Пристебніть ремені! Хотілось би сказати, що це студентському житті Черкас повернення часів Януковича, але при Януковичу такого не було.

Кузьмінський не дозволяв собі такого, а новоспечений в.о. Ректора мого рідного ЧНУ Руденко ловить момент.

І не просто ловить. Поки випускники ЧНУ воюють і прославляють рідний Університет на фронті (нагадаю що два заступника командира 3 Армійського Корпусу - це випускники ЧНУ і це лише початок переліку), Руденко силоміць з формулюванням «забезпечити явку» просуває лівацький наратив у стіни мого рідного ВНЗ.

Саме Квіт не пустив минулоріч читати лекцію у стінах Могилянки письменника, бійця і хорунжого, 3 штурмової, Євгена Врядника, якого запросили студенти , мотивуючи тим, що його лекції носять націоналістичний характер.

Тоді розгорівся скандал, який Оксен Лісовий мені особисто обіцяв потушити, але не потушив.
Тепер «ліволіберальний підхід», який підміняє свободу примусом, їде у моє рідне місто, у мій рідний ВНЗ.

Шановні викладачі і студенти, закликаю вас не виконувати подібного роду розпорядження. Подібні формулювання викликають питання не лише етичного, але й правового характеру і я впевнений що це варто окремо оцінити правоохоронним органам.

Прошу не залишатись байдужими.

PRIMUS FIGHT CLUB – спортивна ініціатива 1-го штурмового батальйону:

Частину свого часу наші бійці приділяють фізичній самопідготовці. Розвиток через дозвілля – це оптимальний спосіб покращити атмосферу в колективі та розвантажити всі складові підрозділу від стресу і втоми.

В спарингах сходяться всі представники підрозділу, від стрільця до командної ланки.

Бойове товариство – це як надійність та довіра в бойових умовах, так і готовність разом робити спільне дозвілля корисним.

Памʼятаємо.

Першому командиру «Фрайкору», Герою України Георгію Тарасенку — честь і шана!

@freikorps_org

Зворотний зв'язок │ Підтримати

Один з найкращих фільмів про лицарську Європу – це «Ель Сід» 1961 р. Фільм чудово зображає феодальний світ – чесноти, що в ньому шануються, правила, за якими він живе, та його хвороби.

Це екранізація «Пісні про мого Сіда» - одного з базових творів європейського лицарського епосу.

Часи Реконкісти. Справедливий та сміливий лицар Родріго воює проти маврів, намагаючись звільнити рідні землі іспанців. Прізвисько Сід йому дають маври, що поважають та бояться його як противника.

Один з мусульманських полководців планує масовий наступ армій ісламу на Європу. Сід впадає в немилість до короля, через те що відпустив заручників – декількох ватажків маврів.

На великій нараді, «чемпіон» (головний лицар та права рука) короля образив батька Сіда, звинувативши того у зраді, і, після особистої розмови зі спробою примирення, на дуелі Родріго вбиває цього «чемпіона».

Але складність ситуації в тому, що донька останнього, Хімена — наречена Сіда.

Варто окремо відзначити сцену турніру - «божого суду». Родріго-Сід б’ється на турнірі — класичному «суді честі» – за право короля Кастилії володіти містом Калаорою. Його противник, представник короля Арагону, бере за свій колір — чорний колір трауру нареченої Сіда, Хімени, яка його тимчасово зненавиділа. Сід бере колір доньки короля, яка таємно закохана в Родріго-Сіда — донни Урраки. Цей епізод – одночасно чудова ілюстрація «суду поєдинком» і сутності лицарського «служіння Дамі».

Зізнаюсь, що на цьому етапі, всупереч відомому мені сюжету Корнеля і класичної «Пісні про мого Сіда», я бажав Сіду припинити взаємини з Хіменою, через оці перепади настрою та її приступи ненависті, на користь доньки короля – білявка Женев'єв Паж гарніша за Софі Лорен, але хай там вже десь в паралельній реальності Сід вибирає.

Далі, по сюжету Сід стає новим чемпіоном короля Кастилії Фердинанда.

Але Фердинанд згодом помер, і маври, користаючись можливістю, готують велику атаку на королівство. Родріго-Сід — єдина надія королівства на порятунок, але він знов втрапляє в халепу через феодальні розбірки, і впадає в немилість. Його виганяють з королівства.

На фронтирі Родріго, завдяки своєму доброму імені та лицарській славі, очолює загони іспанців, що протистоять маврам. Також під його керівництво стають загони маврів, ватажків яких він раніше помилував, та які його поважають.

Декорації якісні, жінки красиві, знято дорого та помпезно. Цікава фраза нареченої Сіда, на початку: «...Але я знаю, якщо я тебе кохаю — значить, ти поступив правильно.»

