Можна писати багато роздумів на тему чому хтось долучився до війська, а хтось ні.
Можна шукати причину в тотальній зневірі на третій рік повномасштабки, але в мене в такому випадку в голові одне питання, чому чекали весь цей час?…
Можна опускати руки, а можна шукати сили і причини рухатись далі.
Можна впасти в йобану смуту після відпустки на берегах Португалії, а можна погрузитись у рутину(книги, спорт, робота) і працювати як годинник. Нахуй вашу мотивацію, дисципліна вирішує.
Можна казати що те, яку роботу ти зараз виконуєш тобі не подобається, бо не відчуваєш себе по справжньому чоловіком, а можна просто робити свій максимум на своєму місці.
Можна казати що армія тебе нічому не навчила, а можна читати, дивитись ютюб і запитувати старших побратимів, щоб отримати нові знання. Все одно завжди знайдеться якийсь обісцяний гусь, який скаже - ти не справжній військовий…

Намагаюсь сконцентруватись на собі, на саморозвитку і абстрагуватись від тотального пиздеця навколо. Фляга тече у багатьох і повірте не тільки від активної пиздячки.
Ким би ти не був і що б ти не робив, в тебе завжди будуть щури які пиздять за спиною.
Це гірше ніж вороги, які прямо показують своє відношення до тебе.

Поки я писав, втратив початкову думку…

Одна-єдина філософія, а полягає вона в тому, щоб уберегти від збиткування й шкоди внутрішнього генія: щоб він був сильнішим від насолоди й страждання; щоб нічого не чинив ані навмання, ані в брехні й лицемірстві; щоб не залежав від того, що зробить чи не зробить хтось інший. Та й щоб приймав усе, що йому припало й що вділено, адже походить воно звідти ж, звідки він сам. А понад усе - щоб із сумирною думкою очікував смерті, бо смерть-це тільки розпад елементів, із яких складається кожна жива істота. Якщо ж для самих елементів немає нічого страшного в тому, що кожен із них ненастанно перетворюється в інший, то чого б то комусь криво дивитися на те, що й усе в світі зазнає перетворення й розпаду? Це - природно; а в природному - жодного зла (с)

Професор Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка Микита Василенко заявляє, що введення західних миротворців вирішить демографічну проблему в Україні, бо "приїде 40 тисяч мужиков, з грошима, голодних до жінок", а тут "сотні тисяч голодних українок, у яких чоловіки або на війні вже померли, або покалічені".

У 2000—2010-х роках Василенко водночас із кар'єрою викладача робив і політичну — однак партію, до якої він належав багато років, на початку великої війни заборонили як проросійську.

У 2018—2022 роках Микита Василенко регулярно з’являвся на каналах Віктора Медведчука і Євгенія Мураєва.

Короче, чистий підар, і висловлювання подібні — теж підарські.

Катарсис - Підписатися

Українська правда як завжди на висоті!
Як же це все заєбало…

https://youtu.be/7JqcyiQotrI?si=emctHjljSSYolqgD

Вони шукають собі усамітнення - на селі, над морем, у горах; та й сам ти, зазвичай, вельми цього прагнеш. Все це, однак, від великого неуцтва: адже щохвилі - забажай лишень! - можеш усамітнитися наодинці з собою. Бо для людини ніде немає затишнішого й безтурботнішого усамітнення, як у власній душі; але надто, коли в когось усередині є те, від чого, щойно до нього зазирнеш, - маєш в усьому полегкість; а полегкістю називаю не що інше як доладність. Тож постійно даруй собі це усамітнення і сам себе оновлюй. Нехай у тебе буде кілька стислих положень, яких, тільки-но перед тобою постануть - має стати, щоб цілу Ії очистити, і відпустити тебе вже вільним від роздратування на те, до чого повертаєшся.

