люди які чекають обджект шоу, знайте що я вже готую пару артів по бфді та (можливо) інмт, а також скоро завершу один з малюнків мого головного маскота полуницінатора.

всіх люблю і дякую за терпіння.

добрий ранок я ще не лягав спать.

це пиздець блять я вже другу годину не можу заспокоїтись я вже устав ревіть.

в мене ще й почалися галюни і я відчуваю наче усюди смердить м'ясом.

ладно, я вам набрехав, насправді ось оригінал.

коли я тільки увійшов до фандому, моїми першими улюбленими персонажами стали астро і тіган. після, першого кого я купив з тунів була звичайно тіган. а перший мейн, на кого я накопив відсотки і кого купив, був астро. ну гаразд, з тіган ще все більш-менш звичайно тому що я сам вибрав її першу купити. але ось з астро, те, що він був першим з мейнів, на якого я зібрав відсотки - це випадковість, і те, як це вийшло, мені дуже подобається. зараз вони обидва досі одні з моїх улюблених персонажів, я відчуваю дуже тісний зв'язок з ними, і деякі люди з мого оточення кажуть, що я на них дуже схожий і що вони асоціюють мене з ними. якось так.

https://www.tumblr.com/polunitsinator12?source=share

якщо ви ще не знали я створив тамблер.
не знаю нафіга, але якшо хочете можете підписатись.

киньте мене під поїзд нахуй я вже не витримую.

мені не дуже подобається цей скетч але ладно най буде.

це жах я астро забув другу пару рук намалювати.

тут крінж не читайте пж.

півроку.
півроку з того моменту, як моє життя розірвалось.
28 червня, я потрапив під дощ та втратив свій телефон. для мене він був дуже дорогий, бо на ньому в мене були всі фотографії, з них було пов'язано багато спогадів. дуже скоро, десь всередині липня, моє рідне село почали масово обстрілювати, через що частина його згоріла та там залишилися лише мародери. а потім, десь в кінці листопада, його повністю захопили окупанти.
всі ці півроку, кожного дня я реву гіркими сльозами, в мене були постійні істерики. за ці півроку, я намагався вбити себе три рази. і як ви бачите, в мене, на жаль чи на щастя, нічого не вийшло. буквально кожної ночі мені сниться моє село, моя хата, мій дім. мене розриває біль від усвідомлення того, що те, що я так любив, зараз винищено. це село було для мене не просто селом, це було моєю музою. а я ще й не можу переглянути фотографії, які я там робив, через те, що телефон, на якому вони були, зламаний.
одна з найстрашніших каторг – це дивитися на те, як те, що ти любиш, повільно руйнується, і ти нічого не зможеш з цим зробити. із всіх п'ятьох котів та двох собак, що в мене були, зараз вижила лише одна кішка. я зараз знаходжусь в іншому кінці країни. в селі в мене була гарна велика хата, з моєю улюбленою гойдалкою. зараз я змушений знімати задрипану однушку, яка вся в плісняві, на яку в мене страшна аллергія.
я навряд-чи зможу колись відновитися після цього. нічого не приносить мені щастя. новий рік я взагалі не хочу святкувати. єдині, з якими я хочу спілкуватися зараз, це моя дружина і бьортіз. всі інші люди лиш висмоктують з мене енергію. єдине, що зараз відволікає мене – це малювання. я поступив в інститут, на спеціальність, про яку давно мріяв, але зараз навіть це більше не приносить радості. все, що я хочу зараз – це закінчити свої страждання. нічого і ніхто не зможе мені допомогти.

сорі рібята крінжа навалив більше такого не буде.

хіхіхєеїеїїеєеєеєххфхіхіххіхехехе.