Сегодня Альфы и Омеги не будет. Мне лень, да и желания фантазировать по поводу тем и гостей нет. Все равно все предопределено и мы ничего изменить не можем. Власть кельтов слишком сильна :)
Наш министр образования пошел войной против Зеленского, потому что и президент, и весь ОП разговаривают непублично на русском. Интересно, кому ж они служат в логике этого хунвейбина:)
Як бути з тими, хто розмовляє кримськотатарською. Вони якої країни патріоти.
В Украине все проблемы решили, что поставили на освиту хунвейбина, который будет инициировать старый добрый мовний срач. Верный по знак, что готовятся к выборам. А еще верный признак, что ничего не изменилось и ничему не научились.
Министерство образования Украины существует, чтоб показывать дурь возглавлявших его министров. Больше никакой полезной функции оно не несёт. Из Украины дети разбегаются, как тараканы по всей Европе, скоро некому будет преподавать в школах и ВУЗах, а новый министр тут же поспешил напомнить, что разбегаются правильно и ловить тут нечего.
Читатель подсказал
Не вижу никаких противоречий, вчера руснаки зашли на новый круг с темой американских биолабораторий в Украине, мы достойно отвечаем заходом на новый круг мовным вопросом... Ну нет свежих идей, работаем с имеющимися.
Не вижу никаких противоречий, вчера руснаки зашли на новый круг с темой американских биолабораторий в Украине, мы достойно отвечаем заходом на новый круг мовным вопросом... Ну нет свежих идей, работаем с имеющимися.
Forwarded from AMELIN (Economics, Defense Innovation and Futures) (Anatoliy Amelin)
- 8,6 млн украинцев…
Forwarded from AMELIN (Economics, Defense Innovation and Futures) (Anatoliy Amelin)
По данным Евростата США к концу 2022 года стали крупнейшим поставщиком сырой нефти в ЕС.
Доля россии с октября 2021 года сократилась с 31% до 4%.
…
RSNPZD!
Доля россии с октября 2021 года сократилась с 31% до 4%.
…
RSNPZD!
Forwarded from IG Energy
В случае достижения договоренности, возможно, это будет нефть с месторождения Кашаган. Также Азербайджан, по словам источников, предложил транспортировку нефти через черноморские порты в Грузии.
@IGEnergy
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Так, ну что набились в силки мовного питання неадекваты, озабоченные и дегенераты? :) Самое время провести зачистку! Начинаю
Бараны и морковка
Остервенение с которым накидывается на русскоязычных с подачи недалеких министров показывает, что наша могучая нация так и не сделала никаких выводов из дерьма, которое успешно замесила. Иначе не объяснить, как люди, которые яростно вопят по поводу русскоязычной преподавательницы философии в Налоговой академии в Ирпене, каждый месяц послушно отстегивают Левочкину 5-6 млн долларов, который контролирует «Киевгаз». Ясное дело, что проще с радостным хрюканьем бросаться на любую косточку, которую вам кидают, но вам не надоело быть баранами, которых бреют, под любым надуманным предлгом?
Вы можете сколь угодно ржать над Кличко или радостно хлопать в ладошки, что переименовали еще 250 улиц в Киеве, но каждый месяц из вашего кармана будет утекать денежка ( и для многих немалая, а для некоторых последняя) к структурам Левочкина. А муниципальный медиахолдинг Киева, который он же контролирует сверху до низу, расскажет вам сказочку о патриотизме во главе с патриотичным мэром Киева. Главное, чтоб вы оплачивали эту сказочку по всем счетам. А если не оплатите, то по новому закону, который уже введен в действие ваши денежки будут списываться автоматически.
Так что можете даже ничего не замечать и яростно бежать за мовной морковкой. Авось так еще и 30 лет по кругу побегаете. Левочкин со Столаром и прочая компания ОПЗЖ вам даже поаплодируют, попивая апероль в Монако, купленный благодаря баранам, которых можно стричь вечно. Вы ж, пока яростно ломаете копья по проводу языка и как переименовать площадь Льва Толстого, не замечаете, как Столар проводит в Харькове встречу с активом ОПЗЖ. Ибо надо готовиться к выборам. На которых вы послушно проголосуете за нужный набор фунтов, которые будут соответствовать тому набору тараканов, что сидит в ваших головах.
