⚡Підписників зацікавить:
📝Кафедра Біблійних наук Філософсько-богословського факультету Українського католицького університету запрошує на відкритий вебінар-презентацію сертифікатних програм «Школа біблійних мов» та «Мови народів християнського Сходу».
📌8 лютого, о 19.00;
Покликання на зустріч: https://us02web.zoom.us/j/81860422510?pwd=ZVlINVNET09KOHNsaENhcFE4bWhCZz09
Meeting ID: 818 6042 2510
Passcode: 914706
Доповідачі: Уляна Головач, доцентка кафедри філології Гуманітарного факультету УКУ та Дмитро Цолін, доктор філологічних наук (семітська філологія), доцент кафедри Біблійних наук УКУ.
Вступне слово: о. д-р. Юрій Щурко, декан Філософсько-богословського факультету УКУ.
Подія буде транслюватися на YouTube каналі та FB сторінці Філософсько-богословського факультету УКУ
#анонс

🖼«Вікно моєї душі», від японського художника та майстра деревориту Хіросі Юаси (нар. 1933). Всі його роботи монохромні. Атмосфера таємничості й глибини досягається ще й тим, як майстер працює з традиційними чорнилами сумі, що накладаються на вологу поверхню, створюючи ефект легкої розмитості.
#мистецтво #Японія

Степан Левинський (1897-1946), сходознавець, мандрівник, перекладач і письменник, який лишив показовий запис одного з мусульманських ритуалів (можливо ритуалу зар?). Він його побачив зміг зафіксувати у м. Кайруан (Туніс).

Входимо.
Мініатурно мала святиня випонена дивним, удушливим запахом. Тут сходяться щоп’ятниці вірні секти Айсауа. В найтемнішому кутку сидять вони рядком на землі. Їхні безвиразні, знищення нуждою обличчя, здається, зраджують релігійну задуманість. Вони без виїмку босі, а страшенно брудні лахмани не в змозу закрити сухих, кістлявих тіл.
Нам назустріч виходить духівник. Мовчики вказує нам наші місця на лавці. Його лице засолене тою самою маскою нудно-солодкої усмішки, що раніше.
Тепер починається дивний обряд. Кілька, мов із-під землі вирослих, музикантів починає страшний, пекельний концерт. Він зразу заливає наш мозок хвилею шалених, розлючених згуків, мов море, коли заливає берег білою, шумкою піною своїх дужих хвиль.
Таємний знак духівника впав між вірних. Страшні лахманники встають із своїх місць і поволі й розважно майже ставлять перші кроки дивного танку божевільних. Чортівський регіт нових інструментів впливає міць у їхні жили. Надходить екстаз. Жахлива орґія починається.
В цей момент один із них, серед конвульсій дикого танку, бере, видирає майже з рук духівника гострий кинджал. Один короткий крик тріумфу і – тонкий кинджал розколює щоку шаленій людині.
Тепер подібні акти релігійного фанатизму, страшеного екстазу самопосвяти і самознищення, повторюються один за одним. Серед химерного світла жовтих , закопчених ліхтарень духи-опирі калічать своє тіло, ковтають скло й підрізують собі горла – п’яні страшним темпом танку, божевільні святим захопленням, страшеною орґією всіх жадоб тіла, із вічного сну забуття визваних забаганок дикої людської душі.
Робиться щось жахливе й неправдоподібне.
Крізь заґартовані стіни в темному кутку святині чути щось, немовби скавучання собак вночі, під час бурі. Це жінки дають доказ своєму безоглядному й безсумнівному захопленню.
Червоніє, темніє світло ліхтарень у моїх очах. Твориться хаос дивоглядних рухів, згуків, почувань. Піт краплями спливає по моєму чолі. Мені здається, ось станеться щось страшне, нечуване, я почну кричати в голос, бігати, потім розведу страшний танок, визву всіх на бій, щоби впасти трупом із волі власних рук.
Втікати, втікати за всяку ціну – моє одиноке бажання. Втікати сей час – не дивитися більше.
І в цьому менті найбільшого напруження нервів один із учасників святого танку хапає гострий, довгий ніж і з страшним, божевільним реготом направляє його тонке вістря проти свого тіла. Ще мить – і блискуча сталь проб’є його. Поза ґратами чути тепер короткий оклик, мов бойове гасло видаючогося у смерть войовника.
Одним скорим рухом, мов блискавка, спокійна, сильна рука духівника вириває блискучий ніж із рук фанатика. Потім обнімає його довго, мов батько дитину, заспокоює, пригортає.
Одночасно дає знак музиці. Все кінчиться. Чути скорі, голосні віддихи. Хтось, змлілий, лежить на землі. Страшний, обридливий сморідвиповняє воздух. Хтось тягнеться на руках до дверей, з трудом розхиляє їх. Чути здавлене ридання… Встаємо нарешті. Спокійний, незміний духівник пращає нас. Це повертає нам свідомість життя. – А ранені? – питємо в нього. – О, не турбуйтесь, прошу, це безкровні рани, не треба бандажів, ані ілкаря.
Тепер виходимо.

