Forwarded from Шпальта. Чернівці
📝«Я пишу про час. Про пошук себе у собі та в світі. Можливо, навіть про любов. Про ту, якій ніколи не вдається тривати вічно, але яка не припиняється із втратою людини, яку любиш».
🪷Марина Горбатюк – 24-річна поетка з Чернівців, філологиня, аспірантка філологічного факультету ЧНУ. Вона викладає креативне письмо, організовує літературні заходи, працює з видавництвами та формує навколо себе спільноту молодих митців у місті.
🖋«Письмо можна напрацювати. Це начитаність, надивленість і постійна робота. Але якщо людина не здатна побачити світ під іншим кутом, їй буде складно в поезії. Бо писати лише про зелені листочки й блакитне небо не так цікаво, як побачити зелене небо й блакитні листочки. Література живиться метафорою».
📖«Шпальта» поговорила з Мариною про її поетичну кар’єру, тему війни та любови у віршах, а також розвиток літературного й культурного середовища у Чернівцях. Читайте інтерв’ю за посиланням
🪷Марина Горбатюк – 24-річна поетка з Чернівців, філологиня, аспірантка філологічного факультету ЧНУ. Вона викладає креативне письмо, організовує літературні заходи, працює з видавництвами та формує навколо себе спільноту молодих митців у місті.
🖋«Письмо можна напрацювати. Це начитаність, надивленість і постійна робота. Але якщо людина не здатна побачити світ під іншим кутом, їй буде складно в поезії. Бо писати лише про зелені листочки й блакитне небо не так цікаво, як побачити зелене небо й блакитні листочки. Література живиться метафорою».
📖«Шпальта» поговорила з Мариною про її поетичну кар’єру, тему війни та любови у віршах, а також розвиток літературного й культурного середовища у Чернівцях. Читайте інтерв’ю за посиланням
1❤24🥰1
| чорнота чорнот |
Будинки-архіви, розмоклі кружальця на стелях,
балкони-ґратівні, балкони з очима
померлих:
вилизують мокрі сніги блакитні прожилки – і нерви
звиваються зміями в óці, шукаючи виходу. В нетрях
слизьких пошрамованих вулиць блукають наосліп, навпомац
заблукані звірі з міжзимʼя, стискають у кігтях прийдешнє:
і світ пошматований виє, мов звір, на всевишню повню,
і повня байдуже стирає з дороги життя
міліметри.
Світ розливає у чаші по вінця – повно
болю відмірює кожному. Плéскає з нáдміром,
плеще
в білі долоні, змережані чорним. Доки ж
смерть забиратиме тих, хто їй ще не належить?
Ніжне буття – поза ним-бо немає втрати,
Ніжні у шию впиваються вістря – і крутять.
Шкіриться темною пащею хижа страшна почвара:
й знову тебе оминає,
заціпивши зуби.
18.02.26
Будинки-архіви, розмоклі кружальця на стелях,
балкони-ґратівні, балкони з очима
померлих:
вилизують мокрі сніги блакитні прожилки – і нерви
звиваються зміями в óці, шукаючи виходу. В нетрях
слизьких пошрамованих вулиць блукають наосліп, навпомац
заблукані звірі з міжзимʼя, стискають у кігтях прийдешнє:
і світ пошматований виє, мов звір, на всевишню повню,
і повня байдуже стирає з дороги життя
міліметри.
Світ розливає у чаші по вінця – повно
болю відмірює кожному. Плéскає з нáдміром,
плеще
в білі долоні, змережані чорним. Доки ж
смерть забиратиме тих, хто їй ще не належить?
Ніжне буття – поза ним-бо немає втрати,
Ніжні у шию впиваються вістря – і крутять.
Шкіриться темною пащею хижа страшна почвара:
й знову тебе оминає,
заціпивши зуби.
18.02.26
1❤19👍3
А ось і обіцяний анонс.
6 березня (пʼятниця)
📌ЧНУ імені Юрія Федьковича, VI корпус (філологічний факультет), 66 авдиторія
⏱️ початок об 11:30
7 березня (субота)
📌 ЧОУНБ імені Михайла Івасюка, деревʼяна зала
⏱️ початок о 17:00
Вхід скрізь вільний, тож якщо маєте час – буду рада побачитись-обійнятись.
Після подій можна буде придбати книжки Павла і навіть (😁) взяти автограф.
