Піхотний бойовий досвід – це як плавильна піч: ти туди потрапляєш з вантажем своєї штучної соціальної особистості з вимушеними зайвими нашаруваннями, а виходиш звідти чистою речовиною – без "людяності", гуманності, безумовної любові й поваги до "ближнього": нині повага стає можливою лише за певних чітких передумов.

Трагічні чоловіки з жорстоким серцем, що холодніше заліза та водночас сповнене життєвим жаром, дивляться на нас зі сторінок ісландських саг. Хто не хоче бути схожим на них – чи є в тих людей те серце взагалі?

​​Про вищість чесноти над наказами в добу ренесансу:
Замість того, щоб виконати наказ Сіджизмондо слово в слово, капітан використовує власний «досвід і знання війни» для обґрунтування своїх дій. Насамкінець він попереджає (можливо, навіть погрожує) Сіджизмондо про наслідки його засудження: «Я боюся, що ти шукаєш похвали за суворість, але будеш звинувачений у невдячності, й усі вважатимуть, що ти заздрив моїй хоробрості й відрікся від слави сердечності». Жоден правитель не хотів би виглядати невдячним і таким, що заздрить своїм підданим. На свій захист капітан стверджує, що він був послушним великій меті — перемозі над ворогом. Він підкорився волі командира, а не прямому наказу. Послух потрібен лише тоді, коли наказ відповідає обставинам і розуму. Бальдассаре Кастільйоне пізніше звернувся до схожої проблеми: чи зобов'язаний придворний діяти аморально за наказом свого князя. Дії придворного, стверджує Кастільйоне, повинні спрямовувати принца до чесноти й відвертати від пороку. Тому придворний повинен говорити правду навіть тому принцу, який не бажає цього. Так само і капітан Парлео наполягає на тому, що послух є вторинним щодо чесноти й розуму.
(Ентоні Д’Еліа. Язичницькі чесноти в християнському світі.)

Примножуємо українську націю.

День пам'яті загиблих захисників України.

До початку повномасштабної війни, для більшості людей це була лише дата у календарі, й лише деякі згадували тих, хто вибрав шлях кшатрія, та відправився у простори вічного перевтілення.

Коли війна прийшла до кожної домівки, Авангард своїм складом став на захист держави, й, на жаль, у цей день ми згадуємо і авангардистів, які потрапили до Пантеону. Вони встали на стежку боротьби з сірістю сучасного світу, котру пронесли до останнього свого подиху.

Класова ненависть до ухилянта на ягуарі чи ACAB щодо ментів, котрі не в окопах? 🤔

Що тут ще сказати про цей таймлайн, окрім:

Ne fronte rosso, ne reazione –
Lotta armata per la Terza Posizione.

Сьогодні у пропонуємо вам ознайомитися у форматі відеоесе зі статтею Сергія «Деймоса» Заїковського, в котрому він розкриває сутність войовничості індоєвропейських народів, досліджує причини їх «експансивності» та розповідає про прояви божественного у європейській історії.

Привіт, мене звати Реджеп, не хочеш поговорити про татарську автономію в Криму?