якась тьма, без перебільшення

чтиво було моїм єдиним джерелом для пошуку українських книг, старих журналів й газет, і я не уявляю тепер як мені ознайомлюватися й надалі з творами що українських авторів, що вже давно перекладеними, фізичні примірники яких не придбаєш... чекатиму новин і сподіватимусь, що досі є десь вивантажений архів того, що розміщувалося на сайті й це можливо у якомусь вигляді відновити.

https://ars.vntu.edu.ua/index.php/ars

науково-архівний центр з дослідження історії філософії

https://t.iss.one/chtyvoknyhy

поширте по можливості далі

Сьогодні сталася жахлива річ — закрилася онлайн-бібліотека Чтиво. З пояснення зрозумілий лише натяк на те, що проблема в авторському праві. За своєю суттю, проєкт — піратський, а тому такого результату можна було чекати. Але це, очевидно, не применшує печалі.

Ясна річ, що це двостороння монета: перекладачі і видавці немало сварилися зі Чтивом, захищаючи своє авторське право. Перекладачка Ганна Грабовська назвала Чтиво нешановними злодіями, а Видавництво Жупанського паховими вошами, які займаються піратством і їбланством. Багато можна дискутувати про моральні засади піратства. Але я готовий плюнути вам в лице, якщо ви тепер зловтішаєтесь закриттям цього ресурсу.

Якби не Чтиво, я б не написав ні одної своєї роботи і не склав жодного іспиту. Це не тому що я мусив в лихі студентські часи красти книжки Видавництва Жупанського щоб вижити, а тому що більше не було ресурсу, який систематично зберігав праці Німчука, Шевельова і менш відомих вчених і давав до них такий простий доступ (із Чтива я зокрема безсовісно спиздив кілька праць з палеографії, як-от Гнатенко й Панашенка).

Не на всі літературні твори є актуальне авторське право. На деякі воно сплило (в Україні авторське право спливає через 70 років від смерті автора, не передаючись у спадщину), щодо інших воно просто туманне (власник прав на переклади Бориса Тена, наприклад, незнаний). І добре буде, якщо авторів у такому випадку в майбутньому перевидаватимуть і до них буде доступ. А що станеться тоді з маловідомими творами? З нішевими виданнями? Знайдіть-от мені Гамлета в перекладі Ігоря Костецького чи Острозьку "Книжицю..." в шести розділах 1588 року друку. А на Чтиві вони були. І то тільки відомі мені приклади. Більшість книжок, які я маю на увазі коли кажу, що вони втратяться, насправді мені не відомі — власне тому що вони нішеві.

І тут складно щось закинути про авторське право чи крадіжку, бо з перекладів Костецького і сканів полемічної літератури XVI-го століття вже ніхто не заробляв грошей. А все одно: ми втратили дуже велике і дуже важливе джерело українського знання. Виявилося, що вільний доступ до інформації прямо суперечить явищу авторського права в Україні.

Ще в 2012 році, коли закривали ex.ua, апостол здорового глузду Лесь Подервʼянський сказав, що йому все одно, чи його піратять: "Тебе завтра викладуть, і всі зможуть цим користуватися. Не крохоборствуй. Тому я проти закриття. Я за свободу і за інтернет."

треба естетизувати прикарпаття так як муриканці це роблять з ореґоном

подивилась приблизно 20 годин документальних матеріалів по бітлам (включаючи ті, які вони самі про себе зняли) і можу сказати, що готувати черговий фільм про них поки пол та річ досі живі — максимально тупа ідея. опираючись на події, які розгортались останні три роки їх існування як групи, можна зробити міні-серіал (а то й повноцінний) у стилі мок'юментарі з конфліктами й істериками на кшталт того шо відбувалося у шоу кардашьянів. але гаразд, дай боже здоровля їм обом . ... .

діліться улюбленими документалками до речі...

Однак японці всі на одне лице 🙈