Коротко про моє відношення до речей. Я просто купую нові кожні три роки.

If it works, it works.

Дивіться, це коворкінг де я працюю

Як не бути залупою на кухні

Точніше що нам смачно, я впевнений ви вмієте готувати. Почнемо здалеку - ми, це просто шматок молекул який гуляє світом, ми запрограмовані сприймати одні і ті самі хімічні сполуки як смачні. Наприклад, ми всі любимо солодке.

Здатність готувати це всього лише здатність вичавити як можна більше смачної хімії з продуктів під рукою та надати їжі не нудної текстури. Про тектуру може потім напишу, зараз про смак.

Кожен гарний рецепт створенний для рота дорослої людини має мати баланс - тобто набір різних характеристик які підсилюють одне одну. Для того щоб створити щось смачне на тарілці - страва має містити як можна більше ось цих елементів (сіль маст хев очевидно):

1. Умамі. Один з пʼяти смаків. По суті savouriness. Уявіть собі смак гарно протушкованної яловичини, це воно. Зазвичай асоціюється з мʼясом (чи рибою), але це капець неправильно. Мʼясо це просто short cut, воно містить в собі всі необхідні хімічні сполуки щоб нам було смачненько. Тому його можна посмажити, посипати сіллю і все.
Інші umami rich продукти, це ті що містять глутамат натрію в великій кількості. Ось вони:
• соєвий соус
• пармезан чи будь-який aged cheese
• місо
• кочуджан
• вустерширський соус
• томатна паста
• вʼялені томати
• гриби (особливо сушені)
• ферментовані продукти
• їстівні водорості
Додайте будь-яку з цих штук (можна більше) до страви, і навіть прісний рис буде на смак не як картон. Це власне секрет гарних вегетеріанських/веганських страв. Коли немає мʼяса, треба максимізувати умамі іншими елементами.
Глутамат можна сипати як сіль, продається в азіатських магазинах.

2. Жир. Жир це смак, хто б там що не казав. Їснує дуже мало людей, що оберуть куряче філе перед курячим стегном, і навіть ці люди скоріше за все будуть їсти свої макарони з маслом/олією. Жир "розчиняє" спеції і розповсюджує їх по страві. Уявіть зварений і посмажений часник, I bet you like the second one better. Він покращує текстуру і додає те що називають richness. Як жовток.
Спеції працюють краще, якщо їх обсмажити в олії. Тому краще не нехтувати (якщо не дієта).

3. Реакція Маяра. Те, що утворюється при взаємодії амінокислот с цукрами при високій температурі - смажена скоринка. Я чесно не знаю нащо люди додають олію на пательню і щось там колупають, при чому не смажучі нормально. Краще вже тушкувати, буде менше калорій. Скоринка це ціль, вона покращує навіть самий нудний овоч.
Наприклад карамелізована цибуля. Там вже багато цукру, через смаження і жир - ця імба буквально працює як глутамат.
Для скоринки треба висока температура відразу при контакті з їжею (якщо мова не про жир, с жиром навпаки), інакше з неї витече вода.

4. Сіль. Duh. Їжу треба солити, всі чогось недосолюють. Сіль бустить смак умамі та цукру, балансує гіркоту і створює з купи хуйні одну страву. Вона допомагає рецепторам працювати краще. Про гіркоту прям дуже важливо, ми не сприймаємо гіркий смак як щось хороше, а рослини часто гіркуваті.
Сіль затримую воду у мʼясі і забирає вологу з овочів/грибів.
Тобто якщо ви смажите овочі і сипите в них солі - з них тече вода. Це заважає смаженню і ви залишаєтесь на одинці з мокрим овочем, що сумно плаває в олії. Тому їх солять після утворення скоринки, а мʼясо - до.

5. Кислота. Всю цю хрінь вище треба балансувати, а то вийде занадто тяжко. Майже що завгодно стає краще, якщо додати сік кислоти. Сік лимону/лайму топ, але ще існують оцети, вино, кисломолочка, томати і бо зна що ще.

