I want to give you all some unsolicited advise
Про нейродивіргентність. Я багато з ким з вас говорив по лічкам, на тему як зрозуміти що саме цей лейбл може бути applicable. Працює також для всяких ЛГБТ+ досвідів та осяєнь.
Ось unsolicited порада: не читайте описи клінічних симптомів, читайте досвід людей, що з цим живуть.
І звісно тут дісклеймер: знати клінічний опис стану важливо, але ці критерії дуже важко прикласти на себе без прикладів. Як мінімум, бо вони написані для нейротипових професіоналів.
Ось наприклад: діагностичними критеріями аутизму є literal thinking and disinterest in small talk. І через цю хрінь дуже легко проскочити і подумати що воно ж не про мене, мільйони людей роблять цю помилку. Бо цей опис не дає розуміння як literal thinking відчувається з середини, бо ти, username, ти ж не сприймаєш все буквально, тобі ж подобається трєпаться ні про що. В ту ж коробку - black and white morality, following rules.
Ніякі діагностичні крітеріх не описують ось цю постійну тривожність і оверсінкінг який присутній в купи нейровідмінних. Те як люди сидять і годинами прокручують різноманітні варіанти розвитку подій в голові, чисто бо треба якось вивезти соціальну інтеракцію. Чи коли проходяться по списку з пʼяти речей і все одно забувають три. Чи коли мозок вимикається під час розмови.
Одне з перших питань на моєму АДХД ассесменті було "чи ок тобі стояти в черзі". Було дуже показово.
P.S. це не про ✨тільки в нейровідмінних є голос в голові✨ чи щось таке. Тупим людям і повноцінний ассессмент з колегією психіатрів не допоможе.
Про нейродивіргентність. Я багато з ким з вас говорив по лічкам, на тему як зрозуміти що саме цей лейбл може бути applicable. Працює також для всяких ЛГБТ+ досвідів та осяєнь.
Ось unsolicited порада: не читайте описи клінічних симптомів, читайте досвід людей, що з цим живуть.
І звісно тут дісклеймер: знати клінічний опис стану важливо, але ці критерії дуже важко прикласти на себе без прикладів. Як мінімум, бо вони написані для нейротипових професіоналів.
Ось наприклад: діагностичними критеріями аутизму є literal thinking and disinterest in small talk. І через цю хрінь дуже легко проскочити і подумати що воно ж не про мене, мільйони людей роблять цю помилку. Бо цей опис не дає розуміння як literal thinking відчувається з середини, бо ти, username, ти ж не сприймаєш все буквально, тобі ж подобається трєпаться ні про що. В ту ж коробку - black and white morality, following rules.
Ніякі діагностичні крітеріх не описують ось цю постійну тривожність і оверсінкінг який присутній в купи нейровідмінних. Те як люди сидять і годинами прокручують різноманітні варіанти розвитку подій в голові, чисто бо треба якось вивезти соціальну інтеракцію. Чи коли проходяться по списку з пʼяти речей і все одно забувають три. Чи коли мозок вимикається під час розмови.
Одне з перших питань на моєму АДХД ассесменті було "чи ок тобі стояти в черзі". Було дуже показово.
P.S. це не про ✨тільки в нейровідмінних є голос в голові✨ чи щось таке. Тупим людям і повноцінний ассессмент з колегією психіатрів не допоможе.
❤10
Найкраща їжа евер. Серйозно, можу це хоч кожен день їсти, але по зрозумілим причинам не буду.
Це full Irish breakfast. Від full English його відрізняє інший бекон, white and black pudding, інший хліб та революційні вайби.
Можливо я був би менше радий бачити жирнючі штуки, якби б спав більше трьох годин (дві з яких в літаку) і в Дубліні не було б капець мокро. Але велл.
Це мій подарунок мені, поїздка в улюблене місто з жахливою погодою. Буду писати про пригоди.
Це full Irish breakfast. Від full English його відрізняє інший бекон, white and black pudding, інший хліб та революційні вайби.
Можливо я був би менше радий бачити жирнючі штуки, якби б спав більше трьох годин (дві з яких в літаку) і в Дубліні не було б капець мокро. Але велл.
Це мій подарунок мені, поїздка в улюблене місто з жахливою погодою. Буду писати про пригоди.
