Трохи вечірніх орієнталізмів:
🖼️"Гвоздика, лілія, лілія, троянда" (1886), атмосферна картина від Джона Сінгера Сарджента (1856-1925), знакового авангардиста американського походження.
✍️У 1885 р., під час однієї з вечірніх прогулянок на човні по Темзі, художник побачили сюжет, який нагадував кельтську казку: двоє дітей в саду біля річки запалювали «китайські» ліхтарики, розвішуючи їх серед кущів троянд, японських лілій та гвоздик. Цей епізод настільки запав художнику, що він одразу вирішив втілити його на великому полотні. Робота над картиною тривала майже рік і проходила між Англією та США. Її не обірвала навіть сильна травма голови, яку напередодні отримав художник. Для відтворення атмосфери майстер довго працював просто неба, «ловив» світло й просив висаджувати у горщиках потрібні сорти квітів.
Назва картини походить від приспіву популярної англійської пісні-лічилочки "Віночок". Сама картина чудово передає романтичну естетику «старого англійського села», яку люблять і сьогодні.
#мистецтво #японізми

🖼️«Мечеть Джума-Джамі» в Гезлеві, від Євгенії Лопушинської (1920-1996). Проєкт реставрації південного фасаду знаменитої памʼятки, створений у 1972 р. Фото з виставки «Українське сонце Криму не погасне», що відкрилась сьогодні в Національному заповіднику «Софія Київська».
#мистецтво #Крим #Україна #виставка #музей

"Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська "бариня єго любил… денга давал", і що він на ті "денга гулял". Емене любувалася його міцним, здоровим, як огірок, тілом, тісно затягненим в тонке сукно, його нахабним поглядом, який приймала за ознаку сміливості й лицарського духу. Він здавався їй ясним місяцем, що одбився в морі її серця та простяг блискучий шлях до щастя"

Це уривок із твору Михайла Коцюбинського "В путах шайтана". І так, тут дуже загальними мазками, але таки згадано про роботу провідника.

На межі XIX — поч XX ст. у Криму існувало специфічне явище жіночого секс-туризму. Молоді красиві хлопці з кримськотатарських селищ приїжджали в сезон до курортних міст. Вони за гроші пропонували послуги супроводу туристок під час кінних прогулянок місцевими горами. Часто йшлося і про сексуальні послуги (знову ж таки, за додаткову плату). Саме тому це явище й варто розглядати через колоніальну оптику. Це проаналізований у нашому епізоді орієнтальний образ "містичного дикуна", який так засвоювався в Російській імперії, що для багатьох тамтешніх жінок ставав причиною приїздити до Криму.

У нашому останньому випуску Олексій Савченко згадував про те, що туризм ставав способом колонізації. Це лише одна зі сторін цього процесу, і про нього згадують досить рідко.

А повний випуск про те, як росіяни привласнювали Крим, ви можете переглянути отут: https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi

Середина серпня нагадує про наближення осені:
🖼️«Осінній бриз», від Кондо Комея (Хіроакі)(1920-2015), сучасного японського художника та випускника Токійської школи образотворчих мистецтв.
#мистецтво #погода #Японія

📚Нещодавно у видавництві «Лабораторія» вийшов український переклад книги «Великі шовкові шляхи. Нова історія світу», британського історика Пітера Франкопана. Більше про свої враження від книги напишу згодом, а поки тримайте невеличкий фрагмент про «бактріана» – знаменитого двогорбого «корабля пустелі»:
✍️«…Торгівля між Китаєм та зовнішнім світом розвивалася поволі. Долати маршрути вздовж краю пустелі Ґобі було непросто, особливо за Нефритовою брамою – межовим постом, через який проходили торгові каравани на захід. Іти від одного оазису до іншого було складно – незалежно від того, пролягав шлях через пустелю Такла-Макан, або перевали в горах Тянь-Шаню, або через Памір. Треба було давати собі раду з екстремальними температурами – це одна з причин, чому так цінувався «бактріан» - двогорбий верблюд. Достатньо витривалі, щоб зносити суворі пустельні умови, ці тварини здатні заздалегідь відчувати смертоносні піщані бурі. Як зазначав один автор, вони «негайно всі разом стають і починають гарчати» - це знак для торговців і караванників прикрити повністю носи й роти. Та верблюд не був бездоганним флюгером – джерела зазначають, що вздовж маршрутів можна було бачити багато мертвих тварин і скелетів. За таких складних умов винагорода мусила бути достатньо високою, щоб отак ризикувати. Хоча бамбук і полотно з провінції Сичуань можна було знайти в продажу на ринках Бактрії – за тисячі кілометрів від місця виготовлення, але на далекі відстані в основному перевозилися рідкісні й дорогі товари…».
#текст #чтиво #книга #Китай