6. Цукор. Я не про солодощі. Іноді дрібка цукру може все покращити, але часто справа в часі приготування і доданих овочах. Цукор не основний елемент, він як кислота, існує чисто для балансу.
Наприклад, є італійські томатні соуси. В деяких рецептах воно має довгий час кипіти, щоб томати стали солодше. В інших додають овочі, теж щоб стало солодше. Ну або роблять швидкий соус і залишають томати кислими, теж ок. В азійських стравах завжди купа саме цукру, бо вони так балансують.

Є ще додаткові аспекти - гіркота, трави та спеції. Іноді трохи чорного перцю і свіжої петрушки make all the difference.
Але в мене слова кінчаються. So hope it helps.

Ненавиджу цю хуйню. Не ейчарів і співбесіди, а той факт, що люди пишуть пости чатом жпт.

Чи можливо люди просто перечиталися інших постів від AI і тепер самі пишуть так само.

Я чесно не знаю який з варіантів гірше і проклинаю свої знання англійської мови.

P.S. Я взагалі не знаю нахер люди пости в тві/тредс проганяють через AI, вони б ще в тіндері повідомлення разом з чатом писали.

Почала читати Empire of Silence. Від цієї книжки тхне мужиком прям через екран мого кіндлу.
Разом з алюзіями на Дюну.
Написано дуже круто, але не певний що витримаю стільки маскулінності.

Мені взагалі немає справи до селеб, але ці двоє прекрасні актори в абсолютно неймовірних сукнях. Я навіть не знаю хто з них виглядає краще.
Я хочу цю сукню.

Вчора побачила дуже смішний твіт, нажаль не зберігала. Мені досі капець смішно, тому давайте вам теж буде.

Насправді сміятися з людей це паршиво, але що поробиш.

Твіт був такий, панянка пише: вивчила чеську мову і вирішила нарешті прочитати Кафку в оригіналі. А там в оригіналі суто німецькі слова!

Я не можу, вибачте. Коли мову вивчив, але з до історії ще не дійшов.

Дивіться як мило! Тепер я розумію нащо мені аккаунт в MyHeritage!
(так, я забуваю привітати свою родину зі святами приблизно постійно)

Уявіть собі мене в суботу: я капець втомлена за тиждень і ми з Віолою йдемо на зустріч нашего букклубу. Чудова була зустріч, бо книга була про Берлін і ми на повному серйозі прогулялися місцинами, про які там написано. Починаючи з коктейлю в пафосному готелі і закінчуючі посиденьками в Бургер Кінзі та читанням табличок у Тіргартені.

Я взагалі пишуюся собою, бо зустріч була на 90% німецькою і я це пережив. Звісно я задовбав їх тупими питаннями, але вони всі дуже милі і не проти мені допомагати вчити мову.

Енівей, як ви можете уявити, я був (трошки) втомленим під кінець. Ми з Віолою та її подругою заходимо в U-Bahn і вони починають щось швидко обговорювати. I'm zoning out, тому що my brain is scrambled from 5 hours German bookclub, тому я їх не слухаю. Розумію тільки що вони шукають монетки для якогось автомату.

• Katja, do you have 1 euro coin?
• Sure. One moment. Why?
• We need to buy some maggots from the vending mashine. For fishing.
(я знаю що вони з Віолою збиралися ловити рибу в неділю. на цьому моменті ви можете зрозуміти що подруга in question is a masc lesbian 🤣)
• Maggots vending mashine? What? Why? Where? It's 11 P.M!
• Exactly, and tomorrow is Sunday. So hence the mashine.
(на цьому моменті я знайшов їм монетки і викинув лічинок з моєї втомленої голови)
(але історія на цьому не закінчилася)

• Why are you getting of the train? It's not our station.
• For maggots. Let's go, if you wanna see the mashine.
(оф корс яй факінг гоу, де ще я побачу автомат з лічинками)

І ось уявіть, ідемо ми по багатому берлінському району. Не просто в центрі, так ще й той шматок який накрила джентріфікація. Посеред закритих магазинчиків, кафешок і барів стоїть старезний магазин з приладдями для рибної ловлі.
Знаєте, прям такий, куди заходить або ваш тато, або ваша знайома бутч.
Магазин звісно закритий, але поряд дійно знаходиться FUCKING ДОПОТОПНИЙ АВТОМАТ З ЛІЧИНКАМИ.