Степан Левинський "Від Везувія до пісків Сахари".

🖼"Дорога мамо! Мамо!". Карикатура на політику Великої Британії в Китаї, від Теодора Гейне. Журнал "Simplicisium". 1899.
#мистецтво #карикатура #Китай #Велика_Британія

🖼Мечеть Сулейманіє, роботи Мельхіора Лорка (1526-1583). На момент перебування датського художника й гравера при дворі Сулеймана І, Сінан-паша ще був головним архітектором Стамбулу, а знаменита мечеть тільки-но стала окрасою султанської столиці.
#мистецтво #архітектура #Стамбул #Османська_імперія

Після невеликої перерви канал повертається до роботи🙂
⚡Цієї суботи, о 19.00 на калані Haiduk Kamieniec будемо детальніше говорити про #татари_липки на українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої: феномен інституту служивих татар, місця їх розселення, правове становище та участь у військових подіях XVI-XVII ст.
🎤Розмова буде в прямому ефірі на платформі Zoom. Долучайтесь, можна буде задавати запитання. Посилання буде ближче до події.
Також, слідкуйте за ютуб каналом, куди потім буде залите відео. До зустрічі))
#анонс #онлайн

Побачив новину, що замок у м. Корець (Рівненська обл.) віднесли до безгосподарного майна. Використаю як привід нагадати про зв’язок #татари_липки з цим місцем.
🖋У м. Корець на XVI-XVII ст. проживали татари, що служили у надвірних хоругвах князів Корецьких, які відігравали важливу роль у війнах Речі Посполитої з Османами та Гераями. "Татари корецьких" згадуються у битві під Цецорою (1619), під час якої Самійло Корецький потрапив у турецький полон. У 1644, під час походу Корецьких на Кримське ханство, у складі їх війська було 200 служивих татар. А в 1648 р., під час "Хмельниччини", татарська хоругва князя Корецького врятувала ще юного Яна Флоріана Тушинського, у майбутньому відомого польського військового та письменника.
🕌У м. Корець також була мечеть. Місцеві татари сповідували іслам, а отже, не були колишніми полоненими. До того ж, разом з ними в Корці мешкали й чемериси (марійці), що служили панам Корецьким у легких кінних загонах.
🖼Руїни замку та монастиря в Корці, від Юзефа Вільчинського. 1849.

🎥Як і обіцяли, посилання на ефір сьгоднішньої розмови про #татари_липки, а якщо точніше, про татар на службі у війську Великого князівства Литовського та Речі Посполитої у XIV-XVII ст.
🎤Приєднуйтесь сьогодні, о 19.00. Буде можливість задавати питання:
#анонс #онлайн #розмова
https://www.youtube.com/watch?v=M-MNAEMkP80&ab_channel=HaidukKamieniec

⚡Колеги організовують цікаву конференцію у м. Дніпро. Заявки можна подавати до 1 квітня.
📌Деталі та анонс за посиланням:
#анонс #конференція #наука
https://www.histukrdnu.dp.ua/2022/02/09/vseukrayinska-naukova-konferencziya-ukrayina-i-tyurkskyj-svit/?preview=true&fbclid=IwAR28LPzPD10v3mYlrUrLx2THkCSB8Kkyz9YkA-idwqJ8tIFx8rhBQGAwcFU

🎥Запис вчорашньої розмови про #татари_липки в українській історії, на каналі Haiduk Kamieniec. Дякую всім хто зміг приєднатись, а також організатору.
📌Формат розмови: "запитання-відповідь";
#відео

📝Якщо уважно придивитись до картини Яна Матейка «Битва під Грюнвальдом», можна помітити, що у князя Вітовта в руках персидський палаш (за сучасною класифікацією - іранський прямий меч, або ж меч каджарського типу). Подібні мечі виготовляли у ХІХ ст., стилізуючи під зброю XV–XVI ст. Вже потім, вони потрапляли до європейських музеїв як поширений орієнтальний сувенір. Скоріше за все, Ян Матейко використав подібний клинок для натхнення, прагнувши реальніше зобразити атмосферу бою й військове спорядження. І в цьому випадку, художника першочерго цікавив вигляд, а не аутентичність зброї.
#зброя #музей #Персія