ще й на рівному місці, ну 🤬
хочеться всіх матюкати. прикрість в тому, що себе я матюкаю в першу чергу.
день-бісидень.

Свіженький жарт від мами:
- це ти взимку розмірковуєш над поїздкою в Єгипет? Ой, мені так страшно за тебе, там же цей конфлікт з Ізраїлем, треба подивитись, де буде безпечно... От де безпечно?
- під Києвом 🌚

Лук'янівка ❤‍🩹

Сьогодні моє тіло сказало, що болить голова, спина, паніка і тривожка.
Тому треба спати, доставку їжі, знову поспати, сходити на масаж і какаушку.
Голова все ще болить (як і баланс на карті), але стало легше.

А росня все ще йобана.

не знаю, як ви, а я сьогодні шукаю кнопку "працювати роботу" на ноуті

хтось прокрався на сьогоднішню нараду відділу і зробив з цього мємєс 😵‍💫

мрію про дурку і транквілізатори

і хоч один місяць без сраного ОАСКу

за мємєс дякую Ельзі

спонсор мого сьогоднішнього спакойствія - Гера, його спокій, знання і креативність у використанні гугло-таблиць.

хоча, маю сказати, що проволатись благім матом голосом майже не стримуючись теж допомогло 😇

Ступінь планування: замовити ліки заздалегідь під замовлення.

Ступінь тупняка: забути, що вони приїжджають сьогодні о 19й.

Ступінь трудоголізму: виїхати з офісу о 20:10 і тільки в той момент згадати, що, власне, сьогодні кров з носу треба ці ліки.

Ступінь неудачності: з-під носу поїхав автобус, що довозить до метро за 5 хвилин, а йти пішки туди 15-20.

Ступінь наглості: стрибнути в машину до аааааабсолютно рандомного мужика з воплями "відвезть мене до будь-якого метро срачна!!!".

Що характерно, відвіз, не вбив і я вже в метро.

День ахуїтєльних моментів.