Настільки допотопний, що ніби з 70x і я не здивуюся якщо дійсно так. Їм треба було одне євро, бо атомат приймає тільки ці монетки. І так, за одне євро з автомату випадає невеличка коробка з лічинками. Показувати фото я вам не буду, можете подякувати.
Але покажу автомат.

Вважаю цей квест дуже смішним і в цілому гарним завершенням тижня, +тепер ви знаєте, що якщо що в Берліні можна купити коробку з лічинками. Подруга Віоли каже що це ті, з яких вилуплюється моль.

P.S. Жодних риб вони вчора не спіймали.

4 роки в Німеччині.

Я звик, що магазини не працюють у неділю і по святах.
Я знаю як записуватися до лікаря щоб термін був на цьому тижні.
Я знаю що в податкових деклараціях треба вказувати атеїзм, щоб не платити церковний податок.
Я заповняв ці податкові декларації in a first place.
Я вмію спілкуватися з держслужбовцями німецькою і отримувати інфу яку мені тре.
Я ношу трохи кешу про всяк випадок коли виходжу з дому.
Я розумію різницю між лідлом, пенні, реве, едекою і болу.
I'm fluent in Deutsche Bahn schedules.
І я знаю, що такої хуйні як instant bank transfer не існує.

....про що я міг би згадати до свят, і зрозуміти, що десятки моїх платежів застрягнуть у лімбі між рахунками, бо long bank holiday, і взагалі.

Звісно це не проблема, гроші дійдуть десь у вівторок, а я влаштую собі трошки frugal weekend 🤣.

Можливо воно на краще. Не буду жерти фастфуд.

В мене є 10 євро на сходить в кіно на Драму 💅💅.

Ро: 4 дні сидіти без грошей
Друзі Ро: ❤️❤️❤️❤️❤️🔥🔥🔥🔥

(я сміюся. завжди смішно які емоджі люди обирають ставити)

Чому серіалу по ГП не повинно існувати

Дисклеймер 1: ви знаєте що я тепріти не можу ДжК, але хочу поговити про те, чому серіал це фігня безвідносно до її діяльності

Дисклеймер 2: так, я вас (трошки) засуджую, якщо ви дивитиметесь. але це ок. я дивилася heated rivarly, ви можете засуджувати мене за це

So, outside of J.K.Rowling:

Фабрика видоювання бабла, побудована на сіквелах та рімейках
Я обожнюю ходити в кіно одна, але в кіно якщо чесно мало що можна дивитися. Там половина фільмів з цифрою 2 чи 3 у назві, а інша половина - рімейки. І звичайно це не є чимось поганим, ось нова Дюна неймовірна і я рада що вона є. Але це вже виходить за будь-які пристойні рамки.
Наприклад, Дісней знімає лайф екшен Моану кадр в кадр повторюючи мультфільм, який вийшов тільки пару років тому, при цьому випускаючі 2 та 3 частини мультфільму. І вони це роблять, бо вони рублять на цьому мільони бабла. І вони не одні, everyone and their mother мають своїх Моан.

І знову, бабло як таке це не щось погане - Дісней може вкласти ці скошені доллари у нові прекрасні історії, які можливо не отримали б зеленого світла без успішних франшиз поряд. Продакшн зараз коштує невимовних грошей, ці гроші треба звідкись брати.

Чи не так?
Продакшн нового ГП серіалу вже коштує 1 billion in upfront investments. 90-100 millions per episode. Якщо вони не прикриють цю шарашку після першого сезону, воно буде найдорожчим серіалом за всю історію.
І тут є базова економічна проблема: чим більше вкладено коштів - тим більше повинно бути зароблено. Аватари Кемерона є найприбутковішими фільмами людства, але вони настільки дорогі, що це буквально їх базова вимога щоб відбити кости.

Скільки грошей потенційно має заробити рімейк щоб цей мінімум мільярд окупився і був вкладений в інші круті продукти від HBO?
Які вони, безумовно, роблять - це найкращий стріммінг зараз. Але це буде невимовна удача, якщо ГП серіал не вийде в мінус.

