🖼️"Місяць на сільській дорозі", від Табучі Тошіо, сучасного японського художника й проф. Токійського університету.
#мистецтво #Японія #вечір

🖼«Вид на Анкару», від анонімного автора. Вражаюча панорама турецького міста, створена у 18 ст. Зберігається в колекції «Рейксмузеум» в Амстердамі. Вигляд м. Анкари з її відомими пам'ятками, а також надзвичайно живо й детально відтвореними професіями, сценами повсякденного життя і розваг мешканців міста. До 1972 р. вважалась зображенням м. Алеппо, у Сирії. До передачі в музей, вона висіла у офісі голландської компанії з левантійської торгівлі. Авторство картини іноді помилково приписували фламандському живописцю Жану-Батисту ван Муру. На поч. 1970х відомий турецький історик Мустафа Семаві Еїдже довів, що на картині саме Анкара. Не останнє місце у його аргументації відводилось породі ангорських кіз, які зображені в нижній правій частині полотна.
📌Детальніше «Вид на Анкару» можна роздивитись на Google Arts & Culture:
#мистецтво #Туреччина #Анкара
https://artsandculture.google.com/asset/view-of-ankara-anonymous/HgHXdQp5ICKoLA

У мене є специфічний пунктик. Я досить активно слідкую за тим, що відбувається у сфері деколонізації музеїв і активізму довкола цього.

У 2020 році конголезький активіст Емері Мвазулу Діябанза намагався винести з Музею на набережній Бранлі похоронний стовп, щоб привернути увагу до необхідності повернення музейних об'єктів народам, в яких вони були викрадені. Потім пробував зробити таку ж акцію в Луврі, і тоді його заарештували.

Минулого року, наприклад, Франція нарешті повернула 26 статуеток з бенінської бронзи до Сенеґалу й Беніну. Там все пройшло загалом добре, хоча процес був тривалим і не дуже легким.

Водночас повернення бенінських статуеток з Німеччини до Нігерії спричинило новий скандал, бо нігерійська сторона віддала їх у зберігання члену королівської родини, в якої ці скарби колись були відібрані. Це для мене знову про колоніальні пережитки, бо німецька сторона відверто не розуміє цього жесту, натомість нігерійська влада вважає, що повернула нащадкам те, що належить їм по праву.

Якщо вас цікавить це питання глибше, раджу книгу Дена Гікса “Британські музеї: бенінська бронза, колоніальне насилля і культурна реституція”. Вона про повернення на батьківщину скарбів, вивезених британцями з Королівства Бенін, які зберігаються в колекціях багатьох музеїв світу (переважно в Берліні, Лондоні та Оксфорді). Він вважає, що жодний етикетаж не виправить несправедливість, і єдиний правильний шлях — це реституція.

При цьому величезна кількість українських предметів мистецтва зараз знаходиться в росії, яка зберігає чималі імперські амбіції щодо присвоєння нашого спадку... І велике питання, як ми все повертатимемо.

І ще наостанок — а що ж із нашими колекціями? Чи не маємо і ми переглядати певні зразки з власних музейних колекцій на предмет реституції?

Це лише один блок питань (але заспойлерю, що найскладніший), який ми встигли підняти з Павлом Гудімовим @artes_aboutart у новому епізоді @poroblenopodcast.

А ще ми дуже багато говорили про історію, розвиток і потребу колекціонувати, як мистецтво може впливати на репутацію (Ханенки і Пінчук як два приклади цьому), як змінюються зацікавлення колекціонерів і де про це все детальніше можна дізнатися.

Я безмежно вдячна Павлові за цю глибоку розмову. Теми вийшли не з найпростіших, але дійсно важливі для всіх нас.

Нагадую, що за найцікавіший коментар про колекціонування ми віддаємо футболку "Пороблено" з підписом Павла Гудімова. Тож не соромтеся. Питайте все, що цікавить, і поширюйте наші відео у своїх соцмережах. Бо хочеться, щоб небанальний унікальний контент бачили більше людей.

https://www.youtube.com/watch?v=VucJgvjEbmw