❤20
Думка на полях. Як же круто опинитися в місці де майже всі розмовляють мовою якою я думаю десь 35% своїх думок
❤4🔥4
Найкраще що я бачила про дойчебан.
Щоб ви розуміли, це взагалі інший кінець міста. Це як сказати що потяг поїде від Академмістечка на Либідську, але насправді ми їдемо на Дарницю через Троєщину.
Що мені на руку звісно, я буду дома на 30 хвилин раніше 🤣
Людям навколо мене не так пощастило, вони виглядають трохи pissed.
P.S. зараз 23:11 і він ще нікуди не поїхав. Але мені це все одно краще.
Щоб ви розуміли, це взагалі інший кінець міста. Це як сказати що потяг поїде від Академмістечка на Либідську, але насправді ми їдемо на Дарницю через Троєщину.
Що мені на руку звісно, я буду дома на 30 хвилин раніше 🤣
Людям навколо мене не так пощастило, вони виглядають трохи pissed.
P.S. зараз 23:11 і він ще нікуди не поїхав. Але мені це все одно краще.
😁4
Дублін (ірл. Балє-Ага-Кліа)
Обожнюю Дублін. Він мені невимовно сподобався ще в перший раз, рівно 6 років тому. Але тоді мені ще ні з чим було порівнювати, тому він мене просто вразив своєю чистотою, європейскістю і тим, наскільки він маленький. Тоді я був ще молодим і наївним, думав що всі столиці великі, це виявилося неправдою.
Тепер мені є з чим порівнювати і скажу так, найбільше з усіх європейських міст, він нагадує мені Осло - в першу чергу, своєю сучасністю. Незважаючі на те, що там повно старезних будівель які бачили ще ірландське повстання, це також одна з IT столиць світу. Біля доків розташований новенький офісний квартал зі всякими фінансовими біржами, поруч купа кондо для стартаперів. Я бачила мало міст в Європі, що роблять акцент не на своїй історичній частині.
Але історії там повно і від неї нікуди не подітися. Вона відчувається як стара рана, така що навіть добре загоєна залишає некрасивий шрам. Щоб не бачити, треба ходити з заплющеними очами, а краще не виходити з аеропорту взагалі. Не знаю навіть як це описати, але я думаю ви розумієте.
Дублін це старезні бари з дубовими стінами і купою чорно-білих фото, охайні парки з вічнозеленою травою і нарцисами, райони з миленькими приватними будинками як у кіно, модні офіси зі скляними стінами, смердючі незрозуміло чим доки, готичні католицькі церкви, купа маленьких магазинчиків, сучасне мистецтво, чайки у місті і річка Ліффа.
Він вбирає в себе кожну краплину сонця, бо бачить бог його там небагато. Тихий і сонний на околицях, буремний в центрі, бо там люди вивалюються з барів і плещуть гіннесом на перехожих. Заможний, інтернаціональний і туристичний. Складно повірити що ще 30 років тому це було одно з найбідніших міст ЕС, бо тепер це одне з найбагатших.
Дублін правда маленький, але це дозволяє йому зберігати один спільний вайб - на відміну від того ж Берліну, який зібраний з клаптиків наче петчворк. Він уособлює собою європейську культуру як вона є, гарно це чи погано я не знаю, але я вам точно кажу.
Порівнянно з Німеччиною, люди дуже привітні. Смол ток у культурі, незнайомці купу раз мені підказували що краще зробити і куди краще піти. Я так купив книгу в одній маленькій конркультурній лавці (видану в Берліні, не питайте) і мені дали квиток на якийсь photo exhibition, було прекрасно.
Єдине що конкретно підбішує, треба купляти спеціальну карту для того щоб пересуватися місцевим транспортом, або платити налом exactly the price. Велл, проте проїзд дешевий як порівняно з іншими цінами.
Ірландська природа це звісно окрема тема, але її треба не в місті дивитися, тому я потім якось окремо напишу.
Обожнюю Дублін. Він мені невимовно сподобався ще в перший раз, рівно 6 років тому. Але тоді мені ще ні з чим було порівнювати, тому він мене просто вразив своєю чистотою, європейскістю і тим, наскільки він маленький. Тоді я був ще молодим і наївним, думав що всі столиці великі, це виявилося неправдою.
