✍️«Я купую роботи у студентів і доставляю їх до Японії. В Японії організовую виставки, на яких всі охочі можуть підтримати молодих художників. Адже багато українських студентів потрапили в скрутне становище».
📌Інтерв’ю з японським волонтером з міста Фукуока, який з квітня 2022 року живе в Україні та керує проєктом підтримки українських студентів-митців.
#текст #Україна #Японія
https://thepage.ua/ua/experts/yak-yaponec-pereyihav-v-ukrayinu-pid-chas-vijni-vchit-ukrayinsku-ta-volonterit?fbclid=IwAR14aNYRGFW6_cfUU0TQ7Y9ycuZyH9eIhUaulsfWL8z6uj2Z9pvony1utZc

📷«Листоноша», або ж «Обід у ресторані Невшехір». Каппадокія, Туреччина. 1969. Фото від Білла Рея (1933-2020), відомого американського фотожурналіста. У 60-х роках він працював в Азії для журналу Life (у В’єтнамі, Туреччині та на Тибеті), знімаючи «гарячі точки планети»(с). Також, був автором десятка культових фото.
#фото #Туреччина #обід

🖼«Лист» (1928), від Окади Сабуросуке (1869-1939). Ще одна чудова робота від японського художника у т.з. «західному стилі» живопису, популярному в еру Мейдзі і Тайсьо.
#мистецтво #Японія

На нашій виставці «MIRAS. Спадщина» у Скарбниці НМІУ можна побачити кілька світлин із родинного архіву Мурвет Аметової. Фотографії зроблено наприкінці 1920-х – у 1930-х роках. Незабаром родина Мурвет пережила депортацію і змогла на чужині зберегти рідну мову та традиції. В 1990-х родина повернулася з Таджикистану на півострів та оселилася в Севастополі. Мурвет розповіла історію своїх світлин, зокрема, про дивовижну «ката» – бабусю Есму, яка все життя, навіть у засланні на Уралі, розмовляла лише кримськотатарською мовою. Детальніше про історію цих фото - у нашому музейному блозі:
https://nmiu.org/bloh/item/83-yak-deportovani-krymski-tatary-zberihaly-svoi-tradytsii-istoriia-rodyny-ametovykh
#музей #текст #виставка #MIRAS #кримські_татари

⚡️Цієї неділі запрошую на кураторську екскурсію. Маєте змогу побачити яскраву колекцію кримськотатарських артефактів 19-поч. 20 ст., та дізнатись більше про традиційну культуру корінного народу України.
#Крим #кримські_татари #анонс #MIRAS
https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE/546491247426265/

📝Цікаво, що у 1920-х роках в Києві могла постати комісія з перекладів та коментування творів арабських математиків та астрономів. Про це мріяв знаменитий вчений Дмитро Ґраве (1863-1939), фундатор та перший директор Інституту математики ВУАН. Він писав:

✍«…всім відомо, що арабський народ вніс після греків яскраву сторінку в історії математики та астрономії, але напривеликий жаль через мале знання арабської мови серед великого кола ученого люду Европи невеличка частина рукописів, що хорониться у різноманітних музеях, підпали під регістрацію, та й ще менше перекладено на европейські мови. Більшість цих перекладів надто злі та перекручують думку оригіналу».

Вивчаючи історичні витоки математики, Дмитро Ґраве почав брати уроки арабської мови, щоб із першоджерел дізнатись про внесок цього народу у точні науки. Навчав його відомий сходознавець Тауфік Гаврилович Кезма (1882-1958), який у цей час тісно (й дуже плідно) працював з Катедрою арабо-іранської філології й Агатангелом Кримським над науковими перекладами «східних джерел». В 1921 р. Ґраве запропонував долучити до «Спеціальної комісії» окрім Кезми й Кримського також письменника Авраама Кагана та арабіста й гебраїста Якова Ізраельсона, завідувача підвідділу «Гебраїка-юдаїка» у Всенародній бібліотеці України (тогочасна назва «Вернадки»). Хоча ідея створення цієї Комісії була сприйнята з великим ентузіазмом, нажаль її так і не судилось втілити у життя.
#текст #Україна #Київ #сходознавство

✍️«На початку 1930-х років Йосип Сталін прийняв російський націоналізм, заснований на старому імперському міфі про велич російського народу. Більшовицька Москва зробила етнічних росіян найбільш привілейованою групою в Радянському Союзі та послала російських поселенців заселяти та контролювати неросійські регіони. Чистки місцевих еліт, насильницьке переселення цілих етнічних груп і створення умов, які призвели до масових смертей, були частиною радянської колонізації. Принижувалися культура, мова та історія неросійських народів, а русифікація подавалася як просвітництво».