Відсутність нових історій
Це не Дюна, в якої не було ок адаптації. Фільми по ГП все ще ок і все ще актуальні. Їх можна передивлятися зараз і не крінжити зі старих технологій. Їх можна дивитися з дітьми і дітям буде ок. Новий серіал не тре.

За ці гроші можна було б розкрутити декілька цікавих і нових проектів - такий, що ніхто ще не бачив. Крутих адаптацій і може навіть щось ще. Ще раз, вони вміють. Але нащо ризикувати чимось, що ще незрозуміло сподобається глядачу чи ні, якщо можна зробити рімейк і гарантовано зрубити бабла на чомусь знайомому.

І це просто замкнуте коло реюзу історій від якого страждає глядач і "молоді автори".

Стара ігла для нового покоління
Я не знаю кому треба це почути, але - ГП це дуже dated історія - вона погано старіє. І ні, не через ДжК, а через те, що вона є слібком британського суспільства початку нульових.

Воно настільки популярна трава через просту міфічність, впізнавані патерни і щось, до чого кожен може доконектитись. Не через те що це "історія за межами часу". Якщо зняти серіал максильмально близько до книги, воно буде outdated, особливо в 30х, коли це закінчиться.

Якщо внести зміни - то він не зіграє на двох основних штуках на яких виїзжає: ностальгії фанатів і близькій до оригіналу адаптації. Але міленіалів мало, треба нові фани, треба щоб історію полюбили нові діти.

А новим дітям треба інша історія, актуальна саме для них.

Неоригінальність
Я зараз не про знайомість сюжету, а про те, що вони не мають права робити іншу естетику. Воно все запатентовано, від вигляду школи, до мантій учнів. Тематичні парки повинні окупатися, бабло має литися рікою. HBO це компанія Warner Bros, очевидно.

Тому що насправді цей серіал може запропонувати фанатам (новим та старим) крім ностальгії та ближчих до книги сцен?

Звісно ж, всі ці причини не мають жодного значення. Найголовніша, це ДжК, що пообіцяла кожну зароблену копійчину вкласти в протовкування анти-транс законів у UK. І те, що ми як суспільство вважаємо що це абсолютно ok thing to do.

HBO вміє витрачати своє бабло, набагато краще ніж Нетфлікс та Амазон, але і у них є флопи. Думаю серіал закриють якщо перші 2-3 сезони не перевершать GOT за успішністю.

Viola: when Anastasia (Ed) coming?
Ro: eight
Viola: so nine?
Ro: yes. nine

Як сказати що ти задрот не кажучі нічого. Civ 6. Не питайте.

Мені треба поділитися.
Сиджу в метро, тут один чувак питає якихось інших людей як потрапити на цоо. Вони починають розмовляти про різні способи пересісти, бо чувак сів взагалі не на ту гілку і всі хз як йому вирулити крім як повертатися назад.
Я встріваю і кажу що йому треба на наступній вийти, сісти на іншу гілку, пересісти і поїхати на той клятий цоо.

І справа навіть не в тому що все німецькою, в Берліні 25 гілок!

I know my directions. Ha.

А взагалі я дивився Драму. Крутий фільм, дуже про Америку, людям не звідти не зрозуміть. Артистично і кадри красиві. Не ромком.

Патінсону можна довіряти, він завжди знайде якесь weird shit і зніметься в ньому. Ніколи не розчаровує.

Про англійську. Я тільки но відійшла від слова member, як виявилося казати female member це теж норм тема. Дуже demure.

Так так, мені вже розповідали що там така ж етимологія як у слова член, але ми все таки не кажемо жіночий член.

Обожнюю англійську.

Мені вже 27, коли вже жир з обличчя піде.

