Чому після відпочинку тобі хочеться відпочивати ще?

А ще важливіше,
чому, коли дійсно потрібно бути на 200% у фокусі, ти не можеш зібратися до купи?

Еволюція, заради нашого виживання, збудувала цілу систему, яка мобілізує нас під час небезпеки, мотивує щось робити для кращих життєвих умов, і нагороджує, коли наші дії призводять до результату. Але наш мозок, так вже він влаштований, сприймає за реальність не тільки саму реальність, а й те, що ти(або хтось інший) змушуєш його проживати в уяві

Отже, маємо: чим би ти не займався, ти зробив необхідні дії для того щоб вижити, раз читаєш цей текст. І у вільний час ти наче відпочиваєш - скролиш стрічку, слухаєш музику, граєш у ігри, або ще у якийсь спосіб відволікаєшся від реальності. Але ж ти щось відчуваєш у процесі, інакше це не мало б жодного сенсу. Виходить, твої залози виділяють гормони, рецептори сприймають їх, організм на мові біохімії розуміє, що йому відчувати. Єдиний нюанс - усе це має свій ресурс, і з кожним разом залози виділяють менше гормонів, а рецептори гірше їх сприймають.

Тому, у реальному житті, ти міг би радіти, але радів фантазіям під улюблений трек, чи перемогам у іграх. Міг би сумувати, чи обурюватись, але вже проживав це, читаючи новини про те, який там ще піздєц у світі відбувся.

І міг би бути в тонусі, коли того вимагають обставини, але твій мозок безупинно готувався до небезпеки, яка була за склом телефона, або в твоїй уяві.

Так що ж робити? Адже, будемо чесними, дивитись у білу стіну, без жодної думки, чи образу в голові, вміють хіба що буддійські монахи(якщо вірити їм).

Для початку згадай, а краще проговори це - ти вижив і знаходишся у безпеці. Рішення прийняті, дії зроблені, прямо зараз від тебе нічого не вимагається. А коли буде потрібно - ти зробиш все необхідне, і саме зараз ти відновлюєш ресурси, які будуть на це задіяні.

Найкраще при цьому буде лягти, закрити очі, вирівняти дихання. Звісно, твоя кукуха одразу почне крутити кіно, намагайся уявити якусь просту річ і тримати її у фокусі уваги. До речі, ті самі монахи медитують на вогник свічки, щось подібне можемо зробити і ми. Все інше, що виникає у нашій свідомості, ми повинні «вимикати» як тільки помічаємо, і повертатися до «вогника». Буде непросто, але поступово ми приберемо усе зайве і дамо можливість мозку справді відпочивати й відновлюватись.

Якщо ж немає можливості бодай якось «піти у себе», ти можеш підлаштувати це під свою ситуацію, головне розуміти принцип - не давати мозку зайвий раз переживати емоції вхолосту.

Отож, хоч наша реальність буває не надто приємною, чи цікавою, вона все-таки реальна. А вже будемо ми до неї готові, чи до останнього будемо ховатись у фантазіях - справа кожного, і кожному з цим рішенням жити.

Автор https://t.iss.one/playersmindset ❤️

🇺🇦Підписатись 🇺🇦Наш чат

У всіх ТЦК пройдуть службові перевірки - заступник міністра оборони Банік, додав що очікується зміна структури мобілізаційної системи.

Трошки спойлеру від нас
Тепер мобілізовувати будуть з 16 років 😁

🇺🇦Підписатись 🇺🇦Наш чат

Українська маніфестація у Києві, літо 1917 року.🇺🇦

Це все Аллах пускає ракети якісь 😁

🇺🇦Підписатись 🇺🇦Наш чат