​​Весь прикол у тому, що злісні ухилянти — себто люди, якім просто не щастить отримати повістку — переважно тримають свою думку при собі або у вузькому колі близьких людей. Бо військові вважаються фундаментом сучасного українського суспільства, а ЗСУ це вже популярний культ.

Для багатьох українські солдати це мало не космодесант із Warhammer 40k. І відкрито сваритися з ними крім ворогів і колаборантів можуть лише, скажімо так, блаженні люди. Війна змінює не тільки військових, а й решту суспільства, що стає сильнішим і дедалі радикальнішим.

Власне, ухилянти не мобілізуються в основному через страх. І багатьом із них дуже соромно за це. Звинувачувати в чомусь українську оборону — останнє, що може спадати на думку більшості українського суспільства. Ніякого громадського конфлікту щодо оборони не існує.

Тож коли ви бачите в інтернетах якусь тотальну зраду, перед вами або малограмотні безумці, або російська інформаційно-психологічна атака. За безумців можна не хвилюватися, вони точно не розпалять антиурядове повстання й не підпишуть капітуляцію.

Хвилюватися варто за ворожі потуги — росіянам дуже хочеться, щоб ми реагували на їхню маячню в соцмережах. Такі дописи потрібно просто одразу репортити, а їх авторів — банити, незалежно від того, пишуть це вороги від імені пересічних українців чи якісь нещасні безумці.

Росіяни отруюють наш інформаційний простір для саме того, щоб ми засмутилися, зневірилися й гірше воювали або працювали через прочитання скажених дискусій про «бусифікацію» або участь у них. Старе правило про шкоду дискусій з тролями діє і тут. Нехай токсичні хвилі російських інформаційних атак розбиіаються об скелі кіберпростору, а не об нашу мораль.

@penultimate_resort

Нещодавно батько римський засудив виробників зброї та контрацептивів, що особисто я сприймаю як заклик до розповсюдження диктатур і венеричних захворювань.

Звісно, спіч Франциска можна обіграти як заклик до життя в мирі й цноті, але світ так не працює.

Зброя та презервативи — одні з найкращих винаходів людства, що гарантують бодай якусь свободу та безпеку.

Як-то кажуть, на Бога надійся, а сам не зівай ⚔️💖

@penultimate_resort

​​БАБА-ЯГА

Третя ночі. Синій загадково затирає руки, а його обличчя світиться наче в дитини, яку от-от поведуть по іграшки. Щось задумав.

– Командир домовився, зараз в'їбем по них з вантажного дрона. Ой шо буде. Ти теж готуйся. Вони як повилазять, постріляєм к хуям.

Очі Синього випромінюють маніакальну пристрасть, а його окуляри зловісно блищать у світлі моніторів. Всі кажуть, що цей довгий, худорлявий чолов'яга схожий на британського актора Джейсона Стейтема. У приміщенні командного пункту навіть висить роздруківка — обличчя Стейтема і Синього, що дивляться один на одного. Я б сказав, Синій насправді схожий на французького філософа Мішеля Фуко, причому після відвідин українського паноптикону.
Беру в руки рацію.

– Жижа, Росінант, Курва, — готуйтеся.

Розрахунки по черзі плюсують. 
Напружено очікуємо початку вогню.
– Зараз буде, зараз буде... Всьо, полетіли! — Синій енергійно тикає пальцем у монітор.

Тепловізійна камера націлюється на ворожий бліндаж, у якому вже кілька днів знаходять прихисток надокучливі росіяни. Десь там, у темряві над ворожим укріпленням, висить монстр Франкенштейна з вісьмома моторами — він здатний доставити за кілька кілометрів здоровенну бляшанку, набиту вибухівкою. Мабуть, його лопаті верещать як зграя відьом.

Раптово екран засвічує яскравий спалах. За мить на місці бліндажа, набитого росіянами, з'являється вогняний стовп. Здається, послуги гранатометів і мінометів не знадобляться, однак я помиляюсь. Уже через кілька секунд з вогняної ями починають дряпатися тіла, що світяться білим.

– Жижа, Росінант, киньте три рази по три! — кричу гранатометникам.
– Плюююс! 

