"Кожен з нас - президент, кожен з нас – олігарх". Доходи бюджету-2022 уряд хоче збільшити за рахунок податків на доходи фізосіб та податків на споживання
Навесні Офіс президента та уряд обіцяли покарати олігархів законопроектом №5600, яким мали підняти їм податки.
В законопроекті №5600, серед іншого, прописали диференціацію ренти на залізну руду, щоб зняти більше грошей з Ріната Ахметова та Костянтина Жеваго, які подвоїли прибутки від росту цін на залізну руду.
Але олігархи прикупили депутатів і відклали розгляд ЗП 5600 на осінь, за цей час ціни на руду – впали (з $220 до $125).
В результаті, замість плюс 60 млрд грн до бюджету, уряд вже оцінює ефект в бюджет від законопроекту 5600 в плюс 30 млрд грн. І знімуть їх не з олігархів.
Згідно з проектом бюджету на 2022 рік, 72% дохідної частини - це податки на доходи фізичних осіб, а також податки на споживання фізичними особами – ПДВ, акцизи, імпортне мито. Натомість податок на прибуток підприємств – це 11% дохідної частини бюджету, а рента – 4%.
З таблиці нижче видно, що наповнювати бюджет наступного року хочуть за рахунок:
-Доходів фізичних осіб, з нас хочуть зібрати додатково 23,2 млрд грн, а це на 17% більше ніж у цьому році;
- ПДВ на імпортні товари - плюс 46,4 млрд грн, або на 13% більше ніж в 2021. Збір ПДВ на товари вироблені в Україні має зрости на 26,1 млрд грн, або на 19%. Обидва податки включаються в кінцеву ціну товарів/послуг, які сплачують споживачі;
- Акцизи на імпортні товари (в основному нафтопродукти, алкоголь) - додатково - 12,6 млрд грн, або на 22% більше ніж в 2021. Також сплачуються споживачами.
Водночас надходження ренти від видобування корисних копалин мають зрости на 4,7 млрд грн, або на 11%. З них збільшення ренти на залізну руду відбудеться всього на 1 млрд грн (+30%).
Метінвест Ріната Ахметова та Вадима Новинського, який контролює 60% (з урахування КЖРК) видобутку руди в Україні, за півроку отримав ріст EBITDA (прибуток до оподаткування та сплати процентів) від продажу руди в 4,5 рази - до $2,46 млрд.
Британська компанія Ferrexpo Костянтина Жеваго, яка контролює ще 20% видобутку залізорудної сировини, наростила чистий прибуток за півроку в 2,6 рази – до $661 млн (17,8 млрд грн).
Автор: Юрій Віннічук
Навесні Офіс президента та уряд обіцяли покарати олігархів законопроектом №5600, яким мали підняти їм податки.
В законопроекті №5600, серед іншого, прописали диференціацію ренти на залізну руду, щоб зняти більше грошей з Ріната Ахметова та Костянтина Жеваго, які подвоїли прибутки від росту цін на залізну руду.
Але олігархи прикупили депутатів і відклали розгляд ЗП 5600 на осінь, за цей час ціни на руду – впали (з $220 до $125).
В результаті, замість плюс 60 млрд грн до бюджету, уряд вже оцінює ефект в бюджет від законопроекту 5600 в плюс 30 млрд грн. І знімуть їх не з олігархів.
Згідно з проектом бюджету на 2022 рік, 72% дохідної частини - це податки на доходи фізичних осіб, а також податки на споживання фізичними особами – ПДВ, акцизи, імпортне мито. Натомість податок на прибуток підприємств – це 11% дохідної частини бюджету, а рента – 4%.
З таблиці нижче видно, що наповнювати бюджет наступного року хочуть за рахунок:
-Доходів фізичних осіб, з нас хочуть зібрати додатково 23,2 млрд грн, а це на 17% більше ніж у цьому році;
- ПДВ на імпортні товари - плюс 46,4 млрд грн, або на 13% більше ніж в 2021. Збір ПДВ на товари вироблені в Україні має зрости на 26,1 млрд грн, або на 19%. Обидва податки включаються в кінцеву ціну товарів/послуг, які сплачують споживачі;
- Акцизи на імпортні товари (в основному нафтопродукти, алкоголь) - додатково - 12,6 млрд грн, або на 22% більше ніж в 2021. Також сплачуються споживачами.
Водночас надходження ренти від видобування корисних копалин мають зрости на 4,7 млрд грн, або на 11%. З них збільшення ренти на залізну руду відбудеться всього на 1 млрд грн (+30%).
Метінвест Ріната Ахметова та Вадима Новинського, який контролює 60% (з урахування КЖРК) видобутку руди в Україні, за півроку отримав ріст EBITDA (прибуток до оподаткування та сплати процентів) від продажу руди в 4,5 рази - до $2,46 млрд.
Британська компанія Ferrexpo Костянтина Жеваго, яка контролює ще 20% видобутку залізорудної сировини, наростила чистий прибуток за півроку в 2,6 рази – до $661 млн (17,8 млрд грн).
Автор: Юрій Віннічук
Фонд держмайна звільнив менеджера, який викрив масштабні розкрадання на державному Харківобленерго
Минулого тижня вийшов сюжет програми "Схеми", про масштабні розкрадання електроенергії на державному Харківобленерго.
Це одне з найбільших обленерго України. Обслуговує 1,2 млн домогосподарств і 33 тис. Юридичних осіб. В 2021 році від стимулючого RAB-тарифу обленерго отримає 446 млн грн чистого прибутку. Стимулюючий тариф сплачують всі споживачі. Це гарантований прибуток, половина з якого має йти на модернізацію обленерго. 65% акцій Харківобленерго належать державі в особі ФДМ, 25% - Smart Holding Вадима Новинського.
В Харьківенергозбуті, яка здійснює збір грошей зі споживачів, підключених до мереж Харківобленерго, помітили занижені обсяги витрати електроенергії на деяких підприємствам. Водночас для деяких побутових споживачів обсяги споживання аномально виросли.
Т.в.о. гендиректора Харьковенергозбут Ігор Тюпа написав голові Фонду держмайна Дмитру Сенниченку. У листі він вказав приватні фірми, через які відбувалося розкрадання. Масштаби зловживання - 30 млн грн щомісяця.
Фонд держмайна на лист проігнорував. Вже потім на запит журналістів прес-служба Фонду відповіла, що в цій ситуації звільнили керівників Харківобленерго і Харьківенергозбуту.
Але, як встановили Наші гроші, звільнили тільки начальника Харьківенергозбуту, який і написав лист про розкрадання електроенергії, а потім розповів ЗМІ. Водночас керівником обленерго залишається Костянтин Логвиненко, призначений з ініціативи глави Сенниченка.
Поліція веде розслідування про розкрадання електроенергії на обленерго. Посадові особи обленерго в змові з підприємцями влаштували схему, де за приладами споживання електроенергії фіксувалося лише 30% від фактично спожитої електроенергії. Водночас різниця між зафіксованими обсягами та фактично спожитими розкидалася між побутовими споживачами.
Одна з компаній, де харківські правоохоронці вилучили лічильник - з підозрою, що в його роботу втручалися, - ТОВ "Фірма" Діана "(Сумський ринок). Також в переліку юросіб зі споживанням електроенергії нижче статистичних показників ТОВ" Фонтен "і ТОВ" Бріан " Родіона Гайсинського – пасинка покійного мера Харкова Геннадія Кернеса.
А ще в списку концерн АВЕК сім'ї нардепа ОТЗЖ Олександра Фельдмана і Харківхолодмаш, співвласником якого є сім'я Віталія Немилостивого.
На фото недолуга реакція голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка на розслідування про масштабні розкрадання електроенергії на державному Харківобенерго
Минулого тижня вийшов сюжет програми "Схеми", про масштабні розкрадання електроенергії на державному Харківобленерго.
Це одне з найбільших обленерго України. Обслуговує 1,2 млн домогосподарств і 33 тис. Юридичних осіб. В 2021 році від стимулючого RAB-тарифу обленерго отримає 446 млн грн чистого прибутку. Стимулюючий тариф сплачують всі споживачі. Це гарантований прибуток, половина з якого має йти на модернізацію обленерго. 65% акцій Харківобленерго належать державі в особі ФДМ, 25% - Smart Holding Вадима Новинського.
В Харьківенергозбуті, яка здійснює збір грошей зі споживачів, підключених до мереж Харківобленерго, помітили занижені обсяги витрати електроенергії на деяких підприємствам. Водночас для деяких побутових споживачів обсяги споживання аномально виросли.
Т.в.о. гендиректора Харьковенергозбут Ігор Тюпа написав голові Фонду держмайна Дмитру Сенниченку. У листі він вказав приватні фірми, через які відбувалося розкрадання. Масштаби зловживання - 30 млн грн щомісяця.
Фонд держмайна на лист проігнорував. Вже потім на запит журналістів прес-служба Фонду відповіла, що в цій ситуації звільнили керівників Харківобленерго і Харьківенергозбуту.
Але, як встановили Наші гроші, звільнили тільки начальника Харьківенергозбуту, який і написав лист про розкрадання електроенергії, а потім розповів ЗМІ. Водночас керівником обленерго залишається Костянтин Логвиненко, призначений з ініціативи глави Сенниченка.
Поліція веде розслідування про розкрадання електроенергії на обленерго. Посадові особи обленерго в змові з підприємцями влаштували схему, де за приладами споживання електроенергії фіксувалося лише 30% від фактично спожитої електроенергії. Водночас різниця між зафіксованими обсягами та фактично спожитими розкидалася між побутовими споживачами.
Одна з компаній, де харківські правоохоронці вилучили лічильник - з підозрою, що в його роботу втручалися, - ТОВ "Фірма" Діана "(Сумський ринок). Також в переліку юросіб зі споживанням електроенергії нижче статистичних показників ТОВ" Фонтен "і ТОВ" Бріан " Родіона Гайсинського – пасинка покійного мера Харкова Геннадія Кернеса.
А ще в списку концерн АВЕК сім'ї нардепа ОТЗЖ Олександра Фельдмана і Харківхолодмаш, співвласником якого є сім'я Віталія Немилостивого.
На фото недолуга реакція голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка на розслідування про масштабні розкрадання електроенергії на державному Харківобенерго
Міноритарій судиться з Ахметовим на $2 млн. Дійшов до Верховного суду
Міноритарний власник акцій Авдіївського коксохімічного заводу судиться з олігархом Рінатом Ахметовим на $2 млн через примусовий викуп акцій заводу за заниженими цінами.
Процедура примусового викупу акцій (або squeeze-out) - обов’язковий продаж акцій на вимогу власника домінуючого пакета акцій (від 95%). Закон про squeeze-out було підписано П.Порошенком в 2017 році, одними з лобістів були депутати Ахметова.
За словами позивача, якому належить 0,4% акцій, Метінвест у 2018 році зосередив у своїх руках понад 95% коксохіму. Далі, за побажаннями мажоритарного власника, “експерт” оцінив акції заводу нижче ринкової вартості - у 5 разів дешевше оцінки незалежних експертів.
Було програно суди першої та другої інстанцій. Дійшли до Верховного суду, який став на сторону міноритаріїв (ми бачимо наскільки важливими є реформовані суди).
Цитата з постанови: "5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості".
Однак після висновку Верховного суду, Східний апеляційний госпсуд (саботуючи висновки Верховного Суду), вирішив, що ціна акції 13,13 грн АКХЗ - є прийнятною. Ця справа також вже дійшла до Верховного Суду.
В 2021 році Авдіївський коксохім направить на виплату дивідендів 2,364 млрд грн (12,12 грн на одну акцію). Нерозподілений прибуток на кінець 2020 становив 4,262 млрд грн. Загалом Метінвест виплатить Ахметову та Новинському $590 млн дивідендів. За перше півріччя 2021 року Метінвест вже виплатив акціонерам $423 млн дивідендів.
Паралельно триває процес викупу Метінвестом акцій у міноритаріїв найбільшої видобувної компанії коксівного вугілля - “Шахтоуправління Покровське”. До цього Ахметов примусово викуповував у міноритаріїв акції енергетичних підприємств з групи ДТЕК.
Примусовий викуп акцій міноритаріїв за заниженими цінами - це поширена практика серед олігархічних ФПГ. Раніше ми розповідали, як таку процедуру проводила російська група VS Energy, вони викуповувала за заниженими цінами
у міноритарних власників акції чотирьох обленерго: Кіровоград-, Херсон-, Чернівці- та Житомиробленерго.
