Proof-of-dwarf

Forwarded from Медіа, людина, держава (Sergiy Raczynski)

Україна - чудовий майданчик для вивчення природи держави. Багато явищ у нас присутні в "чистому" вигляді завдяки тому, що ми не мали в минулому достатньо тривалого періоду розвитку за умов відносно вільного капіталізму. Тоді, як у більшості країн Європи соціалізм на початку 20 століття почав розгортатися на ліберальному фундаменті, створеному капіталізмом і ідеологією індивідуалізму.

Отже соціалізм в Україні держава будує на руїнах, ща залишила попередня інкарнація соціалізму. Що виглядає досить іронічно.

В Україні можна побачити ілюстрації явищ, які виникали в Європі у 20-30-40 роки минулого століття. Так, наприклад, Хайєк у своїй книзі "Дорога до рабства" зазначав, що парламентаризм виявився абсолютно непридатним до виконання завдань з побудови соціалізму. Депутати могли погодитися щодо певних дуже загальних речей, але потім починалися непримиримі розбіжності щодо конкретних дій з виконання ніби узгоджених планів.

Хайєк пише про Англію 30-х років: "Нездатність демократично обраних органів здійснити те, що виглядає прямим дорученням виборців, неухильно веде до розчарування демократичними інститутами. До парламентів починають ставитися, як до місця, де займаються “балаканиною” некомпетентні депутати, не здатні виконати те, заради чого їх обирали. Починає набувати популярності переконання, що ефективне планування можливе, якщо “управління” забрати у політиків і передати до рук експертів, професійних чиновників чи незалежних самостійних органів. Подібні складності добре відомі соціалістам. Вже майже півстоліття минуло відтоді, як англійські економісти, подружжя Вебб, почали скаржитися на “зростаючу неспроможність Палати Громад справлятися зі своєю роботою”.

Парламентаризм, який виник і розвинувся в умовах лібералізму, виявився неспроможним у справі побудови соціалізму, коли запанувала ідея "управління" економікою.

Ось що пише Хайєк: "Люди можуть погодитися на прийняття адміністративної системи керування економікою у випадку, якщо їх переконали, що ця система зробить їх заможними. В дискусіях, що передували такому рішенню, мету планування могли визначити як “загальний добробут”, хоча цим тільки приховували відсутність дійсної згоди щодо цілей планування. Узгоджено було лише використання певного механізму. Однак, цей механізм можна застосовувати лише для досягнення загальної мети, а тому питання щодо конкретної мети, на досягнення якої буде скерована вся діяльність, виникне одразу, щойно виконавча влада вирішить перетворити єдиний для всіх план на план конкретних дій. І саме тут з’ясується, що згода щодо запровадження планування жодним чином не підкріплена згодою щодо цілей, які будуть досягатися плануванням. Люди, які погодилися на застосування централізованого планування, не маючи домовленості щодо його результатів, нагадують мандрівників, які вирішили здійснити спільну подорож, не погодивши маршрут. В результаті, більшість із них може опинитися там, куди вони і не збиралися."

Ось, власне, Україна і демонструє нам результат всього цього. Ми зовсім не там, куди збиралися під гаслами розбудови держави, під гаслами соціалізму.

5 views11:03