Потому все у коллективного ОПЗЖ хорошо. Этот коллективный ОПЗЖ, если надо, вам станцует гопака. Вы ж все одно за него будет заплатите. Благо сказки любите, а сказочники это знают.
Так что на 400 там какой-то день широкомасштабной войны можно уверено сказать, что на этом «Титанике» ничего не изменилось. «Титаник» продолжает следовать неизменным курсом - на дно. А потому будут пролиты еще миллионы тонн крови, миллионы человек еще отсюда сбегут. Мовный перпетум мобиле будет работать, то есть стричь, до последнего украинца. Главное вовремя повесить морковку. А в этом недостатка не будет.
Остервенение с которым накидывается на русскоязычных с подачи недалеких министров показывает, что наша могучая нация так и не сделала никаких выводов из дерьма, которое успешно замесила. Иначе не объяснить, как люди, которые яростно вопят по поводу русскоязычной преподавательницы философии в Налоговой академии в Ирпене, каждый месяц послушно отстегивают Левочкину 5-6 млн долларов, который контролирует «Киевгаз». Ясное дело, что проще с радостным хрюканьем бросаться на любую косточку, которую вам кидают, но вам не надоело быть баранами, которых бреют, под любым надуманным предлгом?
Вы можете сколь угодно ржать над Кличко или радостно хлопать в ладошки, что переименовали еще 250 улиц в Киеве, но каждый месяц из вашего кармана будет утекать денежка ( и для многих немалая, а для некоторых последняя) к структурам Левочкина. А муниципальный медиахолдинг Киева, который он же контролирует сверху до низу, расскажет вам сказочку о патриотизме во главе с патриотичным мэром Киева. Главное, чтоб вы оплачивали эту сказочку по всем счетам. А если не оплатите, то по новому закону, который уже введен в действие ваши денежки будут списываться автоматически.
Так что можете даже ничего не замечать и яростно бежать за мовной морковкой. Авось так еще и 30 лет по кругу побегаете. Левочкин со Столаром и прочая компания ОПЗЖ вам даже поаплодируют, попивая апероль в Монако, купленный благодаря баранам, которых можно стричь вечно. Вы ж, пока яростно ломаете копья по проводу языка и как переименовать площадь Льва Толстого, не замечаете, как Столар проводит в Харькове встречу с активом ОПЗЖ. Ибо надо готовиться к выборам. На которых вы послушно проголосуете за нужный набор фунтов, которые будут соответствовать тому набору тараканов, что сидит в ваших головах.
Потому все у коллективного ОПЗЖ хорошо. Этот коллективный ОПЗЖ, если надо, вам станцует гопака. Вы ж все одно за него будет заплатите. Благо сказки любите, а сказочники это знают.
Так что на 400 там какой-то день широкомасштабной войны можно уверено сказать, что на этом «Титанике» ничего не изменилось. «Титаник» продолжает следовать неизменным курсом - на дно. А потому будут пролиты еще миллионы тонн крови, миллионы человек еще отсюда сбегут. Мовный перпетум мобиле будет работать, то есть стричь, до последнего украинца. Главное вовремя повесить морковку. А в этом недостатка не будет.
В этом сраче по поводу русскоязычной преподавательницы в налоговой академии Ирпеня, на самом деле, ключевое - что сознательные детки делают в налоговой академии им Мельника. Как вообще в 21 веке можно учиться на налоговика. Это ж в 18 лет человек себе вещает клеймо коррупционера. Налоговая академия - это ж клоака, куда сословная элита налоговиков и таможенников, отправляет своих детей, чтоб потом дальше доить народ. и сама судьба послала сигнал - во время оккупации Ирпеня главный корпус этой цитадели зла сгорел. Люди, стройте новое, - говорят высшие патриотические силы, - избавляйтесь от старого. Но нет, - говорят люди, - мы будем доить бизнес и поднимать шлагбаум на таможне, как мама и папа, але будемо розмовляти з вами українською.