⚡️Як західні вчені не помітили російський імперіалізм?

📌Стаття на «Альджазірі» про причини ігнорування колоніального характеру російської агресії в Україні. Авторка відзначає, шо навіть після початку повномасштабного вторгнення, «західні науковці» не сприймали серйозно тих, хто наголошував на пост\колоніальному характері цієї агресії. Більше того, «самозвані антиімперіалісти» (с) в кращому випадку вбачали у цих подіях «західну імперську змову» чи «провокацію». В той же час, саме дослідники з «пострадянських країн» були навчені важким досвідом власних народів, а тому виявились більш об’єктивними у розумінні колоніальних тенденцій в сучасній росії.
https://www.aljazeera.com/opinions/2023/1/24/how-western-scholars-overlooked-russian-imperialism?fbclid=IwAR2ymW1td24An7s_mtUuDDjBnKpDYj51eAqPYoIdgq4TEWWj1l-ODdmrZgE&sf174603361=1
#стаття #текст #колоніалізм #Україна

🖼«Блакитна пташка», від сучасної японської художниці Івасакі Ері (1968 р.н.).
#мистецтво #Японія

Гастрономічна цікавинка:
✍В середині ХІХ ст. у Старокостянтинові (суч. Хмельницька обл.) виготовляли кумис, який продавали у спеціальному татарському «Кумисному закладі». Кожної весни татари приводили в місто близько 12-15 степових кобил для виготовлення свіжого кумису. Заклад працював сезонно: від травня по вересень. Судячи з усього, кумис тут користувався попитом, адже його продаж приносив дохід у 100 карбованців в місяць.
Нажаль, не знайшов назву вулиці, де цей заклад розташовувався, але можу припустити, що на вул. Татарській, яка на середину ХІХ ст. ще існувала в Старокостянтинові.
#кумис #Україна #татари

🎤В якій мірі турецькі безпілотники стали частиною української масової культури та суспільного обговорення? В такій, що навіть 1+1 тепер записують інтерв‘ю з Сельчуком та Халюком Байрактарами.
#Туреччина #Байрактар #Україна
https://youtu.be/tn58N9zESQU

📚Український письменник Іван Багмут у 1929 р. відправився разом з відомим альпіністом Михайлом Погребецьким у подорож на льодовик Інильчек, у Центральному Тянь-Шані. В репортажі про цю мандрівку («Подорож до Небесних гір», 1930) він часто згадує українських колоністів у Центральній Азії та описує їх життя й господарство. Що ж на думку автора об’єднує цих людей, окрім вареників, української мови та театру? Все просто: любов до степу та нелюбов до верблюдів:

✍«Від Ташкенту до Фрунзе (Пішкеку - авт.) поїзд іде два дні. У вагоні чути українську мову, на рундуках привокзальних базарчиків часто побачиш українські вареники, а на вокзалі – афіші українських драматичних труп. І степ такий, як на Україні. Тільки гори на горизонті, велика спека, назви станцій, як Ауліє-Ата, або щось подібне… та киргизи й киргизька мова нагадують, що від України 4000 кілометрів…».

📌Після того, як у напрямку станції «Аральське море» до вагону сіли два українські селяни, автор зробив кумедне спостереження з їхньої бесіди:

✍«Українці працюють по-своєму, майже не переймають навіть і цінних моментів тубільського господарства, не держать приміром верблюдів. Верблюд коштує бл. 150 карб., дуже невибагливий щодо їжі, крім тяглової сили дає прекрасну вовну, та не подобається європейцям… До нього трудно привчатися. Корисна худоба, але погана, розсердиться – обригає всьо…».
Не знаходячи слів проти такого поважного аргументу, мандрівник безсило констатує: «Мотив не дуже серйозний, але що поробиш…».
#Текст #Україна #Центральна_Азія #тревелог

🖼«Портрет Мустафи», від знаменитого Теодора Жеріко. 1820 р. Картина, яка в чергове нагадує про суб‘єктивну природу знань про «іншого» в часи просвітництва та романтизму.
✍Мустафа був османським моряком, який залишився жити у Франції після того, як неподалік Марселя затонув його корабель. В обмін на винагороду, він допомагав французьким митцям у створенні орієнтальних сюжетів та деякий час дуже плідно співпрацював з Теодором Жеріко: позував для картин, розповідав про звичаї та життя в Османській імперії, допомагаючи відтворювати повсякдення й побут у майстерні художника.
#мистецтво #орієнталізм #Османська_імперія #Франція