2/4 Помаранчевий.

Виживання замикає на собі певну частину слів, об'єктів, повітря та воду, щенят та лемурів. Не за своїм бажанням, проте нам іноді доводиться розривати власні обличчя, й по геометрично вірним шматочкам ласувати ними. Все задля накопичення впливу, механізмів перетворень, що перевалюють очі з келихів до іншого. Найбільш підготовлений шкіряний барельєф витримає шторм, та буде згорнутим до кишені. Не хочеться думати про тих, хто були перетравлені.

3/4 Синій.

Поряд зі стінами пошкоджених будинків, плаче нероздільний натовп. Ці звуки стікають дахами та трубами, наповнюючи мапу міста. Кроками по асфальту, гарчанням машин, сміхом у провулках, вібрує площина взаємодії. Коли я намагаюсь говорити одночасно з усіма та кожним, завалюється горизонт декорацій, що перешкоджає утворенню спільности. Перешкоджає замилуванню багатомільйонного рою. Розчиняючись у міських молитвах, можна знайти важелі синхронізації, та для цього маємо забути наміри, з якими спускались до цих катакомб.

4/4 Червоний.

Тож любов. До ближнього, до себе, до випадкових чисел на лічильнику. Масштаб перетворень пропорційний об'єму рідини в тілі, що було пошматоване полум'ям очищення. Тільки у цьому теплі можливо зберегти власні цінності, орієнтири та лінії введення вогню. Ритмічна щирість допомагає триматись за усвідомлення власного бажання. Але коли світ замовкає, тільки твої кроки стягуватимуть уламки реального докупи.

Ненавиджу маршрутки