🖼Мечеть Сулейманіє, роботи Мельхіора Лорка (1526-1583). На момент перебування датського художника й гравера при дворі Сулеймана І, Сінан-паша ще був головним архітектором Стамбулу, а знаменита мечеть тільки-но стала окрасою султанської столиці.
#мистецтво #архітектура #Стамбул #Османська_імперія

Після невеликої перерви канал повертається до роботи🙂
⚡Цієї суботи, о 19.00 на калані Haiduk Kamieniec будемо детальніше говорити про #татари_липки на українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої: феномен інституту служивих татар, місця їх розселення, правове становище та участь у військових подіях XVI-XVII ст.
🎤Розмова буде в прямому ефірі на платформі Zoom. Долучайтесь, можна буде задавати запитання. Посилання буде ближче до події.
Також, слідкуйте за ютуб каналом, куди потім буде залите відео. До зустрічі))
#анонс #онлайн

Побачив новину, що замок у м. Корець (Рівненська обл.) віднесли до безгосподарного майна. Використаю як привід нагадати про зв’язок #татари_липки з цим місцем.
🖋У м. Корець на XVI-XVII ст. проживали татари, що служили у надвірних хоругвах князів Корецьких, які відігравали важливу роль у війнах Речі Посполитої з Османами та Гераями. "Татари корецьких" згадуються у битві під Цецорою (1619), під час якої Самійло Корецький потрапив у турецький полон. У 1644, під час походу Корецьких на Кримське ханство, у складі їх війська було 200 служивих татар. А в 1648 р., під час "Хмельниччини", татарська хоругва князя Корецького врятувала ще юного Яна Флоріана Тушинського, у майбутньому відомого польського військового та письменника.
🕌У м. Корець також була мечеть. Місцеві татари сповідували іслам, а отже, не були колишніми полоненими. До того ж, разом з ними в Корці мешкали й чемериси (марійці), що служили панам Корецьким у легких кінних загонах.
🖼Руїни замку та монастиря в Корці, від Юзефа Вільчинського. 1849.

🎥Як і обіцяли, посилання на ефір сьгоднішньої розмови про #татари_липки, а якщо точніше, про татар на службі у війську Великого князівства Литовського та Речі Посполитої у XIV-XVII ст.
🎤Приєднуйтесь сьогодні, о 19.00. Буде можливість задавати питання:
#анонс #онлайн #розмова
https://www.youtube.com/watch?v=M-MNAEMkP80&ab_channel=HaidukKamieniec

⚡Колеги організовують цікаву конференцію у м. Дніпро. Заявки можна подавати до 1 квітня.
📌Деталі та анонс за посиланням:
#анонс #конференція #наука
https://www.histukrdnu.dp.ua/2022/02/09/vseukrayinska-naukova-konferencziya-ukrayina-i-tyurkskyj-svit/?preview=true&fbclid=IwAR28LPzPD10v3mYlrUrLx2THkCSB8Kkyz9YkA-idwqJ8tIFx8rhBQGAwcFU

🎥Запис вчорашньої розмови про #татари_липки в українській історії, на каналі Haiduk Kamieniec. Дякую всім хто зміг приєднатись, а також організатору.
📌Формат розмови: "запитання-відповідь";
#відео

📝Якщо уважно придивитись до картини Яна Матейка «Битва під Грюнвальдом», можна помітити, що у князя Вітовта в руках персидський палаш (за сучасною класифікацією - іранський прямий меч, або ж меч каджарського типу). Подібні мечі виготовляли у ХІХ ст., стилізуючи під зброю XV–XVI ст. Вже потім, вони потрапляли до європейських музеїв як поширений орієнтальний сувенір. Скоріше за все, Ян Матейко використав подібний клинок для натхнення, прагнувши реальніше зобразити атмосферу бою й військове спорядження. І в цьому випадку, художника першочерго цікавив вигляд, а не аутентичність зброї.
#зброя #музей #Персія

Так вже склалося, що про орієнтальні впливи в мистецтві, музейні експонати зі східних країн ми часом пишемо в інстаграмі, рідше - у фб. Але в телеграмі є затишний сходознавчий оазис, а саме канал Нотатки орієнталіста / Orientalist notes, де практично щодня з'являються публікації з розкішним візуальним компонентом.
Якщо ви цікавитесь мистецтвом країн Сходу, історією культурних взаємовпливів західних і східних країн, уявлень про Орієнт, кримськотатарською культурою, вам сюди:

https://t.iss.one/orientalistnotes

Дереворит Хіроші Юаса "Вікно моєї душі", з використанням традиційних японських чорнил сумі.

