The Eurasian Knot’s Ep. on Soviet Modernity with Michael David-Fox
#en #podcast #history
Michael David-Fox began writing Soviet history in a dynamic period. The Soviet Union had just collapsed, archives were flung wide open, and scholars began exploring new ways to conceptualize the Soviet century. And you can read this in David-Fox’s work–a bricolage of historiography, history of knowledge, cross-cultural exchange, politics, power, and the nature of the modern age. As one of founds of Kritika, he’s made his mark on the field. The Eurasian Knot talked to David-Fox about his career, his driving concepts and methods, and the particularities of Soviet modernity.

Guest: Michael David-Fox is the Director of the Center for Eurasian, Russian, and East European Studies at Georgetown University and Professor in the School of Foreign Service and Department of History. He is founding and executive editor of "Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History" and author of several books on Soviet history. His most recent book is "Crucibles of Power: Smolensk under Stalinist and Nazi Rule"

Books discussed in this episode:

Revolution of the Mind: Higher Learning among the Bolsheviks, 1918–1929.
Crossing Borders: Modernity, Ideology, and Culture in Russia and the Soviet Union.
Showcasing the Great Experiment: Cultural Diplomacy and Western Visitors to the Soviet Union, 1921-1941.
Crucibles of Power: Smolensk under Stalinist and Nazi Rule.

Minorities experiment in interwar Ukraine: A Soviet answer to the national problem, avec Olena Palko
#lecture #en #history
A short speech by Olena Palko, historian and professor at the University of Basel, on her research about Soviet policy towards minorities in Ukraine in the interwar period.

Під час Голокосту Коротюки рятували своїх знайомих євреїв, проте пізніше родина зазнала репресій з боку радянської влади.

Першим у 1944 році арештували батька, Федора, і відправили до таборів ГУЛАГу. За рік депортували до Удмуртії матір, Софію, разом із трьома доньками — Євгенією, Ганною та Галиною.

Родина воз’єдналася лише через десять років, а в 1960 році вони повернулися додому в Україну. У 2022 році Федору та Софії Коротюкам посмертно присвоїли звання Праведників народів світу.

У березні 2023 року команда «Після тиші» розшукала їхню доньку, Ганну Гончарук, у селі Річиця на Рівненщині й записала її дитячі спогади про пережите. Її не стало того ж року.

Разом із ГО «Після тиші» ми спробували розповісти історію Ганни та її родини у графічній новелі. Публікуємо цей комікс сьогодні і сподіваємося, що ви допоможете поширити цю важливу історію.

______________
«Пʼятирічна репресована: історія Ганни Гончарук» — четверта й остання частина циклу графічних історій зі свідченнями очевидців Другої світової війни. Решту коміксів ви можете знайти за посиланням.
Незабаром вийде друкована збірка з усіма коміксами українською та англійською мовами. Слідкуйте за оновленнями!

Published an article on the Hungarian communist Endre Sík, who, in 1930, developed one of the earliest Marxist attempts to conceptualise “race” as a social construct — in the Soviet Union, no less.
#de #article #history
In his book The Race Problem and Marxism, Sík argued that so-called races are not biologically real entities, but social distinctions rooted in socio-economic power relations — a view that closely anticipates key ideas of later critical race theory.

The article reconstructs the historical context of this work and asks why Sík — despite his prominent role in Comintern's discussions and his teaching of international cadres at the Communist University for Toilers of the East (including African Americans) — has largely been forgotten.

The article (in German) appears in the current issue of PERIPHERIE.

Photo: Ernesto Guevara and Endre Sík, the Hungarian Foreign Minister, signing the agreement establishing diplomatic relations between Cuba and Hungary in Budapest.

Кай Струве — німецький історик, який спеціалізується на дослідженні Другої світової війни, Голокосту, націоналізму та масового насильства у Східній Європі.

У 2022 році у видавництві «Дух і літера» вийшов український переклад його книжки «Німецька влада, український націоналізм, насильство проти євреїв». Це ґрунтовна історична праця, що системно аналізує антиєврейське насильство в Західній Україні 1941 року в умовах відступу радянських військ і встановлення нацистської окупації. Йдеться про погроми, масові вбивства та депортації у Львові, Золочеві, Станіславові, Дрогобичі та інших містах.

