В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку. Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання чи новий колектив — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив.

За словами психотерапевтки Вікторії Горбунової, фахівці умовно ділять такий досвіт на дві категорії — на травми з великої «Т» і травми з малої «т». Одні здаються більш серйозними, інші — простішими. Але усі можуть відбиватися на майбутньому людини. Коли вже роки потому вона згадуватиме ті чи інші події дитинства, мозок може повертати відчуття тіла та настрій з конкретної ситуації 😬

Чи є це вироком на все життя? Ні. І про це говоримо у сьогоднішньому пості.