїня Вайлд вийшла дещо більш випуклою на фоні екранного чоловіка як раз за рахунок того, що в Олівії на відміну від Сета немає такого затяжного амплуа. Втім, цікаво і те, що до цього Роген зняв Вайлд в одній з найкращих серій серіалу "Студія", а от тепер вона йому повернула боржок.

Інша ж екранна пара у вигляді Пенелопи Крус та Едварда Нортона значно переграє своїх візаві. Воно і не дивно, адже якщо Роген та Вайлд відведена роль "нормісів", то Нортон і Крус давно переросли такі речі як норма, а отже є набагато розкутішими та вільнішими за господарів.

Власне на цьому контрасті й існують "Сусіди зверху" і саме з нього народжується комедія, але мені хочеться похвалити Олівію Вайлд за те, наскільки добре вона володіє темпоритмом стрічки, та наскільки вдало їй вдається змінювати тональність, бо фільм дуже чітко ділиться на три акти, кожен з яких відображає якийсь геть інший настрій (або одразу декілька), і от Вайлд дуже класно між цими настроями перемикається як режисерка.

Загалом, подібна камерна драмеді не є якимось новим або проривним явищем в кінематографі, радше просто доволі вдалий приклад того, як його можна втілити на великому екрані в 2026, бо це, по суті, вічна класика. Чи то 50 років тому назад можна було зняти подібний фільм, чи так само в 2076 можна буде зняти щось подібне. Можливо Олівія Вайлд і не зняла щось фундаментальне, але, як на мене, "Сусіди зверху" вийшли хорошим драмеді, із класними акторськими роботами (наприклад, це краща роль Нортона за років десять мінімум), хорошим темпоритмом і непоганою режисурою.

Нарешті дочекався нового епізоду "Дому дракона" (перші 2 я глянув ще місяць тому) і чим далі дивлюсь, тим більше дивуюсь, бо від книги "Вогонь і кров" серіал вже навіть не відходить, а відстрибує з кожним новим епізодом.

Серіал безумовно радує як масштабом так і акторськими робота, але оригінальну історію він перекручує настільки, що реально з'являється відчуття фанфіку, і не найкращого, при чому. Минулого року Мартін публічно розсварився із шоураннером Раяном Кондаллом стосовно всіх змін, які останній зробив останній, а також Джордж написав про те, що кожна зміна буде відлунюватись ефектом метелика. Власне так воно і відбувається.

Попри те, що попередні два сезони мені здебільшого подобались, певні рішення авторів серіалу дають лавинообразний ефект, тобто на початку зміна здається непомітною, але чим далі, тим більше вона впливає на історію, і автори серіалу явно переоцінили свої здібності та амбіції написати краще ніж Джордж. Але краще не вийшло і логіка серіалу в 3 сезоні остаточно скотилась в прірву.

Але напишу про одне конкретне рішення, яке мені надзвичайно не подобається, а саме ось цей фокус з взаємним гуманізмом та повагою Рейніри та Алісент. Їх так званий зв'язок дійшов вже до карикатурного абсурду — тобто з обох сторін жінки втратили найближчих людей, але все одно спілкуються наче подружки у яких сварка відбулась. Мені взагалі не сильно подобається відбілювання обох героїнь, бо зробили ледь не з кожної святу мученицю, коли в книжках вони, звісно, не були конкретно лихими, але за кожною був вагон вад та амбіцій, і, головне конфлікт одне з одною.

В першому сезоні мені сподобалось, що їх зробили подругами, бо я одразу зрозумів, якою буде подальша динаміка — вони перетворяться на ворогів, а ця підліткова дружба надасть конфлікту додаткової глибини. Але в другому сезоні конфлікт запнувся, і, здавалось, після смерті Джейса та Отто мости між жінками мають бути спалені, але ні, вони як ні в чому не бувало продовжують теревенити. При тому, що в першому сезоні Алісент без зайвих думок кидалась із ножом на Рейніру за те, що сину око викололи. А тут вона вже спокійно говорить про те, що старших синів можна списувати в утиль.

Для мене Танець Драконів завжди був історією про те, як жага до влади та амбіції з обох сторін приводять до кривавої громадянської війни, що ледь не винищує дім Таргарієнів під нуль, і призводить до вимирання драконів. Але Кондалл і компанія вочевидь вирішили, що першоджерело потребує переосмислення, яке робить акценти на геть інших речах, і від цього страждає вся історія.

Звісну буду дивитись далі, бо як мінімум в плані видовища все ще дуже непогано, та і той же третій епізод про транзит влади вийшов цікавим з точки зору подачі, але те, куди ведуть цю історію далі мені подобається все менше із кожною новою серією.

Там, до речі, оголосили номінантів на цьогорічну Еммі.

Одне з найбільших здивувань – «Лицар Сімох Королівств» номінували в категорії найкращий драматичний серіал. Знаю, що він не виграє ніколи (скоріше за все проголосують за «Пітт»).

Звісно, буду вболівати за «Лицаря…» (технічні категорії точно якісь візьме) та за «Плюрибус» та його акторок.

P.S. і знову «В Філадельфії завжди сонячно» прокатили в категорії найкращого комедійного серіалу, хоча останній сезон був класним. Та і взагалі не розумію як можна із року в рік ігнорувати Денні Де Віто.

Трейлер третьої "Дюни".

Одним словом — епічно.

Будь ласка, ні. Variety пише, що Netflix хоче придбати Letterboxd. Насправді, є й інші «покупці», детальніше – в новині.

АХАХАХАХАХАХАХАХА

Нормальний в Крістофера пацан росте.

До речі, хто не знав, то в Кріса аж четверо дітей і всі попрацювали з ним над «Одіссєю». Дружина режисера Емма Томас як і завжди виступила продюсеркою. Фемілі бізнес як він є.

От тут детальніше можна прочитати: https://www.instyle.com/christopher-nolan-kids-flora-oliver-rory-magnus-12014772

А от і трейлер стрічки «Digger» від Алехандро Гонсалеса Іньярріту в головній ролі із Томом Крузом.

Перший трейлер наступних "Месників"

До важливих новин кіно.

Нащо робити було постер менш яскравим мені невідомо.

Хто не знає, то Гослінг до сих пір переживав через цей постер. Нарешті може вспокоїться.