Вісь, навколо якої будується вся легенда про Сіда – висловлена у фразі сина короля: «Родріго завжди б’ється чесно».

Сід, таким чином, це утілення одного з найважливіших архетипів Європи: людина проти часу та проти обставин. Ще не Дон Кіхот, але вже занадто прямий для цього світу.

Цікаве продовження сімейної саги: нащадок роду Унгерн-Штернберг, так само як і один з предків, хоче привести орду азіатів в Європу, щоб покарати західний світ. Але тепер є нюанс – в сучасній історії відсутня атака на червону Росію, яка і робила Романа Федоровича Унгерна-Штернберга цікавим персонажем правого фольклору.

Хендрік фон Унгерн-Штернберг займається працевлаштуванням індійців в Німеччині, і рекламує цю ідею, як чудове рішення проблеми з браком кадрів у різних підприємствах.

Очевидно, що на місцях це призведе до конфліктів з мусульманською діаспорою, яку вже ввезли, або просто впустили, раніше в Німеччину.

Інша новина на ту ж тему:

Канцлер Фрідріх Мерц заявив, що близько 80% сирійців, які втекли до Німеччини від громадянської війни у своїй країні, повинні мати можливість повернутися додому протягом найближчих трьох років, оскільки завершення кровопролитного конфлікту та відновлення країни відкривають перспективи репатріації.

Виступаючи разом із сирійським президентом Ахмедом аль-Шараа в Берліні, німецький лідер зазначив, що багато сирійців, які добре інтегрувалися в німецьку робочу силу, залишаться в країні.

В цій заяві, Мерц заграє з публікою, котра хоче голосувати за правих популістів - і зрозуміло, що репатріювати сирійців ніхто не буде.

Деякі люди хочуть свідомо хочуть знищити Європу, вбити біологічно всі європейські народи і влаштувати на вулицях європейських міст кривавий хаос з війнами чужинецьких банд.

Чому в цьому блядстві беруть участь представники старих еліт? Комусь іноді здається дивним та незрозумілим, що певна частина цих людей, представників старої європейської аристократії, проявляє свою прихильність до якоїсь "консервативної" ідеології, чи взагалі зацікавлена в традиціоналізмі - як-от король Британії . І водночас вони завозять мігрантів, спонсорують лівацькі проекти, і в цілому роблять багато шкоди.

По-перше: старі еліти, залишки європейської аристократії, в спілці з новітньою європейською елітою, хочуть покарати європейські народи за націоналізм. Це якраз і є "реакція" проти "національної революції".

На погляд тих "реакціонерів", вожді європейських націоналістів 20 століття, та їх воїнські ордени, з якими вони брали владу - це, здебільшого, вискочки, які скористалися моментом провалу управління континентом через Першу Світову, і взяли зі своїми побратимами - вуличним бидлом, на погляд старих еліт - гору над "легітимною" та "священною" владою. Звісно, деякі з націоналістичних лідерів Європи - як-от Салазар, Франко, або Горті - були доволі зручними для старих еліт. А деякі - як Кодряну - були взагалі вбиті монархами своїх країн.

Коновалець та його наступники були в очах поважної старої (та нової фінансової) європейської еліти, такими ж вуличними провінційними вискочками, що спробували крові на війні та намагаються піднятися на хвилі народного ентузіазму.

Здебільшого, представники монарших родів не понесли ніякого покарання від сторони переможців у 2 Світовій Війні. Стара аристократія знайшла спосіб включити себе в новий світовий порядок. Було багато складних історій, типу протистояння карлістів в Іспанії - тим не менш, загальна тенденція була саме такою.

Майже усім старим елітам завжди було легше домовитися та ужитися з комуністичною номенклатурою та лівацькими ватажками - на прикладі румунського короля-комсомольця з Орденом Перемоги, і британського монарха, котрий подарував Йосипу Сталіну Меч Сталінграда.

По-друге: традиціоналізм, консерватизм, коротше - те, що ми називаємо "реакціонерством", це ідеологія відірвана від крові, та іноді прив'язана до грунту, і завжди - заснована на хибній дихотомії "духовне-тілесне". Зверніть увагу, як традиціоналістські теоретики завжди клянуть націоналістів за "примітивний біологічний підхід", і тому подібні речі.

Є лише одна форма традиціоналізму як ідеології, прийнятна для націоналістичної Правиці - це еволаїстський традиціоналізм. Всі інші - це щось із розряду британського короля-амбасадора завозу мігрантів та лгбт-мітингів, і каналу російського дебіла Медоварова "Zаписки Традиционалиста".