Я написала пісеньку — «Бóгданку, Богда́нку» (желехівкою). Присвячую Богданý.

Бóгданку-Богдáнку,
Хлопче молодий,
Спав єси від ранку,
На блядки́ ходив.

Котра дївка гляне —
Та не відірветь ся,
Назавжди зостане
Слїд у її серцї.

Ум, урода — твоя сила,
Користаєш як:
Цьвіт зриваєш, де не сїяв,
Налюбившись в смак.

*блядки (перев. наголос на я́, але тут для вірша) — розваги, гульки, вечірка, не обов'язково з коханиною. Піти з другом на концерт — також блядки.

#МарійчинаПісенька, #вірші, #МарійчинаЛірика, #слуханка, #Персик.

Дихай
Що б тобі не заважало.
Дихай!
Мрій, твори нових ідей.
Слухай
Хоч яке в легенях жало,
Вуха
Я прислоню до грудей.

Чую
Як сопеш мені під серцем,
Тую
Хрипоту не зупиняй.
В тебе
Замість голосу — озерце,
Дзюркотить і ллється через край.

Тихо
Дивних чарів не стривожиш.
Лиху
Не дозволю підійти.
Поки
Коли тебе я сторожу,
Дихай
Ще живий, ще годен ти.

Присвячую слабому другові.

#вірші, #МарійчинаЛірика, #Персик.

#слуханка, #відЧитачів, #Персик.

«Я п’ю чай без цукру. Мені здається, що цукор псує весь смак. Якби я хотів пити цукор, то я би насипав цукру у воду, але я п’ю чай і п’ю його заради чаю. Мені подобається ця тендітна гіркота, яка полишається на смакових рецептора, після ковтка ледь гарячого напою — така гіркота найкраще сприймається моїм єством. Паче, коли мені було літ ще п’ять від роду, я дійсно кохав цукор у чаї, але зараз рахую це за надмірну інфантильність — дітям потрібен цукор, щоб втекти від реальності, — для дорослого такий чин є роковим...».

Богданко.

Кришмітки: #цитата, #чай, #Персик.

Кришмітки: #вІрші, #чИтанє, #Жадан, #Персик, #інтимне.