За якусь мить на зграю росіян, які намагаються загасити свій підпалений одяг у посадці, падають гранати. Один з ворогів підстрибує та перекидається на спину.

– Ну ніхуя собі, пряме попаданіє! — кричить по гучному зв'язку аеророзвідник. Очевидно, одна з гранат на підльоті влучила окупанту в пузо.
– Курва, накинь три швидкими! — кричу мінометному розрахунку.

Юрба росіян починає організовуватися попри розриви довкола. Двійко намагаються витягнути з палаючого бліндажа свого побратима. Гранатомети продовжують насипати блискучі спалахи. Тим часом підлітають міни — одна з них падає трошки не там, прямо в яр, на дні якого після дощу утворилося болото. 

Бачимо на місці розриву високий, яскравий фонтан з багнюки. Красиво. Наступні дві падають де треба, — проте росіяни й не думають помирати. Попри розриви мін і гранат вони дістають свого обгорілого побратима, підводять з землі решту і, стрункою колоною, в супроводі білих вогників, трусять кудись на північ. Раптово, один за одним, їхні теплові сигнатури зникають.

– Блять, куди вони поділися? Шо, ще один бліндаж?!
– Ну йоб твою мать...
Усі в розпачі матюкаються.

Виявляється, за п'ятнадцять метрів від спаленої ями в росіян є підготовлене резервне укриття. Їм — пораненим, приглушеним та обгорілим — вдається врятувати свої життя.

– Може повторимо? — питаю в Синього.
– То вже завтра. Якщо командир домовиться, — невдоволено бурчить він.

Закидувати бліндаж малими мінами немає сенсу, все одно не влучимо в прохід, а перекриття вони навіть не покоцають. Великі міни можна переключити на фугасну дію — за ідеєю боєприпас має трохи заглибитись у землю, а потім рознести все довкола. Однак цих мін дуже мало, і перевірити теорію не вийде. Сидимо кілька хвилин у цілковитій тиші, засмучені невдачою. Зітхаю і записую дані про вогневе завдання у журнал. Час, координати, характер цілі, використані боєприпаси, результат. Такий собі результат, хоча нарікати нема сенсу — усі спрацювали як треба. Просто... Просто не пощастило.

Дивимось перехоплення від розвідки й вгадуємо репліки наших ворогів. «Ебать, там Баба-яга!», «Нас уебало, горим, горим!» Всміхаюсь про себе, бо прізвисько «Баба-яга» дійсно пасує вантажному дрону через виття його лопатей. Втім, вони, мабуть, так називають усі наші ударні дрони. Ніби ми не зрозуміємо про що мова. Але чого там, ми теж по-дурацьки шифруєм.

Йду до чайника. Газовий пальник повільно кип'ятить водичку в підгорілій емальованій посудині з ромашками. 

@penultimate_resort

Був такий собі контрактник ЗС РФ, якого перевели в Шторм Z, так він служив у Білгороді й втік з фронту. Дезертир каже, що село Козинка знесли до нуля разом із цивільними, аби не допустити потік біженців у великі міста, бо це могло б посилити панічні настрої в Росії.

Його історія припорошена очевидними побрехеньками, але озвучена мотивація обстрілу Козинки звучить, як для Росії, цілком логічно. Проблемних розстріляти, поранених добити, село з цивільними розхуярити, бо там українські війська. Чом би й ні? Росія може зробити й значно гірші речі, ми всі вже не раз це бачили.

Власне, російському вождю наплювати, хто загине, адже всі росіяни, на його думку, все одно відправляться у рай. Або в Кремлі просто збочено розуміють власну пропаганду про один народ. І мені таке навіть не здається шокуючими. Я вже читав про все це у Володимира Сорокіна.

@penultimate_resort

Ізраїль обурює світову громадськість діями, про які кожен із нас глибоко в душі мріє.

Росіяни майже щодня «карають» нас за за свої фронтові невдачі дронами, ракетами й авіабомбами. Ми лише сподіваємося, що внаслідок наших раціональних, цивілізованих політичних і воєнних дій усіх причетних до цього варварства буде покарано, а росіяни, позбавлені фашистської системи, стануть на шлях виправлення. Ми щодня переконуємо розвинену й просвітлену частину людства у своїй правоті, і та потроху нам допомагає.