Кіровоградобленерго в результаті перейшло у власність ДТЕК Ахметова. Концентрацію групи VS Energy Воєводіним профінансував Ахметов.
Автор: Юрій Віннічук
Міноритарний власник акцій Авдіївського коксохімічного заводу судиться з олігархом Рінатом Ахметовим на $2 млн через примусовий викуп акцій заводу за заниженими цінами.
Процедура примусового викупу акцій (або squeeze-out) - обов’язковий продаж акцій на вимогу власника домінуючого пакета акцій (від 95%). Закон про squeeze-out було підписано П.Порошенком в 2017 році, одними з лобістів були депутати Ахметова.
За словами позивача, якому належить 0,4% акцій, Метінвест у 2018 році зосередив у своїх руках понад 95% коксохіму. Далі, за побажаннями мажоритарного власника, “експерт” оцінив акції заводу нижче ринкової вартості - у 5 разів дешевше оцінки незалежних експертів.
Було програно суди першої та другої інстанцій. Дійшли до Верховного суду, який став на сторону міноритаріїв (ми бачимо наскільки важливими є реформовані суди).
Цитата з постанови: "5.33. Ухвалюючи рішення про затвердження ринкової ціни акцій у 13,13 грн, члени наглядової ради усвідомлювали, що така вартість акцій є несправедливою. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином аргументи позивача про явну невідповідність затвердженої наглядовою радою ціни акцій їх справедливій (ринковій) вартості".
Однак після висновку Верховного суду, Східний апеляційний госпсуд (саботуючи висновки Верховного Суду), вирішив, що ціна акції 13,13 грн АКХЗ - є прийнятною. Ця справа також вже дійшла до Верховного Суду.
В 2021 році Авдіївський коксохім направить на виплату дивідендів 2,364 млрд грн (12,12 грн на одну акцію). Нерозподілений прибуток на кінець 2020 становив 4,262 млрд грн. Загалом Метінвест виплатить Ахметову та Новинському $590 млн дивідендів. За перше півріччя 2021 року Метінвест вже виплатив акціонерам $423 млн дивідендів.
Паралельно триває процес викупу Метінвестом акцій у міноритаріїв найбільшої видобувної компанії коксівного вугілля - “Шахтоуправління Покровське”. До цього Ахметов примусово викуповував у міноритаріїв акції енергетичних підприємств з групи ДТЕК.
Примусовий викуп акцій міноритаріїв за заниженими цінами - це поширена практика серед олігархічних ФПГ. Раніше ми розповідали, як таку процедуру проводила російська група VS Energy, вони викуповувала за заниженими цінами
у міноритарних власників акції чотирьох обленерго: Кіровоград-, Херсон-, Чернівці- та Житомиробленерго.
Кіровоградобленерго в результаті перейшло у власність ДТЕК Ахметова. Концентрацію групи VS Energy Воєводіним профінансував Ахметов.
Автор: Юрій Віннічук
Що передбачає закон про олігархів
Верховна Рада прийняла закон "про олігархів". За законопроект 5599 проголосували 279 народних депутатів. В тому числі: 229 голосів від "Слуги народу".
Проти виступили фракції, які або очолюють учасники рейтингу олігархів, або їх фінансують. Так ОПЗЖ та Європейська солідарність майже всім складом – проти, а Батьківщина Тимошенко – утрималась.
Що передбачає закон про олігархів? Він дає визначення терміну олігарх на законодавчому рівні. Зокрема, олігарх – це особа, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті Україні.
Статус олігарх громадянин отримує, коли відповідатиме хоча б трьом з чотирьох визначених в законі ознак:
1) особа бере участь у політичному житті України;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником природньої монополії, або яка займає монопольне становище на ринку (частка від 35%);
4) Вартість активів олігарха перевищує один мільйон прожиткових мінімумів для працездатних - або 2,379 млрд грн.
Окрім того, вводиться визначення представника олігарха. Це фізособа, яка проводить зустрічі, спілкування, в тому числі по телефону чи по мейлу, або в месенджерах, з публічними службовцями (політики/чиновники) в інтересах олігарха.
Рішення про визнання громадянина олігархом приймає Рада нацбезпеки на підставі подання КМУ, члена РНБО, НБУ, СБУ або АМКУ. Олігарху дається право надіслати свої заперечення, або особисто прийти на засідання РНБО.
Після рішення РНБО про наділення бізнесмена/політика статусом олігарха його ім'я включається до "реєстру олігархів". Це публічний реєстр, в який окрім олігархів, будуть включатися декларації політиків і чиновників про контакти з олігархами, або їхніми представниками. Не подання декларації про контакт з олігархом - є підставою для звільнення.
Наслідки визнання олігархом:
- Закон забороняє олігархам, включеними до реєстру: Фінансувати політиків та партії;
- Брати участь в приватизації великих державних об'єктів.
- Фінансувати будь-яку політичну агітацію, або проведення мітингів.
Виключення з Реєстру олігархів відбувається після продажу олігархом ЗМІ, або своїх активів. Детальніше за посиланням: https://bit.ly/39yF4dy
Автор: Юрій Віннічук
Верховна Рада прийняла закон "про олігархів". За законопроект 5599 проголосували 279 народних депутатів. В тому числі: 229 голосів від "Слуги народу".
Проти виступили фракції, які або очолюють учасники рейтингу олігархів, або їх фінансують. Так ОПЗЖ та Європейська солідарність майже всім складом – проти, а Батьківщина Тимошенко – утрималась.
Що передбачає закон про олігархів? Він дає визначення терміну олігарх на законодавчому рівні. Зокрема, олігарх – це особа, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті Україні.
Статус олігарх громадянин отримує, коли відповідатиме хоча б трьом з чотирьох визначених в законі ознак:
1) особа бере участь у політичному житті України;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником природньої монополії, або яка займає монопольне становище на ринку (частка від 35%);
4) Вартість активів олігарха перевищує один мільйон прожиткових мінімумів для працездатних - або 2,379 млрд грн.
Окрім того, вводиться визначення представника олігарха. Це фізособа, яка проводить зустрічі, спілкування, в тому числі по телефону чи по мейлу, або в месенджерах, з публічними службовцями (політики/чиновники) в інтересах олігарха.
Рішення про визнання громадянина олігархом приймає Рада нацбезпеки на підставі подання КМУ, члена РНБО, НБУ, СБУ або АМКУ. Олігарху дається право надіслати свої заперечення, або особисто прийти на засідання РНБО.
Після рішення РНБО про наділення бізнесмена/політика статусом олігарха його ім'я включається до "реєстру олігархів". Це публічний реєстр, в який окрім олігархів, будуть включатися декларації політиків і чиновників про контакти з олігархами, або їхніми представниками. Не подання декларації про контакт з олігархом - є підставою для звільнення.
Наслідки визнання олігархом:
- Закон забороняє олігархам, включеними до реєстру: Фінансувати політиків та партії;
- Брати участь в приватизації великих державних об'єктів.
- Фінансувати будь-яку політичну агітацію, або проведення мітингів.
Виключення з Реєстру олігархів відбувається після продажу олігархом ЗМІ, або своїх активів. Детальніше за посиланням: https://bit.ly/39yF4dy
Автор: Юрій Віннічук
ДТЕК Ахметова найняв колишнього менеджера Газпрому та веде перемовини щодо найму екс-менеджерів Нафтогазу
Енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова, за інформацією наших джерел, найняв росіянина Віталія Васильєва, який з 2004 по 2018 рік був директором Gazprom Marketing & Trading Ltd (GMT).
GMT – трейдерський підрозділ російського "Газпрому", який займається трейдінгом газу, електроенергії та нафтопродуктів в Європі, Азії та Америці.
На початку 2018 року Васильєв звільнився з посади директора GMT і пішов з Газпрому. Вже близько року він входить до Наглядової ради Д.Трейдінг.
Новий "головний трейдер" знадобився ДТЕК після того, як наприкінці липня компанія звільнила директора Д.Трейдінг Віталія Бутенка.
Бутенко був звільнений через помилкові операції з хеджуванням газових контрактів "Нафтогазовидовудобування" (НГВ) – головного газовидобувного активу групи.
Ці рішення призвели до недоотримання прибутків акціонером ДТЕК.
Після звільнення Бутенко зосередився на власному бізнесі – видавництві Yakaboo.
Станом на 27 липня, згідно YouControl, директором Д.Трейдінг значиться Дмитро Сахарук – перший заступник гендиректора групи ДТЕК Максима Тімченка.
Васильєв буде займатись розвитком трейдингу електроенергії та газу в Європі.
Група продовжує шукати керівника трейдингу всередині України.
Крім того, ДТЕК розглядає можливість найняти колишніх менеджерів державної НАК "Нафтогаз України".
Це екс-виконавчий директор НАК Отто Ватерландер, який заявив про звільнення з Нафтогазу 21 вересня.
Також, це екс-директор Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" Максим Рабінович, який був звільнений на початку серпня.
До Нафтогазу Ватерландер працював в McKinsey, називає себе "консультантом з трансформації".
Рабінович до Нафтогазу працював в ДТЕК. І там, і там займався роздрібним продажем і клієнтським сервісом.
Автор: Сергій Головньов
Енергохолдинг ДТЕК Ріната Ахметова, за інформацією наших джерел, найняв росіянина Віталія Васильєва, який з 2004 по 2018 рік був директором Gazprom Marketing & Trading Ltd (GMT).
GMT – трейдерський підрозділ російського "Газпрому", який займається трейдінгом газу, електроенергії та нафтопродуктів в Європі, Азії та Америці.
На початку 2018 року Васильєв звільнився з посади директора GMT і пішов з Газпрому. Вже близько року він входить до Наглядової ради Д.Трейдінг.
Новий "головний трейдер" знадобився ДТЕК після того, як наприкінці липня компанія звільнила директора Д.Трейдінг Віталія Бутенка.
Бутенко був звільнений через помилкові операції з хеджуванням газових контрактів "Нафтогазовидовудобування" (НГВ) – головного газовидобувного активу групи.
Ці рішення призвели до недоотримання прибутків акціонером ДТЕК.
Після звільнення Бутенко зосередився на власному бізнесі – видавництві Yakaboo.
Станом на 27 липня, згідно YouControl, директором Д.Трейдінг значиться Дмитро Сахарук – перший заступник гендиректора групи ДТЕК Максима Тімченка.
Васильєв буде займатись розвитком трейдингу електроенергії та газу в Європі.
Група продовжує шукати керівника трейдингу всередині України.
Крім того, ДТЕК розглядає можливість найняти колишніх менеджерів державної НАК "Нафтогаз України".
Це екс-виконавчий директор НАК Отто Ватерландер, який заявив про звільнення з Нафтогазу 21 вересня.
Також, це екс-директор Газопостачальної компанії "Нафтогаз України" Максим Рабінович, який був звільнений на початку серпня.
До Нафтогазу Ватерландер працював в McKinsey, називає себе "консультантом з трансформації".
Рабінович до Нафтогазу працював в ДТЕК. І там, і там займався роздрібним продажем і клієнтським сервісом.
Автор: Сергій Головньов
nangs.org
СМИ: Главный исполнительный директор Gazprom Marketing and Trading ушел в отставку
Главный исполнительный директор Gazprom Marketing and Trading (GM&T) Виталий Васильев в пятницу принял решение уйти в отставку, сообщает агентство Блумберг со ссылкой на источники, знакомые с ситу...
Як енергетичний Комітет Ради розкритикував директора державного трейдера через "зливний аукціон" 30 липня
Комітет з питань енергетики Ради 22 вересня на своєму засіданні заслухав відповіді директора ДП "Гарантований покупець" (ГарПок) Костянтина Петриковця щодо аукціону з продажу електроенергії (е/е) 30 липня.
Дивитись тут з 02:23:20
Нагадаємо, на аукціоні ГарПок "злив" 830 тис. МВт-г з ціною по 1496 грн/МВт-г зі строком поставки 4 місяці у вересні-грудні.
Більшу частину ресурсу купили трейдери Ріната Ахметова і Ігоря Коломойського.
Аукціон пройшов в день підвищення граничних цін е/е (price cap) Нацкомісією з регулювання енергетики (НКРЕКП) до 4000 грн/МВт на Ринку на добу наперед (РДН) і Внутрішньодобовому ринку (ВДР) в денній зоні Об'єднаної енергосистеми (ОЕС).
Після підвищення прайс-кепів ціна е/е стрімко пішла вгору.