Резюме: Если бы эти детки не хотели бы иметь мзду, то это тетка давно осталась бы без работы. Вот суть, а все остальное это типичная украинская лирика.
Резюме: Если бы эти детки не хотели бы иметь мзду, то это тетка давно осталась бы без работы. Вот суть, а все остальное это типичная украинская лирика.
Маргінальна моя Україна
У цій статті, як ніколи, боюся залишитися незрозумілим. Тому спробую детально розшифрувати спрощену символіку асоціації.
Хай друкують ті, хто вміє читати між рядками. Хай зрозуміють ті, хто звик трактувати друковане слово як остаточну істину. Тут написано не одкровення, попри всю одкровенність, а лише передчуття правди.
Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню, заматеріалізовану, тобто дану в об'єктивній реальності, державу - виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси.
Неможливо любити не лише клерків-хапуг, а й непідкупних патріотів, які розуміють patria як стару діву у вишиванці й незатрасканому вінку або як мікроцефала з налитими кров'ю очима при слові "москаль" або "жид".
Годі любити Україну містичну - компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. "Заунывные песни моей Родины", влучно визначив цей стан свідомості Шевченко.
"Заунывно" бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що "ми тую червону калину піднімемо", якщо кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці.
Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в Оперному театрі. У театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить у першу чергу для видовищ.
Мої батьки пухли з голоду в 33-му, а тисячі галичан, які демонстрували свою жалобу в річницю Голодомору, про голод знають лише те, що він був. І те, що Сталін його спровокував. Для одних важливо те, що вони не здохли, для інших - те, що вони дістали престижне запрошення на урочистість по тих, хто здох.
Я не можу любити містично-героїчну Україну з її кредо "пан або пропав". Колись мої предки - простодушні східняки - перейшли Батиєві дорогу до Європи, не думаючи наскільки це доцільно.
Принципові українці врятували європейців ціною власного життя, свободи і врешті-решт - свого місця в Європі. А хитренький галичанин Данило зігнувся перед Батиєм і збудував державу, з якої пішла сучасна Україна.
Врешті, необов'язково ходити вглиб віків. Поет Стус ціною власного життя ствердив нескореність неіснуючої нації, а в той час відомий поет ціною лизоблюдства сприяв формуванню цієї нації.
Власні імена в даному контексті - не самоціль. Це радше повчальний приклад для тих, хто відчуває лише гордість чи втіху від приналежності до українського народу.
Господь покарав дуже тяжко - велів народитися українцем в Україні. Ця думка не нова. Подібне писали Пантелеймон Куліш та Іван Франко. Я не тягнуся стати в ряд з ними. Ми всі й без того в одному ряду.
Бути українцем - це покута. Любити покуту - значить бути мазохістом. Цього дива не бракує в нашім краю - від банальних проявів солодунства через спів патріотичних пісень за чаркою до більш вишуканих форм масового маразму, як-от відродження козацтва (добре, що хоч німців-тевтонців не відроджують).
Синдром мазохізму розлився повсюдно - від дідусів у строях січових стрільців на вулицях Львова до мешканців Новограда-Волинського, де в кафе горілку можна заїсти лише сирниками і нічим іншим.
Можна бути щасливим, тяжко покутуючи. Такими щасливцями, здається, були перші християни. Хоча порівняно з сумнівами й стражданнями самого Христа їхня одержимість виглядає надто українською.
Моральний імператив "пан або пропав" вигадали ще наші предки лише для того, аби закамуфлювати неминучий вислід колізій українського буття - звісно ж, що пропав. А перспектива стати паном - розрада на зразок царства небесного, в яке всі вірять, але мало хто надіється побачити.
Врешті, про яку Україну можна говорити наприкінці XX століття? Природні умови та довкілля після всіх експериментів змінилися настільки, що порівнювати їх навіть з недалеким минулим ризиковано. Матеріальне виробництво, етика відносин, система вірувань зазнали кардинальних змін.
Український генотип після всіх етноцидів, з Чорнобилем вкупі, змінився, мабуть, і на молекулярному рівні. На зміну традиційній селянській етнічній спільності приходить модерна урбаністична політична єдність.