____
Павло Коробчук (нар. 12 липня 1984 р., м. Луцьк) – письменник, військовослужбовець, комунікаційник, журналіст, музикант, волонтер. Офіцер Національної гвардії України. Член Українського PEN-клубу.
Переможець конкурсу видавництва «Смолоскип» (2004), а також – «Коронації слова» (2012), конкурсу воєнної поезії ім. Г. Бабіча (2025) та багатьох інших. Номінант на здобуття Шевченківської премії (2025, поетична збірка «Навій»). Переможець 20-ти літературних слемів, учасник чемпіонату Європи з літературного слему (2018).
А мене ви тут і так знаєте (сподіваюсь)🥳
Дякуємо за візуал Каті Омельяненко🥰
6 березня (пʼятниця)
📌ЧНУ імені Юрія Федьковича, VI корпус (філологічний факультет), 66 авдиторія
⏱️ початок об 11:30
7 березня (субота)
📌 ЧОУНБ імені Михайла Івасюка, деревʼяна зала
⏱️ початок о 17:00
Вхід скрізь вільний, тож якщо маєте час – буду рада побачитись-обійнятись.
Після подій можна буде придбати книжки Павла і навіть (😁) взяти автограф.
____
Павло Коробчук (нар. 12 липня 1984 р., м. Луцьк) – письменник, військовослужбовець, комунікаційник, журналіст, музикант, волонтер. Офіцер Національної гвардії України. Член Українського PEN-клубу.
Переможець конкурсу видавництва «Смолоскип» (2004), а також – «Коронації слова» (2012), конкурсу воєнної поезії ім. Г. Бабіча (2025) та багатьох інших. Номінант на здобуття Шевченківської премії (2025, поетична збірка «Навій»). Переможець 20-ти літературних слемів, учасник чемпіонату Європи з літературного слему (2018).
А мене ви тут і так знаєте (сподіваюсь)🥳
Дякуємо за візуал Каті Омельяненко🥰
❤11🥰3👍1
Forwarded from Як сказав Гаролд Блум
Ви маєте бути тут, якщо плануєте бути 7 березня у Чернівцях🤌
Поетичні читання Павла Коробчука та Марини Горбатюк
Хороша прикмета — зустрічати весну поезією, тож:
🗓️Коли: 7 березня, 17:00
📍Де: у Деревʼяній залі Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка (вул. Ольги Кобилянської 47)
«Павло писав поезію, коли я ще навіть не вміла говорити. Вперше читала його вірші в студентські роки, але тоді й подумати не могла, що колись будемо виступати на одній сцені.
Для мене дуже цінно, що в Чернівцях поволі відроджується традиція поетичних заходів, зокрема й із немісцевими поет(к)ами», – коментує Марина.
Вхід вільний.
Інформаційні партнери події – «Шпальта», «С4», «Суспільне Чернівці». Учасники:
Павло Коробчук – письменник, військовослужбовець, комунікаційник, журналіст, музикант, волонтер. Офіцер Національної гвардії України. Член Українського PEN-клубу. Номінант на здобуття Шевченківської премії (2025, поетична збірка «Навій»).
Марина Горбатюк (нар. 22 червня 2001 р., м. Чернівці) – українська поетка, комунікаційниця, аспірантка кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури філологічного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича, модераторка літературних подій. Стипендіатка Президентської стипендії для молодих письменників (2024). Авторка поетичної збірки «Книга мовчань» («Букрек», 2022), співавторка антологій «Присутність»(«Видавництво 21», 2021) та «Стежки війни, стежки любові» («Фоліо», 2024).
І підписуйтесь на канал Марини «Притулок сирен».
Поетичні читання Павла Коробчука та Марини Горбатюк
Хороша прикмета — зустрічати весну поезією, тож:
🗓️Коли: 7 березня, 17:00
📍Де: у Деревʼяній залі Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка (вул. Ольги Кобилянської 47)
«Павло писав поезію, коли я ще навіть не вміла говорити. Вперше читала його вірші в студентські роки, але тоді й подумати не могла, що колись будемо виступати на одній сцені.
Для мене дуже цінно, що в Чернівцях поволі відроджується традиція поетичних заходів, зокрема й із немісцевими поет(к)ами», – коментує Марина.
Вхід вільний.