Спираючись на широкий масив джерел, Струве фокусується на структурних передумовах антиєврейських акцій і досліджує складну взаємодію між німецькою адміністрацією, місцевими ініціативами й націоналістичними проєктами. Зокрема, він аналізує роль Організації українських націоналістів у поширенні насильства та радикальних ідей.

Більше про книжку Струве та його внесок в осмислення травматичного минулого читайте у рецензії Анни Купінської.

An essay by Isa Jacobs and Trevor Wilson on Ilyenkov's reflections on pop art.

World Upside Down: A Soviet Philosopher on Pop Art (a commentary on “What’s Through the Looking Glass” by Evald Ilyenkov)
#article #history #theory #en
In 1964, while in Vienna for a conference, a delegation of Soviet philosophers happened upon “Pop, etc.,” an exhibition of pop art featuring works by Andy Warhol and Roy Lichtenstein that was held at the Museum of the Twentieth Century (now known as the mumok, or Museum moderner Kunst Stiftung Ludwig Wien). Among members of the Soviet delegation was the Marxist philosopher Evald Ilyenkov, who subsequently recorded his impressions in an exhibition review titled “What’s Through the Looking Glass?” (Chto tam, v Zazerkal’e?). An excerpt of this review appears on e-flux for the first time in English, translated by Trevor Wilson. This traveling exhibition became Ilyenkov’s trip “through the looking glass” into the inverted world of the capitalist West. There, Ilyenkov writes, art had seemingly committed suicide, having sacrificed concrete form in its pursuit of the fetishization of things.

Український націонал-комунізм у добу Революції
#ua #lecture #history
Сьогодні українські історичні студії по-новому дивляться на проблеми створення та існування радянської України. Тим не менш, найбільш дискусійним залишається питання функціонування та розвитку більшовизму в межах тогочасних реалій.
Особливо усталеною є думка про більшовизм як символ наказів Центру, сигналів згори та ззовні, про комуністичні осередки, що начебто повинні складатися з монотеїстів марксизму-ленінізму.
У межах історичного проекту "Сто один рік Української революції" автор наступної лекції - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Державної наукової установи "Енциклопедичне видавництво", старший викладач Національного університету "Києво-Могилянська академія" - Сергій Гірік розповів про зародження та розвиток націонал-комуністичного руху в Україні та про радянський плюралізм у 1920-х роках.

Episode 51: Reflections on Soviet History with Sheila Fitzpatrick
#en #podcast #history
Since the 1970s, historian Sheila Fitzpatrick has made invaluable contributions to our understanding of the Soviet Union. As a key figure in the "revisionist school" of Soviet history, Fitzpatrick along with other historians opposed entrenched Cold War era narratives about the USSR including (but not limited to) the "totalitarian thesis". Fitzpatrick in particular added texture and complexity in her studies of the Soviet Union by focusing on social history, perspectives "from below" and daily life as well as social and economic advancement & upward mobility during Stalinism. On today's episode, we welcome Sheila Fitzpatrick on as a guest to reflect on the development of Soviet history since the 1970s, her work and what the Soviet past looks like today.

Sheila Fitzpatrick is a historian of the Soviet Union and modern Russia. Her books The Cultural Revolution in Russia, 1928-31 (1978), Education and Social Mobility in the Soviet Union, 1921-34 (1979) and The Russian Revolution (1982) were foundational to the field of Soviet social history. She taught for many years at the University of Chicago, before returning to Australia, the country of her birth. Her book, White Russians, Red Peril: A Cold War History of Migration was published by Black, Inc., Melbourne, in 2021; followed by The Shortest History of the Soviet Union in 2022. She is currently working on a monograph, Displacement: Repatriation and Resettlement of Russian and Soviet Displaced Persons after the Second World War, and a biography of Lenin’s wife, Nadezhda Krupskaya, under contract to Princeton University Press. She is currently a professor at the Australian Catholic University.

Available on Spotify, Apple Podcasts and more.

Еще Виктора Сержа вам.

ОЩУЩЕНИЕ

Л. (— Don’t be sad...)

После прекрасного Нотр-Дама, опрокинутого
в Сену, чистую из-за клошарских покаяний,
после трепещущего витража, открытого
в черной воде,
где звезды тянут
немыслимые свои нити
сквозь очертания морских коньков и листьев,
реальных, как миражи,
что остается, о мой безумно рассудительный дух,
что остается недоступным
для спящего, который, пробудившись,
идет по этим тёмным набережным,
от Коммуны
к Коммуне,
шествие, полное надежды
его убитых братьев?

