Ну що поїхали? В цьому каналі буде публікуватись весь трєш, що відбувається в МОЗ та в медицині. Ті речі, про які не прийнято говорити між колегами, але які мають бути публічно відомі. Якщо вам є що сказати сміливо пишіть [email protected]

Перші новини вже зовсім скоро.

#Хроники_коронапокалипсиса.

Министр здравоохранения Зоряна Скалецкая. День 0.

Здравствуй, дорогой дневник.
Прилетела в Санжары, устала очень. В самолёте Леша Гончарук сразу же надел наушники. Я ему, главное, говорю: «Леша, зачем?» А он такой: «Сказали надеть – я и надел…» А я ему: «А если завтра тебе скажу пойти и с моста… и с поста премьера уволиться?» Он задумался.
Искала ватно-марлевую повязку. Знаю, что брала, но найти не могу. Пока искала - Леша сходил в кабину, искал стюардессу. Странно, на бортах санавиации стюардесс нет! А я ещё в Борисполе поняла, когда мы в дюти-фри не зашли. Странно всё это.

В иллюминаторе не видно ничего, надо сказать, чтоб помыли. Когда вернусь в министерство – сразу же разберусь с этим. Надо записать.
Пока писала – Леша опять сходил в кабину к пилотам. Похоже – ему там нравится. Попросил порулить. Ему ответили, что порулить его уже пустили, платежки впечатлили, спасибо, больше не надо. Сердится. Мне кажется – это провал коммуникации.

Интересно, как там сейчас в Министерстве без меня? Заступник, наверное, уже в мой кабинет переехал… Прочитала в фейсбуке, что на завтра на утро собирают священников в МОЗ. Что именно они надеются отмолить?
Я, конечно, не врач, но всё же спросила у какого-то сопровождающего врача, зачем премьер-министру дали наушники. Тот сказал, что премьер попросил что-то от коронавируса, а ватно-марлевые повязки закончились. Дали наушники, сказали, что помогает.
Посмеялась. Не буду пока ему говорить, а то расстроится. И повязку свою доставать не буду.

Поселили в тюрьме плохо. Душ током бьется, двери не закрываются. Интересно, кто додумался селить прилетевших из Уханя украинцев колонии строгого режима? Надо выяснить. Зеркала в ванной нет, в коридоре пахнет сигаретами. Точно, разберусь с этим. Надо записать.

(час спустя)
Бойлер всё ещё греется. Выходила на пост охраны. На них, кстати, ватно-марлевых повязок хватило. Кажется – недолюбливает у нас народ премьера… О, опять камень прилетел. Я, конечно, не врач, но даже мне понятно, что камнями коронавирус не вылечить. Зомби за забором продолжают бесноваться.
Хорошо хоть интернет есть. В рабочем чате с заступниками тихо: то ли скучают, то ли открыли свой, отдельный чат, с блек-джеком и церквами. Надо найти кофейно, кофе хочу.

(ещё час спустя)
Дорогой дневник, есть две новости, и обе плохие. Во-первых – это не колония, а санаторий Нацгвардии. Во-вторых – здесь нет кофейни! На мою просьбу быстренько сделать капуччино – нацгвардейцы смутились, долго думали, потом сделали мне ужасный растворимый Нескафе со сгущёнкой и от скуки покидали камни обратно через забор в зомби. Возможно даже попали.

Леша, гад, зачем ты меня тут оставил?

#Я_Легенда, или Хроники коронапокалипсиса, день 1.
Министр здравоохранения Зоряна Скалецкая.

Здравствуй, дорогой дневник.
Дверь на балкон с трудом, но открывается. И за ней, что характерно, есть балкон. Выходить нельзя - зомби приловчились закидывать камни какой-то такой штукой, которой Давид убил Голиафа. Не ожидала от них такой идейности.

Скучно. Нацгвардейцы бродят по территории, иногда развлекаясь тем, что выкидывают камни обратно. За забором горят шины. Я потихоньку начинаю привыкать к "санжарскому стыду".

Включила макбук на зарядку - погас свет. Зато душ больше током не бьётся - вобщем ищу во всём позитив. Комната маленькая, конечно, и кровать скрипучая - зато никто не заходит. Вы и не представляете, какой это кайф - когда никто не ломится к министру, не стучит в дверь, не подсовывает документы на подпись, не пишет в вотсапп "Кабмин срочно через 10 минут надо бюджетный паспорт погоджений".