(Я знаю що я заєбісь. Мене цікавить buccal fat)

My new hyper fixation meal

Знайшов випадково в тіктоці, трохи покрутив носом, після чого подумав головою, приготував і це виявилося неймовірно смачно. Я про таке поєднання знати не знав і досі в шоці. Раптом ви теж не знали.
(виглядає не дуже, але це виключно бо мені було ліньки різати овочі нормально)

Короче, це просто салат з помідорами, огірком, авокадо, червоною цибулькою та купою рандомної зелені +ціла банка сардин. Заправити треба купою солі, чорного перцю і лимонного соку/рандомного оцту. Їсти з не білим хлібом. 10/10.

Не знаю чого мені раніше не приходило в голову що сардини можна додати в салат, тунець же ок. Мабуть бо вони в мене асоціювалися з тими кістлявими велетнями з дитинства. Таких не треба, треба норм сардини, які маленькі. Плюс ця страва as heathy as it gets. Можна зʼїсти і взагалі не паритися за nutrition весь день. Якщо ви раптом паритесь.

Ось лайфгак доречі, якщо ви як я, не любите сиру цибулю. Її можна порізати і залити оцтом на декілька хвилин. Можна додати цукру чи меду, якщо вам до вподоби солодкість в салаті (мені ні).

Нові новини старих франшиз:
- квір Зуко
- Крістіан Грей буде грати Арагорна

Щодо Зуко: позавчора весь фільм про дорослу команду Аватара спіратили з Парамонту і тепер шматки валяються в інтернеті. Їх постійно чистять.
Офіційного підтвердження квірності Зуко немає, як мінімум бо фільм ще не було релізнуто.

...але я бачив цей кліп.
No straight man is talking like this.

Swimming in the Dark

I am practising my English, hence this. Also, the book is written in English, even though the author is a Polish man born in Germany.

This is an absolutely stunning book. I thought I might cry at the end. It's gay literature, but it's not a love story and definitely not a romance novel (It's closer to Ulyana's Атраметни, then to, let's say, the Song of Achilles, shot out to Ulyana). If you read the premise, you might think this is about two dudes who cannot be together due to tragic circumstances, and it's really not. But it is about love, in a way.

1980s, New York. The narrator is a young man from Poland who recently immigrated to America. He writes down his story, addressing it to his former lover, who is still in Warsaw. He talks about lots of things: his childhood with his mother and grandmother, shame of queer puberty, his first crush, scraps from his new life in America, and, most importantly, how he tried to build a life in Warsaw with that man and why it didn’t work out.

It’s concentrated on the reality of the Polish People's Republic, and this is an essential part of the conflict between these two people. It’s more about the atmosphere than the plot. No western sugarcoating or “maybe communism is not that bad” though, the author knows what he is doing.

But to be fair, it’s written for Western audiences. Sometimes I felt like the book screams, “Look, how bad it was!”. I’m pretty sure he dedicates pages to meat deficit for this sole purpose, but of course, it’s not the main point. For me, it was a bit too close to home, if you understand what I mean. At the same time, life in Poland was not as hard as life in Ukraine, you know. What do you mean the main character can just leave the country.

To be fair, I like this book because I enjoyed the story, not because of all that.

What I liked specifically:
• This book is like a beautiful building with intricate designs. Every world is precise, and every character interaction has multiple meanings. Be sure that gun will shoot. I know that it's a current publishing standard and I do not exactly like it. But I do like when it is executed so well.
• The style. As they say, non-natives write better sometimes, at least more uniquely.
• Narration style. It’s written in first-person POV, but the man in question is referred to as “you”. I think it’s beautiful.
• Two closeted homosexuals who flirt with each other through reading censored Guovani's room together. Guovani's room, my ass. (Who doesn't know, it's a queer classic from the 50s. I sure recommend). It’s really funny.
• Constant parallels to Giovanni's room.
• A story that does not treat love as an answer.
• He refers to The Palace of Culture and Science in Warsaw as a scar.
• How кумовство is described.
• How this book is weirdly funny in strange places.
• Lots of polish.
• Fuck soviets, obv.
• Conflict between the two main characters.
• It's pushing a certain narrative, but not in annouing way.

What I didn't like:
• The first point from the former. Sometimes it feels too artificial. But again, it's current writing and editing style.

You would not like it if you want an adventure or a love story. But there is a Ukrainian translation.
But for me it’s like 9/10.