Тобто, підприємство продало на 4 місяці вперед е/е по липневих цінах. Це на 500 грн/МВт-г дешевше, ніж жовтневі ціни.
Про пояснення ГарПоку можна прочитати тут.
Їх суть в тому, що ГарПок не знав про підвищення прайс-кепів. А коли дізнався 30 липня, відмінити аукціон вже не міг.
Депутати вказали, що проект рішення НКРЕКП про підвищення прайс-кепів був опублікований ще 15 липня.
А 29 липня Петриковець був присутній на Антикризовому штабі під головуванням прем'єра, де голова НКРЕКП Валерій Тарасюк доповідав про підвищення прайс-кепів.
Пояснення Петриковця на це:
Ми дізнались про підвищення прайс-кепів в день, коли їх підняли.
Проект рішення – це не рішення.
На штабі питання обговорювалось, але рішення не було.
На наступному засіданні Комітету депутати планують заслухати представників державних генерацій щодо "довгих" продажів е/е перед підвищенням прайс-кепів.
Автор: Сергій Головньов
Комітет з питань енергетики Ради 22 вересня на своєму засіданні заслухав відповіді директора ДП "Гарантований покупець" (ГарПок) Костянтина Петриковця щодо аукціону з продажу електроенергії (е/е) 30 липня.
Дивитись тут з 02:23:20
Нагадаємо, на аукціоні ГарПок "злив" 830 тис. МВт-г з ціною по 1496 грн/МВт-г зі строком поставки 4 місяці у вересні-грудні.
Більшу частину ресурсу купили трейдери Ріната Ахметова і Ігоря Коломойського.
Аукціон пройшов в день підвищення граничних цін е/е (price cap) Нацкомісією з регулювання енергетики (НКРЕКП) до 4000 грн/МВт на Ринку на добу наперед (РДН) і Внутрішньодобовому ринку (ВДР) в денній зоні Об'єднаної енергосистеми (ОЕС).
Після підвищення прайс-кепів ціна е/е стрімко пішла вгору.
Тобто, підприємство продало на 4 місяці вперед е/е по липневих цінах. Це на 500 грн/МВт-г дешевше, ніж жовтневі ціни.
Про пояснення ГарПоку можна прочитати тут.
Їх суть в тому, що ГарПок не знав про підвищення прайс-кепів. А коли дізнався 30 липня, відмінити аукціон вже не міг.
Депутати вказали, що проект рішення НКРЕКП про підвищення прайс-кепів був опублікований ще 15 липня.
А 29 липня Петриковець був присутній на Антикризовому штабі під головуванням прем'єра, де голова НКРЕКП Валерій Тарасюк доповідав про підвищення прайс-кепів.
Пояснення Петриковця на це:
Ми дізнались про підвищення прайс-кепів в день, коли їх підняли.
Проект рішення – це не рішення.
На штабі питання обговорювалось, але рішення не було.
На наступному засіданні Комітету депутати планують заслухати представників державних генерацій щодо "довгих" продажів е/е перед підвищенням прайс-кепів.
Автор: Сергій Головньов
Ахметов домовився! Олігархи будуть платити за руду ще менше, ніж зараз
В законопроект 5600 до другого читання внесли зміни, в результаті яких олігархи-власники гірничо-металургійних комбінатів платитимуть ще менше ренти на видобуток руди, ніж зараз.
Як ми повідомляли, за чинними нормами Податкового кодексу ГЗК сплачують з кожної тони руди ренту в розмірі 11% та 12% - якщо ціна більше $70/т. База оподаткування – собівартість видобутку. Відповідно сьогодні з тони руди в бюджет потрапляє приблизно $3 ренти при ціні $120/т.
Команда Зеленського обіцяла збільшити надходження від ренти на руду, змінивши базу нарахування податку і ставки ренти законопроектом №5600. Через це законопроект прозвали "антиахметівськи", оскільки олігарх контролює 60% видобутку руди.
В першому читанні Базою оподаткування встановили ринкову ціну на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China. А також ввели диференційовані ставки ренти: 3,5% - якщо ціна руди до $100/т; 5% - якщо ціна більше $100/т, але не перевищує $200/т; і 10% - якщо ціна руди вища $200/т.
В липні спікер Ради Разумков відмовився виносити ЗП 5600 на голосування в другому читанні за скороченою процедурою. Розгляд ЗП перенесли на осінь. Паралельно депутати олігархів влаштували спам-атаку на ЗП 5600 – подали 11,6 тис правок.
В результаті до другого читання базу нарахування ренти зменшили – від неї відняли затрати на ставку руди з України до Китаю (мінус $15-20 від ціни), а також затрати на внутрішню логістику (ще мінус $10).
Тим часом ціни на руду падають – з $200/тонну влітку знижуються до $100/тону. В результаті, після зменшення бази нарахування, плата ренти на руду буду меншої, ніж зараз. Відповідні розрахунки провів старший економіст Центру економічних стратегій (ЦЕС) Юрій Гайдай.
Якщо від ціни руди в $100 відняти $20 на фрахт і ще -$10 на внутрішню логістику, то отримуємо $70. Це потенційна база нарахування ренти на руду в Україні. Далі ці $70 множимо на ставку ренти 3,5% і отримуємо $2,45 за тону руди — це ще менше за нинішні 3$. Хоч і на $0,5 але все ж економія. Українські олігархи переплачувати не люблять.
За півроку EBITDA (прибуток до оподаткування) Метінвесту Ахметова від продажу руди виросла в 4,5 рази - до $2,46 млрд. А EBITDA Ferrexpo Костянтина Жеваго виросла в 2,47 раза – до $868 млн.
Автор: Юрій Віннічук
В законопроект 5600 до другого читання внесли зміни, в результаті яких олігархи-власники гірничо-металургійних комбінатів платитимуть ще менше ренти на видобуток руди, ніж зараз.
Як ми повідомляли, за чинними нормами Податкового кодексу ГЗК сплачують з кожної тони руди ренту в розмірі 11% та 12% - якщо ціна більше $70/т. База оподаткування – собівартість видобутку. Відповідно сьогодні з тони руди в бюджет потрапляє приблизно $3 ренти при ціні $120/т.
Команда Зеленського обіцяла збільшити надходження від ренти на руду, змінивши базу нарахування податку і ставки ренти законопроектом №5600. Через це законопроект прозвали "антиахметівськи", оскільки олігарх контролює 60% видобутку руди.
В першому читанні Базою оподаткування встановили ринкову ціну на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China. А також ввели диференційовані ставки ренти: 3,5% - якщо ціна руди до $100/т; 5% - якщо ціна більше $100/т, але не перевищує $200/т; і 10% - якщо ціна руди вища $200/т.
В липні спікер Ради Разумков відмовився виносити ЗП 5600 на голосування в другому читанні за скороченою процедурою. Розгляд ЗП перенесли на осінь. Паралельно депутати олігархів влаштували спам-атаку на ЗП 5600 – подали 11,6 тис правок.
В результаті до другого читання базу нарахування ренти зменшили – від неї відняли затрати на ставку руди з України до Китаю (мінус $15-20 від ціни), а також затрати на внутрішню логістику (ще мінус $10).
Тим часом ціни на руду падають – з $200/тонну влітку знижуються до $100/тону. В результаті, після зменшення бази нарахування, плата ренти на руду буду меншої, ніж зараз. Відповідні розрахунки провів старший економіст Центру економічних стратегій (ЦЕС) Юрій Гайдай.
Якщо від ціни руди в $100 відняти $20 на фрахт і ще -$10 на внутрішню логістику, то отримуємо $70. Це потенційна база нарахування ренти на руду в Україні. Далі ці $70 множимо на ставку ренти 3,5% і отримуємо $2,45 за тону руди — це ще менше за нинішні 3$. Хоч і на $0,5 але все ж економія. Українські олігархи переплачувати не люблять.
За півроку EBITDA (прибуток до оподаткування) Метінвесту Ахметова від продажу руди виросла в 4,5 рази - до $2,46 млрд. А EBITDA Ferrexpo Костянтина Жеваго виросла в 2,47 раза – до $868 млн.
Автор: Юрій Віннічук
Як Енергоатом заплатить за неефективність Укрзалізниці
НАЕК Енергоатом 30 вересня провів спецацкціон, на якому продав 4,94 млн МВт-г електроенергії (е/е) трейдеру "Енерго Збут Транс", що входить в структуру Укрзалізниці (УЗ).
Строк поставки: з жовтеня 2021 по грудень 2022 року.
Ціна продажу: 1105 грн/МВт-г.
Згідно даних Української енергетичної біржі (УЕБ), місячний індекс базового навантаження на жовтень складає 2076 грн/МВт-г.
Тобто, Енергоатом продав УЗ ресурс майже в два рази дешевше ринку.
Перед тим Енергоатом на 20% обмежив поставки е/е в жовтні-грудні контрагентам, які раніше купили у нього е/е за двосторонніми договорами.
Такий крок був пояснений недостатністю ресурсу для виконання спецобов'язків з постачання е/е населенню.
Ціни в цих контрактах були однозначно вищими за ціну УЗ.
Такий спецаукціон став можливим після того, як наприкінці липня Кабмін вніс зміни у власну постанову №499 від 5 червня 2019 року, яка затверджує Порядок проведення аукціонів.
Весь 2021 рік УЗ перевозила вантажі за низькими тарифами, які навіть не покривали собівартості перевезення.
Лише з середини серпня УЗ підвищила на 8% тарифи для 1-го і 2-го класу вантажів, перевезення яких згідно класифікатора перевезень, коштує найменше.
Наступне підвищення на 30% планується з січня 2022 року. І це, за словами керівництва УЗ, лише виведе перевезення на беззбитковість.
До 1-го відносяться вугілля і залізна руда, які складають близько половини всіх перевезень УЗ.
До 2-го класу відноситься аграрна продукція: зерно, ліс, цукор і т.д.
З початку року світові ціни на руду, вугілля і зерно були найбільшими за всю історію.
Іншими словами, експортери отримували надприбутки, поки залізниця возила в порти їхні грузи собі в збиток.
Тепер ці збитки державній УЗ компенсує державний Енергоатом.
Нагадаємо, що найбільшими перевізниками вугілля і руди є відповідно ДТЕК Ріната Ахметова та Метінвест Ахметова і Вадима Новинського.
Також УЗ субсидувала FerrExpo Костянтина Жеваго. А також найбільші агрохолдинги: Kernel Андрія Веревського та МХП Юрія Косюка.
Вже два роки Енергоатом субсидує дешеву е/е для населення згідно ПСО.
До серпня 2020 року за його рахунок частково виплачувався "зелений" тариф.
Тепер держкомпанія стала дійною коровою, завдяки якій олігархи-експортери отримали надприбутки.
Автор: Сергій Головньов
НАЕК Енергоатом 30 вересня провів спецацкціон, на якому продав 4,94 млн МВт-г електроенергії (е/е) трейдеру "Енерго Збут Транс", що входить в структуру Укрзалізниці (УЗ).
Строк поставки: з жовтеня 2021 по грудень 2022 року.
Ціна продажу: 1105 грн/МВт-г.
Згідно даних Української енергетичної біржі (УЕБ), місячний індекс базового навантаження на жовтень складає 2076 грн/МВт-г.
Тобто, Енергоатом продав УЗ ресурс майже в два рази дешевше ринку.
Перед тим Енергоатом на 20% обмежив поставки е/е в жовтні-грудні контрагентам, які раніше купили у нього е/е за двосторонніми договорами.
Такий крок був пояснений недостатністю ресурсу для виконання спецобов'язків з постачання е/е населенню.
Ціни в цих контрактах були однозначно вищими за ціну УЗ.
Такий спецаукціон став можливим після того, як наприкінці липня Кабмін вніс зміни у власну постанову №499 від 5 червня 2019 року, яка затверджує Порядок проведення аукціонів.
Весь 2021 рік УЗ перевозила вантажі за низькими тарифами, які навіть не покривали собівартості перевезення.
Лише з середини серпня УЗ підвищила на 8% тарифи для 1-го і 2-го класу вантажів, перевезення яких згідно класифікатора перевезень, коштує найменше.
Наступне підвищення на 30% планується з січня 2022 року. І це, за словами керівництва УЗ, лише виведе перевезення на беззбитковість.
До 1-го відносяться вугілля і залізна руда, які складають близько половини всіх перевезень УЗ.
До 2-го класу відноситься аграрна продукція: зерно, ліс, цукор і т.д.
З початку року світові ціни на руду, вугілля і зерно були найбільшими за всю історію.
