✍Син упорядника цього альбому - Крістофоро Мамука делла Торе (1681-1760) був відомим драгоманом (терджиманом, перекладачем) та фахівцем з османських справ. Як і покоління його предків, він народився у Стамбулі, в шанованій католицькій родині, яка щонайменше з кінця XVI ст. спеціалізувалась на дипломатичних і комерційних відносинах між Венецією, Габсбургами та Османською імперією (через кілька днів я остаточно загубився в їх родинному дереві та десятках відомих перекладачів з цієї сім’ї). Довгий час Крістофоро жив і працював між Стамбулом і Венецією, аж поки в середині XVIII ст. не осів в італійському Трієсті. Тут він одночасно представляв інтереси османських купців та намагався влаштуватись на службу до Марії Терезі (згодом успішно). Судячи з усього, саме останній фактор сприяв появі у Відні презенту від Крістофоро - знаменитого видання «294 різнокольорові фігури…».

Подібні «книги костюмів» були популярним жанром, у якому само/репрезентували «османську цивілізацію». Вони були важливим джерелом знань про політичний устрій, культуру, релігію, господарство жителів цієї держави й довгий час вважались солідним презентом при дворі володарів.

Альбом «294 різнокольорові фігури…» складається з кількох сотень османських мініатюр, створених найвірогідніше у ІІ пол. XVII ст. Намальовані вони на «східному» папері в характерному художньому стилі. Супроводжується видання текстами (підписами, коментарями, поясненнями до зображень) італійською мовою, які написані вже на європейському папері. Це свідчить про те, що видання зшивалось з різних частин: мініатюри могли малювати османські майстри у Стамбулі, а тексти додавались вже родиною делла Торе (у вигляді аналітичної довідки фахівця, що пояснював «контексти»).

Цей альбом дуже цікавий, адже поєднує кілька виразно османських та італійських художньо-текстуальних жанрів в одному виданні. А отже, виражає два погляди на османів – «власний» та «іншого». Над його створенням працювала людина, яка добре розуміла особливості цих двох світів, жила в них, була «професійним медіатором» між ними.

Роль подібних «драгоманів» (як сім’я делла Торе) виходила далеко за межі лише перекладу текстів з однієї мови на іншу. Вони пояснювали «інший світ», з його релігійними, світоглядними, суспільними особливостями, етикою та дипломатичним протоколом. До того ж, робили це як для європейців, так і для османів.

Подарунок цього видання при дворі у Відні можна сприймати як «професійне резюме», яке ніби натякало – «моя сім’я зібрала багато відомостей про турків, але ми знаємо набагато більше корисних секретів…».
#Османська_імперія #мистецво #Італія #Австрія #Габсбурги

🖼Ілюстрація: "Терджиман" (драгоман):
Хоча «294 різнокольорові фігури…» презентував у Відні Крістофоро Мамука делла Торе, найвірогідніше, упорядкував цей альбоми його батько – Маркантоніо Мамука делла Торе (1636, Стамбул – 1712, Відень), не менш знаменитий драгоман та фахівець з османських справ. Він навіть встиг побувати в Україні:
✍В розпал другого Чигиринського походу у 1678 р., османські війська захопили російську кореспонденцію - 12 листів, які могли містити важливу інформацію. Маркантоніо Мамука делла Торе в той час служив драгоманом при одному з османських каймаканів. Йому й доручили перекласти цей несподіваний трофей, виділивши на роботу лише 1 добу. Проблема полягала в тому, що він не знав російської. Але, на щастя, він зміг знайти у османському обозі польського полоненого, який на додачу ще й виявився єзуїтом. Така удача принесла успіх: за 23 години польський єзуїт-полонений переклав листи з російської на латину, а Маркантоніо переклав їх зміст з латини на османську.
#Україна #Османська_імперія

Просто новина з минулого:
📌Стаття про те, як проф. Моше Альтбавер знайшов у монастирі св. Катерини (Єгипет) рукопис XVII ст., у якому містились зразки українського скорописну, а також дані про українські міста, родини козацької старшини й духовенства. «Svoboda. Ukrainian daily» (україномовна газета, яка видається в США з 1893 р.), 1978.
✍Моше Альтбавер (1904–1998) - лінгвіст, філолог, дослідник взаємовпливів єврейської та слов’янських культур. Народився в Перемишлі. Вивчав давньогрецьку, латину і слов’янські мови в ун-ті Яна Казимира (Львів, 1922-1927), захистив докторську у Ягелонському у-ті (Краків, 1933). З 1955 р. викладав в Єврейському ун-ті в Єрусалимі. Активно співпрацював з Українським Науковим Інститутом в Гарварді. Після «Шестиденної війни» (1967) був одним з перших, хто отримав доступ до великої колекції слов’янських рукописів у монастирі св. Катерини на Синайському півострові. Судячи з усього, про один з цих рукописів і йде мова у газетній статті.
#газета #діаспора #Україна #Єгипет #Ізраїль

Недільне ранкове:
🖼️«Без назви», від єгипетського художника модерніста Ібрагіма Адхама Вонлі (1908-1959).
#мистецтво #Єгипет #кава