#кіно_серіали

Почала дивитися культовий «Щоденник Бріджит Джонс».

Очікування: ридатиму з Дзоком в одній руці і відерцем морозива в іншій.
Реальність: переконалася, що я ще непогано справляюся з реальністю; рівень крінжі десь під стелею і скоро її проб'є. І це ми лише на десятій хвилині!

Едіт: ми здалися на "Марк, а це стара відьма, яка хоче мною керувати".

Едіт 2: додивляємося "Бодкін". З морозивом. Не пропадати ж добру.

І нагадую про те, що настав час пройти опитувальник Бека на депресію.

Нагадую, як саме:
1. Не відволікаючись
2. Ви не встигли заїбатися в конкретно цей день
3. Ви на самоті або вас хоча б не чіпають
4. У відповідях орієнтуйтесь на свій стан останні 2 тижні

Ви можете відняти від відповіді одну позначку, скоріше за все так результат буде коректнішим (наприклад, з середньої депресії вийде легка).

Це спосіб самоспостереження. Якщо у вас є підозри, що ви в депресивному стані, і тест додатково підтвердив його наявність – раджу звернутися до психіатра.

Люблю ❤️

Я... Чесно кажучи, навіть не знаю.
Це як дисфункційна сім'я, де "Ми просто хочемо нормальних стосунків, не влаштовуй скандали" означає "замовкни і не смій згадувати, що (тв фізичне, емоційне, сексуальне насильство) мама бухала й продала твої підручники в обмін на хуйню з метилового спирту, батя тебе ґвалтував, бабка пиздила табуретом по спині і всі хором розповідали яка ти невдячна свиня, якої світ не має носити".

Коротше.
Пішла задонатила сюди, можете те саме зробити.
Бо шо тут ще зробиш, досвід олімпійських ігор показав, що на шакалячий експрес їм по-барабану, тож я сподіваюся що тут вже МЗС втрутиться. МЗС схильне реагувати на такі події, вони прям непогано руку на пульсі тримають.

Цеееееее я

Треба додати у вішліст "літераллі що завгодно з bungu store", от як отуто.

Любов до канцелярки проходить слідом кольорової ручки крізь все моє життя з самого дитинства. Це спадкове: коли я була малою, у рідкісні моменти прогулянок з батьком ми притягували додому олівці та ручки з канцелярських мафів, що в кінці дев'яностих стояли в Києві на кожному кроці. А вже в школі я часто економила на проїзді, щоб дозволити собі нову мерехтливу ручку за гривню п'ятдесят.

У мене є історія про канцелярку, до речі.

В моїх вісім років матір захопила мене на зустріч з партнерами – в їхній офіс, а були вони дистриб'юторами канцелярського приладдя. Атмосфера була дружня та навіть трошки святкова, тож хтось з зі співробітників зробив фатальну помилку: обвів виставкові шафи широким жестом й запропонував взяти все, що я хочу.
Десять хвилин та одну маленьку щасливу Ельзу потому матір взялася вмовляти мене відкласти хоча б частину набраного, бо ж мої апетити геть не культурні. Мені було все одно. Мені фізично було важко утримати всі зошити, олівці, ручки, папки, маркери, але я трималася за них як потопельник за дошку.
Через три раунди перемовин ми скоротили список вдвоє. Більше мама мене туди не брала.
Але яка ж я була щаслива :)

До речі, про Стар Трек. #кіно_серіали

Третій сезон Дивовижних Нових Світів мені геть не подобається. Він погано розкриває персонажів, не додає у їхні образи новизни чи глибини (окрім сумнівного кроку з friends with benefits між спойлер спойлер). Деякі серії, як ото серія з грибами та з космічною істотою, відверто погані. Складні моральні вибори зводяться до тактичних рішень сумнівної якості. Там, де мав би бути простір для дискусії – швидкорозчинний продукт "за все хороше, проти усього поганого".

У Paramount+ є гроші. Помітно, що на картинці ніхто не економив. Так нащо економити на сценаристах?

Дитина і оливки)))

Дитина і її улюблена миша з ганчір'я (натурально улюблена, її тягають нон-стоп)

#корисне

Моя знайома психотерапевтка Катерина Чудненко створила чудовий допис для клієнтів (і не лише своїх), в якому розписані стадії психотерапії. Його мета – вивести людину з лімбо "моя терапія взагалі має результати чи ні?" й допомогти внести внутрішню структуру там, де цього не вистачає.

Читайте ось тут.