Ізраїль же просто несе своїм кривдникам криваву вітхозавітну помсту й навіть не намагається когось у чомусь переконувати.

@penultimate_resort

Послухав гучні дебати за участі Портникова та Латиніної. Отже, імперство це не просто применшення чиєїсь гідності «на зло». Це також цинічний егоїзм. Латиніна хоче врятувати майбутнє Росії за наш рахунок, а тому говорить: ви самі з усамі, тож не вийобуйтесь і будьте партнерами.

Нерозуміння історичного процесу й небажання подивитися на світ нашими очима — не через вади розуму Латиніної, а банально тому, що воно їй не потрібно. Імперія для російської інтелігенції — значно цінніший актив, ніж якісь там постколоніальні студії. Імперія — це влада.

@penultimate_resort

Радикальний мир для України (і товсті ракети!)

У затишній і заможній Швейцарії відбудеться міжнародний форум за мир в Україні. Росіян туди, звісно ж, не запросили, і це очевидно — бо вони не є стороною, з якою можна про щось домовлятися. Станом на 2014 рік, коли Росія захопила українські Крим і Донбас, захопила в заручники десятки активних громадян найрізноманітніших поглядів, стратила десятки й репресувала сотні, між нами царював міцний мир, закріплений десятиліттями партнерства й співпраці. Єдиним приводом для війни стало бажання українського громадянського суспільства інтегруватися до Європейського Союзу — мирного альянсу країн, що поділяють спільні економічні інтереси та політичні цінності. Словом, нічого такого, що б змусило адекватних людей бити в барабан війни.

Наступні вісім років Україна та Росія перебували в стані напіввійни — вбивали один одного на обмеженій ділянці фронту, але торгували й підтримували дипломатичні зносини так, ніби нічого страшного не відбулося. Бо російський уряд зіграв дуже красиво та змусив повірити частину світу в те, буцім це Україна воює сама з собою, а російські війська на її території — це свого роду миротворці, але в той же час їх там офіційно ніби й нема. Якийсь час це працювало, та й збройний конфлікт поступово загасав. Новий український президент Володимир Зеленський йшов на вибори з промовистою метою закінчити цю нікому не потрібну війну, аж раптом... Росіяни відкинули всі свої дипломатичні маски й оголили обличчя чудовиськ із шпичаками та іклами.

Того, що сталося в лютому 2022 року, Європа не бачила з самого Нюрнберзького трибуналу. Тисячі неприхованих воєнних злочинів, страти цивільного населення, безсоромна анексія українських регіонів. І найголовніше, що все це ретельно задокументовано навіть самими агресорами, тож сумніватися у звитяжних вбивствах беззбройних людей можуть хіба що безграмотні йолопи й адепти тоталітарних сект, що голосують за популістів усіх видів. Але ми були вже не ті, що раніше, і зуміли дати росіянам крепкої пизди. Аж такої крепкої, що вже в кінці року ворог розпочав мобілізацію й переведення своєї економіки на військові рейки, а ще через рік — радів, що втримав позиції перед натиском нашої бронетехніки. Затягана фраза, але тим не менше: від «захоплення Києва за три дні» росіяни деградували до «ми підбили “Абрамс”!».

Сценарію 1938 року, коли Чехословаччина без бою капітулювала перед німцями, не вийшло. Не вийшло й 1968 року, коли чехословацькі прагнення свободи майже без опору задавили радянськими танками. Почалася тотальна війна, до якої ми були морально готові. А от матеріально — не дуже. Та все ж непрофесійна й бідно оснащена українська армія — можна сказати, громадянська міліція — змусила другу армію світу ганебно бросати зброю й панічно тікати. При цьому російська держава пройшла повний курс фашизації, а українська — зберегла свободу настільки, наскільки це можливо в умовах тотальної війни.

Станом на зараз ми перебуваємо в умовах хиткого паритету за рахунок щедрих поставок західної зброї. Однак без неї нам можна буде готуватися, так би мовити, до землі. Заліза та м'яса в Росії все одно в десятки разів більше, і навіть найкращі люди України не встоять перед натиском орди затурканих обірванців і сотень тисяч тонн авіабомб. Тобто, найголовніша потреба України — це зброя. Багато зброї всіх типів і багато боєприпасів до неї. Ствольна та реактивна артилерія, танки, бронемашини піхоти й бронетранспортери, комплекси ППО, авіація з далекобійними ракетами. Ну і, звісно, гроші для бюджетних видатків — багато грошей.

