Яких людей уникати?🤧

Перший тип - "хамелеони". Усі ми іноді хамелеони, але є люди, чиї принципи та поведінка змінюються залежно від компанії.
Наодинці він скаже, що ніколи не вдарить жінку. А завтра, в компанії «мужиків», поділиться історією про ляпас дружині.
Другий тип - "всезнайки". Це люди, які впевнені у своїй правоті та нав'язують думки. І таку людину не турбує її поверхневий рівень знань чи ймовірність того що вона може помилятися.
Третій тип - пліткарі. Діалог з такою людиною: 2% здоров і як справи, а 98% — бруд, припущення, засудження, заздрість, жовч.
Четвертий тип - "ті що йдуть по головах". Це ті, що роблять собі ім'я на інших. Спершу ввічливі, а коли знаходять чужі слабкості, використовують заради зиску.

Ці чотири типи - далеко не кінець списку негідників, з якими час від часу доводиться мати справу. Проте поширені.
Підходьте вдумливо до свого оточення. Спілкуйтеся з чесними та компетентними, а не з фальшивими та злими.

😤Менталітет «все або нічого»

Якщо все йде не так, як ви думали, то здаєтесь? Чи не доводите щось до кінця і за нову справу беретеся з негативним настроєм? Їхати містом 100 км на годину чи взагалі не їхати? У вас менталітет "все або нічого".
Легко виправдовуватися та звинувачувати речі, які ви не можете контролювати чи те, що з вами відбувається. Проте виправити ситуацію можна. Рішення - знайти своє «ЧОМУ». Згадайте, чому ви розпочинали. Допоможуть запитання: чому я почав? Чого я прагнув? Яка моя ціль?
Відповіді не повинні бути складними. Дайте відповідь, чого хочете від життя. Просто і чесно, адже ви наодинці з собою.
Щоб зламати менталітет "все або нічого", розвивайте дисципліну. Починайте з крихітних речей, які легко робити кожен день для досягнення своєї глобальної мети.
Допомогти зможе банальне: заправляти ліжко, випивати склянку води зранку чи вести щоденник. Що б це не було, почніть із малого. І почніть шлях до мети сьогодні.

Бойовий дух🥊

У житті, як правило, немає легкого успіху. Не буває постійно легких стосунків та ідеального шлюбу. Не завжди вистачає часу, не завжди здоров'я таке як хотілося б.
Розчарування, втрати близьких, зради, несправедливість, ненависть. Це життя. Часом воно нестерпне, але якщо є бойовий дух, ви перемагатимете.
Бойовий дух означає наявність сміливості, рішучості та готовність боротися до кінця.
Життя на Землі — це не постійна зона комфорту. Це гаряча точка. І рано чи пізно ви зрозумієте, що немає нічого цінного без боротьби. Те що отримуєте без зусиль, не таке приємне, як те над чим довелося працювати. Бажаєте хорошого життя? Боріться за нього. Освіта, міцний імунітет, гарне тіло, гроші, бізнес, гарний шлюб, надійні друзі Боріться. Ніщо не приходить саме собою. Боріться, щоб отримати. Потім боріться, щоб зберегти. Це життя.
Не можна отримати приз без участі. Не можна бути чемпіоном без бою. Успіх без страждань та солодке без поту неможливі.
Якщо ви відчуваєте пригніченість і розбитість, пам'ятайте: важливо не те, що з вами відбувається, а те, що ви робите з тим, що відбувається.
Бойовий дух тримає вас на ногах, коли залишають сили. Це не фізична міць і бадьорість, а внутрішня завзятість.

Здоров'я підводить? Боріться і живіть. Потрібні фінанси? Ідіть і заробіть. Тяжко після розлучення? Все одно можна закохатися. Головне — боротися та продовжувати.

🤬Самообман

«Що для тебе добре - є поганим» — парадокс. Але те, що здається людині добрим, не обов'язково є добрим для її благополуччя.
Через це виникає конфлікт, а значить, поради типу «слідуйте поклику серця» не актуальні. І де ж істина?
Вона, як завжди, посередині. Те, до чого прагнути, залежить від вашої тяги до такого самообману. У когось вона більша, у когось менша.
А самообман — це коли хочеш відкласти 100$, але пропиваєш їх на вихідних. Коли хочеш красиве тіло, але не ходиш в зал і вживаєш картоплю з м'ясом перед сном.
Наркотики — це приємно, але вони вбивають. Токсичні відносини здаються пристрасними і справжніми, але вони деструктивні.
Догляд за собою виглядає нудним, але корисний в довготривалій перспективі. Дисципліна здається жорстокою і механічною, але дарує щось значиме, гідне і стабільне.

