22 червня - річниця створення в лавах 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка нового бойового організму, братства, що вийшло з гарячого дихання війни – батальйону безпілотних систем.
Побратими, ви прийшли не з тилу, ви прийшли з розвідки. З болота, з лісосмуг, з нічних виходів, з тиші, у якій вчишся чути серце ворога.
Ваші позивні звучать, як закляття. Обличчя - встигли стати сталевими. Руки -навчились міцно тримати не лише джойстик, а життя побратимів.
Ви боронили Бахмут. Ви йшли в наступ на Херсонщині. Ви тримали Куп’янськ. І стали щитом Вовчанська. Ви - очі нашої бригади і влучна рука, яка безжально карає.
А потім ви зробили неможливе - взялися з нуля творити батальйон безпілотних систем. Не маючи нічого - крім досвіду, віри, болю і братерства. І вистачило. Сьогодні ви бойовий підрозділ, про який говорять пошепки. Бо сила - завжди тиха.
Ваш командир – не просто офіцер, а частина кожного з вас. Той, хто стояв поруч, коли було найтемніше, той, хто не зламався, не здався, не відступив. Той, хто вів - і ніколи не зрадив, а навпаки став прикладом, став опорою. Його слово - оберіг. Його "побратиме" - суть. Він тримає не просто бойову одиницю - він тримає світло в цьому темному часі, а ви йдете за ним не тому, що маєте йти, а тому що поважаєте і вірите.
За цей рік - тисячі знищених ворогів. Сотні згорілих одиниць ворожої техніки. Сотні зірваних атак. Але найважливіше - тисячі збережених життів наших побратимів, бо коли пташка в небі - ми живі.
Схиляємо голови перед тими, кого вже немає в строю. Перед тими, хто віддав усе, щоб ми мали хоча б шанс. Перед нашими хлопцями, які назавжди в неозорому небі. Їх присутність - у кожному влучанні. Їх голос - у кожному шелесті гвинта. Їх дух - у кожному злеті.
Побратими, з вашим Днем Народження. Нехай у вас буде майбутнє. Нехай у вас буде тил. Нехай буде життя. Нехай буде Перемога.
Ви вже стали легендою і нехай легенда триває - з кожним новим ранком, коли пташка знову злітає в небо.
Слава вам! Слава тим, хто живе! Слава тим, хто загинув! Слава Україні! Героям Слава!

22 червня – День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. Сьогодні ми схиляємо голову в скорботі за мільйонами загиблих у найкривавішій війні в історії людства – Другій світовій війні.
Українці воювали на різних фронтах, у різних арміях, але з єдиною метою – вижити, захистити своїх рідних, зберегти людське в нелюдських умовах.
Ми вшановуємо пам’ять кожного, хто віддав своє життя, хто вистояв, чия доля була назавжди зламана.
Зараз – нова війна. Проти нас стоїть зло, яке ми називаємо його власним ім’ям – рашизм. Та сама зневага до людини, той самий культ смерті.
Український народ знову змушений боронити свою землю. І ми пам’ятаємо ціну миру. Пам’ятаємо, до чого призводить агресія, і розуміємо, наскільки важливо бути сильними, єдиними та незламними.
Але історія йде вперед. Немає ні Гітлера, ні Сталіна. Немає Третього Рейху, немає СРСР. А Україна є і буде, вистоїть і переможе.
Вічна пам’ять усім жертвам Другої світової війни! Честь і шана українським захисникам та захисницям усіх поколінь!
Пам’ятаємо. Боремось. Переможемо.
Слава Україні!