Власне, з таким набором допомоги як зброя, боєприпаси та гроші, ми зможемо далі жити й товкти пику російському фашизму. Все інше — дуже цікаво, але все одно буде змінюватися по ходу діла. Отже: російські війська потрібно розгромити. Як? Даючи Україні потрібні ресурси.

А з Росією нема про що домовлятися — наїбе будь-кого за будь-яких розкладів, допоки має фашистський уряд, армію та зброю. Це — фундамент будь-якої дискусії про російсько-українську війну.

@penultimate_resort

Москва шанує палестинські терористичні організації та навіть публічно переконує їх співпрацювати для протидії Ізраїлю. Пряма залученість Росії до інспірованої «Хамасом» різанини 7.10.23 й подальшої війни в Газі здається очевидною, хоч про це майже не говорять.

Також очевидно, що Москві ця війна вигідна у двох вимірах: з одного боку, як спосіб відволікти глибоко стурбований західний світ від українських фронтів, а з іншого — щоб показати, що буде, коли переможний Київ почне мститися.

Загальновідомо, що Ізраїль піде на все, аби звільнити своїх громадян із полону і по-біблійному жорстоко покарати кривдників. Така його військова доктрина, і на цьому тримається так званий суспільний договір. Дуже зручно було цим скористатися.

«Хамасівська» різанина, що не мала іншого виходу крім жорстокої відповіді Армії оборони Ізраїлю, й подальші ходи в інформаційному протистоянні, ніби повністю скопійовані з ноу-хау російської каральної дипломатії зразка 2014 року, прямо вказують на те, що ніяким палестинцям усе це не було потрібно.

І тепер мертві тіла з вулиць Гази на світлинах міжнародних ЗМІ говорять: ось що буде, якщо ви дасте розлюченим демократіям зброю, ось що буде, якщо дати Україні перемогти Росію. У нас немає прямих доказів того, що Кремль хоч якось причетний до різанини 7.10.23, однак те, що він нею вдало скористався, не викликає сумнівів.

@penultimate_resort

Помер науковець Ноам Чомскі, політичний шарлатан і шкідник.

У дискусіях про російське вторгнення в Україну він любив переводити стрілки на США і НАТО.

Наочний зразок того, як можна стати лідером думок серед лівих: достатньо кричати про західний імперіалізм.

UPD: ніби все ж не помер, але у важкому стані, тож шкодити він уже точно не буде.

@penultimate_resort

Буде ще не один глобальний саміт миру, і рано чи пізно там заговорять про окупаційні контингенти різних країн на території Росії. Росіяни можуть цього уникнути, і для цього їм достатньо лише вивести з України війська, повернути депортованих дітей та бранців, відшкодувати збитки та покарати винних у веденні агресивної війни. Але цього не станеться, бо росіяни не цікавляться політикою, і Путін, який міг би ппосто здати назад, упевнено приведе Росію до національної катастрофи.

@penultimate_resort

А цей Тіщенко, про якого всі говорять у зв'язку з нападом на військовослужбовця — часом не той довбойоб з Верховної Ради, який у карантин тримав відкритим якесь кафе для жлобів?

@penultimate_resort

«Генерал приділяв стільки уваги сортирам, начебто від них залежала перемога австро-угорської монархії.

Враховуючи нову ситуацію, яка створилася через Італію, генерал заявив, що саме на сортирах нашої армії ґрунтується її незаперечна перевага в італійській війні.

Перемога Австрії поставала із сортирів.

Для пана генерала все було таке просте! Шлях до воєнної слави йшов за рецептом: о шостій годині вечора солдати дістануть гуляш з картоплею, о пів на дев’яту військо випорожниться, а о дев’ятій усі йдуть спати. Перед таким військом ніякий ворог не встоїть і тікатиме, як чорт від свяченої води».

Ярослав Гашек, «Пригоди бравого вояка Швейка».

@penultimate_resort