«Що для тебе добре - є поганим» — життєвий лозунг для тих, хто не вміє з собою боротися і пливе по течії самообману. А «слідувати поклику серця» краще лише тоді, коли воно не спонукає вас до останньої.

Приглушене его🌚

Сьогодні хочу знову порушити одну з найгостріших проблем сучасності — проблему его. Однак розглянемо її з іншого боку.
Через власне Я ми не можемо адекватно сприймати те, що нам говорять. Ми не можемо слухати. Ми можемо лише нескінченно говорити про себе та "якати", але ніяк не слухати.
Причому якати — у буквальному значенні слова. Ви коли-небудь помічали, наскільки часто ви вимовляєте цей займенник у розмові з іншими? Будь-яка думка, будь-яке формулювання в 90% випадків включає слово Я.
Згідно з дослідженнями соціологів, 68% людей, які перебували під наглядом, кожну свою пропозицію та відповідь на питання починають з Я.
Примітно, що при міжособистісному спілкуванні більшість людей, що починають думку з Я, — це ті, що слухають неуважно. А знаєте чому?
Тому що такі люди слухають лише до певного моменту. Чекають на щось, за що можуть ухопитися. Як тільки це сталося, їхній мозок займає вже не обробка інформації, що доноситься з вуст співрозмовника, а продумування відповіді. Думки про те, як краще вставити своє Я. До речі, у такий нехитрий спосіб ви можете перевіряти те, наскільки уважно вас хтось слухає. Лайфхак, так би мовити. Але причина цього не якась роздута зарозумілість, а лише вплив оточення. Вести діалог у такій манері нас навчили з дитинства, проте конструктиву в такій розмові мало. Пропоную вам кинути виклик собі - спробуйте не говорити слово Я протягом 24 годин. Приглушіть своє его. Думаєте, що це так просто? Спробуйте.

Якщо у вас все вийде, то ви зможете вийти на новий рівень спілкування з іншими та й чути ви станете набагато більше, ніж раніше.

🪞Призма віддачі

Цей принцип допомагає розуміти краще як себе, так і інших. Замість засудження когось за нестандартну поведінку можна запитати себе: «Що людина отримує від цього?». І те саме питання собі, коли самі щось робите. Наклали надто багато їжі у тарілку? Включаєте призму віддачі і ставите питання. Відповідь: я переїм і лежатиму як тюлень. Засуджуєте дівчину з татуйованим тілом? Призма: вона шукала уваги та самовираження. Або інший приклад: п'ятниця, вечір. Ви планували попрацювати над побічним проектом, але «половинка» пропонує подивитися фільм та випити. Перш ніж прийняти рішення, запитуйте: «Що я отримую?».
«Можна приємно провести вечір. Можна попрацювати над проектом і скоріше досягти важливої ​​мети». Є два підсумки. Правильного рішення немає. Ідеальний варіант: поєднати два бажані результати. Проте «всидіти на двох стільцях» із комфортом виходить рідко. "Призма віддачі" - це раціональний погляд на речі з урахуванням особистих пріоритетів. Використовуйте.

Упередженість поглядів😇

Парадоксальний феномен — коли людина вірить не в правду, а в те, у що хоче вірити. Якщо висловлюватися коректніше, це виникає в моментах, коли ви судите про ситуацію не об'єктивно, а на підставі власного упередженого уявлення та досвіду. Припустимо, ви маленька дитина. Сидите вдома одні, без батьків. Темно, всі вікна відчинені. У квартирі протяг. Одного разу різко зачиняються двері на кухні. Ви налякані, відразу ж згадуєте історії про привидів із фільмів. Ви ще не знаєте, що таке наскрізний потік повітря. Не можете оцінити ситуацію об'єктивно, але мозок намагається підібрати розумне пояснення в рамках наявного досвіду – привид. Подія яскраво відбивається у мозку. І все життя, якщо не поцікавитеся фізикою, будете вірити в привидів. Жертвами такого стають не лише діти. Мільярди дорослих не виняток. І найкраща цитата з цього приводу, слова Уоррена Баффета: «Єдине, що найкраще вміють робити люди — інтерпретувати нову інформацію так, щоб їхні попередні погляди не змінювалися». Чому так відбувається? Тому що це простіше, розум йде найкоротшим шляхом. Ми не хочемо пройти через стрес, який неминуче настає у зв'язку з чимось, що ми не розуміємо. 'Адже простіше триматися за установки, що вже існують у голові.

Розвиток передбачає вихід за ці рамки та намагання заглиблюватися у незрозумілі речі. І найкращий спосіб – спілкування з людьми, чиї погляди відрізняються від ваших.

