Вибір без вибору

Щоб нас не чекало на перемовинах, так чи інакше доведеться змиритися з втратою територій та людей. І це найболючіше, про що я думаю… Що маємо станом на зараз?! Патріотичний дух серед мобілізованих на низькому рівні, у діючих просто розсипається організм, і все тримається на ненависті. Як я вже писав, це проблема несвоєчасної допомоги, провалу мобілізації через законодавчі дірки та народження демона, як ТЦК. Три літери, які стали медійною бомбою, запущеною в наші смартфони. Кумовство та невідповідність займаним посадам через брак кадрів — це все, що в результаті нашкодило нашій національній ідеології. Та чи була вона в нас взагалі? Чи хоча б один президент формував її за свій термін?

Може, це не дуже популярно, але погляньте обʼєктивно, що відбувається. росія провела гарну дипломатію на Близькому Сході, в Азії та Африці, і ця дипломатія опирається на багаторічні взаємовідносини. Навіть якщо відкинути їхній зовнішній чинник, у ворога станом на позаминулий рік громадян чоловічої статі майже 68 мільйонів, у нас — 18. Середнє число підпадаючих під мобілізацію все одно буде в декілька разів більше, ніж маємо ми.

Світ може надати лише зброю та кошти, ніхто не хоче вмирати разом з нами. Наш супротивник — це не папуаси в лаптях, до яких вони звикли, і західний світ це розуміє. Жодна європейська країна не витримає схожу війну сам на сам за кількістю сил та засобів. Але вони всі живуть у своїй мильній бульбі.

Що стосується перемовин, ніхто не знає, як вони пройдуть. Ключовим для нас є знайти правильну мілітаристську дипломатію і вибудувати реальні, не паперові безпекові відносини. Уже маємо гарантії щодо ядерного роззброєння, а цей папірець нікому не потрібен, лише як фізичний доказ історичної халепи.

Всі домовленості, які відбудуться, однозначно не мають торкнутися нашої обороноздатності. Це наше і тільки наше право на захист. Допустивши якісь компроміси, нам прийде остаточний кінець.

Ми повинні бути ініціаторами «прифронтових» оборонних союзів, наприклад, з країнами Балтії. Переформатувати строкову службу та розвивати програми резервістів. Провести реформи в освітніх навчальних закладах — як профільних військових, так і військових кафедр, також шкільних програм «Захисту України» (ДПЮ). Обовʼязково збільшити кількість регулярного війська та навчатися, навчатися і ще раз навчатися. Все те, чого не хоче росія. Але це наша географічна «доля», хтось може просто поїхати, хтось — ні, але факт є факт.

Нарешті, потрібно вибудувати ідеологію української нації на найвищому рівні та інтегрувати її в підручники та національні програми. У нас є старі та нові герої, покоління мають рости на їхньому прикладі мужності, відданості та жертовності. У нас є свої Кріс Кайл та Маркус Латрелл у квадраті. Нам не потрібно висмоктувати з пальця історії виживання та стійкості... Це все має ожити через культурний образ, але свій, власний, не втрачений в американщині. Правда і тільки правда… Рекрутинг і тільки рекрутинг.

Слоганом на найближчі десять років мають стати слова: Мілітаризм, Ідеологія, Оборона.