Just a random cat.

Це я, людина якій добра лікарка вколола вакцину від правцю у біцепс.

Воно може трохи поболить, казала вона. Може навіть взагалі боліти не буде, казала вона.

Тим часом в мене гіпер стресовий день на роботі, всі головняки треба закрити перед відпусткою, а в мене температура. Я мало не впала зі свого високого стільця!

🤣🤣🤣

Вважайте це нагадуванням оновити вакцини, чи що.

Колись одна моя подруга сказала мені: так складно зараз знайти норм гетеро книжку, відчуття що усюди тільки квір історії.

І я розумію. Правда. Якщо шукаєш щось конкретне і не знаходиш нічого щоб сподобалося, то навколо бачиш тільки те що не шукаєш. І я також розумію що квір історії набувають популярності в мейнстрімних медіа.

Але. Ось я. Я читач квір історій. Мені навіть все одно якого вони жанру. Я навіть дивилася противний Салтберн, хоча я не фанат противних хорорів.

І в мене відчуття що я вже прочитала все відоме що є по цій тематиці. Всі реки одні і ті самі. В незалежності від того, шукаю я романтику чи просто історію з квір персонажами не повністю на бекграунді.

І звісно мене дуже радує коли квірність зʼявляється на сторінках епічних фентезі кірпічів як Архів Буресвітла (Сандерсон взагалі goat). Але книжок де квірність є одним з основних стовпів історії все ще дуже мало, якщо порівнювати з основною масою.

І справа навіть не в кількості книжок - справа в їх якості. Ні, я не про «погано написані ромкоми з диркою замість сюжету», я про книги, яким банально не вистачає редактури. Яка скоріше за все буде у не-квір-книжок, навіть якщо вони «тупі ромкоми».

Звісно це більше про сам жанр, ніж про квірність. «Серйозні» книжки видаються крутими видавництвами і абсолютно ніхто не зможе сказати що вони погано написані, їх просто мало. Як на мене, раніше їх звісно було сильно менше.

Але квір-ромкоми кошмар як страждають саме від відсутності норм редактури. Не маю підтверджень, але мені здається що це саме через «несерйозність» жанру і не розуміння авдиторії. Бо хто ще це буде читати крім школярок, ага.

On the other hand, в мене досі око сіпається від тієї української книжки про хлопа, що спить зі своїм стоматологом.

На екранах та ж сама дичина, дуже мало хороших фільмів чи серіалів на тему. Плюс сильний перекос в сторону трагедій, villain origin stories, та противних хорорів. І я рада різноманітності жанрів, але іноді я хочу подивитися тупу комедію, наприклад.

І я розумію, правда розумію, що зараз прекрасний час. Що зараз набагато краще ніж жити в 2006, де в мейнстрімі з квір-історій є тільки Brokeback Mountain (прекрасний фільм) і все.

Ну короче, приймаються рекомендації!

На жанр мені все одно.

Тільки що побачила, що Шон Пен не прийшов на церемонію бо був в Україні. Неймовірно.

Іспанське посилання, бо це відео на 10 секунд.

https://youtu.be/HIRTPCgMA9o?is=7S_HCkMcj8M3lUWG

Знайшла цей абсолютний скарб в секонд-хенд букшопі.

Взагалі люблю формат есе. Можна швидко прочитати ранком за кавою і не рахувати сторінки. Але найголовніше, цей формат зобовʼязує авторів вкласти якийсь сенс у 20-30 сторінок, не пишучи цілу книгу з мільйоном прикладів.

Але це ще й Урсула ле Гуїн (🐐). Хто не знає, моя улюблена авторка. Її есе найкращі, але їх складнувато знаходити, треба шукати книжки. Тому дуже радію.

Цікаво наскільки те що вона писала в 70х все ще актуально. Люди не змінюються.

Коротко про моє відношення до речей. Я просто купую нові кожні три роки.

If it works, it works.

Дивіться, це коворкінг де я працюю

Як не бути залупою на кухні

Точніше що нам смачно, я впевнений ви вмієте готувати. Почнемо здалеку - ми, це просто шматок молекул який гуляє світом, ми запрограмовані сприймати одні і ті самі хімічні сполуки як смачні. Наприклад, ми всі любимо солодке.