Інформаційні партнери події – «Шпальта», «С4», «Суспільне Чернівці». Учасники:
Павло Коробчук – письменник, військовослужбовець, комунікаційник, журналіст, музикант, волонтер. Офіцер Національної гвардії України. Член Українського PEN-клубу. Номінант на здобуття Шевченківської премії (2025, поетична збірка «Навій»).
Марина Горбатюк (нар. 22 червня 2001 р., м. Чернівці) – українська поетка, комунікаційниця, аспірантка кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури філологічного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича, модераторка літературних подій. Стипендіатка Президентської стипендії для молодих письменників (2024). Авторка поетичної збірки «Книга мовчань» («Букрек», 2022), співавторка антологій «Присутність»(«Видавництво 21», 2021) та «Стежки війни, стежки любові» («Фоліо», 2024).
І підписуйтесь на канал Марини «Притулок сирен».
1❤11👍1🥰1💔1
| бог степовий |
опівдні
в тобі промовлятиме бог степовий
що виріс з піщинки й підземних
застояних сховищ узявся на світ
і в тисячі чорних відмерлих
слідів розшукав біле світло кінця
незграбних родовищ планети
до тебе крізь тебе у тебе він йде
щоб вирвати з серця відмерлі
зівʼялі шипи бурʼяни́стих троянд
і вкласти між згоїн зéрня
спітнілого з болю народження дня
крізь тебе у тебе до тебе
він йде
щоби видерти з темряви час
якого бракує і в тебе
вкладає в твої ж бо легені слова
якими б долати смертей
кігтисті обійми й цілунки твоя
встеляється воля боже
над землями що поглинають життя
й назад повертають з сонцем
розпечені труни забиті цвяхи
цей степ вже звиває вовком
з обличчям скривавленим
боже світів але ж не таких приношень
ти прагнув напевне й ніколи вже їх
із надр ґрунтови́х не повернеш
ми всі вже тут близько і поряд а ти
до мене крізь мене повз мене
минаєш заблуканий боже степів
твій час нескінченно спливає
ключицями тулубом скронями лий
на мене свій погляд кривавий
вгризається іклами в серце життя
основа якому смерті
опівдні в тобі промовлятиме бог
з очима твоїх
померлий
24–26.02.26
опівдні
в тобі промовлятиме бог степовий
що виріс з піщинки й підземних
застояних сховищ узявся на світ
і в тисячі чорних відмерлих
слідів розшукав біле світло кінця
незграбних родовищ планети
до тебе крізь тебе у тебе він йде
щоб вирвати з серця відмерлі
зівʼялі шипи бурʼяни́стих троянд
і вкласти між згоїн зéрня
спітнілого з болю народження дня
крізь тебе у тебе до тебе
він йде
щоби видерти з темряви час
якого бракує і в тебе
вкладає в твої ж бо легені слова
якими б долати смертей
кігтисті обійми й цілунки твоя
встеляється воля боже
над землями що поглинають життя
й назад повертають з сонцем
розпечені труни забиті цвяхи
цей степ вже звиває вовком
з обличчям скривавленим
боже світів але ж не таких приношень
ти прагнув напевне й ніколи вже їх
із надр ґрунтови́х не повернеш
ми всі вже тут близько і поряд а ти
до мене крізь мене повз мене
минаєш заблуканий боже степів
твій час нескінченно спливає
ключицями тулубом скронями лий
на мене свій погляд кривавий
вгризається іклами в серце життя
основа якому смерті
опівдні в тобі промовлятиме бог
з очима твоїх
померлий
24–26.02.26
1❤24
| a farewell to night |
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока синьо-чорні клітинки простору,
здаєш оборону:
солдатик до солдатика, гвинтівка до гвинтівки –
долі. До ранку. І навіть якби назовні
закінчився світ, або ж небо
зайнялося жовтим чи сірим – долі. До ранку.
Кишеньковий янгол регоче в обличчя,
міцно натягує струни – і ти
смієшся, стискаючи ранок
в долонях.
Пухкі трояндові поля
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз,
шипами електричного струму пронизують шкіру –
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока синьо-чорні клітинки простору,
здаєш оборону:
солдатик до солдатика, гвинтівка до гвинтівки –
долі. До ранку. І навіть якби назовні
закінчився світ, або ж небо
зайнялося жовтим чи сірим – долі. До ранку.
Кишеньковий янгол регоче в обличчя,
міцно натягує струни – і ти
смієшся, стискаючи ранок
в долонях.
🙏7❤3