Ох, чи будуть сьогодні приколи, залежить від того як добре складатимуться пазли

Наприклад, ця деталька доволі маленька, але постійно нагадує про себе, і поки не втулиш - не відпускає. Маленька складновитлумана деталька

Коли якась асоціація проходить, одразу підсвічується контекст навколо неї, гра не дуже складна, але дає широкі можливості варіативності й динаміки

Але коли все складається докупи, я сам дивуюсь тому, наскільки голосно говорю про одне й те саме

Дякую, дякую, отже так, картина має бути незавершена, інакше зникає фундаментальна потреба (власне тому закінчення цього місця й не спрайювало)

Ну але це все більше сетап, на панч в мене завжди бракне сил

Бракне мене

Принаймні певного мене, того що існує трохи більше за інших, того що має свої успіхи, а отже може тримати інших себе на плаву, шкода що за графіком потоп наближається

Так, це просто згадав, перерва на оформлення маргіналій

Отже, пазли чимось схожі на пороги, також якісь кути, які треба враховувати, також рух з одного місця до іншого, що має призвести до завершеності. Перетнути пороги й скласти пазл, виявити сутність, прийняти й змінитись. Інтегрувати дійсність до купи (#?)

Послуговуючись вже наявними традиціями, маю для вас окреслити куди це все веде, та які три пороги, чи не так?)

Веде сюди

Сюди

Напевно й сюди

Туди навіть, ха

Хоча звісно потерпаючи від абстракції маю цю терапевтичну сесію звузити, й відсікти те що йде до інших річок

Мене цікавить саме ця, ту що наче проговорив (спойлери до анонсу), але вона все одно не відпускає, не має фінальних шматочків

Отже, поріг перший - перформативність. У широкому сенсі, все для мене має стати частиною пазлу, бути осенсоване та покладене до полиці асоціацій. Не найгірший коупінг механізм, але коли я власні помилки та власну безпорадність, та власну незначущість, та власне, всю свою жалюгідність, приймаю лише як вузли наративів, чи дійсно я змінююсь?

Так, певні помилки блокують певні маршрути, але коли самі блокування стають визначниками маршрутів, чи зміна це, чи абсолютне злиття із власною долею?