Про зал: я тільки що вліз в джинси, які купив чотири роки тому коли важив 63 кг. І що тут такого, спитаєте ви, ну схуднув ти, до чого тут зал взагалі.

Питання в тому, що зараз я важу 72.

Також, раз я вже почав пропаганду залу. Не знаю як ця штука називається, але існують ці дурацькі складки, в районі де пахва переходе в грудь. Через них я не хотів носити модні чоловічі танк топи, навіть коли я важив на 10 кг менше. Зараз проблем немає, руки підачалися, топ куплено.

Звісно зал створює інші проблеми, але я про них розповідати не буду 🙂.

Розмова з керівником на командному ретро:

- так, а як щодо відкрити нам хайрінг?
- слухай Кать, я питав, але зараз ну нє взагалі. ніяк не втиснемо в наступні пару місяців. але є чудова новина, нам заапрувили Клода
- ага, тобто людей нам не дадуть, але дадуть аішку?
- йеп
- прекрасно. ключа немає, але є малюнок ключа
- та ну, Кать, почекай, ти чого. Клод буде писати за тебе мітінг ноти всіма мовами і робити проджект документацію по ним, хіба це не краще за перспективу когось хайрити декілька місяців і ще вчити потім?
- ….
- ….
- …. ладна

Неочевидний мінус життя закордоном - в голові твоїх друзів ти залишаєшся зліпком минулого себе

Мене насправді просили писати про досвід переїзду в іншу країну, особливо про щось неочевидне, але я думаю ви розумієте чому я не дуже хочу акцентувати на цьому увагу тут. Особливо на мінусах. Особливо якщо їх настільки небагато як у мене.
Але чого б не розказати про цю конкретну штуку.

Це такий собі даунсайд того що люди тебе не бачать постійно. Вони спілкуються з тобою в чатах, вони читають твій канал, вони навіть зідзвонюються з тобою іноді. Але бачать вони тебе раз на рік на пару годин в кращому випадку. А потім ти прокидаєшся одним ранком, і розумієш, що якась знайома тобі людина все ще evaluating you as if you are still 20.
Це неприємно.

І це абсолютно ок, трапляється з будь-ким, чого ти часто не бачиш. Чи в процесі зникнення з певних кіл спілкування. Просто при переїзді закордон воно помножається на якісь неймовірні коефіціенти. Знову ж таки - абсолютно ок і зрозуміло чому.

Але ще можна поговорити про те, що люди в принципі не очікують від інших змін по дефолту. А коли бачать зміни, ще й ображаються. Що конкретно мене прям дуже бісить, якщо ви в 20 і в 30 одна і та сама людина - ви живете своє життя якось неправильно.

Звісно ж я також зберігаю в собі спогади про людей в минулому. Тих, кого я рідко бачу. Тому можете мені теж за таке тикати, ніхто не ідеальний.

But I am trying to keep an open mind.

Мені було сьогодні років коли я дізнався, що носії PIE (Proto-Indo-European language) жили десь на територіях сучасної України (не тільки). Точніше у степу від півночі чорного моря до півночі каспійського.
Добронзова доба, ямна культура і раніше.

Що дуже смішно, бо я знав про PIE і про ямну культуру, мій мозок тупо їх не повʼязав.
🤣🤣🤣

P.S. Так, я забув дописати дисклеймер що це найросповсюдженіша гіпотеза. Але тут мене цікавить не першість, а що ті люди були носіями PIE.

Неочевидне про авіабілети

Мені треба було квиток на короткий переліт в три години. Я буду після операції, тобто обовʼязково тре взяти можливість безкоштовно змінити дату, маленький багаж і вибрати місце щоб не біля вікна.

Я звісно ж взяв найдешевший квиток з можливих - тобто самий перший, від турецьких авіаліній.

I despise lowcosters hidden fees. Хоча звісно їми прекрасно літати з маленьким рюкзаком і величезним пофігазмом.

That is correct. Maybe because of that I like German.

Пояснення. Слово doch означає подвійне заперечення. Наприклад:
- ти ж не розмовляєш німецькою
- doch! (нє, я розмовляю)
Дуже зручно, не знаю як я без цього жив.

Але тільки коли це одне слово! Бо в реченні воно може означати буквально шо завгодно.

Я подивився Devil wears Prada 2

...і це прекрасний фільм. Можливо мої очі заблюрені мільйоном нікому непотрібних сіквелів на сіквели і коли я побачив норм кіно з цифрою "2" у назві, то одразу повернув віру в людство. Але я думаю ні, на мою думку - це прекрасний фільм.

Чесно кажучі, він міг би бути для мене краще за оригінал, в нього більш цікавий і більш непередбачуванний сюжет. Плюс мені цікавіше дивитися на дорослих жінок, а не на молодих асистенток freshly out of college. Проте, посидівши і подумавши над цим, мені було забагато фансервісу. Бачив схожу думку в інтернеті, але спробую пояснити що я маю на увазі.

Мені подобаються shot outs, повторювання сцен і згадки в діалогах. Вони не йдуть в такому ж порядку як і в першому фільмі і їх рівно стільки скільки потрібно. Але на мою думку забагато відсилкового шуму саме в кадрі, наприклад коли Енді йде по вулиці, а на фоні хтось продає два паски блакитного кольору. Чи всі ці селеби в кадрі, хоча як же я орав від деяких. Прекрасні селеби, але забагато. Також щодо однієї конкретної сюжетної гілки - I could live without. Так само як I could live without того довбаного блакитного светра.