Іншими словами, експортери отримували надприбутки, поки залізниця возила в порти їхні грузи собі в збиток.
Тепер ці збитки державній УЗ компенсує державний Енергоатом.
Нагадаємо, що найбільшими перевізниками вугілля і руди є відповідно ДТЕК Ріната Ахметова та Метінвест Ахметова і Вадима Новинського.
Також УЗ субсидувала FerrExpo Костянтина Жеваго. А також найбільші агрохолдинги: Kernel Андрія Веревського та МХП Юрія Косюка.
Вже два роки Енергоатом субсидує дешеву е/е для населення згідно ПСО.
До серпня 2020 року за його рахунок частково виплачувався "зелений" тариф.
Тепер держкомпанія стала дійною коровою, завдяки якій олігархи-експортери отримали надприбутки.
Автор: Сергій Головньов
З законопроекту №5600 забрали норми про збільшення податків для олігархів
Ресурсний законопроект №5600 про внесення змін до Податкового кодексу, який влада прозвала "антиолігархічний", до другого читання втратив це значення. У фінальній версії ЗП зникли, а також були переписані, норми про збільшення податкових ставок для підприємств олігархів.
◽️Рента на руду. Ми розповідали, як в результаті зміни в ЗП 5600 податкової бази для сплати ренти на руду бюджет буде отримувати менше, ніж зараз. Але це не єдина втрата.
◽️Ще раніше із законопроекту зник акциз на зелену електроенергію (в розмірі 3,2%), який міг додатково дати бюджету 1,6 млрд грн. Найбільшим виробником електроенергії по зеленому тарифу є компанія ДТЕК ВДЕ Ріната Ахметова. Її частка ринку оцінюється в 23%. ДТЕК ВДЕ мав би сплачувати в рік мінімум 225 млн грн акцизу.
◽️Податок за зберігання відходів гірничою промисловістю – це ще одна норма, яка була переписана до другого читання таким чином, що ставка податку з 1,5 грн/тонну відходів ГЗК, яку запропонував Мінфін, скоротилася до 0,54 грн/т. В результаті податок на зберігання відходів ГЗК зросте лише на 0,05 грн/т. замість того, щоб збільшитись в три рази. Правка про зменшення цього податку від Данила Гетманцева!
Найбільші ГЗК належать Метінвесту Ріната Ахметова (60% ринку), Ferrexpo Костянтина Жеваго (20% ринку) та АрселорМіттал Кривий Ріг Лакшмі Міттала (10% ринку).
◽️Олігархам залишили пільгу на сплату податку на землю під підприємствами. На даний момент в Податковому кодексі вписана знижка на податок на землю в розмірі 25% від ставки, яку встановлюють місцеві ради. Мінфін хотів зобов'язати підприємства платити повний розмір податку на землю – до 3% від нормативної грошової оцінки. Однак в текст №5600 до другого читання норма про скасування пільги на податок на землю не потрапила.
◽️Податок на викиди СО2 повернеться забруднювачам. ЗП 5600 піднімає ставки податку за викиди СО2 з діючих 10 грн до 30 грн/тонна. Додаткові надходження від цього збільшення оцінюються в 2,1 млрд грн.
Ця норма між першим та другим читанням не змінилася. Однак в документі до другого читання з'явився пункт про те що не менше 70% цього податку спрямовується на модернізацію підприємств переробної промисловості та теплової генерації.
Підприємства з цих секторів – найбільші забруднювачі атмосфери в Україні. В рейтинг "12 найбільших забруднювачів" входять металургійні підприємства та теплові електростанції, дев'ять з яких належать Рінату Ахметову.
Більше про те як 5600 замість "антиолігархічного" ризикує отримати статус "антинародний" тут: https://bit.ly/3urVTR2
Автор: Юрій Віннічук
Ресурсний законопроект №5600 про внесення змін до Податкового кодексу, який влада прозвала "антиолігархічний", до другого читання втратив це значення. У фінальній версії ЗП зникли, а також були переписані, норми про збільшення податкових ставок для підприємств олігархів.
◽️Рента на руду. Ми розповідали, як в результаті зміни в ЗП 5600 податкової бази для сплати ренти на руду бюджет буде отримувати менше, ніж зараз. Але це не єдина втрата.
◽️Ще раніше із законопроекту зник акциз на зелену електроенергію (в розмірі 3,2%), який міг додатково дати бюджету 1,6 млрд грн. Найбільшим виробником електроенергії по зеленому тарифу є компанія ДТЕК ВДЕ Ріната Ахметова. Її частка ринку оцінюється в 23%. ДТЕК ВДЕ мав би сплачувати в рік мінімум 225 млн грн акцизу.
◽️Податок за зберігання відходів гірничою промисловістю – це ще одна норма, яка була переписана до другого читання таким чином, що ставка податку з 1,5 грн/тонну відходів ГЗК, яку запропонував Мінфін, скоротилася до 0,54 грн/т. В результаті податок на зберігання відходів ГЗК зросте лише на 0,05 грн/т. замість того, щоб збільшитись в три рази. Правка про зменшення цього податку від Данила Гетманцева!
Найбільші ГЗК належать Метінвесту Ріната Ахметова (60% ринку), Ferrexpo Костянтина Жеваго (20% ринку) та АрселорМіттал Кривий Ріг Лакшмі Міттала (10% ринку).
◽️Олігархам залишили пільгу на сплату податку на землю під підприємствами. На даний момент в Податковому кодексі вписана знижка на податок на землю в розмірі 25% від ставки, яку встановлюють місцеві ради. Мінфін хотів зобов'язати підприємства платити повний розмір податку на землю – до 3% від нормативної грошової оцінки. Однак в текст №5600 до другого читання норма про скасування пільги на податок на землю не потрапила.
◽️Податок на викиди СО2 повернеться забруднювачам. ЗП 5600 піднімає ставки податку за викиди СО2 з діючих 10 грн до 30 грн/тонна. Додаткові надходження від цього збільшення оцінюються в 2,1 млрд грн.
Ця норма між першим та другим читанням не змінилася. Однак в документі до другого читання з'явився пункт про те що не менше 70% цього податку спрямовується на модернізацію підприємств переробної промисловості та теплової генерації.
Підприємства з цих секторів – найбільші забруднювачі атмосфери в Україні. В рейтинг "12 найбільших забруднювачів" входять металургійні підприємства та теплові електростанції, дев'ять з яких належать Рінату Ахметову.
Більше про те як 5600 замість "антиолігархічного" ризикує отримати статус "антинародний" тут: https://bit.ly/3urVTR2
Автор: Юрій Віннічук
Українська гривня посіла шосте місце в рейтингу найбільш прибуткових валют світу
Bloomberg зробив рейтинг найбільш прибуткових валют світу 2021 року. В ньому українська гривня посіла шосте місце. За січень-вересень гривня зміцнилася до долара США на 7%.
На першому місці сейшельська рупія, яка з початку року зміцнилася на 60% завдяки відновленню туристичного бізнесу. Друге місце замбійська квача, третє - мозамбікський метікал, на четвертому - вірменський драм, на п'ятому - ангольська квача. Шосте – українська гривня.
Що означає лідерство у таких рейтингах?
Чим вища дохідність – тим вищий ризик. В лідерство вийшли валюти країн зі слабкими економіками, які залежать від зовнішніх факторів, наприклад від кількості туристів (як сейшельська рупія), або від динаміки міжнародних цін на комодітіз – сировинні товари такі як руда, сталь і зерно і від переказів трудових мігрантів (у випадку з гривнею).
В першій половині року ціни на сировинні товари демонстрували значний ріст, відповідно валюти країн-експортерів сировини, чиї економіки залежать від сировини/або туристів, зміцнювалися до основної торгової валюти – долара США.
Так ціни на руду в першій половині 2021 року встановили рекорд. Гляньте цей графік. За рудою зростали і ціни на сталь. Відповідно значно зросли надходження валютної від експорту. Наприклад в січні-вересні 2021 року надходження від експорту чорних металів зросли на 80% - до $ 10,3 млрд.
Однак в другій половині року ціни на руду різко пішли вниз, з $240/т до $120/т. Відповідно динаміка притоку валюти в Україну від руди і сталі в другій половині буде гіршою.
Водночас ціни на аграрний експорт з України продовжують перебувати на високому рівні, адже у світі зберігається високий попит на продовольство.
Тому можна закатувати сотні мільярдів в асфальт, "боротися" з олігархами чи офшорами, імітувати реформи, поки добробут країни буде залежати від високих цін на сировину, від переказів трудових мігрантів, які в січні-серпні перевели в Україну $9 млрд, а також від МВФ, який "подарував" $2,7 млрд та від інших кредиторів.
Автор: Юрій Віннічук
Bloomberg зробив рейтинг найбільш прибуткових валют світу 2021 року. В ньому українська гривня посіла шосте місце. За січень-вересень гривня зміцнилася до долара США на 7%.
На першому місці сейшельська рупія, яка з початку року зміцнилася на 60% завдяки відновленню туристичного бізнесу. Друге місце замбійська квача, третє - мозамбікський метікал, на четвертому - вірменський драм, на п'ятому - ангольська квача. Шосте – українська гривня.
Що означає лідерство у таких рейтингах?
Чим вища дохідність – тим вищий ризик. В лідерство вийшли валюти країн зі слабкими економіками, які залежать від зовнішніх факторів, наприклад від кількості туристів (як сейшельська рупія), або від динаміки міжнародних цін на комодітіз – сировинні товари такі як руда, сталь і зерно і від переказів трудових мігрантів (у випадку з гривнею).
В першій половині року ціни на сировинні товари демонстрували значний ріст, відповідно валюти країн-експортерів сировини, чиї економіки залежать від сировини/або туристів, зміцнювалися до основної торгової валюти – долара США.
Так ціни на руду в першій половині 2021 року встановили рекорд. Гляньте цей графік. За рудою зростали і ціни на сталь. Відповідно значно зросли надходження валютної від експорту. Наприклад в січні-вересні 2021 року надходження від експорту чорних металів зросли на 80% - до $ 10,3 млрд.
Однак в другій половині року ціни на руду різко пішли вниз, з $240/т до $120/т. Відповідно динаміка притоку валюти в Україну від руди і сталі в другій половині буде гіршою.
Водночас ціни на аграрний експорт з України продовжують перебувати на високому рівні, адже у світі зберігається високий попит на продовольство.
Тому можна закатувати сотні мільярдів в асфальт, "боротися" з олігархами чи офшорами, імітувати реформи, поки добробут країни буде залежати від високих цін на сировину, від переказів трудових мігрантів, які в січні-серпні перевели в Україну $9 млрд, а також від МВФ, який "подарував" $2,7 млрд та від інших кредиторів.
Автор: Юрій Віннічук
Постачальники перепродують промисловості газ для населення, отриманий від Нафтогазу за пільговими цінами
Голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко анонсував, що "компанія підпише нові договори, за якими постачальникам продаватимуться тільки ті обсяги газу, які відбирають їхні побутові споживачі (населення). Відбори газу для населення ідентифіковуватимуть завдяки індивідуальним ЕІС-кодам. Нові контракти діятимуть до травня. За умовами цих договорів, постачальники не зможуть перепродавати отриманий газ промисловості"
Цим дописом Вітренко підтвердив, що за діючими договорами, які були підписані командою Андрія Коболєва 28 квітня, в день його звільнення, постачальники продовжують продавати промисловості за ринковими цінами газ, який вони отримали за пільговими – по 7,4-8,2 грн/куб.
Суть підписаних в квітні контрактів в тому, що Нафтогаз, який контролює 70% видобутку газу в країні, впродовж року продає постачальникам газ по фіксованим цінам, а ті, в свою чергу, постачають населенню газ також по зафіксованій на рік вартості.
Однак виявилося, що контракти не передбачали обов'язковий продаж цього ресурсу лише населенню. Тобто, постачальники газу отримали ресурс для потреб населення в рази дешевше ринкової ціни, але їм не заборонили продавати газ промисловості.
Тоді Коболєв написав, що така схема перепродажу газу була погоджена з Президентом Володимиром Зеленським.
Тобто, отримавши газ по 7,4 або 8 грн/куб для населення, постачальник може продати газ на завод за комерційною ціною, яка щомісяця зростає. В липні спотова ціна газу на УЕБ була - 13 тис грн за тис куб, в серпні - 15, 7 тис, у вересні - 18,5 тис, а в жовтні - 28,65 тис за тис кубів.