Я хочу розповісти Вам історію з життя Опери, яку я дізнався від представниць цього суспільства. В одному з будинків на вулиці Сент-Онорі жила бідна жінка, яка ніколи не виходила з крихітної кімнатки під дахом, яку вона знімала за три франки на місяць. У неї була дванадцятирічна донька - завжди охайно одягнена, замкнута і мовчазна дівчинка. Тричі на тиждень вона виходила з дому серед дня, а поверталася одна опівночі. Всі знали, що вона служить фігуранткою в Опері. Якось спускається вона до брамника і просить запалену свічку. Свічку їй дають. Дружина брамника, дивуючись, що дівчинка не повернулася зі свічкою, піднялася на чердак і побачила, що жінка лежить мертва на своєму убогому ложі, а дівчинка старанно спалює товсту зв'язку листів, витягнуту з величезної скрині. «Матуся померла сьогодні вночі і наказала мені спалити всі ці листи, не читаючи», - сказала дівчинка. Вона так і не дізналась справжнього імені своєї матері; в цілому світі в неї тепер нікого немає, і щоб заробляти на життя, доведеться їй і надалі зображати на сцені мавпочок, дияволів і коршунів.
У передсмертній настанові мати просила її вести праведне життя і не залишати терени оперної фігурантки. Вона, треба сказати, веде себе дуже розумно, дуже побожна і не намагається нікого розжалобити своєю історією. Так от, чи не заслуговує ця дівчинка в сто раз більшої поваги за те життя, яке доводиться їй вести, ніж Ви, маючи рідкісне щастя насолоджуватися оточенням людей настільки бездоганних і рафінованих, які мені певною мірою видаються квінтасенцією цілої цивілізації. Скажу відверто. З нижчим станом я можу спілкуватися лише зрідка, та й то з властивої мені невгамовної тяги пізнавати всі різновиди породи людської. І в мене ніколи не вистачає духу мати справу з чоловіками із нижчого стану. Є в них щось дуже відразливе, особливо у нас у Франції; ось в Іспанії у мене завжди були друзі серед погоничів мулів та тореадорів.
Я не раз їв із одного горщика з людьми, яких англієць не удостоїв би поглядом з побоювання втратити повагу до себе. Я навіть пив з одного бурдюка із каторжанином. Щоправда, слід зауважити, що нічого, крім цього бурдюка, у нас не було, а коли мучить спрага, вибирати не доводиться. Не вважайте через це, що мене тягне до різного зброду. Просто я люблю спостерігати інші звичаї, інші фізіономії, слухати іншу мову - тільки й усього.

Проспер Меріме
Листи до незнайомки

Важке відео. Але це прикре підтвердження написаного мною в цьому пості- на війні може трапитись все. Є хайп диванних експертів та інших «лідерів думок», «інфлюенсерів» хто до реальної війни не доїхав, а є реалії ближнього піхотного бою в різній місцевості.

Опис від ворога:
«Видео с нашлемной камеры украинского штурмовика, снятое в ходе боев за Трудовое.

Российский и украинский бойцы вступают в ожесточенную перестрелку на коротке, перетекшую в не менее жестокий рукопашный бой с применениеv ножей и подручных средств.

Боец родом из Якутии буквально выгрызает победу у своего оппонента. Под конец смертельно раненный солдат противника просил перестать его резать и дать умереть спокойно, также искалеченный тяжелой схваткой российский штурмовик выполняет его последнюю просьбу.»

P.S: в нашому підрозділі більш досвідчені командири зробили обовʼязковим для бійців на війні носити «вторичку»-пістолет на РПС. І як ми тоді доволі швидко це зрозуміли що це правильно, окрім ближнього бою зброя основна може заклинити у критичний момент і тд.

#військова_справа@ViktorovichDumaye

@ViktorovichDumaye

Хвалене не стає ні гіршим, ні ліпшим через те, що воно хвалене.
А чи стане гіршим смарагд, якщо його не похвалять? А золото, слонова кістка, пурпур? А ліра чи меч? А квітка чи деревце?

Просто механу стало скучно:)