Здатність готувати це всього лише здатність вичавити як можна більше смачної хімії з продуктів під рукою та надати їжі не нудної текстури. Про тектуру може потім напишу, зараз про смак.

Кожен гарний рецепт створенний для рота дорослої людини має мати баланс - тобто набір різних характеристик які підсилюють одне одну. Для того щоб створити щось смачне на тарілці - страва має містити як можна більше ось цих елементів (сіль маст хев очевидно):

1. Умамі. Один з пʼяти смаків. По суті savouriness. Уявіть собі смак гарно протушкованної яловичини, це воно. Зазвичай асоціюється з мʼясом (чи рибою), але це капець неправильно. Мʼясо це просто short cut, воно містить в собі всі необхідні хімічні сполуки щоб нам було смачненько. Тому його можна посмажити, посипати сіллю і все.
Інші umami rich продукти, це ті що містять глутамат натрію в великій кількості. Ось вони:
• соєвий соус
• пармезан чи будь-який aged cheese
• місо
• кочуджан
• вустерширський соус
• томатна паста
• вʼялені томати
• гриби (особливо сушені)
• ферментовані продукти
• їстівні водорості
Додайте будь-яку з цих штук (можна більше) до страви, і навіть прісний рис буде на смак не як картон. Це власне секрет гарних вегетеріанських/веганських страв. Коли немає мʼяса, треба максимізувати умамі іншими елементами.
Глутамат можна сипати як сіль, продається в азіатських магазинах.

2. Жир. Жир це смак, хто б там що не казав. Їснує дуже мало людей, що оберуть куряче філе перед курячим стегном, і навіть ці люди скоріше за все будуть їсти свої макарони з маслом/олією. Жир "розчиняє" спеції і розповсюджує їх по страві. Уявіть зварений і посмажений часник, I bet you like the second one better. Він покращує текстуру і додає те що називають richness. Як жовток.
Спеції працюють краще, якщо їх обсмажити в олії. Тому краще не нехтувати (якщо не дієта).

3. Реакція Маяра. Те, що утворюється при взаємодії амінокислот с цукрами при високій температурі - смажена скоринка. Я чесно не знаю нащо люди додають олію на пательню і щось там колупають, при чому не смажучі нормально. Краще вже тушкувати, буде менше калорій. Скоринка це ціль, вона покращує навіть самий нудний овоч.
Наприклад карамелізована цибуля. Там вже багато цукру, через смаження і жир - ця імба буквально працює як глутамат.
Для скоринки треба висока температура відразу при контакті з їжею (якщо мова не про жир, с жиром навпаки), інакше з неї витече вода.

4. Сіль. Duh. Їжу треба солити, всі чогось недосолюють. Сіль бустить смак умамі та цукру, балансує гіркоту і створює з купи хуйні одну страву. Вона допомагає рецепторам працювати краще. Про гіркоту прям дуже важливо, ми не сприймаємо гіркий смак як щось хороше, а рослини часто гіркуваті.
Сіль затримую воду у мʼясі і забирає вологу з овочів/грибів.
Тобто якщо ви смажите овочі і сипите в них солі - з них тече вода. Це заважає смаженню і ви залишаєтесь на одинці з мокрим овочем, що сумно плаває в олії. Тому їх солять після утворення скоринки, а мʼясо - до.

5. Кислота. Всю цю хрінь вище треба балансувати, а то вийде занадто тяжко. Майже що завгодно стає краще, якщо додати сік кислоти. Сік лимону/лайму топ, але ще існують оцети, вино, кисломолочка, томати і бо зна що ще.

6. Цукор. Я не про солодощі. Іноді дрібка цукру може все покращити, але часто справа в часі приготування і доданих овочах. Цукор не основний елемент, він як кислота, існує чисто для балансу.
Наприклад, є італійські томатні соуси. В деяких рецептах воно має довгий час кипіти, щоб томати стали солодше. В інших додають овочі, теж щоб стало солодше. Ну або роблять швидкий соус і залишають томати кислими, теж ок. В азійських стравах завжди купа саме цукру, бо вони так балансують.

Є ще додаткові аспекти - гіркота, трави та спеції. Іноді трохи чорного перцю і свіжої петрушки make all the difference.
Але в мене слова кінчаються. So hope it helps.