Legio Historica – спільнота, що популяризує історію та продукує якісний український історичний контент. За останні роки вони провели в Києві та інших містах цілу серію науково-популярних фестивалів з крутими спікерами, а на їх телеграм-каналі регулярно постять цікаві новини, коментарі й авторські дописи.
Підписуйтесь на канали Legio Historica на ютубі та телеграмі @legio_historica. Там багато актуального😊
https://www.youtube.com/channel/UC4ZGGy5AQ52X0zOchNBK-iA

Скучили за Стамбулом? У п'ятничний вечір тримайте колоритний опис «Єгипетського базару» у цьому місті, зі спогадів знаменитого українського митця Олекси Грищенка (1883-1977):

✍️«…Чого тут немає! В маленьких і великих мішках, у величезних паках строкаті продукти. Пахне Індією, Єгиптом, Арабією, Азією… Перець, цинамон, ладан, деревна смола всіх ґатунків, ревінь, імбир, коріння таємничі й знані, фарби в порошку, мускат, сандалове дерево, сірка кермезитова, амбра, арабська ґума… фарба для нігтів і волосся, ароматичні мазі для брів, гашиш, опій, спеціальні фарби для вовни…
На високих прилавках все це розкладено з мальовничим смаком. Руно, що переливається через край. Ні шуму, а ні руху. Продавці «задурманені» бакалійною атмосферою солодкости отрути, тримаються тихо, сидячи. Крамниці не схожі на крамниці. Ні дверей, ні замків. Як це все зберігається і впорядковується, один Аллах знає!

У присмерку піднімався горбом Сулейманії. Який контраст із давньою частиною Стамбулу! Сходив через порожні, опустілі дільниці. Можна б сказати, що ангел смерти пройшов тудою. Вікна і двері герметично зачинені. Щілинами проникає слабке світло свічки. Западає ніч. Останній заклик муедзина ледве чутний. Він говорить речитативами, наче чайка, згори мінарету слабко освітленої мечеті…
Повернувшись до Харбіє старим мостом. Тут з’являються чудові думки. Але тільки перейшов на другу сторону, і притьмом зачаровання східна Шехрезада щезає. Ставлячи ногу на першу вулицю Пери, можна відчути себе раптом в Европі. І ця Европа, низькорядна, робить усе жахливим і сумним…».

📌Олекса Грищенко «Мої роки в Царгороді 1919-1920-1921».
#Стамбул #Туреччина #Україна #тревелог #мандрівка

"Вуличник", від Олекси Грищенко. Стамбул. 1921.
#мистецтво #Стамбул

Українські образи Стамбулу не відпускають, тому не втомлююсь до них повертатись:

✍️Сьогодні кілька цитат з «Береги дванадцяти вод», Олександра Мар’ямова (1909-1972). Ще будучи молодим, журналіст відвідав місто на Босфорі у 1929 році. Це була перша зупинка в його подорожі на криголамі «Літке», із Севастополя до о. Врангеля у Північному морі. На той момент столицю Туреччини вже перенесли в Анкару, а Стамбул стрімко змінювався за реформ Ататюрка. Цікаво, що на відміну від європейських тревелогів, #Стамбул постає у Мар’ямова скоріше не «екзотичним», «чаруючим» чи «старовинним». Він динамічний, і на кожному кроці тут відчувається дух модернізації, про яку в радянскій Україні вочевидь хотіли читати більше, ніж про мечеті, кав’ярні та місцевий колорит:

📌«Велика вулиця Пера сповнена рекламних сполохів, ресторанної музики й уривчастих похрапувань автомобілів на розі завулків. Усі вивіски переписані на латинку, газети в руках у малих продавців – таких самих, як і харківські їхні колеги… сповіщають про конкурси на найкрасивішу туркеню, найкрасивішого турка, найкрасивішу турецьку дитину. Перед поворотом на головний нерв Пери – «Токатліян» – скупчилась невелика юрба молодих хлопців у кашкетах, із квітками в петельках. Вони галасують, двоє з них б’ються, і один уже вихопив із бруку великий камінь. Ніхто до них не підходить. Це звичайна вечірня сутичка стамбульських сутенерів...»;

📌«…Другої доби я вийшов на міст, що з’єднує Галату зі Стамбулом. Вода Золотого Рогу в цьому місті виносить смолу й олію від кораблів. Кораблі під усякими прапорами стоять уздовж галатського порту в кілька рядків; за новим мостом починається неподільна територія ширкетів – водяних пароплавів-трамваїв, що сполучають Стамбул із його чудовими околицями. Хваленої романтики водяних рівнин Золотого Рогу немає. Є нова велич світового порту…».

📌«…Я зрозумів, чого не вистачає в Стамбулі. В ньому не лишолось коней; усе перейшло на автомобілі, і тільки на передмістях лишилась тиха сентиментальність криків віслюків, що подзвонюють малими дзвіночками, розвозячи крам дрібних продавців. Навіть мерців у Стамбулі ховають майже завжди на бурних кавалькадах автомобілів»;
#Туреччина #Україна #репортаж #текст #чтиво #подорож