Рабочие чаты молчат, и это начинает нервировать. Открыла фейсбук, почитала, что я, оказывается, уже уехала из Санжар. Закрыла фейсбук, осмотрелась: кровать есть, коробки с документами есть, шины горят, нацгвардейцам надоело бродить по парку, и они ушли на курилку, интернет плохонький, но есть. Странно. Можно подумать, что если я съездила за кофе ненадолго, то это вот прям вселенская коронавирусная катастрофа. И я не виновата в том, что ближайший ненормальный кофе - в Полтаве!

Звонил Гончарук, долго и виновато молчал в трубку. Сняла ему видео, попросила больше не прилетать, и на всякий случай каждый час мерять температуру, так как наушники, которые ему давали в самолёте - от коронавируса не защищают. Злюсь на него ещё немного. Это видно, да?

Звонила в Министерство, спрашивала, как прошел молебен... тьфу, встреча со священниками. Сказали, что в принципе неплохо, но здание МОЗа освящать отказались, сказали "Не поможет". Теперь думаю над тем, как перевезти весь аппарат сюда, в Санжары.

Устала, спать хочется. Нашла ватно-марлевую повязку, надо нацгвардейцам подарить - они обрадуются, и это прекрасно. Нацгвардійці радіють - нацгвардійці менше боліють - нацгвардійці довше живуть. А что, звучит.

Про імпотентність
або
Як паралізувати апарат державного органу і зруйнувати останню надію на відродження.

З жовтня в МОЗ не стихають пристрасті з приводу зміни структури відомства.
Дебютом в цій історії став проєкт нової штатної структури, який змінював назви директоратів «скандальних» гендиректорів Сухоруковоі та Литовченко і вносив незначну ротацію по решті структури. Сприйнятий він був як спроба позбутися вищезгаданих і, напевно, не дарма.
Історія тихенько обговорилася закритими групами і затихла.

Продовження спектаклю відбулося уже у грудні. Литовченко встигла звільнитися, а її команда потихеньку теж покидала МОЗ, переходячи в інші міністерства.
І тут двоє, ще не призначених на той момент, заступників міністра презентували новий штатний розпис на раптово зібраній нараді.
Подавалася нова структура як чернетка, і десять разів було озвучено, що показується вона для того, щоб її «обговорити і отримати зворотній зв’язок».

А його було багато!

Проєкт був розроблений ледь не на коліні і мав багато недоліків, як з точки зору врегульованих законодавством аспектів (про які розробники просто не знали), так і з точки зору ефективності управління.

Службовцям представили шість нових директоратів, які були сформовані під потенційні повноваження кожного із заступників.
Зручно ж, правда? Один заступник - один директорат. Так, напевно, легше управляти для менеджерів-початківців. І абсолютно неважливо, що функції та сфери відповідальності цих нових директоратів переплітаються так тісно, що без якісних горизонтальних зв’язків результатом буде - «хто в ліс, хто по дрова».
Окрім того, в новій структурі деякі цілі підрозділи себе просто не побачили. На запитання, чи будуть вони звільнені була отримана відповідь - «Ні. Переведемо їх в нові директорати».

Нагадую - структура презентувалася з посилом: «Дайте зворотний зв’язок, і ми його врахуємо».
Це казали «недопризначені» заступники.
А державний секретар (Інна Солодка) вважала по іншому. В той же день щойно представлена структура вийшла з МОЗ і почала свій тернистий шлях погодження ззовні і аж до затвердження.

Пройшло півтора місяці.
З МОЗ звільнилася ще пара десятків людей (між іншим, не лише з команди «скандальних» директорів, а й державних службовців, які пройшли вишкіл і Богатирьовою, і Супрун). Конкурси на вакантні посади не відкривалися - нова ж структура буде. Кадри, що лишилися, закривали собою функції тих, хто пішов і тихенько сходили з розуму.
Комунікація керівництва з командою про подальшу долю - абсолютно відсутня.
Однак дехто кулуарно таки провів щось типу «переговорів». Зокрема Сухоруковій один з заступників запропонував очолити стратегічний директорат.  

І тут, нарешті, приймається нова структура.
В цей момент мав би відбутися якийсь комунікаційний захід чи, хоча б, інформування через керівників структурних підрозділів всіх працівників міністерства.
Але ні.
МОЗ і далі потопало у тиші, просто таємно ділячись у чатиках фотографіями нової штатки. Вона, до речі, майже не змінилася з моменту її презентації. Тобто той зворотній зв’язок, який так просили - просто не був врахований.