Тепер мені є з чим порівнювати і скажу так, найбільше з усіх європейських міст, він нагадує мені Осло - в першу чергу, своєю сучасністю. Незважаючі на те, що там повно старезних будівель які бачили ще ірландське повстання, це також одна з IT столиць світу. Біля доків розташований новенький офісний квартал зі всякими фінансовими біржами, поруч купа кондо для стартаперів. Я бачила мало міст в Європі, що роблять акцент не на своїй історичній частині.
Але історії там повно і від неї нікуди не подітися. Вона відчувається як стара рана, така що навіть добре загоєна залишає некрасивий шрам. Щоб не бачити, треба ходити з заплющеними очами, а краще не виходити з аеропорту взагалі. Не знаю навіть як це описати, але я думаю ви розумієте.
Дублін це старезні бари з дубовими стінами і купою чорно-білих фото, охайні парки з вічнозеленою травою і нарцисами, райони з миленькими приватними будинками як у кіно, модні офіси зі скляними стінами, смердючі незрозуміло чим доки, готичні католицькі церкви, купа маленьких магазинчиків, сучасне мистецтво, чайки у місті і річка Ліффа.
Він вбирає в себе кожну краплину сонця, бо бачить бог його там небагато. Тихий і сонний на околицях, буремний в центрі, бо там люди вивалюються з барів і плещуть гіннесом на перехожих. Заможний, інтернаціональний і туристичний. Складно повірити що ще 30 років тому це було одно з найбідніших міст ЕС, бо тепер це одне з найбагатших.
Дублін правда маленький, але це дозволяє йому зберігати один спільний вайб - на відміну від того ж Берліну, який зібраний з клаптиків наче петчворк. Він уособлює собою європейську культуру як вона є, гарно це чи погано я не знаю, але я вам точно кажу.
Порівнянно з Німеччиною, люди дуже привітні. Смол ток у культурі, незнайомці купу раз мені підказували що краще зробити і куди краще піти. Я так купив книгу в одній маленькій конркультурній лавці (видану в Берліні, не питайте) і мені дали квиток на якийсь photo exhibition, було прекрасно.
Єдине що конкретно підбішує, треба купляти спеціальну карту для того щоб пересуватися місцевим транспортом, або платити налом exactly the price. Велл, проте проїзд дешевий як порівняно з іншими цінами.
Ірландська природа це звісно окрема тема, але її треба не в місті дивитися, тому я потім якось окремо напишу.
❤17
Це я, людина якій добра лікарка вколола вакцину від правцю у біцепс.
Воно може трохи поболить, казала вона. Може навіть взагалі боліти не буде, казала вона.
Тим часом в мене гіпер стресовий день на роботі, всі головняки треба закрити перед відпусткою, а в мене температура. Я мало не впала зі свого високого стільця!
🤣🤣🤣
Вважайте це нагадуванням оновити вакцини, чи що.
Воно може трохи поболить, казала вона. Може навіть взагалі боліти не буде, казала вона.
Тим часом в мене гіпер стресовий день на роботі, всі головняки треба закрити перед відпусткою, а в мене температура. Я мало не впала зі свого високого стільця!
🤣🤣🤣
Вважайте це нагадуванням оновити вакцини, чи що.
❤15
Колись одна моя подруга сказала мені: так складно зараз знайти норм гетеро книжку, відчуття що усюди тільки квір історії.
І я розумію. Правда. Якщо шукаєш щось конкретне і не знаходиш нічого щоб сподобалося, то навколо бачиш тільки те що не шукаєш. І я також розумію що квір історії набувають популярності в мейнстрімних медіа.
Але. Ось я. Я читач квір історій. Мені навіть все одно якого вони жанру. Я навіть дивилася противний Салтберн, хоча я не фанат противних хорорів.
І в мене відчуття що я вже прочитала все відоме що є по цій тематиці. Всі реки одні і ті самі. В незалежності від того, шукаю я романтику чи просто історію з квір персонажами не повністю на бекграунді.
І звісно мене дуже радує коли квірність зʼявляється на сторінках епічних фентезі кірпічів як Архів Буресвітла (Сандерсон взагалі goat). Але книжок де квірність є одним з основних стовпів історії все ще дуже мало, якщо порівнювати з основною масою.
І справа навіть не в кількості книжок - справа в їх якості. Ні, я не про «погано написані ромкоми з диркою замість сюжету», я про книги, яким банально не вистачає редактури. Яка скоріше за все буде у не-квір-книжок, навіть якщо вони «тупі ромкоми».