📷Керамічні фігурки бактрійських верблюдів, датовані 1-6 ст. н.е. Знайдені у різних похованнях на території Китаю. Колекція Британського музею. Містять деталізовані елементи рис обличчя й густої шерсті, яка допомагала переносити різкі перепади температури та піщані бурі у пустелі. За правління династії Тан подібні фігурки стали часто класти до поховального інвентарю, як символ багатства.
#фото #музей #експонат #Китай

Насилу вже можу похвалитись: для платформи "Вчися вухами" я зробив три аудіоуроки з історії культури Криму. Платформа дуже прикольна, на ній можна найти уроки з різних тем з історії і української мови і літератури.

Конкретно цей урок – це більш-менш те, шо я і так весь час розказую, але коротко і з гарним голосом Алли Пустовіт. І з зразками звучання, бо це ж про музику!

https://audiolessons.nus.org.ua/history_of_crimea/iak-zvuchala-istoriia-krymu/

⚡Цієї неділі запрошую на інтерактивну екскурсію, присвячену кримськотатарським ремеслам та майстрам. В просторі виставки "Miras.Спадщина" будемо говорити про "речі" та їх зв'язок з тими, хто ці речі створював і використовував.
📌25 серпня, о 13.00;
Скарбниця_НМІУ, на вул. Лаврська 9.
https://www.facebook.com/events/s/%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BC-%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BC/1191559665488633/
#музей #анонс #виставка #екскурсія #Крим #кримські_татари

Сезонне:
🖼️"Продавці кавунів" (1958), від Ісмаїла ал-Шейхлі (1924-2001), впливового іракського художника модерніста.
#мистецтво #Ірак

📚Кавказ, черкеси, понтійські греки у пост/колоніальному прочитанні роману «Андрій Лаговський», від Агатангела Кримського:
✍«Отак естетично розмовляючи, кінчали партію в шашки оті двоє людей у східній грецько-турецькиій кофейні, в маленькому кавказькому містечку Туапсе, що має колись стати великим портовим містом і окрасою новітньої «руської Рів’єри» - се так звуть тепер у Росії колишню прибережну Черкещину, та Абхазію, та Мінгрельщину – незвичайно гарний край з підтропічною флорою, що розкинувся вузькою смугою уздовж кавказького берега Чорного моря од Кубанщини до Малої Азії, трохи чи не до Трапезунда… він допіру залюднюється та й, може бути, стане з часом такою самою українською губернією, як і Херсонщина чи Таврія…».

Останніми роками «перевідкиваю» для себе літературний та поетичний спадок Кримського, і власне його художні орієнтальні сюжети. В цьому контексті дуже цікавий роман «Андрій Лаговський», основні події якого розгортаються на чорноморському узбережжі Кавказу. «Сценою» для цих подій є історична Черкесія, підкорений зовсім нещодавно Російською імперією край, з колись чисельним народом й давніми політичними та мілітаними традиціями.
Хоча роман скоріше про душевні переживання героя, читаючи його постійно натрапляєш на глибший колоніальний контекст: згадка перейменувань місцевих назв; грецькі поселенці з Трабзону та українські з Одеси, Херсонщини; земельні наділи для російських дворян; місцеві орієнтальні типажі, тощо. Багато згадок у «випадкових розмовах» героїв про історичну спадщину регіону та долю черкесів. Автор ніби й озвучує через слова деяких героїв відомі «кліше» про «Черкещину, як піратське гніздо работорговців», але ж одразу і спростовує це у тексті:

✍«…ще тоді, як жили тут черкеси-шапсуги, тоді були тут славні сади, та городи, виноградники; бо Черкещина вела жваву торгівлю з Туреччиною, що присилала в черкеські порти безліч торгових кораблів… але тепер, за чверть століття, відколи Кавказьке узбережжя спустіло, воно геть позаростало…; тепер важко навіть хоч трохи розпізнати які небуть сліди од колишньої дуже високої хліборобської культури…»
#текст #книга #чтиво #колоніалізм #Кавказ

У продовження теми нещодавньої лекції «Польсько-литовські татари в історії України» записали розмову про соціальний, мілітарний, культурний вплив польсько-литовських та кримських татар. Підняли багато цікавих тем:
про феномен «татарського осадництва» на українських землях Великого князівства Литовського й Речі Посполитої (як «півночі», так і степових рубежів»), «Татарські вулиці» в українських містах, татарських воїнів, дипломатів і тлумачів на службі у князів і шляхти; Ну і звісно – про долю татарських осадників на Київщині, Волині, Поділлі, Галичині;
Обговорили й більш ширші теми про дипломатичні взаємини, фронтирні спільноти, комунікації\взаємини на Степовому кордоні Європи. А також стереотипи про те, що активні контакти зі «Сходом» мала лише «південна периферія»;
Трохи переживав за те, щоб висвітлити таку багатогранну та цікаву тему лаконічно, але вийшло ніби добре. Дякую Євгену Мочалову та команді проєкту за професіоналізм і змістовну розмову. Далі буде🙂
#Україна #Крим #кримські_татари #татари_липки #відео #інтервю
https://www.youtube.com/watch?v=tTY5XKgKX0M&t=2643s

Цікавий факт:
📚Син знаменитого дослідника півдня України й Нової Січі Аполона Скальковського (1808-1899), Костянтин Скальковський (1843-1906), був не лише театральний критиком, але й геологом та інженером. За дорученням російського уряду він досліджував поклади корисних копалин і виробничі можливості на Уралі, Кавказі, в Казахстані, а також вивчав комерційні перспективи використання Суецького каналу для російської торгівлі в Єгипті (Порт-Саїд, Каїр). Зокрема, він був присутній при відкритті Суецького каналу у 1886 р., про помпезність якого написав детальний звіт, сповнений орієнтальними типажами та туземною екзотикою, що ніби зійшла з картин Делакруа:
✍«О третій годині після обіду для розваги високих гостей була призначена арабська фантазія. Імператриця, імператор і принци (французькі – авт.) поїхали оглядати шале хедіва. Я відправився з компанією в екіпажі, щоб зустріти кортеж… Фантазія (арабська – авт.) полягала в тому, що весь табір арабів горлав у все горло під звуки численних барабанів та верескливих сопілок. На піщаному полі зліва від дороги було організовано кінне ристалище бедуїнів. Вершники скакали на своїх легких конях, між якими були прекрасні зразки чистої арабської крові, стріляючи з рушниць та махаючи списами. У всьому цьому не було ніякого сенсу, але загальна картина тисячі народу в строкатих костюмах, верхи на конях, віслюках та верблюдах, виглядала цікаво… Для доповнення картини, єгипетський хедив розтягнув шпалерами війська. Вперше я побачив тут єгипетську кавалерію. Туземні улани сиділи тут на старих дряних конях, вочевидь куплених в Одесі з нашого кавалерійського барака. Шум і всілякі веселощі продовжувались до пізнього вечора. Деякі пасажири з нашого пароплаву відвідали табір і знайшли там гостинний прийом у багатого арабського шейха, який показав їм дуже цікаві дервішів, що крутились і завивали.
#текст #чтиво #тревелог #Україна #Єгипет