МОЗ - велика структура. Але інформація поширюється зі швидкістю світла. Варто документу вийти за межі кабінету, де він був створений, або ідеї бути озвученою в колі більше двох осіб - менш ніж за добу знатиме точно третина співробітників.
Таким чином за тиждень після затвердження нової структури, всі дізналися, що оголошуються конкурси на генеральних директорів.

Слідкуйте за цифрами.

Було п’ять директоратів і три генеральних директора (ще в двох були лиш в.о.).
Стало шість директоратів, а конкурсів на їх керівників відкрили чотири.
Комаріду (фарма) і Скіпальського (гром здоров'я) - просто перевели у нову структуру «автоматично».
А от Сухорукову та Гаврилюка (директор медичного департаменту, якого теж можна було перевести на рівнозначну посаду) - ні.

Сухорукова вирішила звільнитися, а Гаврилюк поки чекає.

І тут виникає запитання: що ж трапилось? Заступник передумав залучати Сухорукову в свою команду? Чи знову пані Інна Солодка забила на бажання та рішення політичної команди?

Тож, хто ж все-таки керує  сьогоднішнім МОЗом? Юрист з Могилянки Скалецька з командою? Чи зашкварний державний секретар Солодка?

Але облишимо посади керівників. Вони приймають рішення та координують роботу. А от безпосередньо все виконання покладених на міністерство завдань лежить на плечах рядових виконавців.

Нагадуємо:
- МОЗ і до цього мало значний дефіцит кадрових ресурсів
- з моменту зміни Супрун на Скалецьку міністерство залишило кілька десятків службовців
- за пів року протистоянь та публічних конфліктів люди дуже стомилися.

І за цих умов - затверджується нова штатна структура, яка передбачає повну кадрову ротацію.
І, найважливіше, не відбувається жодної комунікації з тими співробітниками, що залишилися.

А вишенькою на цьому торті стає таємна підготовка до проведення конкурсів ледь не на всі посади нової структури.
Але ж ми пам’ятаємо, що дійсно таємного у МОЗ не може бути нічого?

Ряд «обраних» співробітників було в цей вівторок викликано у відділ кадрів для видачі доручення написати всі посадові інструкції та положення про нові підрозділи. Терміново. Нікому не казати. За дорученням Солодкої.
«Обрані», відчуваючи, що ось він шанс зберегти роботу, сіли тієї ж ночі все те писати, і тепер вже майже все готово, щоб був зіграний фінальний акт даного спектаклю.

Пекло ситуації полягає в тому, що майже всі співробітники сьогоднішнього міністерства не знають однозначно, чи не зустріне їх завтра повідомлення про звільнення. Одні - намагаються створювати ілюзію роботи, хоча думки зайняті хвилюванням за завтрашній день. Інші намагаються швидше завершити критичні проєкти, паралельно ходячи на співбесіди та готуючись звільнитися самостійно. Треті просто чекають, чим все розвернеться, і сподіваються, що знов «перебурлить і устаканиться», як то вже було восени.

А до реформи лишилося всього 38 днів.

Хто буде винен, якщо вона не відбудеться?
Супрун, яка лишила «бунтарів» в міністерстві?
Скалецька, яка здається просто не здатна вчасно приймати управлінські рішення?
Чи Солодка, яка істеричним авторитарним режимом просто зруйнувала сформовану команду?

Хто б це не був - міністерство на грані краху.

Ніщо так сильно не мотивує закрити свої документи, як можлива зміна керівництва МОЗ України у середу. Звісно, це ще не факт, але це буде логічно. Середа це день Х, після якого всі документи доведеться перепогоджувати у нових керівників. І як показує досвід, цей процес може зайняти не тижні, а місяці.

Інше цікаве питання це нові керівники директоратів, які мають бути обрані вже у найближчі тижні. З новим порядком проведення конкурсів остаточне рішення буде за Солодкою, у якої доволі садистське розуміння управлінської ефективності. Не переможці, але фаворити вже відомі, і тому очікування колективу доволі похмурі. І хоча кандидатів подалося доволі багато, але більшість з них це постійні учасники різноманітних конкурсів. Також подались старожили з Департаменту реалізації політик, але звісно найцікавіше - це люди з поза міністерства, на яких покладає надію Солодка та заступники міністра. Шкода, що цю надію не будуть поділяти потенційні підлеглі. 