Але загалом сюжет це реально сильна сторона цього фільму. Трилер нібе навмисно спрощували і робили вигляд що все буде обертатися навколо медійного скандалу з журналом Міранди, але все не так просто. Мені сподобалася social commentary на проблеми діджиталізації, AI та алгоритмів. Мені особливо сподобався шматок сюжету про ultra rich і їх абсолютну охуєвшість. Багато осьцеповоротів, більшість з яких можна вгадати, але не всі.

Окремо щодо Міранди - вона сильно відрізняється від себе 20 річної давнини і на мою думку - так і повинно бути. Міранда зробить все щоб утриматися на вершині, навіть якщо це означає вішати на тремпель своє пальто, а не кидатися їм в асистенток (дуже маленький спойлер). Так само як і Анна Вінтур сильно "помʼякшила" свій образ за останню пару декад, так працює цей світ. Доказ на прикріпленній картинці.

Що мені сподобалося:
• логічний розвиток чотирьох головних персонажів за 20 років
• логічний розвиток чотирьох головних персонажів за другий фільм
• стосунки з мужиками сильно не у фокусі
• стосунки між чотирьма головними героями, особливо Найджел/Енді, Найджел/Міранда
• реалістичне зображення реального світу (наскільки це можливо в такому фільмі)
• реалістична загроза Міранді і існуванню журналу
• гумор
• "you are not a visionary" сцена, easily моя улюблена
• дорослі люди з прекрасними карʼєрами
• "головна злодійка фільму"
• сюжет з парою розлучених мільярдерів, здається це аллюзія на Гейтсів/Безосів
• нова асистентка Міранди, яку грає Сімон Ешлі
• жвавість, яскравість і осьцеповороти
• Леді Гага і Найджел, це треба бачити
• ніякого дикушного моралізаторства як у кінці першого фільму
• більшість костюмів

Що мені не сподобалося
• назва. нащо вони втулили цю нікчемну двійку якщо можна було назвати фільм краще
• занадто ідеаліний кінець, хоча я розумію що коли вже роблять такі сіквели, точку треба ставити невимовно жирну. але воно трошки переслащавіло
• як я вже писав, забагато фансервісних відсилочок
• стосунки з мужиками. нащо вони там взагалі
• деякі костюми. особливо петчворк сукня Енді, що це взагалі за хрінь

А загалом I plead the fifth. Я обожнюю перший фільм, кіно про моду це взагалі моя гілті плежа. Я читав книгу (лайно), я дивився інтервʼю реальної "Емілі", я читав коментарі на поведінку Анни Вінтур etc. Тобто мені загалом скоріше за все і тупий фансервіс би зайшов.

Загалом: по сюжету мені другий фільм сподобався більше за перший, але it's my personal preference. Вони обидва культові.

Hidden airport transphobia

Вчора секуріті сканування стригерилося на зіпер з моєї утяжки. Звісно це не проблема, довелося просто підняти футболку і дати робітниці аеропорту впевнетися що там дійно немає нічого крім моєї breast tissue.

Я можу з легкістю уникнути цієї ситуації, але для транс*людей це абсолютно рутинна річ і припускаю що воно капець як некомфортно.

Наскільки мені відомо, це один з поїнтів, про який всім відомо всередені комʼюніті, але люди ззовні часто навіть не здогадуються що таке існує і може створювати проблеми. Так само як ми не думаємо про пандуси чи щось таке. Я про цю trans issue дізнався з якогось відео пару років тому і був у шоці.

Як це працює:
• на секуріті чеку, як ви складете свій шмот у той пластиковий піддон, ви підходити до величезної скан машини. нею завжди оперує живий працівник, він дивиться на вас і нажимає кнопку на своєму терміналі - male or female
• машина повинна просканувати вас і помітити всі "незрозумілі" штуки на вашему тілі. те, що вибивається з очікуванної картини. це може бути якась незрозуміла і заборонена хуйня, або змійка, або пасок, або пірсинг. це також може бути імлант, протез і будь-яке залізо що знаходиться прям у тілі
• це також може бути член, бо у жінок будь-яка незрозуміла сутність між ніг просвічується. рідже and a bit less emberrassing це можуть бути груди. ну і зрозуміло всі ці штуки з утяжками і іншими незрозумілостями. гарний спортивний бра воно напевно теж просвітить, але я уявляю що цис*людям це простіше

В теорії це все необовʼязково робити публічно, можна зареквестити арку в спеціальній кімнаті, але просто уявіть скільки додаткового часу і ідіотських пояснень це додає до перельоту. В теорії також в деяких аеропортах вже є гендерно-нейтральні арки, але я не знаю де.

Очевидно що це ще й disability issue, тому що будь-яку металеву хрінь в тілі/на тілі і тд теж треба поянювати. Я вже мовчу про крісла. Плюс жінки в хіджабах. Плюс багато хто ще.

І все ж таки, жах що люди змушені привселюдно пояснювати що у них в штанах/на торсі і це настільки рутинна річ. Мені ніхто ніколи не просовував руки під звичайний жіночий бра і мене жахає що для когось це нормальність. Ugh.

I’m laughing my ass of. This is only one example, apparently people are loosing their (apparently nonexistent) minds over Elliot Page as Achilles. Because apparently - Achilles is the most masculine man to ever masculined.

He is a fucking twink. He successfully disguised himself as a woman for quite some time. Who is the top in his relationship with his bro Patroclus was the debate of a damn millennia. He is also the greatest warrior amount Greek heroes, obv. He just wanted an eternal glory as a treat, gods forbid a man had a hobby.

(Before you call me out: yes, current ideas of masculinity or homosexuality cannot be applied to Ancient Greeks at all, as well as modern top/bottom concepts and gender ideas. Duh)