Українська правда як завжди на висоті!
Як же це все заєбало…

https://youtu.be/7JqcyiQotrI?si=emctHjljSSYolqgD

Вони шукають собі усамітнення - на селі, над морем, у горах; та й сам ти, зазвичай, вельми цього прагнеш. Все це, однак, від великого неуцтва: адже щохвилі - забажай лишень! - можеш усамітнитися наодинці з собою. Бо для людини ніде немає затишнішого й безтурботнішого усамітнення, як у власній душі; але надто, коли в когось усередині є те, від чого, щойно до нього зазирнеш, - маєш в усьому полегкість; а полегкістю називаю не що інше як доладність. Тож постійно даруй собі це усамітнення і сам себе оновлюй. Нехай у тебе буде кілька стислих положень, яких, тільки-но перед тобою постануть - має стати, щоб цілу Ії очистити, і відпустити тебе вже вільним від роздратування на те, до чого повертаєшся.

Я хочу розповісти Вам історію з життя Опери, яку я дізнався від представниць цього суспільства. В одному з будинків на вулиці Сент-Онорі жила бідна жінка, яка ніколи не виходила з крихітної кімнатки під дахом, яку вона знімала за три франки на місяць. У неї була дванадцятирічна донька - завжди охайно одягнена, замкнута і мовчазна дівчинка. Тричі на тиждень вона виходила з дому серед дня, а поверталася одна опівночі. Всі знали, що вона служить фігуранткою в Опері. Якось спускається вона до брамника і просить запалену свічку. Свічку їй дають. Дружина брамника, дивуючись, що дівчинка не повернулася зі свічкою, піднялася на чердак і побачила, що жінка лежить мертва на своєму убогому ложі, а дівчинка старанно спалює товсту зв'язку листів, витягнуту з величезної скрині. «Матуся померла сьогодні вночі і наказала мені спалити всі ці листи, не читаючи», - сказала дівчинка. Вона так і не дізналась справжнього імені своєї матері; в цілому світі в неї тепер нікого немає, і щоб заробляти на життя, доведеться їй і надалі зображати на сцені мавпочок, дияволів і коршунів.
У передсмертній настанові мати просила її вести праведне життя і не залишати терени оперної фігурантки. Вона, треба сказати, веде себе дуже розумно, дуже побожна і не намагається нікого розжалобити своєю історією. Так от, чи не заслуговує ця дівчинка в сто раз більшої поваги за те життя, яке доводиться їй вести, ніж Ви, маючи рідкісне щастя насолоджуватися оточенням людей настільки бездоганних і рафінованих, які мені певною мірою видаються квінтасенцією цілої цивілізації. Скажу відверто. З нижчим станом я можу спілкуватися лише зрідка, та й то з властивої мені невгамовної тяги пізнавати всі різновиди породи людської. І в мене ніколи не вистачає духу мати справу з чоловіками із нижчого стану. Є в них щось дуже відразливе, особливо у нас у Франції; ось в Іспанії у мене завжди були друзі серед погоничів мулів та тореадорів.
Я не раз їв із одного горщика з людьми, яких англієць не удостоїв би поглядом з побоювання втратити повагу до себе. Я навіть пив з одного бурдюка із каторжанином. Щоправда, слід зауважити, що нічого, крім цього бурдюка, у нас не було, а коли мучить спрага, вибирати не доводиться. Не вважайте через це, що мене тягне до різного зброду. Просто я люблю спостерігати інші звичаї, інші фізіономії, слухати іншу мову - тільки й усього.

Проспер Меріме
Листи до незнайомки

Важке відео. Але це прикре підтвердження написаного мною в цьому пості- на війні може трапитись все. Є хайп диванних експертів та інших «лідерів думок», «інфлюенсерів» хто до реальної війни не доїхав, а є реалії ближнього піхотного бою в різній місцевості.

Опис від ворога:
«Видео с нашлемной камеры украинского штурмовика, снятое в ходе боев за Трудовое.

Российский и украинский бойцы вступают в ожесточенную перестрелку на коротке, перетекшую в не менее жестокий рукопашный бой с применениеv ножей и подручных средств.

Боец родом из Якутии буквально выгрызает победу у своего оппонента. Под конец смертельно раненный солдат противника просил перестать его резать и дать умереть спокойно, также искалеченный тяжелой схваткой российский штурмовик выполняет его последнюю просьбу.»

P.S: в нашому підрозділі більш досвідчені командири зробили обовʼязковим для бійців на війні носити «вторичку»-пістолет на РПС. І як ми тоді доволі швидко це зрозуміли що це правильно, окрім ближнього бою зброя основна може заклинити у критичний момент і тд.

#військова_справа@ViktorovichDumaye

@ViktorovichDumaye

Хвалене не стає ні гіршим, ні ліпшим через те, що воно хвалене.
А чи стане гіршим смарагд, якщо його не похвалять? А золото, слонова кістка, пурпур? А ліра чи меч? А квітка чи деревце?

Просто механу стало скучно:)