До початку реформи 29 днів, а управлінський хаос та руйнування МОЗ України тільки посилюється. Новий міністр (якщо він буде) - це камікадзе, який зможе казати, що у всьому винні попередники (що правда), але нічого зробити і показати результат також не зможе, бо банально "людей дохуя, толкових - ніхуя".

Одні співробітники МОЗ України тільки завтра дізнаються, що у них новий міністр, інші переживають за нову політику та її курс, а дехто думає як зберегти свої посади.

Чи залишиться Інна Солодка держсекретарем Міністерства охорони здоров'я України? Хто з заступників Зоряни Скалецької може залишитись? Що буде зі структурою міністерства, та чи завершаться конкурси на чотирьох генеральних директорів директоратів МОЗ України?

Відповідей на ці питання не знає ніхто.

Проте відповіді на деякі питання сьогодні з'явились.

Те, що було відомо вже кілька місяців, сьогодні публічно написав екскерівник патронатної служби міністра при Уляні Супрун Станіслав Грещишин
https://bit.ly/2VKUK7O

Акаунт інтернет-троля Віктора Сисоєнка в фейсбуці веде співробітник МОЗ України Костянтин Баранніков.

Фактів багато, а також, як повідомляють джерела, він заходив на цю сторінку зі своєї робочої IP-адреси. Епічно.

Якщо хтось не знає чи забув, то нагадаємо. У цьому акаунті раніше щоденно публікувались величезні дописи з брехнею про співробітників, керівництво МОЗ України, реформу та взагалі купа апофенічної маячні про жидорептилоїдів.

Що цікаво, Баранніков був помічником народних депутатів руськомірівців з ОПЗЖ Шурми, Новінського, а також довіреною особою Ольги Богомолець.

За часів Супрун він пішов у декретну відпустку, бо не бачив своїх перспектив за такого керівництва (не дивно). Прихід Зоряни Скалецької сприйняв дуже позитивно і тому лайно почав в фб виливати лише на співробітників, а не на керівництво МОЗ України. 

Більше того, він навіть подав документи на участь у конкурсі на генеральних директорів. Щоправда спочатку він не зміг подати правильно пакет документів, і довелось втручатись особисто державному секретарю МОЗ України Інні Солодкій, а потім він завалив тестування. 

Костя, як ти тепер будеш дивитися людям, про яких писав брехню, в очі? 

Така доля інтернет-троля та невдахи.

Студенти бідкаються - Зоряна розводить руками.

Ексміністерка охорони здоров'я Зоряна Скалецька залишила у спадок новом міністру напівпусте міністерство (багато співробітників за такого талановитого управління перевелися працювати в інші міністерства) та невдоволених студентів-медиків, які готуються мітингувати.

Інтернатура - яскравий приклад її недалекоглядної політики. 

Суботні і недільні таємні зустрічі зі студентами-медиками виглядали хоч і недолуго, але мед у вуха студентам заливали знатно.

До речі, організаторами чомусь були її “особистий лікар” та інтерни-комсомольці - вірні піддані своїх ректорів.

Горе-організатори мали чітку мету: зупинити будь-які спроби реформування інтернатури. І байдуже, що пропонувалися різні альтернативні варіанти вирішення проблеми. Але засл(р)анці завдання виконали відмінно: Зоряна Скалецька з цими порадниками протягом 4 (чотирьох!) місяців не могли прийняти рішення. 

Думали-думали і породили геніальну ідею - не робити нічого! 

А як далі бути - то вже не їхня проблема.

Профільний директорат МОЗ України та навіть студенти мали напрацьовані рішення щодо нової моделі інтернатури, бо передчували той крах, який зараз трапився.

Але ж куди їм, якщо ексміністерка визначила куратора, який взявся за справу.

Ілля Бурлаченко - особистий лікар (з його слів) Зоряни Скалецької.

А тепер, увага, він хоче “зайти” в міністерство та стати генеральним директором. 

Як вам стратегія вирішення проблеми?

Ви просто уявіть: по міністерству ходила людина, яка не займає офіційно жодної посади, але представляється “особистим лікарем Скалецької” і намагається впливати на реформування інтернатури та ще й університетських клінік. Як вам рівень управління в МОЗ України? 

Все завалили, як виправити не знають, а тисячі студентів-медиків тепер не знають, що робити.

Урок усім: суботні зустрічі і фото в соціальних мережах не мають нічого спільного з формуванням державної політики.

Сподіваємось, що з новим міністром охорони здоров'я розводити руками ніхто не буде, але ж хто знає.

