Націоналізм - це ідеологія воїнської верстви, що оновилася через влиття в її лави свіжої народної крові. Торгаші та чужинські клани свого часу витиснули європейську воїнську аристократію з влади, і загнали її в села та в професійні армії. Якщо в інших країнах це був не завжди очевидний, і часто гібридний процес - то на прикладі України легко виявити, як "нація козаків" стала, під тиском чужинської окупаційної адміністрації, "нацією селян".

Націоналізм, його система виховання кадрів та система координат, яку він прищеплює людині – це зворотній шлях нагору, зі стану падіння до стану існування здорової воїнської верстви та живого народного організму.

Націоналізм ворожий як до ублюдочного "неофеодалізму" сучасних надбагатих ліберальних західних еліт; ворожий до деспотії азійського типу та абсолютизму часів вироджених монархій – і так само ворожий до експериментів з перетворення людства на масу тарганів, до утопій рівності та інших лівацьких розваг.

Існує система симпатій між суспільними верствами, яка інтуїтивно вгадується в націонал-революційній пропаганді 20 століття, і описана деякими публіцистами тих часів, в тому числі традиціоналістського напрямку:

– Священство/Жерці/Технократична еліта/"Аристократія мантії"/Бюрократична номенклатура часто має схильність об'єднувати зусилля із верствою торговців/лихварів/банкірів/капіталістів;

– Воїнство схильне об'єднувати зусилля (чи щонайменш здатне викликати щире співчуття) – із верствою селян (і набагато рідше – з "пролетарським" робітництвом).

Ця логіка повторює подібні симпатії в політичних іграх часів середньовіччя:

- Гвельфи, прихильники Папи Римського та сильної влади Церкви - були представлені незначною кількістю військової аристократії, і великою кількістю родів торговців та інших вихідців з "третього стану";

- Гібеліни були представлені лицарством - з найманців-кондот'єрів та вкоріненою в землю феодальною знаттю.

В Старій Україні об'єднання воїнства із селянством – це взагалі базовий сюжет декількох видатних повстань: як визвольна війна гетьмана Богдана Хмельницького, так і Коліївщина Гонти та Залізняка – це козацько-селянські війни супроти окупаційних адміністрацій.

Є й цікавий приклад з ворожого табору: в "Маніфесті комуністичної партії" явно видно ностальгічні симпатії та повагу до середньовічного лицарства, і ненависть та зневагу до торгівельних еліт; про "феодальний соціалізм" автори висловлюються компліментарно, на відміну від всього пов'язаного з лихварями та спекулянтами:

«Там, де буржуазія досягла панування, вона зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини. Вона нещадно розірвала строкаті феодальні зв’язки, що прикріпляли людину до її «природних повелителів», і не залишила ніякого іншого зв’язку між людьми, крім голого інтересу, крім бездушної «сплати готівкою». Вона втопила в крижаній воді егоїстичного розрахунку священний порив побожної мрійливості, рицарського захоплення, міщанської сентиментальності. Вона перетворила особисту гідність у мінову вартість і на місце безлічі стверджених грамотами і здобутих свобод поставила одну безсовісну свободу торгівлі. Одним словом, експлуатацію, прикриту релігійними і політичними ілюзіями, вона замінила відкритою, безсоромною, прямою, сухою експлуатацією»

Почитав новини і коментарі до них на різних каналах, і висновок один: зброю треба легалізувати для всіх, крім Акули і Кавецького.

Чув, що матір т.в.о. голови Мінцифри Борнякова працює проституткою на московському вокзалі. Мабуть брехня, такого не може бути.

"Що цей дідді блад робить на калькуляторі? Він що - Ейнштейн?

Що цей дідді блад робить на калькуляторі? Він що - Епштейн?" (с) ШІ

Закон про ексклюзивний захист довгоносиків саме зараз було підписано з декількох причин:

1) тому, що деякі довгоносики, котрі підозрюються в пожиранні врожаю розкраданні народних фінансів, переїхали жити в країну довгоносиків;

2) тому, що комусь здається, що так вони виконають якісь вимоги ЄвроСоюзу;

3) бо виявилося, що Джефрі Епштейн, на острів до якого їздила величезна кількість представників західних еліт, дійсно педофіл-сатаніст - і про це зараз скандалить увесь світ;

Свого часу, цей законопроект створив доволі скандальний довгоносик-українофоб, котрий намагався тоді вкотре заалярмувати світові про гострі кути українського націоналізму, зокрема щоб догодити Володимиру Путіну, і щоб просто принизити український народ та вказати йому на його місце.

Саме цей закон і було підписано.

Так от - мало того, що цей закон це мерзенний приклад хуцпи.

Це ще й навіть в рамках пристойної державницької (це слово дуже люблять в нас) дипломатії – непослідовно.

В Сирії політизованих яхудів та країну довгоносиків не люблять на офіційному рівні. В Туреччині теж. Із заявами, народним гнівом, і так далі. Бо довгоносики провокують війни на Близькому Сході, їх місцева політика стає джерелом болю і страждань.

В Європі велика діаспора палестинців. Вона суттєво впливає на політику, бо західний світ одержимий захистом меншин, а з нею ще й солідаризуються інші діаспори і вагомі політичні сили.

Їх попереднє місце проживання знищила армія довгоносиків (за посиланням – статистика дитячої смертності), окрім будівель зруйнувавши життя і здоров'я десятків тисяч цивільних людей - старих, дітей, жінок. Палестинці не дуже вдячні їм за такі пригоди в своєму житті.

