Дорогі побратими, незламні воїни 2-го стрілецького батальйону нашої славної бригади!
Сьогодні минає три роки з того дня, коли народився ваш підрозділ — не просто військове формування, а жива, міцна братерська спільнота, яка стала символом стійкості, честі та беззаперечного обов’язку перед Україною.
Від перших кроків формування до найзапекліших боїв — цей шлях пройдено вами з гідністю та жертовністю, пліч-о-пліч з побратимами. Ви не просто тримали фронт — ви звільняли Херсонщину, боронили Донбас, а сьогодні, на Харківщині, знову стоїте на межі життя і смерті, не відступаючи ні на крок.
Кожен із вас — це історія, написана кров’ю, потом і нескореною волею. Ви — кремінь, об який ламаються плани ворога. Ваш дух — це щит для нашої землі, ваша вірність — надія для всієї країни.
Ви — піхота. Ви — ті, хто перші ідуть вперед. Ви — ті, хто несе на собі найважче. І саме тому ніхто й ніколи не зможе здолати вас. Бо за вами — правда, за вами — Україна.
Дякуємо кожному, хто був у строю з перших днів і тим, хто долучився згодом. Ви — серце і кров батальйону, справжні воїни світла.
Схиляємо голови перед пам’яттю наших полеглих братів. Вони назавжди з нами — в строю, у серці, в кожному нашому кроці до Перемоги.
Бажаємо кожному з вас міцного здоров’я, витримки, бойової наснаги. Вірте в себе так, як вірить у вас народ. Несіть свою силу вперед — крізь темряву до світла, крізь біль — до перемоги. Ви — незламні, ви — ті, хто не зупиняється. І саме тому ви — непереможні.
Слава воїнам 2-го стрілецького батальйону!
Слава Україні! Героям Слава!

День памʼяті жертв політичних репресій — не просто дата. Це голос мільйонів, яких змусили мовчати.
Упродовж десятиліть радянський режим методично нищив усе, що робило нас собою: нашу мову, культуру, волелюбність, здатність думати і говорити вголос. Розстрілювали поетів і вчителів. Вивозили селян у Сибір. Саджали за «інакшість» — за віру, за пісню, за думку, за памʼять.
Ці злочини не були випадковістю. Це була спроба стерти саме поняття «українця».
Та навіть у найтемніші часи були ті, хто не зламався. Вони не дожили до нашого сьогодення — але саме завдяки їм воно настало. Бо їхній спротив, навіть мовчазний, був зерном, яке проросло у вільній Україні.
Сьогодні ми — воїни, нащадки тих, кого переслідували за любов до рідної землі. Ми боремось не лише за територію. Ми боремось за правду. За право жити у світі, де більше не будуть саджати за слово, де більше не буде «непотрібних націй», де більше не боятимуться вільних людей.
Памʼятаючи минуле, ми боремося за майбутнє.
І наше буття має сенс, допоки ми стоїмо за тих, хто не зміг встояти.
Свобода — це наш вибір.
Пам’ять — це наш обов’язок.
Сила — у правді, яку ми не дозволимо стерти.
Вічна памʼять усім, хто став жертвою репресій.
І вічна шана тим, хто нині — на передовій історії.