Побачив не щирі вибачення за вчорашню ситуацію у Львові і вирішив, що потрібні щирі. Вони виглядають так)
Виховну бесіду проведено, зрадник переданий у відповідні органи. Дякую небайдужим невідомим патріотам)

Більшість аналітики про Сирського, Драпатого та інших, по-перше, ні на що не впливає, по-друге - нікому не потрібна, це висловлювання в пустоту, шум.

Бо автори таких текстів здебільшого не дотичні прямо до жодної зі сторін-учасників подій, і не представляють якусь іншу окрему.

Цінність будь-яких подібних текстів підвищується, коли відомо що за його автором стоїть якась організована група. Але тоді текст стає сильно заангажованим - у варіаціях від прямої реклами, до акуратних впливів через дозовані вкиди цінної інформації.

Історію рухають фракції, клани, ордени, організовані структури.

Треба думати, як націоналістам перехопити вплив на новий політичний клас - невоюючу Україну, яка ходить з картонками. Бо зараз це інструмент в руках певних сил. І жодна з націоналістичних організацій не має на нього впливу – навпаки, вони самі ще й здатні засудити за участь чи неучасть в будь-яких подіях. Цих людей багато.

Емоції кидають їх від любові до ненависті, а блогер-журналіст направить стихійний порив на щось конкретне. І тим паче, питання - хто за ним стоїть та з ким він погоджує заклики, від кого отримує темники.

Опортуністи ж завжди нецікаві, неприємні люди і створюють якісь соромні речі типу фан клубу Скелі.

Великий урок для нас.

Багато правих цивільних публічних акцій набагато слабкіші, та часто просто безсенсовні. Не підв'язані під якусь велику стратегію, не впливають на якісь рішення чиновництва і не враховують розбірки всередині еліт.

По мігрантах збиралося усюди ~150 людей. Гееборчество не може увінчатися успіхом уже багато років, підар-прайд все одно проводять. Мобілізувати суспільство на будь-що цивільне Стерненко, Лачен та тредс&твіттер селебріті здатні краще, ніж ми - вони це продемонстрували цього липня.

До нас же люди йдуть не картонками махати, а воювати.

В даній ситуації з головкомом - жодна з публічних сторін качель прямо не була зв'язана ні з якою правою структурою, "свого" кандидата на будь-яку посаду чи пропозицію щодо ситуації публічно ми всі видвигнути не могли.

Бо з блогерами-мільйонниками та інфільтрацією в кола еліт в нашого брата не дуже виходить. Але з наших виходять добрі солдати та командири.

Серед широкого загалу декілька років сприйняття цього факту викликало повагу, а повага перетворювалася в співчуття, співучасть та різного роду допомогу.

І насамперед – наш авторитет спонукав людей на долучення до наших кіл – ми стали сильніші та впливовіші за рахунок збільшення кількості активних учасників руху.

Тим не менш, чи значить зараз звитяга, твердість та добре військове управління для широкого загалу – "електорату" – те саме, що й раніше? Виявляється, що успіхи на війні проти прямого ворога не завжди пов'язані з результатами тилової боротьби за глядацькі симпатії.

Ми винні самі в тому, що, вкладаючи сил більше за всіх в найтяжчих випробуваннях - ми лише глядачі таких вистав. Але в будь-якій ситуації, поки ти живий та дієш - це значить боги дали тобі шанс на тріумф в майбутньому, якщо ти плідно попрацюєш над недоліками.

Вчасність будь-яких дій - одна з найважливіших речей у житті загалом, і на війні зокрема.

Якщо робити щось невчасно, та ще й напівмірами - створюються цілі ланцюги відтермінованих рішень та їх наслідків, що вимагають нових - гірших за можливі альтернативи попереднім - рішень, і так далі до офіційних розмов на офісно-стартапному сленгові про справді болючі сторони війни.

Скеля і 225 це теж продукт напівмір і невчасності: де втрачений момент - там є нескінченне тушіння пожеж в авральному режимі неадекватними методами.

А ще важливою є справедливість.
Де немає справедливості - там демотивація, зневіра, страх.

Справедливість існує лише там, де є ідеалістична, щира віра в абсолютну цінність старих римських чеснот: мужність, чесність, вірність, відчуття міри, твердість. Це те, що робить людину хорошим солдатом своєї Вітчизни.

Там, де з зусиллями, іноді всупереч принципу ефективності, підтримується слідування цим чеснотам, прояв такої поведінки конвертується в справедливу систему ієрархії.

Я щасливий зараз бути в місці, де вся вертикаль управління це вихідці з штурмової піхоти, а на будь-яку посаду можна потрапити лише пройшовши через цей важкий шлях, і всі одне за одним дивляться – щодо слідування цим чеснотам; базово кожен має бути хорошим солдатом, а все інше на додачу - вторинне.

Нескладно такий погляд на цінність цих чеснот умоглядно масштабувати на всю країну. Тоді на конкретних прикладах – живих та історичних – стає зрозумілим, що таке справедливість. Наприклад, це коли здатність бути хорошим солдатом – переважає все інше під час війни.

В рамках нашого світогляду це нині головний критерій щодо оцінки якості будь-якої людини.

Сумнівно, що organizing, але Ілон Маск точно проти таких заяв.

Це не Амерікан.

Охуенний звісно у звичайних європейців вибір в великій політиці: підар лівак, який проти Ізраїля через групу Сектор Газа, або шоу долгоносіков.

Ще гірше ніж пропонований вибір між підтримкою картону та скелі.

А ще хтось каже що сектантство це погано.

Ленін та Донцов сказали приблизно з двадцятирічним відривом дуже мудру річ: щоб згуртуватися, нам спочатку треба відокремитись. Один про есдеків, другий про нацдемів, але суть та сама: не обов'язково вибирати сторону тоді, коли ти можеш собі дозволити робити своє кіно.