Париж, 1938.

«Нерівний обмін — торгівельні відносини, в рамках яких продукти з великим вмістом витраченого на їхнє виробництво робочого часу обмінюються на продукти з меншим вмістом робочого часу. Світова капіталістична система складалась так, що обмежені в своєму русі капітал і праця відокремлювали торгівлю всередині країни від зовнішньої торгівлі, забезпечуючи ріжницю так між нормами прибутку, як між рівнями заробітних плат. Не оспорюючи клясичний постулят про тенденцію до вирівнювання норми прибутку, в тому числі у світовому маштабі, Еммануель одночасно стверджує, що в світі між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, спостерігається величезна ріжниця у нормах експлоатації та заробітних платах».
#ua #article #theory
Роман Тиса. Арґірі Еммануель і нерівний обмін (2024)

Кінатэатр Беларусь #7: Вольга Раманава і Іншая гісторыя беларускага савецкага кіно
#be #history #podcast
Гэтым разам у Кінатэатр завітала культуралагіня і аўтарка кнігі "Другая история советского белорусского кино" Вольга Раманава.

Таму ў гэтым выпуску будзе шмат пра гісторыю, пра культавыя стужкі "Беларусьфільма", пра ідэалогію і каланіальную палітыку СССР, як спрабавалі фармаваць ідэальнага беларусы ды трошкі пра іншае. Дзяліцеся ўражаннямі ў каментарах!

Забавная история от Ирины Ролдугиной - Приключения "квир-коммунистов" в СССР

Помните историю, рассказанную Ларисой Бельцер-Лисюткиной, которая в 1978 сопровождала как переводчик в Москве двух гей-активистов из Западного Берлина? Они приехали официально, по приглашению Ивана Капитонова – секретаря ЦК КПСС, как представители очередной левой молодежной группы, заинтересованной в общении со своими товарищами в СССР. В принципе, так оно и было. За исключением того, что ребята представляли Homosexuelle Aktion Westberlin (Гомосексуальное движение Западного Берлина), о чем советская сторона не знала. Вроде бы даже сериал хотели снимать по этой истории. Но это было до войны.

А история, о которой я сейчас расскажу, произошла позже, в 1985 году. Первоначально, хотела вставить ее во Вспышку, но, строго говоря, к теме ВИЧ она особо отношения не имеет, а вот к квирятине – прямое. Кстати, и фильм об этой истории уже снят (в 1986). Такой, что ни один кадр здесь показать невозможно, чтобы бан не словить. Хардкороное гей-порно под названием Moscow Does Not Believe in Queers. Понимаете, да? Это авторская фантазия на тему гей-секса в СССР, снятая после поездки в Москву.

Итак, 25-летний в середине 1980х канадский активист и режиссер Джон Грейсон – источник и главный действующий герой этой истории (и автор упомянутого перверзейшего фильма). Он рассказал ее в книге, посвященной его творчеству. Вышла в 2013 году.

В 1985 году Грейсон оказался в летней вылизанной Москве. Он прилетел на XII Всемирный фестиваль молодёжи и студентов. Грейсон тогда – звезда андеграундной сцены Торонто; левак, гей, активист, режиссер. Фестиваль проходил под лозунгом “За антиимпериалистическую солидарность, мир и дружбу!” Грейсону не чужды были эти ценности.

В отличие от немецких гей-предшественников, попавших в Москву по нелепой ошибке с советской стороны, Грейсон утверждает, что приехал на фестиваль как представитель Международной Гей Ассоциации Торонто официально (Toronto's International Gay Association, IGA) и очень этим гордится. Конечно, еще больше хотелось бы узнать о тех героических советских клерках, внесших его в списки. Ну, когда-нибудь и это произойдет.

Грейсон рассказывает, что приехав и разместившись в отеле, он сразу отправился искать членов голландской делегации: “Ходили слухи, что они там все квиры. Я знал, что это не так, но кое-кого из них я встречал в Торонто на конференции IGA”. В поисках представителя делегации он шастал по отелю, расспрашивая людей, пока не наткнулся на женщину, хорошо говорящую на английским, с “легким нидерландским акцентом”, которая, кажется, искренне хотела ему помочь. Но чем больше он объяснял ей, кого ищет, тем сильнее она смущалась. Выяснилось, что она советская переводчица.