Ненавиджу цю хуйню. Не ейчарів і співбесіди, а той факт, що люди пишуть пости чатом жпт.

Чи можливо люди просто перечиталися інших постів від AI і тепер самі пишуть так само.

Я чесно не знаю який з варіантів гірше і проклинаю свої знання англійської мови.

P.S. Я взагалі не знаю нахер люди пости в тві/тредс проганяють через AI, вони б ще в тіндері повідомлення разом з чатом писали.

Почала читати Empire of Silence. Від цієї книжки тхне мужиком прям через екран мого кіндлу.
Разом з алюзіями на Дюну.
Написано дуже круто, але не певний що витримаю стільки маскулінності.

Мені взагалі немає справи до селеб, але ці двоє прекрасні актори в абсолютно неймовірних сукнях. Я навіть не знаю хто з них виглядає краще.
Я хочу цю сукню.

Вчора побачила дуже смішний твіт, нажаль не зберігала. Мені досі капець смішно, тому давайте вам теж буде.

Насправді сміятися з людей це паршиво, але що поробиш.

Твіт був такий, панянка пише: вивчила чеську мову і вирішила нарешті прочитати Кафку в оригіналі. А там в оригіналі суто німецькі слова!

Я не можу, вибачте. Коли мову вивчив, але з до історії ще не дійшов.

Дивіться як мило! Тепер я розумію нащо мені аккаунт в MyHeritage!
(так, я забуваю привітати свою родину зі святами приблизно постійно)

Уявіть собі мене в суботу: я капець втомлена за тиждень і ми з Віолою йдемо на зустріч нашего букклубу. Чудова була зустріч, бо книга була про Берлін і ми на повному серйозі прогулялися місцинами, про які там написано. Починаючи з коктейлю в пафосному готелі і закінчуючі посиденьками в Бургер Кінзі та читанням табличок у Тіргартені.

Я взагалі пишуюся собою, бо зустріч була на 90% німецькою і я це пережив. Звісно я задовбав їх тупими питаннями, але вони всі дуже милі і не проти мені допомагати вчити мову.

Енівей, як ви можете уявити, я був (трошки) втомленим під кінець. Ми з Віолою та її подругою заходимо в U-Bahn і вони починають щось швидко обговорювати. I'm zoning out, тому що my brain is scrambled from 5 hours German bookclub, тому я їх не слухаю. Розумію тільки що вони шукають монетки для якогось автомату.

• Katja, do you have 1 euro coin?
• Sure. One moment. Why?
• We need to buy some maggots from the vending mashine. For fishing.
(я знаю що вони з Віолою збиралися ловити рибу в неділю. на цьому моменті ви можете зрозуміти що подруга in question is a masc lesbian 🤣)
• Maggots vending mashine? What? Why? Where? It's 11 P.M!
• Exactly, and tomorrow is Sunday. So hence the mashine.
(на цьому моменті я знайшов їм монетки і викинув лічинок з моєї втомленої голови)
(але історія на цьому не закінчилася)

• Why are you getting of the train? It's not our station.
• For maggots. Let's go, if you wanna see the mashine.
(оф корс яй факінг гоу, де ще я побачу автомат з лічинками)

І ось уявіть, ідемо ми по багатому берлінському району. Не просто в центрі, так ще й той шматок який накрила джентріфікація. Посеред закритих магазинчиків, кафешок і барів стоїть старезний магазин з приладдями для рибної ловлі.
Знаєте, прям такий, куди заходить або ваш тато, або ваша знайома бутч.
Магазин звісно закритий, але поряд дійно знаходиться FUCKING ДОПОТОПНИЙ АВТОМАТ З ЛІЧИНКАМИ.

Настільки допотопний, що ніби з 70x і я не здивуюся якщо дійсно так. Їм треба було одне євро, бо атомат приймає тільки ці монетки. І так, за одне євро з автомату випадає невеличка коробка з лічинками. Показувати фото я вам не буду, можете подякувати.
Але покажу автомат.

Вважаю цей квест дуже смішним і в цілому гарним завершенням тижня, +тепер ви знаєте, що якщо що в Берліні можна купити коробку з лічинками. Подруга Віоли каже що це ті, з яких вилуплюється моль.

P.S. Жодних риб вони вчора не спіймали.