🥸Чому не вдається взяти відповідальність за своє життя?
⠀
Ні, не тому, що ви слабкі. Давайте в суть. Що таке відповідальність? Це обирати: це я роблю, а це ні. На таку ситуацію я реагуватиму так, а на таку — таким чином.
Так от, щоб у нас виходило робити саме так, щоб наше життя було ланцюжком наших рішень, потрібні головні фактори:
• Зрозуміти свої справжні потреби
Уявіть, що вам залишилося жити кілька місяців, і ви не пов'язані жодними зобов'язаннями. Що б ви хотіли робити у цей період? Відповідь «нарешті залягти цілодобово дивитися серіали, об'їдаючись бургерами та морозивом» не піде. Тут фішка в тому, щоб усвідомити, чого ви хочете у вашій реальності, без страху за майбутнє і без сумнівів на тему «а що скажуть люди».
• Проаналізувати, в яких умовах ви зараз перебуваєте (люди навколо, ваша діяльність, навички) та як тут можна реалізувати ваші справжні потреби.
Відповідь «ніяк» не приймається — ми живемо в епоху, коли будь-яка інформація доступна по кліку мишки. Покрутіть різні варіанти в голові – чому і як можна навчитися, як розпорядитись своїм часом, що почати і що перестати робити.
• Вибрати найбільш відповідний варіант і почати діяти у бік його реалізації.
Тільки так, у такій послідовності, ви прийдете до усвідомлення, що слово «відповідальність» викликає у вас не невиразну тривогу, а розуміння, що все дійсно у ваших руках.

Як у вас із відповідальністю за своє життя?

Нав'язування ззовні🫠

Життя людини визначається ідеями, які їй нав'язали в дитинстві. Це відбувається через те, що у дитини відсутнє критичне мислення. Процес виховання дітей - це історія нав'язування. І є мінус — коли дитина підросла, вона не намагається переосмислити раціональність та ефективність нав'язаного.
Подумайте зараз над тим, чи справді більшість ваших життєвих установок по-справжньому ваші?
Слід порефлексувати про переконання та установки. А вони у кожного різні.
Чи справді всі негри злодії? Чи справді таджики хулігани? Добре одружитися о 20? Всі чоловіки козли? Усі жінки кози?
Хто не ставить таких питань, продовжує жити приблизно як мураха — у своєму обмеженому мікросвіті, який нічого спільного з дійсністю не має.

Наша психіка складна. Але на відміну від мурахи, людина здатна думати про те, наскільки правильно вона думає і чи правильно те, що вона думає.

☕Життя - кава

Група успішних студентів на 10-й рік випуску вирушила в гості до професора. Розмова була зі скарг: про стрес, роботу. Потім господар запитав, чи не хочуть гості кави та пішов на кухню. Повернувся з тацею, де було безліч чашок: фарфор, скло, кришталь. Частина вишуканих, частина звичайних склянок. Кожен обслужив себе сам. Скляні ніхто не чіпав, гості віддали перевагу фарфору та кришталю. Далі професор сказав:
«Бачите, прості склянки ніхто не взяв. Хотіти краще – нормально. Однак у цьому корінь вашого стресу та проблем».
«Скло не додає смаку. Це лише ємність. Адже ви хотіли кави, а не склянки, але свідомо потягнулися до кращих ємностей».
«Життя – це кава. Кар'єра, статус, гроші – склянки. І тип ємності не визначає якість внутрішнього життя. Концентруючись на склянці, ви не можете насолоджуватися кавою».

Щасливим людям не обов'язково мати найкраще. Вони роблять найкращим все, що мають. Живіть просто, любіть щедро, спілкуйтеся чемно. Насолоджуйтесь своєю кавою.

Постулат буття🤠

Якщо відкинути афірмації, матеріалізацію думок, гороскопи та іншу нісенітницю, потім поглянути на життя, як на науку, то можна простежити цікаву закономірність.
Вона проста. Трохи іронічна. Однак ця закономірність — старий життєвий принцип.
І каже він таке: якщо ти хочеш щось отримати, спершу дай це світу.
Якщо ви хочете поваги від інших, спершу потрібно виявити повагу до інших.
Якщо вам потрібна сила, спочатку потрібно віддати силу - виконати вправи.
Якщо ви хочете любові від присутніх, спершу потрібно подарувати її.
Якщо ви хочете гроші, спочатку потрібно дати гроші, інвестувавши.
Постулат дуже простий. Що більше ви даєте, то більше отримуєте у відповідь.
До того ж, у цьому трюїзмі захований секрет людського щастя та самореалізації. Однак без досвіду віддачі це неочевидно.

Сьогодні в моді пропагувати егоїзм. Але як ви вже могли помітити, він не дуже ефективний. Тому спробуйте дещо нове, а точніше - закон віддачі.