Найбільший обсяг газу за пільговими цінами отримали постачальники олігарха Дмитра Фірташа, які працюють під брендом "Йе Енергія" – вони отримали 6 млрд куб м газу по 7,42 тис грн за тис. куб м. Ці постачальники афілійовані з облгазами олігарха, які під брендом "Регіональна газова компанія" розподіляють 70% газу в країні. Окрім того, Фірташу належить три з п'яти виробники азотних добрив, які використовують газ як сировину.
Ще в липні Вітренко визнав, що компанія "Йе Енергія" Фірташа і низка інших постачальників перепродують промпідприємствам газ, куплений у НКАу для населення за пільговими цінами. Однак зміни в контракти не внесли.
Тим часом на фоні рекордно високих цін на газ постачальники перепродують промисловості за ринковими цінами ресурс, отриманий від НАКу для населення. Нещодавно ДФС у Запорізькій області виявила постачальника, який перепродував промисловості газ для населення, отриманий за пільговими цінами. Збитки для держави становили 320 млн гривень.
У разі якщо у постачальника закінчиться законтрактований обсяг газу для населення, а грошей для його закупки по 30 тис грн/тис куб не вистачить, то його споживачі випадуть на "постачальника останньої надії" (ПОН) в особі газопостачальної компанії "Нафтогаз".
Але тут тарифи вищі в два рази. На жовтень ПОН підняв тарифи на 38% - до 16,56 грн/куб. Зараз "Нафтогаз" в якості ПОН обслуговує 600 тис домогосподарств. Але кількість таких споживачів може збільшитись.
Автор: Юрій Віннічук
Голова правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко анонсував, що "компанія підпише нові договори, за якими постачальникам продаватимуться тільки ті обсяги газу, які відбирають їхні побутові споживачі (населення). Відбори газу для населення ідентифіковуватимуть завдяки індивідуальним ЕІС-кодам. Нові контракти діятимуть до травня. За умовами цих договорів, постачальники не зможуть перепродавати отриманий газ промисловості"
Цим дописом Вітренко підтвердив, що за діючими договорами, які були підписані командою Андрія Коболєва 28 квітня, в день його звільнення, постачальники продовжують продавати промисловості за ринковими цінами газ, який вони отримали за пільговими – по 7,4-8,2 грн/куб.
Суть підписаних в квітні контрактів в тому, що Нафтогаз, який контролює 70% видобутку газу в країні, впродовж року продає постачальникам газ по фіксованим цінам, а ті, в свою чергу, постачають населенню газ також по зафіксованій на рік вартості.
Однак виявилося, що контракти не передбачали обов'язковий продаж цього ресурсу лише населенню. Тобто, постачальники газу отримали ресурс для потреб населення в рази дешевше ринкової ціни, але їм не заборонили продавати газ промисловості.
Тоді Коболєв написав, що така схема перепродажу газу була погоджена з Президентом Володимиром Зеленським.
Тобто, отримавши газ по 7,4 або 8 грн/куб для населення, постачальник може продати газ на завод за комерційною ціною, яка щомісяця зростає. В липні спотова ціна газу на УЕБ була - 13 тис грн за тис куб, в серпні - 15, 7 тис, у вересні - 18,5 тис, а в жовтні - 28,65 тис за тис кубів.
Найбільший обсяг газу за пільговими цінами отримали постачальники олігарха Дмитра Фірташа, які працюють під брендом "Йе Енергія" – вони отримали 6 млрд куб м газу по 7,42 тис грн за тис. куб м. Ці постачальники афілійовані з облгазами олігарха, які під брендом "Регіональна газова компанія" розподіляють 70% газу в країні. Окрім того, Фірташу належить три з п'яти виробники азотних добрив, які використовують газ як сировину.
Ще в липні Вітренко визнав, що компанія "Йе Енергія" Фірташа і низка інших постачальників перепродують промпідприємствам газ, куплений у НКАу для населення за пільговими цінами. Однак зміни в контракти не внесли.
Тим часом на фоні рекордно високих цін на газ постачальники перепродують промисловості за ринковими цінами ресурс, отриманий від НАКу для населення. Нещодавно ДФС у Запорізькій області виявила постачальника, який перепродував промисловості газ для населення, отриманий за пільговими цінами. Збитки для держави становили 320 млн гривень.
У разі якщо у постачальника закінчиться законтрактований обсяг газу для населення, а грошей для його закупки по 30 тис грн/тис куб не вистачить, то його споживачі випадуть на "постачальника останньої надії" (ПОН) в особі газопостачальної компанії "Нафтогаз".
Але тут тарифи вищі в два рази. На жовтень ПОН підняв тарифи на 38% - до 16,56 грн/куб. Зараз "Нафтогаз" в якості ПОН обслуговує 600 тис домогосподарств. Але кількість таких споживачів може збільшитись.
Автор: Юрій Віннічук
Як Центренерго підготувалось до зими
Конспірологічний пост про Кузяру, Вороб'я і вугілля з Білорусі
Державна генерація Центренерго (ЦЕ) 30 вересня опублікувала реліз про те, що готова до осінньо-зимового періоду (ОЗП) 2021-2022 років.
Ну як готова? Станом на 4 жовтня на складах трьох станцій ЦЕ знаходиться 77,4 тис. тон вугілля, в 10 разів менше визначеної Міненерго норми.
Всього на 12 станціях 715,5 тис. тон вугілля. За нормативами Міненерго необхідно 2,5 млн тон.
У своєму релізі ЦЕ пише, що протягом ОЗП закупить 350 тис. тон в Польщі, 100 тис. тон з Казахстану та 37,5 тис тон з США – половину човна, який замовив ДТЕК Ріната Ахметова.
Так от, з Польщі їде по декілька десятків вагонів на місяць – близько 5 тис. тон.
З Казахстану поки зовсім не їде – проблеми з логістикою.
По факту, крім держшахт, вугілля ніхто не постачає.
За нашою інформацією, є задумка відновити історію 2019 року.
Тоді вугілля для ЦЕ завозили компанії Ігоря Коломойського з Білорусі.
Організатором цих поставок з боку покупця був білоруський олігарх Микола Воробей.
До початку цього року він був формальним власником оператора дизельпроводу "ПрикарпатЗахідТранс", на якому заробляв Віктор Медведчук.
В цьому контексті цікаво, що у вересні українська влада провела спецоперацію по затриманню у Туреччині Сергія Кузяри.
Його звинувачують у державній зраді та організації схеми постачання вугілля з Л/ДНР в 2014-2015 роках.
Про це 22 вересня повідомив міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
А 24 вересня в своєму Facebook про це написала генпрокурор Ірина Венедиктова.
Звісно ж, не називаючи прізвища Кузяри.
Підозрюваного взяли під варту із можливістю внесення застави у 0,5 млрд грн.
Кузяра – син Володимира Кузяри, який у радянські часи керував об'єднанням Макіїввугілля.
За часів Віктора Януковича Сергія Кузяру називали "смотрящім за вугільною галуззю".
Він був партнером колишнього власника Донбасенерго Ігоря Гуменюка. Знає "вугільних генералів" з Донбасу та РФ.
Серед інших, Кузяра є товаришем згаданого Миколи Вороб'я з Білорусі.
Конспірологія полягає в тому, що Кузяру взяли в "заручники", щоб Воробей та партнери організували поставки вугілля марки "Т" (не видобувається в Україні) для Центренерго.
Занадто дивними є час і обставини затримання Кузяри. В той час з Л/ДНР вугілля постачали багато народу. Включаючи ДТЕК Ахметова, який контролював свої шахти на Донбасі до початку 2017 року.
Мабуть, про джерела надходження вугілля дізнаємось вже на початку наступного року.
Якщо дожевем.
Автор: Сергій Головньов
На фото Кузяра і Воробей
Конспірологічний пост про Кузяру, Вороб'я і вугілля з Білорусі
Державна генерація Центренерго (ЦЕ) 30 вересня опублікувала реліз про те, що готова до осінньо-зимового періоду (ОЗП) 2021-2022 років.
Ну як готова? Станом на 4 жовтня на складах трьох станцій ЦЕ знаходиться 77,4 тис. тон вугілля, в 10 разів менше визначеної Міненерго норми.
Всього на 12 станціях 715,5 тис. тон вугілля. За нормативами Міненерго необхідно 2,5 млн тон.
У своєму релізі ЦЕ пише, що протягом ОЗП закупить 350 тис. тон в Польщі, 100 тис. тон з Казахстану та 37,5 тис тон з США – половину човна, який замовив ДТЕК Ріната Ахметова.
Так от, з Польщі їде по декілька десятків вагонів на місяць – близько 5 тис. тон.
З Казахстану поки зовсім не їде – проблеми з логістикою.
По факту, крім держшахт, вугілля ніхто не постачає.
За нашою інформацією, є задумка відновити історію 2019 року.
Тоді вугілля для ЦЕ завозили компанії Ігоря Коломойського з Білорусі.
Організатором цих поставок з боку покупця був білоруський олігарх Микола Воробей.
До початку цього року він був формальним власником оператора дизельпроводу "ПрикарпатЗахідТранс", на якому заробляв Віктор Медведчук.
В цьому контексті цікаво, що у вересні українська влада провела спецоперацію по затриманню у Туреччині Сергія Кузяри.
Його звинувачують у державній зраді та організації схеми постачання вугілля з Л/ДНР в 2014-2015 роках.
Про це 22 вересня повідомив міністр внутрішніх справ Денис Монастирський.
А 24 вересня в своєму Facebook про це написала генпрокурор Ірина Венедиктова.
Звісно ж, не називаючи прізвища Кузяри.
Підозрюваного взяли під варту із можливістю внесення застави у 0,5 млрд грн.
Кузяра – син Володимира Кузяри, який у радянські часи керував об'єднанням Макіїввугілля.
За часів Віктора Януковича Сергія Кузяру називали "смотрящім за вугільною галуззю".
Він був партнером колишнього власника Донбасенерго Ігоря Гуменюка. Знає "вугільних генералів" з Донбасу та РФ.
Серед інших, Кузяра є товаришем згаданого Миколи Вороб'я з Білорусі.
Конспірологія полягає в тому, що Кузяру взяли в "заручники", щоб Воробей та партнери організували поставки вугілля марки "Т" (не видобувається в Україні) для Центренерго.
Занадто дивними є час і обставини затримання Кузяри. В той час з Л/ДНР вугілля постачали багато народу. Включаючи ДТЕК Ахметова, який контролював свої шахти на Донбасі до початку 2017 року.
Мабуть, про джерела надходження вугілля дізнаємось вже на початку наступного року.
Якщо дожевем.
Автор: Сергій Головньов
На фото Кузяра і Воробей
У вересні Україна імпортувала найбільші за рік обсяги газу по $344/тис куб м. Половина газу була імпортована з РФ. Що відбувається? І чому бюджет втратив пару мільярдів
У вересні через українську митницю було оформлено 3 млрд куб м газу на $1,1 млрд. Це найбільші за весь 2021 рік обсяги розмитнення імпортного газу.
Середня ціна розмитненого газу становила $344 за тис. куб. м. Це при тому, що ціна газу на європейських біржах перевищила $1000 за тис куб м.
Більша половина цього газу була поставлена з Росії. На це звернув увагу аналітик з Dragon Capital Денис Саква.
Як виявилося, митниця зарахувала у вересневу статистику оформлення Нафтогазом газу, який Газпром поставив Україні у 2015 році. Тоді Нафтогаз відмовився підписувати акт прийому-передачі газу, оскільки кремлівська монополія включила в нього обсяги газу, які вона поставила на окуповані Росією території Донецької та Луганської областей.
Зараз газ оформили не на підставі актів приймання-передавання газу між Газпромом та Нафтогазом, а на підставі довідки Укртрансгазу.
Тобто, в жовтні-листопаді 2015 році в Україну було поставлено Газпромом 2,4 млрд куб м газу, які не пройшли митне оформлення. Державна фіскальна служба (ДФС) побачила в цьому спробу ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
ДФС завела проти посадових осіб компанії справу за підозрою в ухиленні від сплати податків. В тому числі – проти тодішнього голови правління Андрія Коболєва. В 2018 році ДФС нарахувала Коболєву штраф на 8,3 млрд грн по цій справі.
Податкові міліціонери готувалися повідомити менеджерам НАКу підозру в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та обрати їм запобіжний захід. За нашою інформацією, ще місяць тому Коболєв готувався до арешту.
У вересні 2021 року НАК сплатив до бюджету 3 млрд грн ПДВ. Ймовірно таким чином у компанії "попросили" додати грошей у бюджет.