Звісно це більше про сам жанр, ніж про квірність. «Серйозні» книжки видаються крутими видавництвами і абсолютно ніхто не зможе сказати що вони погано написані, їх просто мало. Як на мене, раніше їх звісно було сильно менше.
Але квір-ромкоми кошмар як страждають саме від відсутності норм редактури. Не маю підтверджень, але мені здається що це саме через «несерйозність» жанру і не розуміння авдиторії. Бо хто ще це буде читати крім школярок, ага.
On the other hand, в мене досі око сіпається від тієї української книжки про хлопа, що спить зі своїм стоматологом.
На екранах та ж сама дичина, дуже мало хороших фільмів чи серіалів на тему. Плюс сильний перекос в сторону трагедій, villain origin stories, та противних хорорів. І я рада різноманітності жанрів, але іноді я хочу подивитися тупу комедію, наприклад.
І я розумію, правда розумію, що зараз прекрасний час. Що зараз набагато краще ніж жити в 2006, де в мейнстрімі з квір-історій є тільки Brokeback Mountain (прекрасний фільм) і все.
Ну короче, приймаються рекомендації!
На жанр мені все одно.
І я розумію. Правда. Якщо шукаєш щось конкретне і не знаходиш нічого щоб сподобалося, то навколо бачиш тільки те що не шукаєш. І я також розумію що квір історії набувають популярності в мейнстрімних медіа.
Але. Ось я. Я читач квір історій. Мені навіть все одно якого вони жанру. Я навіть дивилася противний Салтберн, хоча я не фанат противних хорорів.
І в мене відчуття що я вже прочитала все відоме що є по цій тематиці. Всі реки одні і ті самі. В незалежності від того, шукаю я романтику чи просто історію з квір персонажами не повністю на бекграунді.
І звісно мене дуже радує коли квірність зʼявляється на сторінках епічних фентезі кірпічів як Архів Буресвітла (Сандерсон взагалі goat). Але книжок де квірність є одним з основних стовпів історії все ще дуже мало, якщо порівнювати з основною масою.
І справа навіть не в кількості книжок - справа в їх якості. Ні, я не про «погано написані ромкоми з диркою замість сюжету», я про книги, яким банально не вистачає редактури. Яка скоріше за все буде у не-квір-книжок, навіть якщо вони «тупі ромкоми».
Звісно це більше про сам жанр, ніж про квірність. «Серйозні» книжки видаються крутими видавництвами і абсолютно ніхто не зможе сказати що вони погано написані, їх просто мало. Як на мене, раніше їх звісно було сильно менше.
Але квір-ромкоми кошмар як страждають саме від відсутності норм редактури. Не маю підтверджень, але мені здається що це саме через «несерйозність» жанру і не розуміння авдиторії. Бо хто ще це буде читати крім школярок, ага.
На екранах та ж сама дичина, дуже мало хороших фільмів чи серіалів на тему. Плюс сильний перекос в сторону трагедій, villain origin stories, та противних хорорів. І я рада різноманітності жанрів, але іноді я хочу подивитися тупу комедію, наприклад.
І я розумію, правда розумію, що зараз прекрасний час. Що зараз набагато краще ніж жити в 2006, де в мейнстрімі з квір-історій є тільки Brokeback Mountain (прекрасний фільм) і все.
Ну короче, приймаються рекомендації!
На жанр мені все одно.
🤝3
Тільки що побачила, що Шон Пен не прийшов на церемонію бо був в Україні. Неймовірно.
Іспанське посилання, бо це відео на 10 секунд.
https://youtu.be/HIRTPCgMA9o?is=7S_HCkMcj8M3lUWG
Іспанське посилання, бо це відео на 10 секунд.
https://youtu.be/HIRTPCgMA9o?is=7S_HCkMcj8M3lUWG
YouTube
OSCAR 2026 | Sean Penn, ausente en la gala, gana el Oscar al mejor actor de reparto
Sean Penn ha ganado esta noche el premio a mejor actor de reparto en los premios Oscar, pero no ha subido al escenario para recibirlo. Según informa el New York Times, el actor no ha ido a la gala porque ha preferido viajar a Europa esta semana con el objetivo…
❤7🔥2