Однією рукою працюй, другою гладь котиків

За книжки не так зайобують на тумбі як за телефон

Чи знов активувалися боти, чи через спеку у хвореньких загострення, але щось останнім часом в стрічці часто бачу дописи чи коментарі на оту улюблену рашистами тему типу “вам все дав совєцкій союз, а ви нєблагодарниє”. Чергова дискусія вилізла спочатку під обговоренням прибирання чи заміни пам’ятників, потім в срачі про те, що одеський театр “Маски” штрафонули, бо вони вели вистави російською без українських субтитрів (шо насправді не важко, наче не дуже сложно поставити на сцені екран і виводити туди текст українською, да?).
Так ось, після простирадла ще одного совкодрочера на тему “ах, якщо вам нє нравіца імпєрскоє наслєдіє, то разруштє всє свої заводи, потомучьто за годи нєзалєжності ви нічєво своєво не построілі!” мені стало цікаво, чи це так. За кілька хвилин в гуглі стало зрозуміло, шо за останні 30 років Україна побудувала не те, щоб дуже багато, але не дуже і мало заводів, фабрик, якихось великих індустріальних, аграрних та інфраструктурних об’єктів. Наприклад, найбільший арковий міст в Європі (в Києві), найвищий в Україні вантовий міст в Запоріжжі, величезний термінал Д в Борисполі, Бескидський тунель, найбільшу у світі рухому металеву споруду “Арка” на ЧАЕС, Дністровську ГАЕС, яка є однією із найбільших в Європі гідроакумулюючих електростанцій, енергоблоки Хмельницької та Рівненської АЕС, також можна згадати завод «Інтерпайп Сталь» (найбільший електросталеплавильний комплекс у Східній Європі), величезні аграрні термінали, Ніжинський жиркомбінат та Олійноекстракційні заводи (завдяки ним, в тому числі, Україна є одним із світових лідерів з виробництва соняшникової олії), одна з найбільших в Європі птахофабрик (Вінниця), фарма-гіганти “Фармак” і “Дарниця”, боярський величезний ВЕНТС, стадіон Донбас Арена, Донецьк (став першим стадіоном у Східній Європі, який отримав акредитацію категорії «Еліт» від УЄФА), кілька відзначених архітектурними нагородами бізнес-центрів, музеї-меморіали (меморіал Голодомору та комплекс споруд у Бабиному Яру), Театр на Подолі (так, у нас щодо нього точилося багато суперечок, але він вважається цікавим екземпляром контекстуальної архітектури і був номінованим в Європі на якісь там премії з архітектурного дизайну). Це те, що нагуглилося за 5 хвилин.
Взагалі, звісно, саме формулювання “вам всьо построіл союз” чи, там, російська імперія іде в сраку, бо будували зазвичай якраз місцеві, і часто за рахунок місцевого республіканського бюджету – а що архітектори могли бути не місцеві, то так само частину радянських заводів на Далекому Сході та в інших їбенях будували за проєктами українських вчених та технологів. А скільки українських політв’язнів поклали своє життя на розбудові усіляких БАМів? Але щоб це усвідомити, треба подумати трохи.
Якась баба мені закинула, типу “хаха, а чьто ви воєте про свой музєй Чєрнобиля, радуйтєсь, чьто єво разрушилі, ето же дом, спроєктірований Едуардом Брадтманом, архітєктором із Пєтєрбурга!” – на що я спитав, чи ок їм буде, якщо італійці ракетами знесуть в Пітері всі будівлі, які побудував Расстреллі, бо він італієць? Баба не знайшла, що відповісти, бо мабуть, у ботів не прописані такі складні скріпти.
Коротше, сорі за простирадло, але вчергове дивуюсь тупізму людей – і ладно ботів чи русні, але іноді це пишуть місцеві наші, типу там всякі “корєнниє одєсіти” і оце все.
Всьо, відбомбився, дякую за увагу!
Принагідно, якщо маєте настрій, прошу допомогти добити оцей збір, там лишилося вже менше 5 тисяч зібрати. Дякую!