Другий момент - зменшення обсягів надходження рентних платежів до бюджету від газовидобувних компаній.
Для розрахунку ренти на газ в Україні беруться середні ціни імпортованого за місяць газу, згідно даних митниці. Однак у вересні через митницю було проведено значні обсяги газу по цінах 2015 року.
Як підрахував екс-менеджер Нафтогазу Олексій Хабатюк, середня ціна імпорту зменшилася з $546 до $344 за тис. кубів. В результаті замість 5,91 млрд грн ренти газовидобувні компанії сплатять до бюджету 3,66 млрд грн ренти.
Тобто, державний Нафтогаз сплатив 3 млрд грн ПДВ, а видобувні компанії, включаючи державне Укргазвидобування і приватних видобувників з часткою приблизно 30%, не доплатять в бюджет 2,25 млрд грн ренти.
Цією справою ДФС допомогла газовидобувним компаніям заощадити на сплаті податків за період, коли ціни на газ досягли пікових значень – вище $1300 за тис. куб. м.
Автор: Юрій Віннічук
У вересні через українську митницю було оформлено 3 млрд куб м газу на $1,1 млрд. Це найбільші за весь 2021 рік обсяги розмитнення імпортного газу.
Середня ціна розмитненого газу становила $344 за тис. куб. м. Це при тому, що ціна газу на європейських біржах перевищила $1000 за тис куб м.
Більша половина цього газу була поставлена з Росії. На це звернув увагу аналітик з Dragon Capital Денис Саква.
Як виявилося, митниця зарахувала у вересневу статистику оформлення Нафтогазом газу, який Газпром поставив Україні у 2015 році. Тоді Нафтогаз відмовився підписувати акт прийому-передачі газу, оскільки кремлівська монополія включила в нього обсяги газу, які вона поставила на окуповані Росією території Донецької та Луганської областей.
Зараз газ оформили не на підставі актів приймання-передавання газу між Газпромом та Нафтогазом, а на підставі довідки Укртрансгазу.
Тобто, в жовтні-листопаді 2015 році в Україну було поставлено Газпромом 2,4 млрд куб м газу, які не пройшли митне оформлення. Державна фіскальна служба (ДФС) побачила в цьому спробу ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
ДФС завела проти посадових осіб компанії справу за підозрою в ухиленні від сплати податків. В тому числі – проти тодішнього голови правління Андрія Коболєва. В 2018 році ДФС нарахувала Коболєву штраф на 8,3 млрд грн по цій справі.
Податкові міліціонери готувалися повідомити менеджерам НАКу підозру в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах та обрати їм запобіжний захід. За нашою інформацією, ще місяць тому Коболєв готувався до арешту.
У вересні 2021 року НАК сплатив до бюджету 3 млрд грн ПДВ. Ймовірно таким чином у компанії "попросили" додати грошей у бюджет.
Другий момент - зменшення обсягів надходження рентних платежів до бюджету від газовидобувних компаній.
Для розрахунку ренти на газ в Україні беруться середні ціни імпортованого за місяць газу, згідно даних митниці. Однак у вересні через митницю було проведено значні обсяги газу по цінах 2015 року.
Як підрахував екс-менеджер Нафтогазу Олексій Хабатюк, середня ціна імпорту зменшилася з $546 до $344 за тис. кубів. В результаті замість 5,91 млрд грн ренти газовидобувні компанії сплатять до бюджету 3,66 млрд грн ренти.
Тобто, державний Нафтогаз сплатив 3 млрд грн ПДВ, а видобувні компанії, включаючи державне Укргазвидобування і приватних видобувників з часткою приблизно 30%, не доплатять в бюджет 2,25 млрд грн ренти.
Цією справою ДФС допомогла газовидобувним компаніям заощадити на сплаті податків за період, коли ціни на газ досягли пікових значень – вище $1300 за тис. куб. м.
Автор: Юрій Віннічук
Меморандум президента про пільгові тарифи на газ - не працює. Бюджетні і комунальні установи купують газ по 35 - 45 тис грн/тис кубів
По всій Україні директори шкіл та дитячих садочків, які опалюють приміщення власними котельнями, поставлені перед вибором: купувати газ 35-45 тис грн/тис куб м, щоб розпочати опалювальний сезон, або закриватися.
Адже меморандум про не підвищення тарифів на опалення та на газ для населення та бюджетних установ, який було підписано 30 вересня під головуванням Президента Володимира Зеленського, не працює в частині постачання газу держ та комунальному сектору.
Меморандумом передбачає, що до кінця опалювального сезону 2021-2022 років тарифи на тепло та гарячу воду не зростатимуть. Ціна газу становитиме 7,42 грн/куб м для постачальників тепла населенню та 13,66 грн/куб м - для бюджетних установ і постачальників тепла бюджетним установам.
Продавати газ по цих цінах зобов'язали газопостачальну компанію "Нафтогаз Трейдинг", яка входить в Нафтогаз. Але для бюджетних і комунальних структур цей меморандум не працює.
За законом бюджетні установи зобов'язані укладати договори лише через проведення тендерів. Ці тендери вони проводять, але "Нафтогаз Трейдинг" на них не приходить. Очільники місцевих органів влади розповідають, що не можуть зв'язатись з "Нафтогаз Трейдинг" щоб вмовити їх прийти на тендери із зазначеною у меморандумі ціною. У НАКу буквально не беруть слухавку (ми перевіряли).
Водночас через високу ціну газу приватні постачальники масово розривають договори з державним та комунальним секторам, які були укладені раніше за значно нижчими цінами.
Найбільш медійний приклад: в жовтні компанія "Укр Газ Ресурс" зятя Злочевуського - Андрія Кучкова відмовилася постачати газ Херсонській обласній клінічній лікарні. Компанія мала поставити газ по 7,48 тис грн за тис куб м. В результаті лікарня оголосила новий тендер на придбання газу з очікуваною вартістю 4 млн грн – по 35 грн/куб.
Газові постачальники розповідають, що такі ситуації – масові по всій країні. Це ж підтверджуються тендерами, які опубліковані в Prozorro. Очікувана вартість в них відповідає ціні від 35 до 45 грн/куб.
Це підтвердження того, що НАК не приходить на ці тендери, натомість на них приходять приватні постачальники з ринковими цінами від 35 тис/куб м.
На носі опалювальний сезон і підприємства державного сектору вимушені терміново укладають договори за цими високими цінами, які однак не передбачені у їхніх бюджетах.
В результаті через пару місяців гроші у цих бюджетних установ закінчиться. Окрім того, цілком ймовірно, що керівники цих установ матимуть розмову з правоохоронними органами, включно з врученням підозри про розтрату в особливо великих розмірах, адже газ Нафтогазу згідно з меморандумом був по 13,66 грн/куб м, а не по 35-45 грн.
Однак купити НАКівський газ зараз вони поки не можуть, тим часом середньодобова температура щодоби знижуються. Більше тут: https://bit.ly/3mFO4UC
По всій Україні директори шкіл та дитячих садочків, які опалюють приміщення власними котельнями, поставлені перед вибором: купувати газ 35-45 тис грн/тис куб м, щоб розпочати опалювальний сезон, або закриватися.
Адже меморандум про не підвищення тарифів на опалення та на газ для населення та бюджетних установ, який було підписано 30 вересня під головуванням Президента Володимира Зеленського, не працює в частині постачання газу держ та комунальному сектору.
Меморандумом передбачає, що до кінця опалювального сезону 2021-2022 років тарифи на тепло та гарячу воду не зростатимуть. Ціна газу становитиме 7,42 грн/куб м для постачальників тепла населенню та 13,66 грн/куб м - для бюджетних установ і постачальників тепла бюджетним установам.
Продавати газ по цих цінах зобов'язали газопостачальну компанію "Нафтогаз Трейдинг", яка входить в Нафтогаз. Але для бюджетних і комунальних структур цей меморандум не працює.
За законом бюджетні установи зобов'язані укладати договори лише через проведення тендерів. Ці тендери вони проводять, але "Нафтогаз Трейдинг" на них не приходить. Очільники місцевих органів влади розповідають, що не можуть зв'язатись з "Нафтогаз Трейдинг" щоб вмовити їх прийти на тендери із зазначеною у меморандумі ціною. У НАКу буквально не беруть слухавку (ми перевіряли).
Водночас через високу ціну газу приватні постачальники масово розривають договори з державним та комунальним секторам, які були укладені раніше за значно нижчими цінами.
Найбільш медійний приклад: в жовтні компанія "Укр Газ Ресурс" зятя Злочевуського - Андрія Кучкова відмовилася постачати газ Херсонській обласній клінічній лікарні. Компанія мала поставити газ по 7,48 тис грн за тис куб м. В результаті лікарня оголосила новий тендер на придбання газу з очікуваною вартістю 4 млн грн – по 35 грн/куб.
Газові постачальники розповідають, що такі ситуації – масові по всій країні. Це ж підтверджуються тендерами, які опубліковані в Prozorro. Очікувана вартість в них відповідає ціні від 35 до 45 грн/куб.
Це підтвердження того, що НАК не приходить на ці тендери, натомість на них приходять приватні постачальники з ринковими цінами від 35 тис/куб м.
На носі опалювальний сезон і підприємства державного сектору вимушені терміново укладають договори за цими високими цінами, які однак не передбачені у їхніх бюджетах.
В результаті через пару місяців гроші у цих бюджетних установ закінчиться. Окрім того, цілком ймовірно, що керівники цих установ матимуть розмову з правоохоронними органами, включно з врученням підозри про розтрату в особливо великих розмірах, адже газ Нафтогазу згідно з меморандумом був по 13,66 грн/куб м, а не по 35-45 грн.
Однак купити НАКівський газ зараз вони поки не можуть, тим часом середньодобова температура щодоби знижуються. Більше тут: https://bit.ly/3mFO4UC
На фото ріст середньої очікуваної ціни на газ в тендерних оголошеннях державних установ після підписання меморандуму з Нафтогазом, яким їм було гарантовано газ по 13,66 грн/куб м.
Сьогодні ми написали, що цей меморандум не працює, оскільки за законом бюджетні установи зобов'язані укладати договори лише через проведення тендерів. Ці тендери вони проводять, але "Нафтогаз Трейдинг" на них не приходить.
Тому державний та комунальний сектор почали оголошувати тендери за ринковими цінами. З 1 по 8 жовтня середня очікувана ціна закупівлі газу виросла з 29 тис грн до 41 тис грн/тис куб м.
Сьогодні ми написали, що цей меморандум не працює, оскільки за законом бюджетні установи зобов'язані укладати договори лише через проведення тендерів. Ці тендери вони проводять, але "Нафтогаз Трейдинг" на них не приходить.
Тому державний та комунальний сектор почали оголошувати тендери за ринковими цінами. З 1 по 8 жовтня середня очікувана ціна закупівлі газу виросла з 29 тис грн до 41 тис грн/тис куб м.
Більше 600 тис. домогосподарств будуть платити за газ 16,5 грн/куб м замість 8 грн
В Україні банкрутують постачальники газу населенню, а їхні споживачі переходять до постачальника "останньої надії" (ПОН), у якого тарифи вищі від фіксованої ціни на газ.
Постачальника "останньої надії" - це механізм страхування споживачів, які втратили постачальника в результаті банкрутства компанії, або у разі відсутності у нього газу. В таких випадках споживач автоматично переходить на ПОН і має 60 днів, щоб підписати договір з новим постачальником газу. При цьому весь цей час він буде сплачувати вищий тариф на газ.
Тариф для населення, якщо газ постачає постачальник, коливається в межах 8 грн/куб. Водночас тариф постачальника "останньої надії" – 16,5 грн/куб.
Функції постачальника "останньої надії" виконує Газопостачальна компанія Нафтогаз України. Вона паралельно є звичайним постачальником газу і має тариф -7,96 грн/куб. Її клієнтами є близько 1,2 млн домогосподарств.
Тобто у ГПК Нафтогаз – дві функції: звичайне постачання газу по 7,96 грн і ПОН – де тариф становить 16,5 грн/куб.
Абонент, який перейшов на ПОН, не може автоматично перейти до постачальника ГПК Нафтогаз, адже йому потрібно подати заявку і підписати договір.
Зараз через відмову постачальників продавати газ населенню на постачальника "останньої надії" перейшло 600 тисяч побутових споживачів. В жовтні тариф ПОНа виріс на більш ніж на 4 грн, в результаті чого вони будуть сплачувати 16,95 грн/куб.