Голландцы все же нашлись. 50 человек было в их группе и треть, по словам Грейсона, квиры – геи и лесбы, точно такие же идейные, как и он. “Мы сели обсуждать, как за десять дней конференции мы можем поднять квир-тему”. И лучший способ сделать это заключался во включении квир-повестки в официальную декларацию, которую готовили все национальные группы. Грейсон говорит, что голландцы декларацию писали мучительно долго и со скандалами, в группе были представители самых разных политических активистских групп, но в конце концов все сложилось. Увы, в советских опубликованных источниках этой декларации нет. Но мы и не удивились, правда? Кстати, реакция советских властей отразилась в архивных документах - усилия голландцев обозначены как "провокация".

Еще одним способом ведения публичной дискуссии на фестивале была активность в так называемых рабочих группах. Их было 15, и каждая была организована вокруг определенной темы: мир, антиимпериализм, спорт, культура. Делегации направляли своих членов, опираясь на их интересы и подкованность в конкретном вопросе. Грейсон решил, что наиболее подходящей рабочей группой для квир-тематики будет та, что посвящена дискриминации на рабочем месте (была и такая). И выступил. Говорит, услышал жидкие аплодисменты и возмущение. Представитель Голландии выступил в этой же рабочей группе и тоже по квирятине⬇️

Но основные силы голландские квиры бросили на выступление в антифашистской рабочей группе. И этот эпизод очень драматично описан у Грейсона. Советская сторона упрямилась и уверяла, что квирятина к антифашизму отношения не имеет. Голландцы возражали и напоминали советским о розовом треугольнике на робах заключенных нацистских концлагерей. Потом советская сторона заявила, что тема ок, но времени нет. Голландцы парировали – они зарезервировали время на выступление конкретно в этой группе за несколько месяцев до фестиваля, в апреле. Нечем крыть, до появления закона «о пропаганде» 40 лет. Выступление состоялось. Опять-таки, где-то в московском архиве пылится и этот документ, ведь записывали всё, тем более, речь об официальной программе, а не о неформальном общении (его спорадически тоже записывали, впрочем).

Голландцы вообще были самыми активными и в рассказе Грейсона они главные. Их представительница-лесба выступила в женском центре фестиваля. Её не очень хорошо принимали, но после выступления посыпались вопросы. От советских делегаток. Вопросы довольно гомофобно сформулированные, но с твердым намерением узнать больше деталей о сексе между женщинами. Конкретных деталей, уточняет Грейсон.

К концу фестиваля оформилась квир-фракция: британцы, итальянцы, ирландцы, американцы, голландцы и группа русских мужчин. Дальше всё по классике: летняя знойная плешка у Большого театра, бани и гей-пляж на севере Москвы (интересно, конечно, что за место).

Абсолютный netflix. Когда-нибудь.

PS Пару самых невинных кадров Moscow Does Not Believe in Queers повешу, если будет спрос.

Квир-артефакт, получается.

Remembering Revisionism - Black Sheep Society Webinar (May 2, 2025)
#en #lecture #history
In this panel historians Sheila Fitzpatrick (Australian Catholic University), Anna Krylova (Duke), Lewis Siegelbaum (Michigan State University), and Ronald Suny (U Michigan) gather to discuss the history and legacy of the "revisionist turn" in the historiography of the Soviet Union and state socialism. This event was hosted by Renny Hahamovitch (U Michigan).

Many know Immanuel Wallerstein for his world-systems analysis. Few recall his decade-long engagement with African decolonisation, which shaped his theory. In the 1960s,Wallerstein lived and travelled across the continent, meeting Fanon and Samir Amin, and admiring leaders like Nkrumah and Cabral
#en #article #history
To learn more about Wallerstein decade-long engagement with African liberation, read Sam Chian’s article in the latest ROAPE: “Immanuel Wallerstein as Africanist: From Modernisation to Marxism in the 1960s”

https://buff.ly/guHkkIj

15 мая 1998 года начался пеший поход шахтеров Першотравенска, переросший во всеобщую забастовку горняков Западного Донбасса. Тут можно посмотреть полный фильм про пеший поход шахтеров Западного Донбасса на Киев, снятый Независимым Павлоградским телевидением.
#ua #ru #history #documentary
К хронике событий:

1 апреля 1998 года – в Западном Донбассе остановились все шахты.
15 мая 1998 года – начался пеший поход шахтеров Першотравенска, переросший во всеобщую забастовку горняков Западного Донбасса и закончившийся пешим походом на Киев.
20-22 мая 1998 года – в Киеве проходил Третий съезд Независимого профсоюза горняков Украины. На него прибыло 120 делегатов из 140 избранных. 15 делегатов находилось в колонне 600-километрового пешего марша на Киев, вели переговоры с правительственной комиссией в Днепропетровске.
17 июня 1998 года – после недельного пикетирования Администрации Президента и Кабмина участники пешего похода шахтеров в Киев возвратились домой.
2 октября 1998 года – лидеры ОО НПГУ Западный Донбасс пикетировали Кабмин, Верховный Совет и Министерство угольной промышленности, требуя выплаты задолженностей по зарплатам.

Peter Linebaugh and Marcus Rediker "A World Turned Upside Down. Christopher Hill’s history from below"
#en #history #article
Review on "Christopher Hill: The Life of a Radical Historian" by Michael Braddick. Christopher Hill was one of the most prolific and influential historians of the 20th century. He was also the product of two specific eras of political and social change: the Old Left’s communist and working-class movements of the 1930s and ’40s, and the New Left’s liberation and countercultural movements of the 1960s and ’70s.

«Дивіться фільми до кінця титрів».

Місяць тому в український прокат вийшов горор «Грішники» американського режисера Раяна Куглера, який отримав чимало схвальних відгуків — як від глядачів, так і від кінокритиків.

Фільм оповідає історію братів-близнюків, ветеранів Першої світової, які повертаються до рідного містечка Кларксдейл у Міссісіпі й вирішують відкрити клуб для місцевої бідноти. Далі до цієї історії приєднуються вампіри, Ку-клукс-клан, міфологія — а центральне місце у ній посідає музика.

Проте цей фільм — не лише поєднання різноманітних жанрів. Така форма радше слугує засобом розкриття важливих соціальних питань і дозволяє зануритися у складні історичні контексти, у яких звучать голоси маргіналізованих спільнот.

Одним із тих, хто подивився й оцінив «Грішників» не лише як кінематографічний твір, а й як політичний жест режисера, став редактор «Спільного» Ярослав Ковальчук. Читайте в його рецензії, чому «Грішники» — це важливе кіно в контексті сучасної культури, яке порушує питання про традицію, ідентичність і спротив.

Цю рецензію ми присвячуємо нашому другу й автору «Спільного» Жені Осієвському, який загинув на війні 22 травня 2023 року. Женя любив кіно і був чудовим кінокритиком. Важливим правилом для нього було додивлятися фільми до кінця титрів. І саме для «Грішників» воно набуває особливої ваги.

New episode of Reimagining Soviet Georgia !

Episode 53: Soviet Housing and its Afterlives in Georgia with Levan Asabashvili
#en #podcast #history
On today's episode they welcome architect and researcher Levan Asabashvili to discuss the emergence and development of public housing in the Georgian SSR and what happened to Georgia's housing stock after the collapse of the Soviet Union.

They also explore how Soviet-wide architectural trends in different periods (early Soviet, Stalinist, post-World War 2) manifested in the Georgian SSR and how architecture aligned with ideology, economics and nationhood, with special attention to housing in the Georgian case. They also discuss the role housing played in the emergence of the Soviet middle classes in the late Soviet period and the implications this had for the Soviet Union's collapse.

Throughout the discussion, references are made to images of buildings, all of which can be found here:

https://georgiaphotophiles.wordpress.com/2013/01/26/tbilisi-public-architecture-timeline/

Levan Asabashvili is an architect and researcher based in Tbilisi. He studied architecture at the Tbilisi State Academy of Arts and later at Delft University of Technology. Levan is a co-founder of Urban Reactor, a collective focused on exploring the built environment, and has been involved in establishing the Georgian branch of do.co.mo.mo, an international organization dedicated to documenting and preserving modernist architecture. He also works with Architecture Workshop on design projects and is currently pursuing a PhD at Georgian Technical University, where his research focuses on Soviet architecture and the social, political, and economic factors that have shaped architectural movements.

Read Levan's article "AT THE ROOTS OF POST-SOVIET ARCHITECTURE" here:

https://danarti.org/en/article/at-the-roots-of-post-soviet-architecture---levan-asabashvili/10