Вони ще не бачили війни, але вона вже дивиться на них.
Полігон замість фронту. Навчання замість бою. Але в очах — все, що треба: тиша перед бурею, спокій перед вибором і впевненість, яка народжується не з досвіду, а з серця.
У кожному погляді — не страх, а гідність.
Не розгубленість — а готовність.
Не показна бравада — а тиха, вперта віра, що все буде так, як має бути:
Ми вистоїмо. Ми переможемо.

Дякуємо фондам “Повернись живим” та “Корпорація монстрів” за підтримку.
Це як тепла рука на плечі — нагадування, що за нами стоять свої.
Разом працюємо на спільну перемогу.

Залізні нерви, стальне серце.
Це наші танкісти — ті, хто ламає лінії ворога й тримає броню попереду. Працюють там, де іншим страшно навіть дивитись.