Найбільш свіжий випадок трапився в жовтні в Одеські області. Тут компанія ТОВ "Газ Технолоджі" припинила постачання газу населенню. В результаті, 126 тис. побутових клієнтів компанії перейшли на обслуговування до ПОН. Компанію пов'язують з Одесагаз Ігоря Учителя.
У вересні припинило постачання ТОВ "Полтавагаз збут", пов'язаний з Полтавагаз Олексія Лелюка. Компанія забезпечувала газом 213 тисяч домогосподарств в Полтавській області.
В липні аналогічна історія сталася і в Донецькій області. Там пішов постачальник газу "Азовгаз", що належав Маріупольгазу Олега Іванющенка (родич Юри Іванющенка). На ПОН було переведено 154 тисячі побутових клієнтів у Маріуполі, а також в Мангушському та Нікольському районах Донецької області.
В березні без постачальника газу лишилися мешканці Горішніх Плавнів, Кременчука та Кременчуцького району. Там газ продавали постачальники групи "Содружество" херсонського бізнесмена Віктора Попова. 138 тисяч побутових клієнтів перейшло на ПОН.
Загалом ПОН постачає газ населенню в Донецькій, Херсонській, Одеській та Полтавській областях, у місті Кременець Тернопільської області, у Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, Коростишеві та Коростишівському районі Житомирської області, місті Шепетівка Хмельницької області.
Від початку запуск ринку газу для населення в серпні 2020 року, тарифи ПОН були меншими, ніж ціна газу для населення. Це допомогло ГПК Нафтогаз швидко нарощувати портфель споживачів. Нафтогаз мав ресурс і низьку ціну для населення.
Відтак, випадіння на ПОН побутових споживачів ніяк не погіршувало їх ситуацію. Втім, із початку 2021 року, коли ціни на газ в Європі почали зростати, тариф ПОН вже значно відрізнявся від ціни постачальників.
В Україні банкрутують постачальники газу населенню, а їхні споживачі переходять до постачальника "останньої надії" (ПОН), у якого тарифи вищі від фіксованої ціни на газ.
Постачальника "останньої надії" - це механізм страхування споживачів, які втратили постачальника в результаті банкрутства компанії, або у разі відсутності у нього газу. В таких випадках споживач автоматично переходить на ПОН і має 60 днів, щоб підписати договір з новим постачальником газу. При цьому весь цей час він буде сплачувати вищий тариф на газ.
Тариф для населення, якщо газ постачає постачальник, коливається в межах 8 грн/куб. Водночас тариф постачальника "останньої надії" – 16,5 грн/куб.
Функції постачальника "останньої надії" виконує Газопостачальна компанія Нафтогаз України. Вона паралельно є звичайним постачальником газу і має тариф -7,96 грн/куб. Її клієнтами є близько 1,2 млн домогосподарств.
Тобто у ГПК Нафтогаз – дві функції: звичайне постачання газу по 7,96 грн і ПОН – де тариф становить 16,5 грн/куб.
Абонент, який перейшов на ПОН, не може автоматично перейти до постачальника ГПК Нафтогаз, адже йому потрібно подати заявку і підписати договір.
Зараз через відмову постачальників продавати газ населенню на постачальника "останньої надії" перейшло 600 тисяч побутових споживачів. В жовтні тариф ПОНа виріс на більш ніж на 4 грн, в результаті чого вони будуть сплачувати 16,95 грн/куб.
Найбільш свіжий випадок трапився в жовтні в Одеські області. Тут компанія ТОВ "Газ Технолоджі" припинила постачання газу населенню. В результаті, 126 тис. побутових клієнтів компанії перейшли на обслуговування до ПОН. Компанію пов'язують з Одесагаз Ігоря Учителя.
У вересні припинило постачання ТОВ "Полтавагаз збут", пов'язаний з Полтавагаз Олексія Лелюка. Компанія забезпечувала газом 213 тисяч домогосподарств в Полтавській області.
В липні аналогічна історія сталася і в Донецькій області. Там пішов постачальник газу "Азовгаз", що належав Маріупольгазу Олега Іванющенка (родич Юри Іванющенка). На ПОН було переведено 154 тисячі побутових клієнтів у Маріуполі, а також в Мангушському та Нікольському районах Донецької області.
В березні без постачальника газу лишилися мешканці Горішніх Плавнів, Кременчука та Кременчуцького району. Там газ продавали постачальники групи "Содружество" херсонського бізнесмена Віктора Попова. 138 тисяч побутових клієнтів перейшло на ПОН.
Загалом ПОН постачає газ населенню в Донецькій, Херсонській, Одеській та Полтавській областях, у місті Кременець Тернопільської області, у Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, Коростишеві та Коростишівському районі Житомирської області, місті Шепетівка Хмельницької області.
Від початку запуск ринку газу для населення в серпні 2020 року, тарифи ПОН були меншими, ніж ціна газу для населення. Це допомогло ГПК Нафтогаз швидко нарощувати портфель споживачів. Нафтогаз мав ресурс і низьку ціну для населення.
Відтак, випадіння на ПОН побутових споживачів ніяк не погіршувало їх ситуацію. Втім, із початку 2021 року, коли ціни на газ в Європі почали зростати, тариф ПОН вже значно відрізнявся від ціни постачальників.
Ахметов за допомогою нардепа Волинця "збиває" підвищення тарифів на перевезення своїх руди і вугілля
Голова Незалежної профспілки гірників (НПГУ), нардеп від Батьківщини Михайло Волинець через підконтрольну йому Вільну профспілку залізничників (ВПЗУ) організував "італійський страйк" на "Укрзалізниці" (УЗ).
ВПЗУ очолює Володимир Козельський, який є помічником нардепа Волинця.
Члени профспілки не приймають локомотиви в роботу згідно чинних норм, прискіпуючись до дрібниць.
Через це УЗ затримує перевезення в період пікового сезону вивозу зерна в порти для експорту.
ВПЗУ і Волинець вимагають підвищити зарплату, що логічно. І, чомусь – змінити правління і наглядову раду УЗ.
Показово, що коли до березня 2021 року УЗ очолював лояльний до Ахметова Володимир Жмак, Волинця зарплата залізничників не хвилювала. Хоча тоді вона також не росла.
ВПЗУ представляють близько 900 співробітників УЗ.
Паралельно, керівник УЗ Олександр Камишін веде переговори про підвищення зарплати з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників Вадима Бубняка.
В цю профспілку входить більшість робітників УЗ.
В УЗ кажуть, що протягом двох тижнів може бути угода про підвищення зарплати.
Чого хоче Ахметов від УЗ?
Скасування підвищення тарифів на вантажні перевезення для 1-го тарифного класу вантажів з січня 2022 року на 30%.
До 1-го класу вантажів відносяться залізна руда і вугілля.
Найбільший обсяг цієї сировини видобуває Метінвест Ахметова-Новинського і ДТЕК Ахметова відповідно.
Руда та вугілля складають близько половини всіх перевезень УЗ.
Тарифи на їх перевезення не покривають собівартості.
Доречі, саме через це в УЗ немає грошей на підвищення зарплат.
Протести проходять у супроводі телекамер ТРК Україна.
Телеканал Ахметова постійно говорить про "вбивче для промисловості" рішення – підвищити тарифи УЗ на перевезення вантажів.
Коли в 2015 році ДТЕК Ахметова вимагав підвищення тарифів на електроенергію, саме Волинець організовував протести шахтарів в Києві.
Коли у вересні 2020 року Ахметов не міг поділити з Коломойським Криворізький залізорудний комбінат (КЗРК), саме Волинець організовував страйки на КЗРК.
Та він вже і не ховається.
Голова Незалежної профспілки гірників (НПГУ), нардеп від Батьківщини Михайло Волинець через підконтрольну йому Вільну профспілку залізничників (ВПЗУ) організував "італійський страйк" на "Укрзалізниці" (УЗ).
ВПЗУ очолює Володимир Козельський, який є помічником нардепа Волинця.
Члени профспілки не приймають локомотиви в роботу згідно чинних норм, прискіпуючись до дрібниць.
Через це УЗ затримує перевезення в період пікового сезону вивозу зерна в порти для експорту.
ВПЗУ і Волинець вимагають підвищити зарплату, що логічно. І, чомусь – змінити правління і наглядову раду УЗ.
Показово, що коли до березня 2021 року УЗ очолював лояльний до Ахметова Володимир Жмак, Волинця зарплата залізничників не хвилювала. Хоча тоді вона також не росла.
ВПЗУ представляють близько 900 співробітників УЗ.
Паралельно, керівник УЗ Олександр Камишін веде переговори про підвищення зарплати з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників Вадима Бубняка.
В цю профспілку входить більшість робітників УЗ.
В УЗ кажуть, що протягом двох тижнів може бути угода про підвищення зарплати.
Чого хоче Ахметов від УЗ?
Скасування підвищення тарифів на вантажні перевезення для 1-го тарифного класу вантажів з січня 2022 року на 30%.
До 1-го класу вантажів відносяться залізна руда і вугілля.
Найбільший обсяг цієї сировини видобуває Метінвест Ахметова-Новинського і ДТЕК Ахметова відповідно.
Руда та вугілля складають близько половини всіх перевезень УЗ.
Тарифи на їх перевезення не покривають собівартості.
Доречі, саме через це в УЗ немає грошей на підвищення зарплат.
Протести проходять у супроводі телекамер ТРК Україна.
Телеканал Ахметова постійно говорить про "вбивче для промисловості" рішення – підвищити тарифи УЗ на перевезення вантажів.
Коли в 2015 році ДТЕК Ахметова вимагав підвищення тарифів на електроенергію, саме Волинець організовував протести шахтарів в Києві.
Коли у вересні 2020 року Ахметов не міг поділити з Коломойським Криворізький залізорудний комбінат (КЗРК), саме Волинець організовував страйки на КЗРК.
Та він вже і не ховається.
Чому воднева енергетика не компенсує Україні втрати від транзиту російського газу
Німеччина і США пропонують Україні допомогу у розвитку виробництва водню, як компенсацію ймовірної втрати транзиту російського газу після запуску другої нитки Північного потоку (ПП2).
Суть та розмір цієї допомоги поки що не зрозуміла. У липневій заяві урядів Німеччини та США вказувалось про Зелений фонд для України з ємністю $1 млрд, в який Німеччина готова покласти допомогу $175 млн.
Втім, виробництво водню пов'язано із проблемами. Як об'єктивними, так і локальними – українськими.
Перелік проблем такий:
1. На виробництво зеленого водню шляхом електролізу з води йде більше енергії, ніж є на виході.
В кубічному метрі водню приблизно 3 кВт-г енергії, а для його виробництва треба витратити 3-5 кВт-г.
Для порівняння в кубі природного газу приблизно 10 кВт-г.
2. Чистий водень не можна транспортувати існуючими газогонами, які проєктувались під прокачку природного газу.
Можливе лише транспортування суміші водню і газу у пропорції 1/4.
Відтак експорт водню в Європу потребує природного газу у якості носія.
А де його брати, якщо Газпром не подовжить транзитний контракт, який діє до 2024 року?
3. Використання електроенергії сонячних і вітрових електростанцій для виробництва водню, як палива для маневрових електростанцій ускладнено "зеленим" тарифом (ЗТ).
ЗТ діє в Україні до 2030 року.
До того часу електроенергію вигідніше продавати ДП "Гарантований покупець" для отримання ЗТ, ніж спрямовувати на виробництво водню.
Виробництво водню для використання в енергетиці, транспорті, виробництві добрив – перспективна історія найближчих десятиліть.
Але Україна шукає компенсатори можливого припинення транзиту у найближчі 3 роки.
Водневий бум в Україні можливий після 2030 року, коли припинить дію Зелений тариф.
Але до того часу ще треба дожити.
Докладно із цифрами можна прочитати тут.
Автор: Сергій Головньов
Німеччина і США пропонують Україні допомогу у розвитку виробництва водню, як компенсацію ймовірної втрати транзиту російського газу після запуску другої нитки Північного потоку (ПП2).
Суть та розмір цієї допомоги поки що не зрозуміла. У липневій заяві урядів Німеччини та США вказувалось про Зелений фонд для України з ємністю $1 млрд, в який Німеччина готова покласти допомогу $175 млн.
Втім, виробництво водню пов'язано із проблемами. Як об'єктивними, так і локальними – українськими.
Перелік проблем такий:
1. На виробництво зеленого водню шляхом електролізу з води йде більше енергії, ніж є на виході.
В кубічному метрі водню приблизно 3 кВт-г енергії, а для його виробництва треба витратити 3-5 кВт-г.