У цій статті, як ніколи, боюся залишитися незрозумілим. Тому спробую детально розшифрувати спрощену символіку асоціації.
Хай друкують ті, хто вміє читати між рядками. Хай зрозуміють ті, хто звик трактувати друковане слово як остаточну істину. Тут написано не одкровення, попри всю одкровенність, а лише передчуття правди.
Не люблю нинішню Україну. І не лише сьогоднішню, заматеріалізовану, тобто дану в об'єктивній реальності, державу - виплід безхребетної і тупої посткомуністичної еліти та рагульської маси.
Неможливо любити не лише клерків-хапуг, а й непідкупних патріотів, які розуміють patria як стару діву у вишиванці й незатрасканому вінку або як мікроцефала з налитими кров'ю очима при слові "москаль" або "жид".
Годі любити Україну містичну - компіляцію поганських вірувань, героїчних традицій та сентиментальних вивержень. "Заунывные песни моей Родины", влучно визначив цей стан свідомості Шевченко.
"Заунывно" бути наприкінці XX століття січовим стрільцем. Вульгарно співати, що "ми тую червону калину піднімемо", якщо кущ отої калини знаєш лише з малюнка в дитячій читанці.
Жлобно правити тризну за померлими від голоду 33-го в Оперному театрі. У театрі треба слухати оперу, бо будь-яка театральна споруда служить у першу чергу для видовищ.
Мої батьки пухли з голоду в 33-му, а тисячі галичан, які демонстрували свою жалобу в річницю Голодомору, про голод знають лише те, що він був. І те, що Сталін його спровокував. Для одних важливо те, що вони не здохли, для інших - те, що вони дістали престижне запрошення на урочистість по тих, хто здох.
Я не можу любити містично-героїчну Україну з її кредо "пан або пропав". Колись мої предки - простодушні східняки - перейшли Батиєві дорогу до Європи, не думаючи наскільки це доцільно.
Принципові українці врятували європейців ціною власного життя, свободи і врешті-решт - свого місця в Європі. А хитренький галичанин Данило зігнувся перед Батиєм і збудував державу, з якої пішла сучасна Україна.
Врешті, необов'язково ходити вглиб віків. Поет Стус ціною власного життя ствердив нескореність неіснуючої нації, а в той час відомий поет ціною лизоблюдства сприяв формуванню цієї нації.
Власні імена в даному контексті - не самоціль. Це радше повчальний приклад для тих, хто відчуває лише гордість чи втіху від приналежності до українського народу.
Господь покарав дуже тяжко - велів народитися українцем в Україні. Ця думка не нова. Подібне писали Пантелеймон Куліш та Іван Франко. Я не тягнуся стати в ряд з ними. Ми всі й без того в одному ряду.
Бути українцем - це покута. Любити покуту - значить бути мазохістом. Цього дива не бракує в нашім краю - від банальних проявів солодунства через спів патріотичних пісень за чаркою до більш вишуканих форм масового маразму, як-от відродження козацтва (добре, що хоч німців-тевтонців не відроджують).
Синдром мазохізму розлився повсюдно - від дідусів у строях січових стрільців на вулицях Львова до мешканців Новограда-Волинського, де в кафе горілку можна заїсти лише сирниками і нічим іншим.
Можна бути щасливим, тяжко покутуючи. Такими щасливцями, здається, були перші християни. Хоча порівняно з сумнівами й стражданнями самого Христа їхня одержимість виглядає надто українською.
Моральний імператив "пан або пропав" вигадали ще наші предки лише для того, аби закамуфлювати неминучий вислід колізій українського буття - звісно ж, що пропав. А перспектива стати паном - розрада на зразок царства небесного, в яке всі вірять, але мало хто надіється побачити.
Врешті, про яку Україну можна говорити наприкінці XX століття? Природні умови та довкілля після всіх експериментів змінилися настільки, що порівнювати їх навіть з недалеким минулим ризиковано. Матеріальне виробництво, етика відносин, система вірувань зазнали кардинальних змін.
Український генотип після всіх етноцидів, з Чорнобилем вкупі, змінився, мабуть, і на молекулярному рівні. На зміну традиційній селянській етнічній спільності приходить модерна урбаністична політична єдність.