Тренд на нелюбов до країни довгоносиків шириться в усьому західному світі серед електорату альтернативних політичних сил, котрі мають шанси позаходити на велику кількість місць в парламенти своїх країн, або навіть зайняти президентські чи прем'єрські крісла. Якщо мислити не одним днем, а стратегічно - то не варто було б додавати до іміджу України негативу, бо цілком можливо, що завтра з цими новими політичними силами треба буде домовлятися про щось.

74 % опитаних представників "покоління зумерів" (це звісно коряве формулюваня), згідно з нещодавнім опитуванням, налаштовані проти довгоносиків, або щонайменше не хочуть бути із ними солідарними - підтримують їх ворогів.

На додаток, всім відомі факти:

1) Закону про українофобію в Україні, і тим паче ніде у світі, немає, і навіть попри чутки про існування такого законопроекту– національно-орієнтованою наскоро склепана популістська дічь бути не може;

2) Довгоносики Голодомор геноцидом не визнають;

3) Національність Лазаря Кагановича та Джефрі Епштейна тепер називати не можна;

4) У Міндіча та Цукермана все нормально;

5) Штурмовий батальйон довгоносиків, як і батальйон ЛГБТ, наразі відсутній в українському війську.

*Пост спонсоровано Орденом Зеленого Дракона

З плівок Міндіча зрозуміло, що їх фігуранти – як явні, так і ті що лишаються за лаштунками – це напівграмотні дебіли, які при тому примудряються щось красти, кудись проштовхувати людей, робити оборудки. І мають вони для того два ресурси: 1) зв'язки; 2) наглість та віра в особисту безкарність.

Це не орден, не секта, не щільний стрій змовників – це просто скуф-тусовка ділків та крадунів.

Коли римляни воювали з Карфагеном – вони зіштовхнулися з дуже злими та жорстокими торговими елітами, фінікійською олігархією. Але тих спаювала воєдино сатанинська віра зі спалюванням дітей та поклонінням страшним ідолам. А ці – просто плебеї. Хоча хтозна – хто такий "Господь", згадуваний деякими фігурантами плівок...

Історично, у справжньої військової аристократії, на противагу "якостям" цих дебілів, була на озброєнні здатність особисто застосовувати силу, на харизмі вести за собою, та здатність ризикувати, ставлячи життя на кон. Смак крові – проти "гроші не пахнуть".

Хтозна, що чекає на Україну в майбутньому. Але нічого таємничого під покровом самозваної "легітимності" та регулярного демонстрування "ваги" зв'язків – немає, а є – вороваті плебеї, котрі називають себе елітою.

Які будуть дуже здивовані, коли підтвердиться правота Мао Цзедуна щодо природи влади.

Увага, всі підпишіться на канал нашої художниці.

Дякую за увагу.

https://t.iss.one/nstrwa

Я - український Каньє Вест

Завезення мігрантів в Україну виправдовують тим, що не вистачає робочої сили в умовах війни.

Але існує одна країна, яка набагато більше за Україну потребує мігрантів з Індії та Бангладешу.

Вона хоробро протистоїть багатомільйонним загарбникам і є останнім бастіоном Заходу на Близькому Сході. І тому ця країна дуже потребує допомоги.

Ця країна – Ізраїль.

Українські роботодавці мають перестати "красти" та переманювати всіх цих мігрантів, котрі могли б поїхати в Ізраїль і стати громадянами цього маленького острівця цивілізації серед пустелі варварства.

Всі мільйони азійських та африканських мігрантів – лише у Ізраїль!

Завдання кожного європейця, котрий хоче щоб справжній бастіон Заходу вижив – сприяти завозу нових майбутніх громадян в Ізраїль.

Впевнений, що ті, кого недальновидні жадібні ідіоти хочуть мільйонами навезти в Україну, набагато швидше в Ізраїлі отримають трудову візу та повноцінне громадянство.

Ви готові до цієї розмови: це приклад кон'юктурщика, який зачіпає лише зручні теми, хоча йому нічого не заважає висловитися щиро, бо це не якийсь публічний діяч першого ешелону.

Закони про ексклюзивні права окремих меншин, плівки міндіча, скандал з міграцією.

Але малі діти які розмовляють російською - цвях в гроб державності. 👊

Виходить, що дорослі індуси і Міндічі - це її життєдайні сили?

Цей валенок служить в Азові, до речі.

Потім такі кон'юктурщики виростають у таких потвор.

Як виглядає опортунізм:

Ще існує сіточка забавних каналів з військовою аналітикою з наполеонівським рівнем накрута пафосу в авторських постах. Коли там з'являються бодай якісь відголоски на проблемні теми, настрій там максимально вірноподданський та "помірковано-раціональний".

Хоча іноді деякі тексти справді цікаво читати.

Виглядає це як шайка задротів, які переграли в якісь стратегії та все життя хотіли малювати стрілочки на карті. Все б нічого, але червоточина якась в цьому типі є, щось таке мерзотне.

Отже, за весну:

1) Закон про заборону ругатись на довгоносиків, складати про них анекдоти та шукати сліди їх непотизму в політиці;

2) Масшутінг, тупорилі боягузливі мусора, пусті обіцянки про легальну зброю;

3) Черговий виток Міндіч-гейту: заробляння грошей на війні, корупція, змови. Єрмаку вчора вручили підозру;

4) Початок медіа-кампанії по нормалізації заміщення українців на чужинців з Індії, Бангладешу, африканських країн, і активні кроки в цьому напрямку – їх вже ввозять та влаштовують на роботу;

5) Прийняття "лібертаріанського" Цивільного Кодексу. Туди одразу на противагу певні політичні сили кидають бунтующих підарів – для того, щоб відсікти можливість іншим качати цю тему.