Для порівняння в кубі природного газу приблизно 10 кВт-г.
2. Чистий водень не можна транспортувати існуючими газогонами, які проєктувались під прокачку природного газу.
Можливе лише транспортування суміші водню і газу у пропорції 1/4.
Відтак експорт водню в Європу потребує природного газу у якості носія.
А де його брати, якщо Газпром не подовжить транзитний контракт, який діє до 2024 року?
3. Використання електроенергії сонячних і вітрових електростанцій для виробництва водню, як палива для маневрових електростанцій ускладнено "зеленим" тарифом (ЗТ).
ЗТ діє в Україні до 2030 року.
До того часу електроенергію вигідніше продавати ДП "Гарантований покупець" для отримання ЗТ, ніж спрямовувати на виробництво водню.
Виробництво водню для використання в енергетиці, транспорті, виробництві добрив – перспективна історія найближчих десятиліть.
Але Україна шукає компенсатори можливого припинення транзиту у найближчі 3 роки.
Водневий бум в Україні можливий після 2030 року, коли припинить дію Зелений тариф.
Але до того часу ще треба дожити.
Докладно із цифрами можна прочитати тут.
Автор: Сергій Головньов
Через державне Центренерго і ДТЕК Ахметова енергосистема України залишилась без резервів
Чому це летальна проблема?
За даними Міненерго, на складах теплових електростанцій і електроцентралей (ТЕС і ТЕЦ) 0,75 млн тон вугілля.
Хоча за планом Міненерго, має бути на 2 млн тон більше.
За даними Укрінерго, з приблизно 70 діючих енергоблоків ТЕС і ТЕЦ 22 не мають палива, ще 10 – в аварійному ремонті.
Багато хто сприймає це як дефіцит потужності генерації.
І заспокоюється повідомленнями Енергоатому про те, що під час осінньо-зимового періоду (ОЗП) будуть працювати 14 енергоблоків АЕС з 15.
А в окремі тижні – всі 15.
До того ж, з листопада, вочевидь, почнеться імпорт електроенергії (е/е) з Білорусі.
Вже і ДТЕК Ріната Ахметова називає це "неминучім рішенням", хоча раніше своїми PR-атаками блокував імпорт е/е.
Але є й інша проблема.
Енергоблоки ТЕС і ТЕЦ потрібні енергосистемі у якості "вторинного резерву".
Технічною мовою – це Резерв відновлення частоти (РВЧ).
РВЧ має активуватись не більше, ніж за 15 хвилин і видавати потужність не менше 60 хвилин.
Цей резерв має дорівнювати найбільшій генеруючій одиниці в енергосистемі.
Для України – це енергоблок АЕС потужністю 1000 МВт.
Дуже часто блоки АЕС випадають із системи через якусь аварію.
Чим більше їх працює одночасно, тим більше вірогідність аварійного виводу.
Так от, замістити потужність такого енергоблоку мають ГЕС, ГАЕС, ТЕС і ТЕЦ, які отримають плату, згідно правил ринку Допоміжних послуг, за готовність підтримати систему резервом.
Через брак вугілля такого резерву в енергосистемі зараз немає (дивись графік).
Резервів менше необхідних 1000 МВт.
ДТЕК в інформаційному полі намагається всю провину за відсутність вугілля скинути на державне Центренерго, де найгірша ситуація із запасами.
Буцімто самому ДТЕК вугілля вистачить.
Але і у ДТЕК запаси на складах набагато менші, ніж були в минулі роки.
З 20 "стоячих" блоків за відсутністю палива – 5 блоків ДТЕК.
Сама компанія в сегменті теплової генерації займає частку близько 70%.
Ситуацію погіршує захмарна ціна природного газу.
Оператори ТЕЦ цієї зими будуть використовувати його для виробництва тепла.
І по мінімуму – для виробництва електроенергії.
Ще одна проблема – у України відсутній договір про взаємну аварійну допомогу з РФ.
До цієї ситуації призвів егоїстичний протекціонізм ДТЕК, який понукав уряд заборонити імпорт електроенергії з Білорусі та РФ, увести загороджувальне мито на імпорт вугілля з РФ.
Все це робилось заради підняття цін на електроенергію всередині України.
Тепер, замість того щоб поступово накопичити вугілля прямим імпортом, або шляхом економії за рахунок імпорту е/е, Україна залишилась без резервів.
Ми отримали ще більшу залежність від РФ.
В разі аварійних відключень блоків АЕС, Україна буде вимушена просити в РФ терміново укласти договір про аварійну допомогу, або купувати е/е за будь-якими цінами.
Автор: Сергій Головньов
Чому це летальна проблема?
За даними Міненерго, на складах теплових електростанцій і електроцентралей (ТЕС і ТЕЦ) 0,75 млн тон вугілля.
Хоча за планом Міненерго, має бути на 2 млн тон більше.
За даними Укрінерго, з приблизно 70 діючих енергоблоків ТЕС і ТЕЦ 22 не мають палива, ще 10 – в аварійному ремонті.
Багато хто сприймає це як дефіцит потужності генерації.
І заспокоюється повідомленнями Енергоатому про те, що під час осінньо-зимового періоду (ОЗП) будуть працювати 14 енергоблоків АЕС з 15.
А в окремі тижні – всі 15.
До того ж, з листопада, вочевидь, почнеться імпорт електроенергії (е/е) з Білорусі.
Вже і ДТЕК Ріната Ахметова називає це "неминучім рішенням", хоча раніше своїми PR-атаками блокував імпорт е/е.
Але є й інша проблема.
Енергоблоки ТЕС і ТЕЦ потрібні енергосистемі у якості "вторинного резерву".
Технічною мовою – це Резерв відновлення частоти (РВЧ).
РВЧ має активуватись не більше, ніж за 15 хвилин і видавати потужність не менше 60 хвилин.
Цей резерв має дорівнювати найбільшій генеруючій одиниці в енергосистемі.
Для України – це енергоблок АЕС потужністю 1000 МВт.
Дуже часто блоки АЕС випадають із системи через якусь аварію.
Чим більше їх працює одночасно, тим більше вірогідність аварійного виводу.
Так от, замістити потужність такого енергоблоку мають ГЕС, ГАЕС, ТЕС і ТЕЦ, які отримають плату, згідно правил ринку Допоміжних послуг, за готовність підтримати систему резервом.
Через брак вугілля такого резерву в енергосистемі зараз немає (дивись графік).
Резервів менше необхідних 1000 МВт.
ДТЕК в інформаційному полі намагається всю провину за відсутність вугілля скинути на державне Центренерго, де найгірша ситуація із запасами.
Буцімто самому ДТЕК вугілля вистачить.
Але і у ДТЕК запаси на складах набагато менші, ніж були в минулі роки.
З 20 "стоячих" блоків за відсутністю палива – 5 блоків ДТЕК.
Сама компанія в сегменті теплової генерації займає частку близько 70%.
Ситуацію погіршує захмарна ціна природного газу.
Оператори ТЕЦ цієї зими будуть використовувати його для виробництва тепла.
І по мінімуму – для виробництва електроенергії.
Ще одна проблема – у України відсутній договір про взаємну аварійну допомогу з РФ.
До цієї ситуації призвів егоїстичний протекціонізм ДТЕК, який понукав уряд заборонити імпорт електроенергії з Білорусі та РФ, увести загороджувальне мито на імпорт вугілля з РФ.
Все це робилось заради підняття цін на електроенергію всередині України.
Тепер, замість того щоб поступово накопичити вугілля прямим імпортом, або шляхом економії за рахунок імпорту е/е, Україна залишилась без резервів.
Ми отримали ще більшу залежність від РФ.
В разі аварійних відключень блоків АЕС, Україна буде вимушена просити в РФ терміново укласти договір про аварійну допомогу, або купувати е/е за будь-якими цінами.
Автор: Сергій Головньов
Після сьогоднішнього прийняття законопроекту №5600, олігархи платитимуть менше ренти не руду
Сьогодні рада має прийняти ресурсний законопроект №5600 про внесення змін до Податкового кодексу, який раніше називався "антиолігархічним".
Чому законопроект вже не можна називати "антиолігархічним"? До другого читання із законопроекту вичистили всі норми, які мали б збільшити базу оподаткування для олігархів. Про це ми детальніше розповідали тут: https://t.iss.one/monopolistua/345
Збільшення ренти на залізну руду, на якій олігархи щороку заробляють мільярди чистого прибутку, було ключової ініціативою законопроекту. Через це, за допомогою "піарників" Офісу президента, законопроект отримав неформальну назву – "Антиахметівський". Підприємства Ріната Ахметова контролюють більше 60% видобутку залізної руди (за півроку від продажу руди його Метінвест отримав $2,46 млрд EBITDA).
Однак, з моменту появи законопроекту і до сьогоднішнього дня, світові ціни на руду впали з $240 до $120/тонну. Відповідно було втрачено момент, коли завдяки високим цінам руду можна було залучити більше грошей до бюджету .
Окрім того члени Податкового комітету Данила Гетманцева до другого читання внесли зміни у формулу визначення бази оподаткування – від ціни руди в порту Китаю (індекс IODEX 62% FE CFR China) відняли затрати на доставку руди з України до Китаю (мінус $45-55 від ціни), а також затрати на внутрішню логістику по Україні – від ГЗК до порту (ще мінус $10). Детальніше про базу оподаткування і ставки ренти можна прочитати у нашій попередній публікації: https://t.iss.one/monopolistua/343
В результаті цих змін щороку бюджет отримуватиме менші обсяги від ренти на руду, ніж зараз. Щорічні втрати оцінюються в 3 млрд грн і більше (буде залежати від цін на руду і вартості фрахту в Китай). За чотири роки втрати бюджету можуть становити 12 млрд грн.
Були шасни, що в остаточній редакції законопроекту №5600 приберуть нову модель оподаткування рентою на руду, щоб запобігти втрат бюджету. Сьогодні надходження ренти на руду вищі, ніж будуть після прийняття 5600.
Однак у тексті законопроекту, який сьогодні буде прийнято в цілому, залишилась нова модель оподаткування рентою залізної руди. Можна фіксувати втрати бюджету. Деолігархізація закінчилась?
Автор: Юрій Віннічук
Сьогодні рада має прийняти ресурсний законопроект №5600 про внесення змін до Податкового кодексу, який раніше називався "антиолігархічним".
Чому законопроект вже не можна називати "антиолігархічним"? До другого читання із законопроекту вичистили всі норми, які мали б збільшити базу оподаткування для олігархів. Про це ми детальніше розповідали тут: https://t.iss.one/monopolistua/345
Збільшення ренти на залізну руду, на якій олігархи щороку заробляють мільярди чистого прибутку, було ключової ініціативою законопроекту. Через це, за допомогою "піарників" Офісу президента, законопроект отримав неформальну назву – "Антиахметівський". Підприємства Ріната Ахметова контролюють більше 60% видобутку залізної руди (за півроку від продажу руди його Метінвест отримав $2,46 млрд EBITDA).
Однак, з моменту появи законопроекту і до сьогоднішнього дня, світові ціни на руду впали з $240 до $120/тонну. Відповідно було втрачено момент, коли завдяки високим цінам руду можна було залучити більше грошей до бюджету .
Окрім того члени Податкового комітету Данила Гетманцева до другого читання внесли зміни у формулу визначення бази оподаткування – від ціни руди в порту Китаю (індекс IODEX 62% FE CFR China) відняли затрати на доставку руди з України до Китаю (мінус $45-55 від ціни), а також затрати на внутрішню логістику по Україні – від ГЗК до порту (ще мінус $10). Детальніше про базу оподаткування і ставки ренти можна прочитати у нашій попередній публікації: https://t.iss.one/monopolistua/343
В результаті цих змін щороку бюджет отримуватиме менші обсяги від ренти на руду, ніж зараз. Щорічні втрати оцінюються в 3 млрд грн і більше (буде залежати від цін на руду і вартості фрахту в Китай). За чотири роки втрати бюджету можуть становити 12 млрд грн.
Були шасни, що в остаточній редакції законопроекту №5600 приберуть нову модель оподаткування рентою на руду, щоб запобігти втрат бюджету. Сьогодні надходження ренти на руду вищі, ніж будуть після прийняття 5600.
Однак у тексті законопроекту, який сьогодні буде прийнято в цілому, залишилась нова модель оподаткування рентою залізної руди. Можна фіксувати втрати бюджету. Деолігархізація закінчилась?
Автор: Юрій Віннічук