Вже півтора дні країна живе з новим і напів порожнім Кабінетом міністрів, а Міністерство охорони здоров'я України живе з новим міністром.​

Ілля Ємець - кардіохірург, доктор медичних наук, заслужений лікар України і член та автор всього, чого тіки можна. Так зазначається на офіційному сайті МОЗ України. Чутки і думки про нього ходять різні, але всі зходяться на думці про авторитарний режим керування, коли навіть двері для нього має відчиняти окрема людина.

В МОЗ України завмерли в очікуванні не тільки рядові співробітники, але й заступники ексміністерки Зоряни Скалецької та державний секретар Інна Солодка. Мозівці жартують (або ні), що методи Солодкої здадуться їм раєм в порівнянні з методами нового міністра.

Найперше, що зробив Ілля Ємець - пішов разом з також свіжопризначеним прем'єр-міністром на ток-шоу «Право на владу», яке виходить на каналі 1+1. Воно і не дивно, адже ще вчора приміщення пресслужби МОЗ України почали наповнювати комунікаційники нового міністра. При детальнішому вивченні з'ясувалося, що як мінімум половина з них - це колишні співробітники «1+1 медіа». Тому перший вихід до журналістів у «Право на владу» зовсім не викликає здивування.

До речі, саме в ефірі «Право на владу» Ілля Ємець заявив про відновлення санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). Ніби-то під соусом боротьби з коронавірусом. Але насправді, СЕС - це клоака корупції і хабарів. В цьому місці вже лікарні завмерли зі страхом на обличчі. Адже саме до них будуть приходити працівники СЕС і вимагати хабарі за проходження перевірок.

А вже у другу чергу міністр вирішив, що пора зустрітися з колективом свого міністерства. Перша зустріч Зоряни Скалецької з колективом МОЗ України тривала 4,5 хвилини. Ілля Ємець зміг протриматися 15 хвилин.

Ілля Ємець та Зоряна Скалецька прийшли на цю зустріч разом і намагалися зіграти у гру цивілізованої передачі влади, але виглядало це все як фарс. Бо коротко зміст промови нового міністра можна передати приблизно так: «Вітаю зі святом, ось вам квіти (жовті). До речі, вас звільнено».

Щодо майбутнього медичної реформи взагалі стало не просто страшно, а панічно страшно.

«Система Семашка вже не працює, тому її треба модернізувати», - каже міністр Ілля Ємець. Але ж як труп не модернізовуй, це все одно труп. Також ходять чутки, що новий міністр хоче модернізувати і НСЗУ - перевести 15 людей в штат МОЗ України, а НСЗУ ліквідувати. Він, звісно, це заперечує. Кілька місяців тому заступник Уляни Супрун Павло Ковтонюк казав, що першим дзвіночком до згортання реформи буде атака на НСЗУ.

Зараз це вже не дзвіночок, а биття у дзвони Михайлівського золотоверхого в ніч на 30 листопада 2013 року. І ці дзвони не тільки по охорону здоров’я.

Однією з основних причин звільнень останніх міністрів була погана комунікація з суспільством — так вважали в Офісі Президента. 

Зоряні Скалецькій на допомогу був направлений Дмитро Раімов, який не тільки знищив рейтинг Зоряни, але й зіпсував атмосферу в Міністерстві. 

Ілля Ємець привів з собою цілу команду комунікаційників, про що повідомив під час знайомства з колективом. 

Але результат поки що гірше, ніж якби вони мовчали:
- теза про відновлення СЕС дратує людей не менше, ніж теза про відновлення ДАІ.
- теза про "модернізацію системи Семашка" аналогічна тезі про модернізацію КГБ чи КПСС. 

І сьогодні черговий фейл з сексистським привітанням жінок з Сіжнародним жіночим днем. Гендерні питання взагалі слабке місце цього уряду, як можна було переконатись під час промови Прем'єра у Верховній Раді. 

8 березня — це не про "красу", "весну", "жіночність" чи "найкращу половину людства".

Це про рівні права та можливості для жінок та гідне до них ставлення. 

І, насправді, проблем з рівністю, можливостями та гідністю в охороні здоров'я дуже багато — це і складність доступу до ряду медичних професій для жінок, і принизливе ставлення до жінок-професіоналів з боку чоловіків-лікарів, а також утиски та сексуальні домагання. 

Обов'язково почитайте коментарі під привітанням:
https://www.facebook.com/moz.ukr/photos/a.261895253973587/1474275466068887/

П.С. Прикметно, що схожий допис Міністество соціальної політики видалило після обурень підписників.